Постанова

від 10.07.2023 по справі 921/385/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа №921/385/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюка Павла Петровича б/н від 25.04.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1382/23 від 01.05.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2023 (повний текст складено 12.04.2023, суддя Шумський І.П.)

у справі №921/385/22

за позовом Приватного підприємства Таптер, с.Голубівка Прилуцького району Чернігівської області

до відповідача Фізичної особи- підприємця Костюка Павла Петровича, смт. Великі Бірки Тернопільської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Тернопіль

про стягнення 75 488,81 грн заборгованості

ВСТАНОВЛЕНО

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

ПП «Таптер» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Костюка Павла Петровича про стягнення 24 962,99 грн - боргу з орендної плати, 50 525,82 грн - боргу за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №000-5/21 від 01.06.2021 суборенди комерційної нерухомості за адресою: вул. Приміська, 15А, м. Тернопіль.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2023 у справі №921/385/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Костюка Павла Петровича на користь Приватного підприємства «Таптер» 11 347, 83 грн боргу за орендну плату, 46 375,43 грн витрат на електроенергію, 1 897, 12 грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2021, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, відповідачем свого обов`язку суборендаря по внесенню орендної плати у визначені договором строки не виконано, внаслідок чого його борг по орендній платі становить 11 347,83 грн за березень 2022 року, а борг за спожиту електроенергію складає 46 375,43 грн (1 116,91 грн + 8 939,89 грн + 10 865,95 грн + 25 452,68 грн), докази понесення витрат за яку наявні у матеріалах справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ФОП Костюком П.П. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості в розмірі 75 488,81 грн в повному обсязі; стягнути з ПП «Таптер» на користь ФОП Костюка П.П. судові витрати у справі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не з`ясовано усіх фактичних обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що в обґрунтування позивачем вимог щодо порушення умов договору суборенди комерційної нерухомості №000-5/21 від 01.06.2021 відповідачем не сплачено орендну плату за користування орендованим приміщенням за лютий-березень 2022 року на підставі виставлених рахунків №0503-0006 від 05.03.2022 на суму 11 347,83 грн та N0404-0001 від 04.04.2022 на суму 13 615,16 грн.

Поряд з тим, позивачем до договору долучено акт приймання-передачі майна від 01.04.2021, за умовами котрого орендар (ПП «Таптер») передав, а орендар (ФОП Костюк П.П.) прийняв відповідно до умов договору №000-5/21 від 01.04.2021 комерційні та офісні приміщення за адресою: м.Тернопіль, вул. Приміська, 15.

Скаржник вважає, що акт прийому-передачі майна від 01.04.2021 не відповідає договору суборенди комерційної нерухомості №000-5/21 від 01.06.2021, оскільки дати укладення даних документів між собою є різними, а передача приміщення відбулася до укладення та підписання договору.

Також, скаржник зазначає, що аналізуючи долучені до матеріалів справи рахунки №0503-0006 та №0404-0001, на підставі яких повинна була б відбуватись (на думку позивача) сплата оренди за користування відповідачем приміщеннями за договором, з останніх не вбачається на підставі якого саме договору вони видавались, останні також не визначають розрахунку вартості одного метра квадратного за послуги оренди та суттєво відрізняються один від одного у вартості послуг.

Також, скаржник вважає, що п 3.2 договору визначено зміну розміру орендної плати з 2022 року починаючи з квітня місяця кожного року у бік збільшення на 10%, однак позивач просить стягнути заборгованість за лютий-березень 2022 року, тобто до настання події збільшення орендної плати, яка відповідно до рахунку №0404-0001 вже є збільшена порівняно з рахунком №0503-0006.

Скаржник стверджує, що до матеріалів справи долучено належні докази відсутності заборгованості за договором оренди, які підтверджують факт відсутності предмета спору щодо стягнення заборгованості на підставі виставлених рахунків №0503-0006 та №0404-0001, а відтак, провадження в даній частині позовних вимог підлягає до закриття.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належного значення, що передані в суборенду приміщення, котрими користувався відповідач, становлять меншу частину з усіх приміщень, які йому передані в оренду третьою особою ПАТ «Укртелеком» на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна №61Е000-160/21. Відповідно, за користування вказаними приміщеннями позивач повинен сплачувати не тільки орендну плату, але й витрати за користування елекроенергією.

