Постанова

від 18.07.2023 по справі 523/12334/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6079/23

Справа № 523/12334/22

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді - Коновалова В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019»

відповідач - Державний реєстратор Карпенко Анатолії Анатолійович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за апеляційною скаргою адвоката Яворського Георгія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року , ухвалене у складі судді Аліної С.С., у приміщенні того ж суду,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019», Державного реєстратора Карпенка Анатолія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019», Державного реєстратора Карпенка Анатолія Анатолійовича, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради, Роздільнянського району Одеської області Карпенка Анатолія Анатолійовича від 23.02.2022 №63655475 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ) за ТОВ «ПМК-2019».

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачці на праві власності належить нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ). Як зазначає позивачка, 25.07.2022 року вона поштою отримала від директора ТОН «ПМК-2019» Пашали Олександра Савелійовича лист з повідомленням - вимогою про звільнення вищевказаних нежитлових приміщень до 10.00 години 26.07.2022 року. З вказаного листа вбачається про те, що 21.02.2022 за заявою Пашали О.С. , державним реєстратором Лиманської селищної ради, Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолієм Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , за ТОВ «ПМК-2019». На підтвердження даних обставин, відповідачем надано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 301182666 від 23.02.2022 року щодо реєстраційних дій з об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, 21.02.2022 року на момент прийняття реєстратором рішення про перереєстрацію, існувала ухвала Комінтернівського районного суд Одеської області по цивільній справі № 504/1318/15 від 18.02.2021року про забезпечення позову, а саме про заборону проведення реєстраційних дій з вказаним майном. Таким чином, державний реєстратор Лиманської селищної ради, Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолій Анатолійович всупереч вимогам ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, безпідставно та у порушення чинного законодавства України прийняв рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «ПМК-2019». Як вказує позивачка, 26.07.2022 року ТОВ «ПМК-2019» здійснило спробу рейдерського захвату нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ). У зв`язку з викладеним, за даними фактами, на підставі заяви ОСОБА_1 слідчим відділом ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області розпочато кримінальне провадження № 12022162490000619 від 26.07.2022, в рамках якого слідчим суддею накладено арешт на майно із забороною відчужувати та розпоряджатися іншими особами.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019», Державного реєстратора Карпенка Анатолія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна- залишити без задоволення .

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення оскаржуваної позивачкою державної реєстрації, відомостей про зареєстровані в базі даних заяв у сфері державної реєстрації прав, або судові рішення щодо заборони (зняття заборони) вчинення реєстраційних дій, щодо об`єкту нерухомого майна нежилі будівлі та споруди, загальною площею 3125,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , не містилось, що підтверджується результатом пошуку заяв в Базі даних. Доказів того, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до органів державної реєстрації, щодо внесення відомостей щодо ухвали, на яку посилається в позовній заяві позивачка, до бази даних заяв Державного реєстру речових прав до позовної заяви позивачем не додано. Крім того, в позовній заяві позивачка помилково посилається на наявність ухвали про заборону проведення реєстраційних дій, як на підставу для відмови в проведенні державної реєстрації, так як таке твердження не відповідає приписам діючого законодавства. Так, як вже зазначалось раніше, відповідно до ст. 25 Закону наявність зареєстрованого судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили є підставою для зупинення проведення реєстраційних дій, а не відмови, та відповідно до ч.3 зазначеної статті державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій зареєстрованих у Державному реєстрі прав ( арк.сп.156-162) Позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів в обґрунтування позовних вимог. Також, суд вважає, що позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019», Державного реєстратора Карпенка Анатолія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2023 по справі № 523/12334/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ) за ТОВ «ПМК-2019».

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що відповідач ТОВ «ПМК-2019» 21.02.2022 року здійснило реєстрацію належного ОСОБА_1 майна не зважаючи на існування Ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.08.2021 року по справі № 504/1318/15 про забезпечення позову, а саме про заборону проведення реєстраційних дій з вказаним майном (копія ухвали суду додається). На час реєстрації майна про існування даної Ухвали відповідачам було добре відомо, адже після її винесення Комінтернівським районним судом позивачка з відповідачами неодноразово зустрічались у судових засідання в Комінтернівському суді, де вони намагались стягнути з ОСОБА_1 певні кошти. Це підтверджується журналом судових засідань у цивільній справі № 504/1318/15. Зазначала, що жодної спроби оскаржити ухвалу про забезпечення позову відповідачі не приймали. Згідно діючого законодавства будь-яке рішення, або ухвала суду мають обов?язковий характер і повинні виконуватись на всій території України. Постановляючи своє рішення Суворовський суд дуже багато часу приділив кредитним правовідношенням, які склалися між ТОВ «ПМК-2019» та ОСОБА_1 , що в свою чергу жодним чином не стосується предмету спору. Також суд приділив увагу міркуванням щодо недійсності правочину. Але позивачка жодним чином не ставила під сумні дійсність, або недійсність правочину, свої позовні вимоги ґрунтуючи на тому, що відповідачами було проігноровано існування Ухвали, яка чітко і дуже конкретно забороняє вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна. Також в своєму Рішенні Суворовський суд зазначає, що Ухвала про забезпечення позову була скасована. Однак не звертає увагу, що скасована вона була майже через півроку після проведення незаконної перереєстрації майна. Крім того, в своєму рішенні суд зазначив, що на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 року про витребування копії реєстраційної справи у державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка Анатолія Анатолійовича, його адвокатом було надано 6 аркушів пояснень, чому саме вони невзмозі надати суду копію реєстраційної справи. 3 цих пояснень вбачається, що реєстраційна справа ведеться виключно в електронній формі і паперові документи в них не зберігаються. Крім того адвокат зазначила, що на момент реєстрації спірного майна не було жодного обтяження, однак не зовсім зрозуміло чим це підтверджується, виходячи з того, що реєстраційної справи до суду вони все ж таки вони не надали. Тобто Суворовський районний суд м. Одеси постановляючи оскаржуване Рішення виходив виключно з тієї інформації, яку йому надала в свої поясненнях адвокат відповідача.

Короткий зміст вимог і доводів відзиву на апеляційну скаргу

Не погодившись з доводами апеляційної скарги представник ТОВ "ПМК-2019" Кавацюк О.В. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування відзиву зазначала наступне, що в апеляційній скарзі головним аргументом необґрунтованості судового рішення першої інстанції є посилання на те, що ТОВ «ПМК-2019» злійснило реєстрацію належного ОСОБА_1 майна незважаючи на існування ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2021 року (апелянтом невірно вказана дата постановлення ухвали - 18.08.2021 року) по справі No504/1318/15 про забезпечення позову, а саме про заборону проведення реєстраційний дій з вказаним майном, при цьому з яким саме майном не зазначено. 3 даного приводу зазначаємо та просимо суд апеляційної інстанції звернути увагу на наступне. По-перше: відповідно до ухвали на яку посилається апелянт, остання винесена 18.02.2021 року на підставі заяви представника відповідача по справі № 504/1318/15-ц ОСОБА_1 , адвоката Прокопішиної К.В.. у вказаній судовій справі первісним позивачем було Публічне акціонерне

товариство «Альфа-Банк», якого ухвалою від 28.07.2020 року замінено на правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк». У ухвалі від 18.02.2021 року зазначено: Представник відповідача адвокат Прокопішена К.В. звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб?єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, вчиняти будь які реєстраційні дії щодо нежилих будівель та споруд, загальною площею 3125, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити ПАТ «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) та будь-яким іншим особам вчиняти будь які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: нежилих будівель та споруд, загальною площею 3125, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того, що об`єкт нерухомого майна, який с предметом спору у даній справі знаходиться за адресою: буд.314, з не АДРЕСА_4 , тобто невірно вказаний номер будинку нерухомого майна, також невірно вказано сторону по справі, оскільки станом на 18.02.2021 року ПАТ «Альфа-Банк» не існувало, стороною по справі було Акціонерне товариство «Альфа-Банк», також на момент звернення представника ОСОБА_1 до Комінтернівського районного суду Одеської області та постановлення ухвали про забезпечення позову від 18.02.2021 року в рамках реформи децентралізації змінився адміністративно-територіальний поділ Одеської області зі збереженням її загальних меж. Не існувало такої адреси у нерухомого майна як: АДРЕСА_3 . Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, яка набула чинності з 19.07.2020, в Одеській області зокрема утворено Одеський район (з адміністративним центром у місті Одеса) у складі територій Авангардівської селищної, Біляївської міської, Великодальницької сільської, Великодолинської селищної, Вигодянської сільської, Визирської сільської. Дальницької сільської, Дачненської сільської, Доброславської селищної, Красносільської сільської, Маяківської сільської, Нерубайської сільської, Овідіопольської селищної, Одеської міської, Таїровської селищної, Теплодарської міської, Усатівської сільської, Фонтанської сільської, Чорноморської міської, Чорноморської селищної, Южненської міської, Яськівської сільської територіальних громад. Ліквідовано: Ананьївський, Арцизький, Балтський, Березівський, Білгород- Дністровський, Біляївський, Болградський, Великомихайлівський, Захарівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський, Лиманський, Любашівський, Миколаївський, Овідіопольський, Окнянський, Подільський, Ренійський, Роздільнянський, Савранський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Ширяївський райони. Таким чином, навіть якщо припустити, що заборона у проведенні реєстраційних дій щодо майна, яке раніше належало апелянту на підставі ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2021 року і була б зареєстрована у Державному реєстрі нерухомого майна, вона не могла ніяким чином вплинути на реєстрацію права власності за іпотекодержателем, а саме ТОВ «ПМК-2019» нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки містила чисельні помилки, які не дозволяють ідентифікувати майно, яке було предметом іпотеки та на яке ТОВ «ПМК-2019» у встановленому законом порядку звернуло стягнення. По-друге: апелянт ОСОБА_1 та відповідач ТОВ «ПМК-2019» ніколи не зустрічались у судових засіданнях Комінтернівського районного суду Одеської області по справі N°504/1318/15-ц, а посилання апелянта на журнали судових засідань є голослівним. Про цивільну справу No504/1318/15-ц загалом та про існування ухвали про забезпечення позову, ТОВ «ПМК-2019» дізналось вже після реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, що стало підставою для звернення до суду з заявою про заміну сторони з первісного позивача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019», вказана заява розглядалась судом за відсутності ТОВ «ПМК-2019», ухвала від 10.06.2022 року. Ухвалою від 27.06.2022 року позовну заяву ТОВ «ПМК-2019» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову накладені ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2021 року по цивільній справі № 504/1318/15. У ТОВ «ПМК-2019» не було підстав для оскарження ухвали від 18.02.2021 року про забезпечення позову, оскільки ії існування не є перешкодою для іпотекодержателя для звернення стягнення предмету іпотеки, оскільки відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - відмова державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч.1 цієї статті (наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об?єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом) - не застосовується у разі: державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33- 38 Закону України «Про іпотеку», за умови, що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки, у даному випадку реєстрація іпотеки відбулась 02.08.2007 року. По-трете: посилання апелянта на те, що суд першої інстанції приділив багато уваги кредитним правовідносинам, які склались між ОСОБА_1 та ТОВ «ПМК-2019», та які не стосуються предмету спору, не відповідає дійсності. Кредитні правовідносини між сторонами мають велике значення, оскільки саме ці правовідносини стали підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодаржателем у відповідності до договору іпотеки від 02.08.2007 року, кредитного договору від № 670/56-302 від 02.08.2007 року та інших документів. ТОВ «ПМК-2019» набуло прав нового кредитора по відношенню до основного боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 670/56-302 від 02.08.2007 року та права іпотекодержателя. Всі обґрунтування правомірності стягнення предмета іпотеки та письмові докази були у повному об?ємі надані суду першої інстанції до відзиву на позовну заяву та наявні в матеріалах справи Одеського апеляційного суду. По-четверте: апелянт посилається на ту обставину, що представник відповідача, а саме державного реєстратора Карпенко А.А. не надала до суду матеріали реєстраційної справи, а посилання державного реєстратора на те, що в Державному реєстрі нерухомого майна була відсутня ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області про заборону вчиняти реєстраційні дії з нерухомим майном, що є предметом спору від 18.02.2021 року нічим не підтверджується. В даному приводу зазначали наступне. Як зазначалось вище, ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області про заборону вчиняти реєстраційні дії з нерухомим майном, що є предметом спору від 18.02.2021 року по справі № 504/1318/15-ц містить чисельні невідповідності та помилки, які стосуються нумерації будинку нерухомого майна, адреси та суб?єкта, якому заборонено проведення реєстраційних дій. В свою чергу, посилаючись на вказану ухвалу, сам апелянт не надає до матеріалів справи заяву на проведення державної реєстрації обтяжень на підставі ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2021 року. Так само апелянтом та її представником не надається Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного рестру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, на підтвердження своїх доводів. В свою чергу доступ до Державного реєстру нерухомого майна є вільним для всіх осіб, маючих електронно-цифровий підпис. На момент реєстрації права власності за ТОВ «ПМК-2019» в Державному реєстрі нерухомого майна існували такі записи: заборона на нерухоме майно, в рамках договору іпотеки від 02.08.2007 року, реєстровий № 11226, видавник приватний нотаріус Гашова В.В., обтяжувач АТ «Альфа-Банк» - попередній іпотекодержатель, номер запису про обтяження 46879329, перенесено із запису 41629966; запис про іпотеку з відомостями про іпотекодержателя ТОВ «ПМК-2019», номер запису про іпотеку 46879261, перенесено із запису 41630719; в спеціальному розділі: арешт нерухомого майна, постанова про арешт майна боржника, серія та номер:47652948, виданий 09.11.2016. видавник: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Інших обтяжень, а також відомостей щодо заборон вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищевказаного об?єкту нерухомого майна в Державному реєстрі нерухомого майна на момент реєстрації права власності за ТОВ «ПМК-2019» не містилось. Державним реєстратором Карпенком А.А. (Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області) законно внесено відповідні записи про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ПМК-2019, та останній діяв у повній відповідності до закону та своїх повноважень. На підставі Договору про відступлення права вимоги за договором кредиту № 670/56-302 від 02.08.2007 року між ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ПІМК-2019» від 29.12.2021 року, ТОВ «ГІМК-2019» набуло всі права вимоги за зобов?язанням ОСОБА_1 за кредитним договором М°670/56-302 від 02.08.2007 року, а також права вимоги за договорами забезпечення, зокрема: Іпотечним договором від 02.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., за реєстровим № 11226. Пункт 2.4.3.. 2.4.4. Іпотечного договору від 02.08.2007 року передбачає, що Іпотекодержатель у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем, ОСОБА_1 . Основного зобов?язання, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Пункт. 2.4.7. Іпотечного договору передбачає, у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»

