Постанова

від 19.07.2023 по справі 917/1239/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1239/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю представників сторін:

позивача- Жирного О.С., довіреність від 13.03.23 № 1-3 508;

відповідача- Петька А.В.,ордер серії ВІ від 03.07.23 № 1110625;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (вх. № 642П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.23 у справі № 917/1239/22 (постановлене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., повний текст складено 15.03.23 )

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Виробничого кооперативу "Природоохоронне підприємство "Екологія", м. Полтава,

про стягнення 1 497 310,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Виробничого кооперативу "Природоохоронне підприємство "Екологія" про стягнення штрафних санкцій за порушення строку виконання будівельних робіт за договором підряду (капітальне будівництво) від 18.10.2021 № 2110000103 у розмірі 1 497 310,14 грн, з яких: 962 556,52 грн - пеня, 534 753,62 грн 10 % штрафу.

Позов обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань з виконання робіт за договором підряду (капітальне будівництво) від 18.10.2021 № 2110000103 у строки, що встановлені Договором, та застосуванням у зв`язку з цим до відповідача на підставі пункту 8.3. Договору заявлених до стягнення штрафу та пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.23 у справі № 917/1239/22 в позові відмовлено.

В обгрунтування висновку про відмову в позові суд послався на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.3. Договору, з огляду на відсутність порушення відповідачем свого зобов`язання щодо строків виконання робіт, враховуючи доведення відповідачем наявності обставин, з якими, як умови Договору підряду, так і чинне законодавство, пов`язують можливість правомірного зупинення виконання ним своїх зобов`язань та відстрочення строку виконання будівельних робіт, визначеного п. 4.1 Договору підряду, на час прострочення кредитора (замовника) та ненадання позивачем суду доказів виконання відповідного зобов`язання стосовно усунення обставин, які стали підставою для такого призупинення (отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт у встановленому порядку та інформування про це відповідача як підрядника).

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на передчасність висновку суду першої інстанції щодо відсутності в діях відповідача порушень умов Договору щодо строку виконання робіт через ненадання судом належної оцінки тому, що роботи, виконання яких передбачено предметом Договору, входять до визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 № 406 переліку робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4.1. Договору вони мали бути виконані відповідачем протягом 75 днів після отримання від позивача наданого листом від 21.10.21 № 1006ВИХ-21-98 письмового дозволу на початок їх виконання до 04.01.22, в той час як відповідач навіть не розпочав їх виконання, що відповідно до п. 8.3. Договору надає підстави для застосування до нього спірних штрафних санкцій.

Також позивач зазначив, що при визначенні обґрунтованості витрат відповідача на професійну правничу допомогу судом неправильно застосовано ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» та порушено ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховано, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9600 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг в суді, витраченим часом на надання таких послуг, у зв`язку з чим такі витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності, а надані відповідачем документи на їх підтвердження не є належними доказами, які б документально підтверджували (або обґрунтовували) реальний (дійсний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.23 для розгляду справи № 917/1239/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача-Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.23 у справі № 917/1239/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 19.07.23 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань № 104.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати останнього на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3200 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача проти її задоволення заперечив.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2021 між Акціонерним товариством Укртрансгаз(далі - позивач, замовник) та Виробничим кооперативом Природоохоронне підприємство Екологія (далі - відповідач, підрядник) було укладено Договір підряду № 2110000103 (капітальне будівництво) (далі - Договір) (а. с. 6-19).

В зазначеному Договорі сторони узгодили, зокрема, наступні умови:

- підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в повному обсязі на умовах цього договору відповідно до проектно-кошторисної документації роботи (далі - роботи) за об`єктом Нове будівництво очисних споруд господарсько-побутових та зливових стоків Опарського виробничого управління підземного зберігання газу за межами с. Опари Дрогобицького р-ну Львівської обл. (45000000-7) (будівельні роботи та поточний ремонт) (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх (п. 1.1 Договору);

- склад, обсяг робіт, етапність, характеристики та технічні вимоги до виконання таких робіт, визначаються відповідно до вимог затвердженої замовником Проектно - кошторисної документації (п. 1.2 Договору);

- графік виконання робіт (додаток №2) підписуються обома сторонами одночасно з укладенням цього Договору та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору);

- загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором згідно із Договірною ціною (додаток 1 до цього Договору) становить 5 347 536,24 грн, в тому числі ПДВ 20% 891 256,04 грн (п. 3.1 Договору);

- підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 75 (сімдесят п`ять) днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2) (п. 4.1. Договору);

- замовник забезпечує передачу підряднику протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання цього Договору одного примірника затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, а також в узгоджені сторонами строки передає іншу дозвільну документацію, яка є у замовника (п. 4.2. Договору);

- місце виконання робіт: за межами с. Опари Дрогобицького р-ну Львівської обл. (п. 4.4 Договору);

- замовник надає підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), що оформлюється відповідним актом (п. 4.9.1. Договору);

- підрядник виконує підготовчі роботи, необхідні для використання будівельного майданчика (фронту робіт). Підрядник зобов`язаний побудувати усі тимчасовці споруди, необхідні для складування матеріалів, виробів, конструкцій і виконання робіт за цим Договором, а також вжити необхідних заходів з техніки безпеки, пожежної безпеки і охорони праці (п. 4.9.2. Договору);

- роботи повинні виконуватися з дотриманням всіх необхідних заходів безпеки, захисту довкілля, та інших чинних нормативних документів, що стосуються виконання даних Робіт (п. 4.11. Договору);

- підрядник, у письмовій формі, за 5 робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин. Замовник зобов`язаний виконати необхідні заходи для усунення цих обставин. (п. 4.12 договору);

- замовник зобов`язаний надати підряднику будівельний майданчик та передати його за актом приймання-передачі. Допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт з дотримання вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об`єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 №379, рішенням правління акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 10.04.2020 протокол №168 (п. 5.1.1. Договору);

- підрядник зобов`язаний мати встановлені законом дозволи на виконання окремих видів робіт (п. 5.3.2. Договору);

- підрядник зобов`язаний надати у триденний термін після підписання цього Договору документи, передбачені чинним законодавством та вимогами внутрішніх нормативних документів АТ Укртрансгаз, для отримання замовником дозволу в органах державно-архітектурного контролю на виконання робіт (п. 5.3.3 Договору);

- підрядник зобов`язаний інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за цим договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п. 5.3.12. Договору);

- підрядник має право припинити роботи у разі порушення або невиконання зобов`язань за цим Договором з вини замовника, за умови письмового повідомлення його про це за 20 календарних днів до дати припинення ( п. 5.4.3 Договору);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 8.1 договору);

- у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від ціни договору за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % ціни цього договору (п. 8.3 договору);

- договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2022 року, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.1. договору);

- усі спори, що пов`язані з цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України (п. 10.3 Договору);

- сторони гарантують отримання всіх дозволів, погоджень, рішень та інших документів, необхідних для підписання та виконання умов договору відповідно до вимог чинного законодавства України та своїх установчих документів (п. 10.12. Договору);

- додатки до цього Договору, що є його невід`ємною частиною: додаток №1 - договірна ціна; додаток 2 - графік виконання робіт, додаток № 3 - перелік обладнання (п. 10.13. - 10.13.3. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, листом від 21.10.21 № 1006 вих-21-98 (а. с. 25) начальник Опарського ВУПЗГ АТ Укртрансгаз повідомив відповідача, що відповідно до умов договору підряду від 18.10.21 № 2110000103 Опарське виробниче управління підземного зберігання газу (ВУПЗГ) АТ Укртрансгаз цим листом надало дозвіл Виробничому кооперативу Природоохоронне підприємство Екологія на початок виконання робіт по об`єкту Нове будівництво очисних споруд господарсько-побутових та зливових стоків Опарського виробничого управління підземного зберігання газу за межами с. Опари Дрогобицького р-ну Львівської обл.

Відповідач листом від 09.11.2021 № 379 (а. с. 82) повідомив АТ Укртрансгаз, що відповідно до ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, право на початок виконання підготовчих робіт і будівельних робіт з нового будівництва об`єкта із класом відповідальності СС2 та ССЗ виникає після отримання дозволу на будівництво, виданого уповноваженим органом центральної виконавчої влади. Одночасно у вказаному листі відповідач, з посиланням на п. 4.12 Договору повідомив замовника про зупинення виконання договору до надання оформленого у відповідності до чинного законодавства дозволу на початок проведення будівельних робіт.

У відповідь позивач направив лист від 24.11.2021 № 1001ВИХ-21-8953 (а. с. 27), в якому повідомив відповідача, що відповідно до умов договору підряду від 18.10.2021 № 2110000103 листом Опарського виробниче управління підземного зберігання газу (ВУПЗГ) АТ Укртрансгаз від 21.10.2021 року 1006 вих-21-98 було надано дозвіл замовника на початок виконання робіт, що відповідають вимогам Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 406. Також цим листом було повідомлено підрядника про направлення на адресу Виробничого кооперативу "Природоохоронне підприємство "Екологія" листа № 1001ВИХ-21-8416 від 03.11.2021 щодо укладення договору на здійснення авторського нагляду за будівництвом з додатками (а. с. 29 - 45).

В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідач в порушення п. 4.1. Договору після отримання від замовника листа від 21.10.21 № 1006 вих-21-98, яким було надано дозвіл на початок виконання передбачених Договором будівельних робіт навіть не почав їх виконувати, чим припустився порушення господарського зобов`язання, у зв`язку з чим на підставі положень чинного законодавства та п. 8.1., 8.3. договору повинен сплатити нараховані до стягнення пеню в розмірі 962 556,52 грн та штраф у розмірі 534 753,62 грн.

З метою досудового врегулювання позивач звертався до відповідача із претензією №1 (№1001ВИХ-22-2128 від 07.07.2022 року) (а. с. 47 - 50). Однак, як зазначив позивач, відповідач відповідь на дану претензію не надав, штрафні санкції не сплатив.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача нарахованих на підставі п. 8.3. Договору за порушенння строку виконанння робіт пені в розмірі 962 556,52 грн .та штрафу у розмірі 534 753,62 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір підряду № 2110000103 (капітальне будівництво) від 18.10.21 з додатками 1, 2, 3; лист про надання дозволу на початок виконання робіт №1006ВИХ-21-98 від 21.10.21 року з доказом його направлення на електронну пошту відповідача (скрін-шот); лист №1001ВИХ-21-8953 від 24.11.21; лист про придбання послуги з авторського нагляду №1001ВИХ-21-8416 від 03.11.21 з додатками 1, 2, 3, 4 та доказ його направлення на електронну адресу відповідача (скрін-шот); претензія №1 №101ВИХ-22-2128 від 07.07.22 року; довіреність №1-2828 від 29.11.21 року; довідка торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 року; протокол №1 засідання науково-технічної ради АТ Укртрансгаз від 19.01.21 року з додатком.

В обгрунтування своїх заперчень проти позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначив, зокрема, те, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 право на виконання робіт, які входять до предмету Договору із класом відповідальності ССЗ виникає лише після отриманння дозволу на виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим він під час виконанння Договору звертався до замовника із вимогою про забезпечення ним отримання відповідного дозволу, проте замовник вказаний документ не отримав та підряднику не надав, чим допустив прострочення кредитора, а тому підрядник правомірно на підставі п. 4.12. Договору листом від 09.11.21 повідомив замовника про зупиненння виконання робіт.

При цьому відповідач зазначив про безпідставність посиланння замовника в листі від 24.11.21 № 1001ВИХ-21-8953 на те, що наданий ним листом №1006 (вих-21-98 від 21.10.2021 року) підряднику дозвіл надає право на початок будівництва, а передбачені Договором роботи відповідно до п. 1 Постанови КМУ №406 від 07.06.2017 не потребують отримання від відповідних органів центральної виконавчої влади дозволу на початок їх виконанння, оскільки даний вид будівництва відсутній в переліку п. 1 Постанови КМУ №406 від 07.06.2017, а відповідно до чинного законодавства відповідний дозвіл на початок виконанння робіт видається відповідним уповноваженим органом центральної виконавчої влади. При цьому відповідач звернув увагу на те, що у Договорі передбачено будівництво саме нового об`єкту, а не переобладнання чи перепланування споруди, як це передбачено п. 1 Постанови КМУ №406 від 07.06.2017.

На обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач надав наступні докази (копії): витяг з експертного звіту філії ДП Укрдержбудекспертиза у Львівській області від 07.05.2020 щодо розгляду проектної документації за проектом Нове будівництво очисних споруд господарсько-побутових та зливових стоків Опарського виробничого управління підземного зберігання газу за межами с. Опари Дрогобицького р-ну Львівської обл., лист про зупинення початку виконання робіт вих. № 379 від 09.11.2021 з доказом направлення його позивачу (фіскальний чек від 09.11.21), договір про надання правової допомоги від 30.10.22, попередній розрахунок вартості послуг адвоката за договором №17/21 від 30.10.22 року по справі № 917/1239/22, ордер серія ВІ №1110625, розрахунок вартості наданих послуг адвоката за договором №17/21 від 30.10.22 по справі № 917/1239/22, квитанції №17/21-2 від 01.11.2022 року на суму 8000,00 грн та №17/21-3 від 03.03.2022 року на суму 1600,00 грн, а також докази направлення даного клопотання на адресу позивача.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Згідно з ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу Україниучасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК ),

Згідно зі статтею 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Оскільки, як зазначено вище, пунктом 4.1. Догвоору передбачено обов`язок підрядника виконати роботи протягом 75 днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт, а відповідний дозвіл замовника було надано листом від 21.10.21 № 1006 вих-21-98 строк виконання робіт -до 04.01.22 включно.

Проте, вищезгадані норми чинного законодавства та умови п. 4.12 Договору надають право підряднику правомірно зупинити роботи в разі прострочення замовником виконанння своїх зобов`язань, стосовно яких виконання робіт є зустрічним виконанням,повідомивши про це замовника і при цьому підрядник не вважається таким, що прострочив на час простроченння кредитора(замовника).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, позивачем за первісним позовом не було виконано обов`язку з отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт у встановленому порядку та інформування про це відповідача як підрядника по відношенню до якого зобов`язанння з виконання робіт є зустрічними,оскільки за відсутності відповідного дозволу виконання відповідних робіт заборонено законодавством та встановлена відповідальність за відповідне порушення, у зв`язку з чим відповідач правомірно у встановленому п. 4.12. Договору порядку повідомив позивача про зупиненння виконанння робіт на час простроченння кредитора..

Статтею 850 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

Пунктом 4.2. Договору встановлено обов`язок замовника з передання підрядникові разом із проектно-кошторисною також іншої дозвільної документації.

Відповідно до п. 10.12. договору, сторони гарантують отримання всіх дозволів, погоджень, рішень та інших документів, необхідних для підписання та виконання умов договору відповідно до вимог чинного законодавства України та своїх установчих документів.

Як було зазначено вище, відповідний лист про надання дозволу саме від замовника на початок виконання робіт був направлений відповідачу 21.10.21.

Однак, відповідач листом № 379 від 09.11.21 повідомив АТ Укртрансгаз, що відповідно до ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.11, право на початок виконання підготовчих робіт і будівельних робіт з нового будівництва об`єкта із класом відповідальності СС2 та ССЗ виникає після отримання дозволу на будівництво, виданого уповноваженим органом центральної виконавчої влади.

У відповідь позивач направив лист № 1001ВИХ-21-8953 від 24.11.21, в якому зазначив, що відповідно до умов договору підряду № 2110000103 від 18.10.21 листом Опарського виробниче управління підземного зберігання газу (ВУПЗГ) АТ Укртрансгаз від 21.10.21 1006 вих-21-98 вже було надано дозвіл замовника на початок виконання робіт, що відповідає вимогам Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 406.

Відповідно до статті 3 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2011 № 466 (в редакції від 16.09.2021 року) (далі-Порядок), надання (отримання), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з частинами 5 - 7 статті 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3. До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти: характеристики можливих наслідків від відмови (стану об`єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують: рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об`єкті, - 50 осіб; рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об`єкті, - 100 осіб; рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта, - 2500 мінімальних заробітних плат (до розрахунку збитків не включаються збитки замовників будівництва, які будують об`єкти без залучення коштів державного або місцевого бюджетів, кредитних коштів, наданих під державні гарантії, коштів державних та комунальних підприємств, бюджетних установ); пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно доЗакону України "Про охорону культурної спадщини"; нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам`ятки); об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"; житлові будинки понад чотири поверхи; об`єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля).

До значних наслідків (СС3) відносяться такі об`єкти: пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"; житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров`я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об`єкті.

Віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Об`єкту присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за одним із критеріїв, встановлених частиною п`ятою цієї статті.