Скаржник не ставить під сумнів наявності заборгованості позивача перед компанією постачальником електричної енергії ВАТ «Тернопільобленерго» на підставі укладеного договору №1348 про постачання електричної енергії на підставі виставлених йому рахунків за активну енергію, які виставляються останньому на основі «Графіку зняття показників засобів обліку електричної енергії (додаток №7 до вказаного договору №1348), однак не погоджується із тим, до вказані рахунки підлягають сплаті саме скаржником.

На думку скаржника, ні договором суборенди від 01.06.2021, ні договором №1348 про постачання електричної енергії не передбачено обов`язок відповідача у справі ФОП Костюк П.П. здійснювати розрахунок за спожиту електроенергію на підставі рахунків за активну енергію №40/1348 від 31.01.2022, від 31.12.2021, від 31.01.2022 від 31.01.2022, які виставлені для оплати позивачу ТОВ «Таптер» за договором №1348.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що договір №1348 регулює правовідносини між позивачем ТОВ «Таптер» та постачальником електроенергії ВАТ «Тернопільобленерго», але не передбачає зобов`язань відповідача у справі ФОП Костюк П.П. на оплату рахунків за активну енергію, а тому рахунки за активну енергію на оплату послуг постачання електроенергії не створюють прав та обов`язків для відповідача в силу вимог ст. 11 ЦК України.

Скаржник зазначає, що позивачем не видавались та матеріали справи не містять жодного рахунку на оплату ФОП Костюк П.П. послуг з електропостачання, в тому числі із зазначенням показників лічильників відповідно до пункту 3.6 договору, що свідчать про використання електроенергії, якими останній користувався. В матеріалах справи відсутні оплачені скаржником квитанції на підставі виставлених рахунків за активну енергію, які суд першої інстанції ставить в основу здійснення таких розрахунків. Даний факт свідчить також про безпідставність виставлення позивачем даних рахунків за активну енергію та не підтверджує наявність заборгованості скаржника.

Скаржник стверджує, що попередньо виставлені позивачем та оплачені ним рахунки містили назви наданих послуг, зокрема, оренда складських приміщень; оренда офісних приміщень; послуги щодо експлуатації нежитлової нерухомості. Однак, листом від 24.05.2022 позивач повідомив відповідача про необхідність сплатити послуги за використану ним же електроенергію, оскільки долучив до даного листа рахунки за активну енергію №40/1348 з відповідними датами, де платником зазначено ПП «Таптер», що виставлені на підставі договору №1348.

Скаржник вважає, що договором не передбачено порядку (строків) сплати відповідачем послуг з використання електричної енергії в орендованому приміщенні, оскільки пункт 3.8 визначає виключно сплату послуг оренди, а не платежів на утримання орендованого приміщення на відміну від п. 3.4 договору, котрий визначає послуги з утримання комерційної нерухомості, де не відображаються послуги електропостачання. Позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача та обов`язку його сплати відповідно до виставлених позивачем рахунків за активну енергію №40/1348 від 31.01.2022, від 31.12.2021, від 31.11.2021, від 31.07.2021, відтак у вимозі про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 50 525,82 грн слід відмовити.

Також, скаржник зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Недокус В.І. на підставі договору від 15.03.2023 в суді першої інстанції становить 6 000,00 грн, а в суді апеляційної інстанції становить 8 000,00 грн, що в загальному становить 14 000,00грн. Детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу суду апеляційної інстанції буде надано додатково у строки, що визначені процесуальним законодавством.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 справу №921/385/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюка Павла Петровича б/н від 25.04.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1382/23 від 01.05.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2023 у справі №921/385/22 прийнято до розгляду та ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, перебування колегії суддів у відпустці до 09.07.2023, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи.

Між ПАТ "Укртелеком", в особі директора Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та ПП «Таптер» (орендар) 01.04.2021 укладено договір №61Е000-160/21 оренди нерухомого майна, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Приміська, 15а:

- офісні приміщення загальною площею 180,5 м2, для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору;

- складські та гаражні приміщення загальною площею 411,3 м2, для ведення господарської діяльності. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору (надалі - орендоване майно).