тощо. Загалом стаття 4 Іпотечного договору у повному обсязі передбачає право Іпотекодержателя, банку звернути стягнення на предмет іпотеки у зв?язку з невиконанням основного зобов`язання. ОСОБА_1 отримала письмову вимогу/повідомлення від ТОВ «ГІМК-2019» за вих. № l від 30.12.2021 року про порушення основного зобов?язання та відповілно укладання договору відступлення права вимоги від 29.12.2021 року. Відповідно до вимоги/повідомлення, ОСОБА_1 , у відповідності до ст.ст. 33,35-37 ЗУ «Про іпотеку» необхідно було у 30-ти денний строк з моменту отримання вищевказаної вимоги/повідомлення здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором № 670/56-302 від 02.08.2007 року, вказане повідомлення ОСОБА_1 проігнорувала, у зв?язку з чим у іпотекодержателя виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов?язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказану вимогу/повідомлення про порушення основного зобов`язання ОСОБА_1 отримала особисто 12.01.2022 року. 21.02.2022 року відповідно до положень ст. 33-37 Закону України «Про іпотеку» та з дотриманням вимог вказаного закону, після завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, а саме ОСОБА_1 письмової вимоги про порушення основного зобов?язання, за наявності договору іпотеки, звіту про оцінку об?єкту іпотеки, довідки іпотекодержателя, протоколу загальних зборів за ТОВ «ПМК-2019» зареєстровано право власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 3125,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Наявність та/або відсутність обтяження предмета іпотеки, у даному випадку ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2021 року по справі № 504/1318/15 зареєстрованої після державної реєстрації іпотеки, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об?єкт. Вказана норма прямо передбачена ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема ст. 24 даного закону, а також підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 346/1305/19. Підсумовуючи викладене, вважаємо, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2023 року ухвалене з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін , оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно дозакону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 ЦПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено про те, що 02.08.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №670/56-302 на суму 4 420 000,00 грн., зі строком повернення до 01.08.2017 року, зі сплатою 15% річних за користування кредитом (арк.сп.48-55).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти па умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 4 420 000,00 (чотири мільйони чотириста двадцять тисяч) гривень, зі сплатою 15% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1, що є невід`ємною складовою частиною Договору, та порядком повернення Кредиту згідно з графіком, що міститься в Додатку 2 до Договору, який є невід`ємною складовою частиною Договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 01 серпня 2017 року, на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що кредит надається на поточні потреби та придбання комерційної нерухомості.