Правильність визначення класу наслідків (відповідальності) перевіряється під час проведення експертизи проектів, якщо здійснення такої експертизи є обов`язковим відповідно до закону.

Відповідно до статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно з статтею 35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється. Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Як зазначено вище, за Договором підрядник зобов`язався на свій ризик виконати в повному обсязі на умовах цього договору відповідно до проектно-кошторисної документації роботи за об`єктом Нове будівництво очисних споруд господарсько-побутових та зливових стоків Опарського виробничого управління підземного зберігання газу за межами с. Опари Дрогобицького р-ну Львівської обл.

Як передбачено п. 4.1. Договору, підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 75 (сімдесят п`ять) днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2).

У п. 5.3.3. Договору зазначено, що підрядник зобов`язаний надати у триденний термін після підписання цього договору документи, передбачені чинним законодавством та вимогами внутрішніх нормативних документів АТ Укртрансгаз, для отримання замовником дозволу в органах державно-архітектурного контролю на виконання робіт.

Відповідно до п. 10.12. Договору, сторони гарантують отримання всіх дозволів, погоджень, рішень та інших документів, необхідних для підписання та виконання умов договору відповідно до вимог чинного законодавства України та своїх установчих документів.

Як свідчить доданий до відзиву на позов витяг з експертного звіту філії ДП Укрдержбудекспертиза у Львівській області від 07.05.2020 року щодо розгляду проектної документації за проектом Нове будівництво очисних споруд господарсько-побутових та зливових стоків Опарського виробничого управління підземного зберігання газу за межами с. Опари Дрогобицького р-ну Львівської обл., замовником якого є філія Оператор газосховищ України АТ Укртрансгаз, зазначений об`єкт будівництва за класом наслідків (відповідальності) належить до категорії СС3.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні та не заперечив позивач, вказаний Звіт, копію якого відповідач додав до відзиву на позов, було надано самим позивачем як замовником у складі документації спрощеної процедури закупівлі робіт за спірним Договором.

Позивач посилався на те, що роботи на вказаному об`єкті відповідають вимогам п.1 та п. 3 Постанови КМУ від 07.06.2017 року №406, що також, на думку позивача, підтверджується протоколом засідання науково-технічної ради АТ Укртрансгаз від 19.01.2021 року та Переліком об`єктів будівництва АТ Укртрансгаз, що плануються до реалізації в 2021 році.

Однак об`єкт будівництва, що передбачає саме нове будівництво, в переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію ( вредакції від 28.07.2021 року), відсутній.

Зокрема в пункті 1 Порядку до відповідних робіт, виконання яких не потребує отримання в органах державно-архітектурного контролю дозволу, віднесені роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а п. 3 Порядку - Технічне переоснащення згідно з державними будівельними нормами внутрішніх систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання (включаючи спеціальне), силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд; обладнання (переобладнання) будівель і споруд приладами для ведення відокремленого обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води.Тобто зазначені роботи стосуються вже наявних об`єктів будівництва, а не їх нового будівництва.

Відповідно до положень ДБН А.2.2.-3:2014 (затверджених наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 р. № 163) нове будівництво це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Наданий позивачем Протокол № 1 засідання науково-технічної ради АТ Укртрансгаз та Перелік об`єктів будівництва АТ Укртрансгаз, що плануються до реалізації в 2021 році, та які відповідають пунктам переліку будівельних норм …, суд першої інстанції правомірно відхилив як доказ належності визначених предметом договору робіт до переліку робіт,передбачених п.1 та п. 3 Постанови КМУ від 07.06.2017 року №406, пославшись на те, що вказані документи не можуть підміняти норми законодавства, в даному випадку Постанови КМУ від 07.06.2017 №406, якими, як зазначено вище, вказані роботи не віднесено до переліку робіт, виконання яких не потребують отримання дозволу в органах державно-архітектурного контролю.

Крім цього зазначені документи взагалі не містять обгрунтування щодо відповідності передбачених Договором робіт переліку, встановленому Постановою КМУ від 07.06.2017 №406, з урахуванням того, що предметом договору чітко визначено роботи з нового будівництва.