У п. 5.3.16 договору оренди зазначено, що орендар зобов`язаний передавати в суборенду орендоване майно лише після отримання письмової згоди на таку передачу від орендодавця.

Відповідно до п. 11.1 договору оренди, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 29.02.2024 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В якості додатків №1 та №2 до договору оренди сторонами оформлені план-схема орендованого майна та розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна.

За актом приймання-передачі від 01.04.2021 орендодавець/третя особа передав, а орендар/позивач прийняв нерухоме майно: офісні приміщення загальною площею 180,5 м2; складські та гаражні приміщення загальною площею 411,3 м2, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Приміська, 15а.

Додаток №2 до договору, а саме п. 1 містить умову про те, що розрахунок вартості послуги електропостачання здійснюється згідно показників окремо встановленого лічильника.

В матеріалах справи міститься підписана 25.10.2022 між сторонами додаткова угода №2 до договору №61Е000-160/21 від 01.04.2021 оренди нерухомого майна, відповідно до п. 1 якої сторони виклали в новій редакції додаток №2 «Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна» до договору оренди.

У п. 5, п.7 додаткової угоди №2 від 25.10.2022 сторони обумовили, що зміни, внесені цією додатковою угодою, поширюються на правовідносини сторін, що виникли з 01.04.2021. До цієї додаткової угоди додається нова редакція додатку №2 «Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна».

Нова редакція додатку №2 «Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна», в частині визначення вартості послуги електропостачання, містить умову про те, що орендарем укладається прямий договір із постачальником послуги.

У письмових поясненнях №10-08/51 від 07.11.2022 третьою особою зазначено, що орендні відносини між ПАТ «Укртелеком», в особі ТФ ПАТ «Укртелеком» та ПП «Таптер» існували з 2018 року.

Надалі, 01.06.2021 між ПП «Таптер» (орендар) та Приватним підприємцем Костюком Павлом Петровичем (суборендар) укладено договір №000-5/21 суборенди комерційної нерухомості, згідно п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар бере у строкове платне користування комерційне приміщення (далі - майно), визначене у п. 1.2 договору, для ведення господарської діяльності відповідно до КВЕДУ - 47.75 для розміщення складу, гаражів та офісу.

У адресованому ПАТ "Укртелеком" листі б/н від 01.11.2022, ПП «Таптер» просило підтвердити факт не заперечення надання приміщень в суборенду ПП Костюк П.П. з червня 2021 року по березень 2022 року.

В свою чергу, Тернопільською філією AT «Укртелеком» у листі №168-ВИХ-ТR-61Е000-2022 від 03.11.2022 стверджено про відсутність заперечень щодо передачі ПП Костюк П.П. у суборенду у період з червня 2021 року по березень 2022 року приміщення (будівель), котрі були передані в оренду згідно з договором оренди нерухомого майна від 01.04.2021№61Е000-160/21.

У п. 1.2 договору суборенди зазначено, що об`єкт оренди являє собою комерційне (нежитлове) приміщення що розташоване в м. Тернопіль, вул. Приміська, 15А, складські, гаражні приміщення площею 140,2 та офісні приміщення площею 12,7 м2.

Відповідно до п. 1.3 договору суборенди приміщення, що орендуються знаходяться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договору № 61Е000-160/21 від 01.04.2021, укладеного між Тернопільською філією ПАТ «Укртелеком» та ПП «Таптер».

Відповідно до п. 2.3 договору суборенди суборендар зобов`язаний повернути орендарю майно в належному стані, з урахуванням природного зносу не пізніше останнього дня строку дії договору. При цьому сторони підписують акт приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.1 договору суборенди за домовленістю сторін орендна плата складається починаючи з 01.04.2021: плата за складські, гаражні приміщення становить 140,2 м. кв. по 72,1875 грн, що становить 10 121,03 грн за місяць та офісні приміщення 12,7 м. кв по 96,625 грн, що становить 1 227,20 грн за місяць.