Пунктом 1.3, 1.3.1 договору передбачено, що в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед банком за Договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договором, Кредитор укладає з Позичальником нотаріально посвідчений Іпотечний договір іпотеки нежилих будівель та споруд, загальною площею 3 125,9 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що надання кредиту на цілі зазначені в п. 1.2. Договору (придбання комерційної нерухомості) проводиться після укладення договору, зокрема, вказаного в п.1.3. Договору (Іпотечний договір).

Судом встановлено про те, що 02.08.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 укладений Договір Іпотеки у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №670/56-302, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., за реєстровим №11226 (арк.сп.56-61).

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець ОСОБА_4 передає в іпотеку Іпотекодержателю, Банку у якості забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту № 670/56-302 від 02.08.2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, нерухоме майно, а саме нежилі будівлі та споруди загальною площею 3 125,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та складаються в цілому із: адміністративного корпусу, зазначеного в схематичному плані літ. «А»; блоку підлобних приміщень - літ. «Б»; автозаправочної станції - літ. «В»; навісу - літ. «Г»; навісу - літ. «Д»; ангару - літ. «Е»; ангару - літ. «Ж»; приміщення охорони - літ. «З»; естакади - літ. «И»; навісу - літ. «К»; контрольно-пропускного пункту - літ. «Л»; тамбуру - літ. «Л»; прохідної - літ. «М»; оглядової ями -літ. «о.я. 1»; оглядової ями - літ. «о.я.2»; оглядової ями - літ. «о.я.З»; оглядової ями - літ. «о.я.4»; огорожи; брукування І-ІІ, загальною площею 3 125,9 кв.м.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі Порядок).

Згідно п.61. Порядку для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки подаються:

1)засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2)засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату;

3)довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;.

