Ухвала

від 17.07.2023 по справі 359/9981/16-к

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/9981/16-к

Провадження № 1-кп/359/17/2023

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією під час судового розгляду кримінального провадження № 12013100100002463, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горбачі Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючою директором ТОВ "Еко-Сервіс", раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

розглянувши клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та закриття цього кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності, на підставі ст. 49 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_4 протоколом № 10-2011 від 26.05.2011 року зборів засновників ТОВ "Еко-Сервіс" призначений на посаду директора ТОВ "Еко-Сервіс". Відповідно до статуту ТОВ "Еко-Сервіс", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Еко-Сервіс" від 10.03.2011 року, директор ОСОБА_4 виконує такі функції: п. 11.5.1 у межах чинного законодавства без довіреності вирішує усі питання діяльності товариства; п. 11.5.2 у межах своїх повноважень видає накази та розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками та підрозділами Товариства; 11.5.3 представляє Товариство у державних та інших органах, відповідає за результати діяльності перед органами державної виконавчої влади; п. 11.5.4 є розпорядником майна та коштів Товариства; п. 11.5.5 укладає договори, контракти, угоди, видає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки; п. 11.5.6 приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Товариства згідно чинного законодавства; п. 11.5.7 застосовує заходи морального та матеріального заохочення, притягує до відповідальності згідно чинного законодавства; п. 11.5.8 забезпечує охорону праці; п. 11.5.9 визначає функціональні обов`язки працівників Товариства; п. 11.5.10 контролює дотримання штатно-фінансової дисципліни у Товаристві; п. 11.5.11 готує балансовий звіт по підсумкам діяльності Товариства за поточний рік та подає його на затвердження Зборів Учасників Товариства; п. 11.5.12 відповідає за дотриманням чинного законодавства при укладанні угод цивільно-правового та іншого характеру; п. 11.5.13 виконує інші функції.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Еко-Сервіс", являється особою, яка постійно обіймає посаду в підприємстві, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 5 Господарського кодексу України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом; непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 19 суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

У частинах 1, 2 ст. 49 ГК України закріплено, що підприємці зобов`язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об`єднань, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави; за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Враховуючи той факт, що директор ТОВ "Еко-Сервіс" ОСОБА_4 , безпосередньо приймаючи участь у перевірках, та достовірно знаючи протиправний характер дій при здійсненні господарської діяльності ТОВ "Еко- Сервіс", повністю не виконав покладені на нього службові обов`язки, передбачені статутом ТОВ "Еко-Сервіс", а саме п. 11.5.1, яким визначено функцію директора діяти виключно у межах чинного законодавства при вирішенні усіх питань діяльності товариства.

Водночас 20.12.2013 Державною інспекцією сільського господарства у Київській області проведено перевірку дотримання земельного законодавства посадовими особами ТОВ "Еко-Сервіс". У ході перевірки встановлено факт самовільного використання земельної ділянки директором ТОВ "Еко-Сервіс" ОСОБА_4 про що складено уніфікований акт перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства (Акт перевірки) № А462/169 від 20.12.2013.

Також 24.01.2014 перевіркою Державною екологічною інспекцією у Київській області на підставі листа прокуратури Київської області № 05/3-149 вих. 14 від 21.01.2014 щодо звернення ОСОБА_6 з питаннь порушення вимог земельного законодавства ТОВ "Еко-Сервіс" під час експлуатації сміттєзвалища на території Бориспільського району. В ході перевірки встановлено, що громадянка ОСОБА_6 володіє на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-КВ № 108431 від 10.07.2001 загальною площею 8,76 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Глибочицької сільської ради Бориспільського району Київської області. Ця земельна ділянка частково зайнята сміттєзвалищем, що експлуатує ТОВ "Еко-Сервіс", зокрема згідно зведеного плану-схеми, розробленої ПП "Автотранс ЛЛС", площа засміченої земельної ділянки становить 6,6467 га, яка огороджена з усіх боків парканом ТОВ "Еко-Сервіс". Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної громадянці ОСОБА_6 , в результаті засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами становить 76 875 732,2 грн.