Пункт 3.2 договору суборенди містить умову про те, що починаючи з 2022 року з квітня місяця кожного року оренди, ставка орендної плати автоматично збільшується на 10% від ставок орендної плати, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладання будь-яких змін та доповнень до цього договору.

Послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з витрат на теплопостачання, каналізацію, дератизацію, дезінсекцію, вивіз сміття та відшкодування витрат зі сплати податку на нерухомість та землю. Перелік та вартість даних послуг на дату складання договору вказується в додатку 2 (п. 3.4 договору суборенди).

Пункт 3.5 договору суборенди передбачає, що орендар в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання комерційної нерухомості у разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги, введення інших обов`язкових зборів і платежів згідно з законодавством України. Про зміну плати за послуги орендар зобов`язаний попередити суборендаря письмово не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, з якого застосовується нова вартість.

Згідно п. 3.6 договору суборенди суборендар відшкодовує вартість витрат на енерго, газопостачання відповідно до показників лічильників. Загальне споживання по електроенергії не повинно перевищувати 22,5 Квт за годину.

Відповідно до п. 3.7 договору суборенди щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця орендар надає суборендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Суборендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендарю не пізніше 10 числа поточного місяця.

Суборендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором (п. 6.4.8 договору суборенди).

Цей договір набирає чинності з 01.06.2021 діє до 31.03.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Термін дії даного договору не може перевищувати терміну дії договору оренди між орендарем і орендодавцем (п. 12.1 договору суборенди).

Як вбачається із матеріалів справи, по акту приймання - передачі б/н від 01.04.2021 орендар передав, а суборендар прийняв відповідно до умов договору №000-5/21 від 01.04.2021 комерційні приміщення: складські, гаражні приміщення площею 140,2 кв.м та офісні приміщення площею 12,7 кв.м, за адресою м. Тернопіль, вул. Приміська, 15.

Матеріали справи містять датоване 05.04.2022 повідомлення, у якому орендар ПП «Таптер» повідомив суборендаря ПП Костюка П.П. про припинення і розірвання договору №005/21 від 01.06.2021 оренди складських, гаражних та комерційних приміщень загальною площею 140,2 кв. м та офісних приміщень площею 12,7 кв. м за адресою: вул. Приміська, 15А у м. Тернополі (том І а.с.166-167), яке підписано сторонами за договором та засвідчено печатками.

Позивач зазначає про невиконання відповідачем умов договору суборенди в частині оплати за орендну плату за період лютий - березень 2022 року та оплати за використану електроенергію за період липень, листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року.

На підтвердження заявлених до стягнення сум орендної плати та за спожиту електроенергію ПП «Таптер» додано до позовної заяви рахунки:

- за орендну №0503-0006 від 05.03.2022, №0404-0001 від 04.04.2022 на загальну суму 24962,99 грн;

- за електроенергію №40/1348 від 31.01.2022, №40/1348 від 31.12.2021, №40/1348 від 30.11.2022, №40/1348 від 31.07.2021, на загальну суму 50 525,82 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що ПП «Таптер» вручив вказані рахунки особисто ФОП Костюку П.П.

У зв`язку з тим, що відповідачем не оплачено вказані рахунки, позивачем повторно їх надіслано на адресу відповідача 03.06.2022 листом б/н від 24.05.2022, з проханням про їх оплату (том І а.с.18).

Загальна сума згідно виставлених рахунків за оренду за лютий - березень 2022 року склала 24 962,99 грн (згідно рахунку №0503-0006 від 05.03.2022 зазначено суму 11 347,83 грн, рахунку №0404-0001 від 04.04.2022 - 13 615,16 грн).

Зміст рахунків за активну енергію вказує на те, що ТОВ «Тернопільелетропостач» виставлено позивачу до оплати:

- 7 019,19 грн за липень 2021 року згідно рахунку №40/1348 від 31.07.2021;

- 7 188 грн за листопад 2021 року згідно рахунку №40/1348 від 30.11.2021;

- 10 865,95 грн за грудень 2021 року згідно рахунку №40/1348 від 31.12.2021;

- 25 452,68 грн за січень 2022 року згідно рахунку №40/1348 від 31.01.2022.