Відповідно до вищезазначених приписів порядку директором «ПМК-2019» було подано:

- повідомлення про порушення основного зобов`язання №1 від 30.12.2021, яка відповідно до відомостей, що містяться на офіційному сайти AT «Укрпошта» було вручене 12.01.2022 року;

- договір іпотеки № 11226 від 02.08.2007, виданий Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовой В.В.;

- протокол загальних зборів ТОВ "ПМК-2019" № 21/02 від 21.02.2022 року;

- довідка іпотекодержателя про суму боргу №3 від 21.02.2022 видану ТОВ "ПМК-2019";

- звіт про оцінку предмета іпотеки № ED220221-11 від 21.02.2022 виданий ТОВ "МІРАМЕКС".

При цьому, згідно ст.37 ЗУ «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до 4.5 іпотечного договору від 02.08.2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р№11226, відомості про який містились в Державному реєстрі речових прав, право вимоги за яким в подальшому перейшло до ТОВ «ПМК-2019» Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, а саме відповідно до п.4.5.3 шляхом передачі Іпотеко держателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - програмні засоби ведення Державного реєстру прав забезпечують пошук відомостей про:

- зареєстровані у базі даних заяв заяви у сфері державної реєстрації прав, судові рішення щодо заборони (зняття заборони) вчинення реєстраційних дій;

- речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, у тому числі у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав;

- сформовані рішення, інформацію та витяги з Державного реєстру прав; реєстраційні справи в електронній формі, відкриті на об`єкт нерухомого майна, та документи, що містяться в них;

- стан розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, результати надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації прав.

Враховуючи зазначене, при перевірці відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, користуючись відомостями та інформацією, що містилась у Державному реєстрі речових прав, було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, ВЕК № 944185, від 02.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р№ 11225 ОСОБА_1 належали на праві приватної власності нежилі будівлі та споруди, загальною площею 3125,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які відповідно до договору іпотеки від 02.08.2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за р.№11226 були передані в іпотеку AT «Укрсоцбанк», який в подальшому було перетворено на «АТ «Альфа-Банк» та відповідно до рішення AT «Альфа-Банк» право вимоги за яким було зареєстровано за ТОВ «ПМК-2019».

В рамках укладеного договору іпотеки від 02.08.2007 року Державний реєстр речових прав містив відомості щодо обтяження вищезазначеного нерухомого майна, накладеного в інтересах попереднього Іпотекодержателя. Крім того, у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав містились відомості щодо арешту нерухомого майна, розташованого АДРЕСА_2 , що належало ОСОБА_1 , зареєстрованого на підставі постанови про арешт майна боржника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Інших обтяжень, а також відомостей щодо заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищезазначеного об`єкту ні база даних заяв заяви у сфері державної реєстрації прав, ні інші відомості Державного реєстру речових прав не містили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №367/2020/15-ц звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

У постанові від 28.08.2018 року по справі 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів в обґрунтування позовних вимог, не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах суд першої інстанції вірно не задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2019», Державного реєстратора Карпенка Анатолія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна .

Відповідно до матеріалів справи 23.02.2022 року було прийнято рішення щодо проведення державної реєстрації власності за ТОВ «ПМК-2019», на нежилі будівлі та споруди, загальною площею 3125,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене рішення оскаржується на підставі ухвали Комінтернівського районного суду від 18.02.2021 року. Апелянт у скарзі просить суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , однак ні в позовній заяві ні в апеляційній скарзі не пояснюється та не доводиться документально яким чином майно на якє було накладено арешт ухвалою Комінтернівського районного суду від 18.02.2021 року (Одеська область, Ліманський район , сільська рада Красносільська, Старокиївське шосе, 19км, буд. № 13а) (а.с.18) має відношення по позовних та апеляційних вимог стосовно майна якє розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться з цитуванню позовної заяви, є такими, що необґрунтовані належним чином і відповідними доказами.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Яворського Георгія Сергійовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П.Лозко