Висновком земельно-технічної експертизи підтверджено факт віддалення земельної ділянки на відстань 2960 метрів, яка відповідно до договору оренди перебуває у користування ТОВ "Еко-Сервіс", від фактичного місця знаходження полігону твердих побутових відходів, якій експлуатує ТОВ "Еко-Сервіс", та частково накладається на земельну ділянку, яка на праві власності належить громадянці ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку експерта від 21.07.2016 розмір шкоди 76 875 732,20 гривень вважаються обґрунтованими, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ "Еко-Сервіс", достовірно знаючи про протиправний характер здійснення господарської діяльності, якою спричинив тяжкі наслідки, не вжив будь-яких заходів щодо припинення протиправних дій пов`язаних із використанням земельної ділянки під полігон твердих побутових відходів, яка перебуває на праві приватної власності у ОСОБА_6 .

Таким чином, директор ТОВ "Еко-Сервіс" ОСОБА_4 обвинувачується у службовій недбалості, тобто у невиконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

У судовому засіданні 17.07.2023 прокурор ОСОБА_3 подав і підтримав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100100002463 від 02.12.2013 року, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. В обґрунтування заявленого клопотання вказав, що суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 367 КК є нетяжким злочином, за вчинення якого встановлено максимальне основне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На даний час з моменту встановлення події цього злочину минуло більше 5 років. Строки у даному кримінальному провадженні не зупинялись і не переривались. Враховуючи викладене, з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 49 КК прокурор просив звільненими ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження відносно нього у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

Як вбачається зі змісту цього клопотання потерпіла ОСОБА_6 проти задоволення цього клопотання прокурора не заперечувала, про що власноручно написала у клопотанні та посвідчила це власним підписом.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження задовольнити, оскільки станом на 17.07.2023 року закінчились строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК, вчинення якого йому інкримінується. Вважає, що дотримання умов, передбачених ч. 3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однак, наголошував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження на цій підставі не є тотожним щодо визнання особи своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме презумпції невинуватості та доведеності вини.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та погодився на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, на підставі положень ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, надавши також відповідну письмову заяву, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження. Також обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що процедура та наслідки закриття кримінального провадження йому роз`яснені та зрозумілі.

Суд, ознайомившись зі змістом клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в необхідному обсязі, прийшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи із такого.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК закріплено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у службовій недбалості, тобто у невиконанні службовою особою - директором ТОВ "Еко-Сервіс" своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, є нетяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

У п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України закріплено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Так, правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , є триваючим та було виявлено, згідно із обвинувальним актом під час проведення перевірок контролюючими органами 24.01.2014 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день подання та розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яке є нетяжким злочином (згідно зі ст. 12 КК України) пройшло п`ять років. При цьому вказаний строк не зупинявся та не переривався, а обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплином строків давності.

Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17).

З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Таким чином, норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його винуватість чи невинуватість, та не реабілітує його за вчинені дії. У разі, якщо обвинувачений наполягає на його звільненні від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, суд не звільняється від обов`язку невідкладно розглянути таке клопотання і задовольнити його за наявності для цього підстав, однак позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання є першочерговим.

З огляду на те, що станом на 17.07.2023 року закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та беручи до уваги наявність його беззаперечної згоди, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони обвинуваченого, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання прокурора ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз, пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в розмірі 78 039 грн. 28 коп., слід компенсувати за рахунок держави (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21).

Речові докази судом не встановлені, про них не зазначив і прокурор.

Крім того, у зв`язку з прийняттям судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди (т.1 а.с.77-80), оскільки цивільний позов вирішується судом згідно зі ст.129 КПК України у випадку постановлення вироку чи ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, а тому вказаний цивільний позов який був пред`явлений у цьому кримінальному провадженні, підлягає залишенню без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 49, ч. 2 ст. 367 КК України та ст. ст. 124, 129, 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та закриття кримінального провадження № 12013100100002463, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2013 року, - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100100002463 від 02.12.2013 року, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні № 12013100100002463, в розмірі 78 039 (сімдесят вісім тисяч тридцять дев`ять) гривень 28 копійок, віднести на рахунок Держави України.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення, завданої матеріальної шкоди, - залишити без розгляду.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Суддя ОСОБА_1