На підтвердження факту здійснення електропостачання до об`єкту оренди позивачем долучено до позовних матеріалів копію укладеного 17.04.2018 між ВАТ «Тернопільобленерго» (постачальник) та ПП «Таптер» (споживач) договору №1348 про постачання електричної енергії, згідно розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю згідно додатку №3, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана потужність у точці підключення становить згідно додатку №3.

Споживач зобов`язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №7 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 2.3.3 договору №1348 від 17.04.2018).

У п. 9.4 договору №1348 від 17.04.2018 вказано, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до березня 2019 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його або перегляд його умов.

Згідно додатків №1, №3, №5а, №7 до договору №1348 від 17.04.2018 електропостачання здійснюється споживачу до адміністративного корпусу за адресою: вул. Приміська, 15а.

За твердженням позивача, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно п. 3.6, п. 3.8 договору суборенди, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Відповідач в ході розгляду справи в суді першої інстанції стверджував про повну оплату заявлених до стягнення грошових сум. В підтвердження відсутності боргу перед позивачем відповідачем подано рахунки за оренду з квитанціями на їх оплату за період з травня 2021 по січень 2021 на загальну суму 79 434,81грн та рахунки за послуги щодо експлуатування нежитлової нерухомості з квитанціями на їх оплату за червень 2021 січень 2022 років на загальну суму 25 420,83грн (том І а.с.93-136). У квитанціях зазначено номер та дату рахунку, який оплачувався.

Також, згідно поданих відповідачем квитанції ПН 5825814 від 30.03.2022 на суму 11 347,83 грн, у призначенні платежу зазначено: «оплата за оренду офісного приміщення рахунок-фактура №1406-0001 від 14.06.2021» та квитанції ПН5833675 від 05.04.2022 на суму 5 807,06 грн, у призначенні платежу зазначено: «оплата за послуги щодо експлуатації нежитлової нерухомості».

З поданої позивачем таблиці - узагальнення оплат орендної плати вбачається, що за лютий місяць 2022 року відповідачем оплачено 30.03.2022 суму 11 347,83 грн, що відповідає згаданій вище квитанції ПН 5825814.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем підтверджено, що борг з орендної плати виник за період березень - квітень 2022 року, у той час як в позовній заяві вказано лютий - березень 2022 року та долучено відповідні рахунки від 05.03.2022 та від 04.04.2022.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач також підтвердив, що виставлені відповідачу рахунки за електроенергію №40/1348 від 31.07.2021, №40/1348 від 30.11.2021, №40/1348 від 31.12.2021, №40/1348 від 31.01.2022 виставлялись за червень, жовтень, листопад, грудень 2022 року.

Також, згідно долучених позивачем до матеріалів справи актів звірки від 28.02.2023, оформлених між ПП «ТАПТЕР» та ТОВ «Тернопільелектропостач» по договору №1348 вбачається наступне.

Зміст акта звірки від 28.02.2023 (оформленого станом на 31.12.2021) вказує на те, що борг по акту звірки на користь ТОВ «Тернопільелектропостач» становить 10 865,95 грн. У ньому відображено нарахування за липень 2021 року в сумі 7 019,19 грн, відсутність електропостачання за серпень, вересень, жовтень 2021 року та здійснення позивачем оплати за зазначений період в сумі 1 116,91 грн, 8 939,89 грн та 1 920,70 грн.

По акту звірки від 28.02.2023 (оформленого станом на 31.01.2022) борг на користь ТОВ «Тернопільелектропостач» зазначено в сумі 25 452,68 грн.

У свою чергу акт звірки від 28.02.2023 (оформлений станом на 31.12.2022) також відображає інформацію про існування станом на початок січня 2022 року боргу в сумі 10 865,95 грн, оплату цієї суми та існування боргу станом на початок лютого 2022 року (за січень 2022 року) у позивача на суму 25 452,68 грн.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що формування кінцевої до оплати суми (боргу) за грудень 2021 року здійснювалось шляхом зростання боргу, включаючи попередні періоди заборгованості за липень та листопад 2021 року та оплати за цей період.

Позивачем заявлено до стягнення загальну суму спожитої електроенергії згідно виставлених рахунків за електроенергію за липень, листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року, яка склала 50 525,82 грн (7 019,19 грн + 7 188 грн + 10 865,95 грн + 25 452,68 грн).

