Постанова

від 06.07.2023 по справі 760/19164/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Ішуніна Л.М.

Єдиний унікальний номер справи № 760/19164/22

Апеляційне провадження №22ц/824/6943/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Мережко М.В.,

суддів - Нежури В.А., Поліщук Н.В.

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі до подання позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року (20 грудня 2022 року) ОСОБА_2 подала заяву про про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, про поділ майна подружжя.

У заяві посилалась на ту обставину, що 20 травня 1993 року було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_1 ..

За час шлюбу, за спільні кошти подружжя, були набуті земельні ділянки.

Однак у період червня-липня 2022 року ОСОБА_1 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно усі зазначені вище земельні ділянки (окрім 1\2 земельної ділянки 8000000000:72:174:0108 та 1\2 земельної ділянки 8000000000:72:174:0107, які були внесені ще раніше) та зареєстровано за ним право власності. Водночас, указані земельні ділянки були набуті у власність ще у 2005 - 2010 роках. Таким чином, очевидною є підготовка відповідача до продажу цих земельних ділянок.

Крім того, заявник зазначає, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Печерського районного суду міста Києва заяву про розірвання шлюбу ,про яку їй стало відомо випадково у листопаді 2022 року. Разом з тим ,26 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву до Відділу у справах іноземців Департаменту праці та імміграції Уряду Іспанії, де наразі перебуває заявниця, з метою первинного возз`єднання сім`ї, тобто він вчиняв дії для підтримання шлюбно-сімейних зв`язків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 приховував від заявниці свої наміри як щодо розлучення, так і щодо проведення підготовки земельних ділянок, які є спільною сумісною власністю, для продажу.

Як зазначає заявниця ОСОБА_2 , вона має намір подати позов про поділ спільного майна подружжя.

На думку заявниці існує реальна загроза відчуження спільного сумісного майна подружжя відповідачем , зокрема земельних ділянок ,що призведе до ускладнення захисту прав заявника, тому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено, а необхідним видом забезпечення позову буде заборона відповідачу у будь-який спосіб відчужувати повністю чи частково зазначені земельні ділянки.

У прохальній частині заяви ОСОБА_2 просить

заборонити ОСОБА_1 у будь-який спосіб відчужувати повністю або частково:

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0093, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0018, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1\2 земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:174:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1\2 земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:174:0107, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0124, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0126, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0118, що розташована за адресою: АДРЕСА_4

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0120, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року заяву задоволено

Заборонено ОСОБА_1 у будь-який спосіб відчужувати повністю або частково:

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0093, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0018, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:174:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1\2 земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:174:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1\2 земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:174:0107, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0124, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0126, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0118, що розташована за адресою: АДРЕСА_4

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0120, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:265:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував обставин ,що між ним та ОСОБА_2 укладений шлюбній договір, де визначені статус і порядок розподілу майна подружжя, крім того заявниця відчужила частину земельних ділянок з урахуванням положень шлюбного договору Крім того, апелянт подав клопотання про долучення доказів, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 06 липня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Представник апелянта приймала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, клопотань про відкладення розгляду справи від інших осіб не надходило, а відтак відсутні підстави вважати поважними причини неявки осіб до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що існує потреба в заходах забезпечення позову .

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

З матеріалів справи видно що 20 травня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб ( а.с. 7) .

Зі змісту заяви вбачається, що земельні ділянки щодо яких заявниця ОСОБА_2 просить застосувати заходи забезпечення позову були набуті в період шлюбу та можуть бути предметом позову про поділ майна подружжя.

Разом з тим, як зазначено в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , між сторонами 16 березня 2020 року укладено шлюбний договір (а.с. 65-79) відповідно до умов якого визначено правовий статус майна подружжя, зокрема земельних ділянок і порядок їх поділу. Договір посвідчений нотаріально.

Заявниця ОСОБА_2 не надала суду повну інформацію про статус і порядок поділу майна подружжя.

Так вказаним шлюбним договором (п.1) визначено що нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що набуті в період зареєстрованого шлюбу до моменту укладення цього шлюбного договору та будуть набуті після його укладення, вважаються та вважатимуться особистою приватною власністю тієї сторони, на чиє ім`я вони набуті та/або зареєстровані. Розпорядження таким майном та/або особистими майновими правами здійснюється його власником на власний розсуд, без необхідності отримання будь-якої згоди іншої сторони.

Пунктом 3 шлюбного договору визначено ,що земельні ділянки набуті в період зареєстрованого шлюбу до моменту укладення цього договору та будуть набуті після його укладення, вважаються та вважатимуться особистою приватною власністю тієї сторони на чиє ім`я вони набуті та/або зареєстровані.

У пункті 4 визначено, що власник земельних ділянок ,які є його особистою приватною власністю, відповідно до п.3 договору, має провал самостійно відчужувати в будь-який спосіб, передавати в заставу (іпотеку), передавати в оренду (позичку), у користування (в тому числі для забудови та договором суперфіцію) або здійснювати інші дії з управління та розпорядження цими земельними ділянками , без додаткової згоди іншої сторони.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 314529496 від 08 листопада 2022 року вбачається, що права власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачем у 2020 році та 2022 році.

Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що частина земельних ділянок, є особистою приватною власністю відповідача відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України.

З наданих апелянтом доказів, вбачається, що заявниця ОСОБА_2 розпорядилася частиною земельних ділянок,розташованих у Житомирській та Київській області( 19 земельних ділянок ) при цьому у договорах купівлі-продажу зазначено, що земельні ділянки, що є предметом договору, належить ОСОБА_2 на праві особистою приватної власності, що підтверджується шлюбним договором. Отже заявниця, подавши позов про поділ майна подружжя, при цьому скористалася шлюбним договором, тим самим підтвердивши наявність шлюбного договору, та визначення у ньому сторонами статусу майна подружжя.

З огляду на вищевказане, накладення заборони у будь-який спосіб відчужувати повністю або частково земельні ділянки, статус яких визначений шлюбним договором , не може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду або здійснити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці, за захистом яких вона звернулась.

Підсумовуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист прав позивача.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Враховуючи ,що заявниця не надала суду всіх необхідних та належних доказів щодо наявності зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити обставини щодо необхідності застосування такого заходу забезпечення позову і чи таке забезпечення буде спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права заявниці та поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_2 і чи не порушить це прав іншої сторони.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає ,що ухвала підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі до подання позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: