Постанова

від 20.07.2023 по справі 240/22338/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22338/22

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

20 липня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Сузір`я" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Сузір`я" (далі ПП "Сузір`я") звернулося до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просило визнати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №309588 від 11 січня 2022 року винесену в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Ходаківським Є.В протиправною та скасувати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування адміністративно - господарського штрафу №309588 від 11 січня 2022 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки МАЗ ОДАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якої складено Акт від 16.11.2021 № 297740 про порушення ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі вищезазначеного акту перевірки, в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті 11.01.2022 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 309588, якою до ПП "Сузір`я" застосовано щтраф у розмірі 17000 грн., згідно з ч.1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

З матеріалів справи з`ясовано, що висновки суду першої інстанції грунтуються виключно на тому, що відповідачем не надано належних та достовірних доказів того, що позивач має відношення до ТОВ "Олімп Агро", водія ОСОБА_1 та транспортного засобу МАЗ ОДАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .

Оцінка самому правопорушенню судом не надавалась, і оскільки відповідач в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржував та не просив змінити його в мотивувальній частині, колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, здійснює апеляційний розгляд справи, в межах апеляційної скарги відповідача.

Таким чином, спірним в даному випадку є лише питання правомірності стягнення саме з ПП "Сузір`я" адміністративно-господарських санкцій, а не питання доведеності факту перевищення вагових норм при перевезенні вантажів.

Відповідно до частини десятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник-фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно з яких перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За змістом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника-документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

В силу частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; .

За приписами частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що суб`єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є автомобільний перевізник.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача-керівник ПП "Сузір`я" Бабіч О.В. стверджує, що 16.11.2021 (день винесення постанови), підприємством жодних перевезень не здійснювалося.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, ТТН від 16.11.2021 № 877 не є належними доказами на підтвердження того, що позивач має відношення до ТОВ "Олімп Агро", водія ОСОБА_1 та транспортного засобу МАЗ ОДАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки як свідчить наявна у справі копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, транспортний засіб МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 , який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником ПП "Сузір`я". При цьому, в товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником вказано ПП "Сузір`я".

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.

Проте, в даному випадку позивачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження того, що транспортний засіб МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 використовувався не власником, а переданий іншому автомобільному перевізнику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність, відповідач обґрунтовано виходив із того, що автомобільним перевізником є саме позивач.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову приватного підприємства "Сузір`я", відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.