Однак, в акті звірки розрахунків від 28.02.2023 (станом на 31.12.2022) підтверджено здійснення позивачем оплат на погашення суми боргу за електричну енергію в розмірі 10 865,95 грн та 25 452,68 грн, на загальну суму 36 318,63 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до Фізичної особи - підприємця Костюка Павла Петровича про стягнення 24 962,99 грн - боргу з орендної плати, 50 525,82 грн - боргу за спожиту електричну енергію.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини, пов`язані з укладенням договору оренди нерухомого майна в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором суборенди, а відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У ч.1 ст.283 ГК України зазначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст. 283 ГК України).

Приписами ч.1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У ч. 1 ст. 765 ЦК України вказано, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 286 Господарського кодексу України встановлює, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 5 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП «Таптер» зазначено про порушення ФОП Костюком П.П. обов`язку щодо сплати орендних платежів за лютий-березень 2022 року на підставі рахунків за орендну плату №0503-0006 від 05.03.2022 на суму 11 347,83 грн та №0404-0001 від 04.04.2022 на суму 13 615,16 грн, на загальну суму 24 962,99 грн (том І а.с.19-20).

На неможливість нарахування заборгованості за квітень 2022 року також вказує припинення між сторонами договірних відносин 05.04.2022 (згідно з підписаним сторонами повідомленням від 05.04.2022) та лист позивача від 01.11.2022, адресований директору ПАТ «Укртелеком», де вказано період суборенди з червня 2021 року по березень 2022 року (том І а.с.70).

З урахуванням п.3.1 договору суборенди позивачем здійснювалось нарахування відповідачу орендної плати в розмірі 11 347,83 грн за місяць (плата за складські, гаражні приміщення становить 140,2 м. кв. по 72,1875 грн - 10 121,03 грн за місяць та офісні приміщення 12,7 м. кв по 96,625 грн, що становить 1 227,20 грн за місяць).

Як вбачається із матеріалів справи, у таблиці - узагальнення поданих відповідачем суду документів про оплату орендної плати за договором між позивачем та відповідачем від 01.03.2023 (том І а.с.181) суборенда майна за лютий місяць 2022 року оплачена 30.03.2022 на суму 11 347,83 грн, що підтверджується квитанцією ПН№5825814 від 30.03.2022 (том І а.с.102).

Пункт 3.2 договору суборенди містить умову про те, що починаючи з 2022 року з квітня місяця кожного року оренди, ставка орендної плати автоматично збільшується на 10% від ставок орендної плати, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна станок орендної плати відбуватиметься без укладання будь-яких змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 3.7 договору суборенди щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця орендар надає суборендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Суборендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендарю не пізніше 10 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням змісту п. 3.7 договору суборенди, виставлений відповідачу позивачем рахунок №0404-0001 від 04.04.2022 на суму 13 615,16 грн є рахунком за орендну плату за березень 2022 року.

Орендна плата згідно цього рахунку за березень 2022 року нарахована в більшому розмірі 13 615,16 грн, ніж за попередній місяць лютий 2022 року 11 347,83 грн.

Однак, відповідно до умов п. 3.2 договору суборенди можливість позивача в односторонньому порядку здійснювати збільшення орендної плати передбачено зквітня 2022 року.

Зважаючи на зміст п. 3.1, п. 3.2 договору суборенди розмір орендної плати за березень 2022 року складав 11 347,83 грн.

Орендна плата сплачується суборендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендаря до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку орендарем не звільняє суборендаря від сплати орендної плати за договором (п. 3.8 договору суборенди).

Разом з цим, у п. 3.6 договору суборенди визначено, що суборендар відшкодовує вартість витрат на енерго- та газопостачання відповідно до показників лічильників. Загальне споживання по електроенергії не повинно перевищувати 22,5 Квт за годину.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Таптер» стверджує про відсутність у нього інших суборендарів офісних та складських приміщень за адресою: м. Тернопіль, вул. Приміська, 15а, які ним орендуються на підставі договору оренди нерухомого майна №61Е000-160/21 від 01.04.2021. Також ним зазначено, що на об`єкті оренди встановлено один прилад обліку електроенергії (лічильник), відповідно до умов договору №1348 від 17.04.2018, укладеним безпосередньо між позивачем (як орендарем приміщень) та електропостачальною організацією. Докази наявності інших обставин в матеріалах справи відсутні та не надані такі суду апеляційної інстанції.

Отже, посилання скаржника, що суд першої інстанції не надав належного значення, що передані в суборенду приміщення, котрими користувався відповідач становлять меншу частину з усіх приміщень, які позивачу передані в оренду третьою особою ПАТ «Укртелеком» на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна №61Е000-160/21 є помилковими.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Тернопільелектропостач» виставлялись ПП «Таптер» рахунки за активну енергію згідно рахунків за активну енергію №40/1348 від 31.01.2022, №40/1348 від 31.12.2021, №40/1348 від 30.11.2022, №40/1348 від 31.07.2021 на загальну суму 50 525,82грн (за період липень, листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року).

Договірні відносини між сторонами у справі щодо користування приміщеннями та електричною енергією закінчились 05.04.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що заявлений позивачем борг по компенсації оплати за електроенергію визначений ним самостійно за період: липень, листопад, грудень 2021 року (з серпня по жовтень 2021 року заборгованість по електричній енергії позивачем та ТОВ "Тернопільелектропостач" не нараховувалась) і за січень 2022 року.

Відповідно до виставлених позивачу рахунків на оплату (які повинен був компенсовувати відповідач) заборгованість обліковувалась з урахуванням попередньо несплачених періодів. Тобто заборгованість на 01.01.2022 включала у себе і періоди: липень, листопад, грудень 2021 року.

До 01.01.2022 позивачем було сплачено за електроенергію (1 116,91 грн + 8 939,89 грн) 10 056,80 грн.

Як зазначалось вище та правомірно встановлено судом першої інстанції, наявний у матеріалах справи акт звірки між позивачем та ТОВ "Тернопільелектропостач" від 28.02.2023, оформлений станом на 31.12.2022, відображає інформацію про те, що станом на 1 січня 2022 року борг позивача складав 10 865,95 грн та його оплату позивачем у січні 2022 року. А також те, що станом на початок лютого 2022 року борг позивача за січень 2022 року складав 25 452,68 грн, який також був погашений (том І а.с.175).

Доказів компенсації витрат позивача за ці періоди в сумі 46 375,43 грн (10 056,80 грн + 10 865,95 грн + 25 452,68 грн) відповідачем не надано.

Вищенаведене спростовує твердження скаржника, що ні договором суборенди від 01.06.2021, ні договором №1348 про постачання електричної енергії не передбачено обов`язок ФОП Костюк П.П. здійснювати розрахунок за спожиту електроенергію на підставі рахунків за активну енергію №40/1348 від 31.01.2022, від 31.12.2021, від 31.01.2022 від 31.01.2022, які виставлені для оплати позивачу ТОВ «Таптер» за договором №1348, оскільки останній регулює правовідносини між ТОВ «Таптер» та постачальником електроенергії ВАТ «Тернопільобленерго», але не передбачає зобов`язань відповідача по справі ФОП Костюк П.П. на оплату рахунків за активну енергію.

Судом першої інстанції правомірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2021 відповідачем не сплачено орендну плату у визначені договором строки в сумі 11 347,83 грн за березень 2022 року а також витрати за спожиту електроенергію в сумі 46 375,43 грн (1 116,91 грн + 8 939,89 грн + 10 865,95 грн + 25 452,68 грн), в зв`язку із чим в цій частині позовні є обґрунтованими та не заперечені у встановленому законом порядку відповідачем.

Позовні вимоги в частині стягнення 4 150,39 грн витрат за електроенергію та 13 615,16 грн орендної плати (11 347,83 грн орендної плати за лютий 2022 року та 2 267,33 грн орендної плати за березень 2022 року) не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.

Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та матеріалів справи у їх сукупності, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.Такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюка Павла Петровича б/н від 25.04.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1382/23 від 01.05.2023) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2023 у справі №921/385/22 залишити без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.