Вказані документи також не є висновками експерта в розумінні статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд першої інстанції правомірно зауважив, що у позовній заяві позивач не зазначав про необхідність отримання ним від органу державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт та про ненадання підрядником документів, передбачених чинним законодавством та вимогами внутрішніх нормативних документів АТ Укртрансгаз, для отримання дозволу в органах державно-архітектурного контролю на виконання робіт, як це передбачено п. 5.3.3. Договору, тоді як у відповіді на відзив на позов позивачем було вказано, що виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій підрядника, а саме: ненадання документів для отримання дозволу в органах державно-архітектурного контролю на виконання робіт.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що замовник вимагав від підрядника надання вищезазначених документів.

Відповідно до п. 27, 28 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідний дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності. Для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву через електронний кабінет, до якої, зокрема, додається копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію та проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку.

Отже, як правомірно зазанчив суд першої інстанції, визначена зазначеним вище Порядком виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, процедура передбачає можливість отримання дозволу на будівництво саме замовником, а відповідно до умов Договору отримання відповідного дозволу та надання його підряднику входить до обов`язку замовника у сприянні у виконанні робіт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що як умовами договору, так і вимогами чинного законодавства України на замовника будівництва, яке відноситься за класом наслідків (відповідальності) до категорії СС3, покладено обов`язок отримання дозволу на виконання будівельних робіт у відповідному органі державного архітектурно-будівельного контролю, за відсутності якого відповідач як підрядник не має права приступати до виконання робіт згідно з вимогами ч. 1. ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Доводи апеляційної скарги не містять обгрунтування щодо неправомірності зазначеного висновку суду першої інстанції стосовно необхідності отримання замовником в органах державно-архітектурного контролю дозволу на виконання передбачених Договором робіт з нового будівництва дозволу на їх виконання та надання його підряднику.Доводи апеляційної скарги щодо суті спору зводяться до незастосування судом першої інстанції п. 1 та п. 3 Постанови КМУ від 07.06.2017 року №406, тоді як зазначено вище, у встановленому зазначеним нормативно-правовим актом переліку будівельних робіт, які не потребують дозвільних документів на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію ( редакції від 28.07.2021) відсутні роботи щодо нового будівництва об`єкту.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідний дозвіл на будівництво був виданий органом державного архітектурно-будівельного контролю замовнику за його зверненням.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.3. Договору з огляду на відсутність порушення відповідачем свого зобов`язання щодо строків виконання робіт, враховуючи доведення обставин, з якими як умови Договору підряду, так і чинне законодавство пов`язують можливість правомірного зупинення виконання ним своїх зобов`язань та відстрочення строку виконання будівельних робіт, визначеного п. 4.1 Договору підряду, на час прострочення кредитора (замовника) та ненадання позивачем суду доказів виконання відповідного зобов`язання стосовно усунення обставин, які стали підставою для такого призупинення (отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт у встановленому порядку та інформування про це відповідача як підрядника).

Щодо розподілу судом першої інстанції витрат відповідача на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх покладення на позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги через їх необґрунтованість задоволенню не підлягають, розмір обґрунтованих витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до наведених положень, а також витрати позивача на таку допомогу покладаються на останнього повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача з його вини.

При визначенні відповідного розміру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу Украъни України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

З матеріалів справи вбачається, що до відзиву на позов відповідач додав попередній розрахунок вартості послуг адвоката за Договором від 30.10.22 № 17/21 у справі № 917/1239/22, в якому навів перелік очікуваних послуг з правової допомоги, пов`язаних із розглядом даної справи в суді першої інстанції, та їх вартість, загальний розмір якої визначив -14400 грн.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Зважаючи на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Відповідно до ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.19 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.06.20 у справі № 906/598/19, від 24.11.20 у справі № 911/4242/15.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти покладення на нього витрат на правничу допомогу та зазначив, що заявлений розмір витрат (14 400,00 грн) не є співмірним із складністю справи, із предметом позовної заяви та такі витрати не є документально підтвердженими.

Разом з цим суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.

Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому в постанові Верховного Суду увід 15.04.2021 у справі № 910/7540/19 наведено висновок, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи № 917/1239/22 відповідач надав суду першої інстанції:

- договір про надання правової допомоги від 30.10.2022 №17/21, за яким адвокат Петько А.В. зобов`язався надати клієнту консультації з правових питань, складання процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в господарських судах всіх інстанцій, а клієнт зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та порядку визначеному цим договором (а. с. 84 - 85);

- розрахунок вартості наданих послуг адвоката за договором №17/21 від 30.10.2022 за консультування клієнта по справі № 917/1239/22, підготовку відзиву на позов, виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 ГПК України, участь в судових засіданнях (а. с. 131);

- квитанції про оплату №17/21-2 від 01.11.2022 року на суму 8000,00 грн та №17/21-3 від 03.03.2022 року на суму 1600,00 грн (а. с. 132).

В п. 4.1. Договору про надання правової допомоги від 30.10.2022 №17/21встановлено, що оплата за цим Договором є погодинною, за виключенням вартості Адвоката в судовому засіданні.

Вартість (винагорода) однієї години роботи адвокатат становить 1600 грн. та включає в себе,але не виключно:ознайомлення з документами (інформацією),консультації,аналіз судової практики ,складання процесуальних документів,ознайомлення з матеріалами справи та ін.

Згідно з п. 4.2. вказаного Договору вартість (винагорода) Адвоката в одному судовому засіданні в місцевому суді незалежно від тривалості становить 1600 грн.

В розрахунку вартості наданих послуг адвоката за договором №17/21 від 30.10.2022 за консультування клієнта по справі № 917/1239/22 наведено наступні дані щодо наданих послуг, їх обсягу та вартості:

1. Консультування Клієнта по справі № 917/1239/22-1 година, вартість 1600 грн.;

2. Підготовка відзиву на позов-3 години,вартість4800 грн.;

3. виконання вимог ч. 2 ст. 178 ГПК України -1 година, вартість 1600 грн.;

4. Участь в судовому засіданні -1 година ,вартість 1600 грн.

Реальність наведених в розрахунку вартості наданих послуг підтверджуються матеріалами справи, в тому числі наявним у матеріалах справи відзивом на позов із доказами його надсилання позивачу, відомостями протоколів судових засідань щодо участі адвоката відповідача в судових засіданнях 08.11.22, 24.01.23, 02.03.23, Консультування Клієнта по справі передбачено умовами Договору про надання правової допомоги та є звичайною послугою адвоката.

Зазначені витрати є необхідними для представництва інтересів відповідача.Зокрема доводи відзиву як обґрунтовані взято судом в основу висновку про відмову в позові.

Відсутність у матеріалах справи акту виконаних робіт (наданих послуг) не свідчить про необґрунтованість розміру витрат позивача на надання правової допомоги, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, без зазначення обов`язкової наявності акту серед таких доказів.

Вартість послуг визначена, виходячи з обліку витраченого часу та погодинної ставки роботи адвоката -1600 грн., встановленої в Договорі про надання правової допомоги.

Колегія суддів відхиляє наведені у відповіді на відзив на позов та в апеляційній скарзі доводи позивача щодо того, що витрати відповідача на правничу допомогу є необґрунтованими (документально не підтвердженими), завищеними, неспівмірними зі складністю справи та ціною позову, з огляду на те, що: позивачем не наведено, в чому полягає така необґрунтованість та неспівмірність; це не вбачається з матеріалів справи, яка є справою середньої складності, враховуючи характер спірних правовідносин, зміст доводів та заперечень сторін щодо суті спору; витрати відповідача на правову допомогу становлять 0,64% від ціни позову і зазначений розмір визначено у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги, на підставі доказів, з яких вбачаються відомості щодо надання адвокатом необхідних послуг, які охоплюються предметом цього Договору.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що адвокатські витрати позивача є підтвердженими, оскільки у відповідності до статтті 126 Господарського процесуального кодексу України їх розмір визначено згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі належних та допустимих доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості, а позивачем не доведено неспірвмірності цих витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг),часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг),обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.23 у справі № 917/1239/22 ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

У зв`язку з відмовою в позові та залишенням без задоволення апеляційної скарги позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на останнього.

Щодо заявлених у відзиві на апеляційну скаргу витрат відповідача на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3200 грн., колегія суддів дійшла висновку, що їх розмір у відповідності до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено згідно з умовами Договору про надання правової допомоги та на підставі належних та допустимих доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості, а тому, з урахуванням результату розгляду спору по суті та положень статті 129 Кодексу, вони підлягають покладенню на позивача.

Так, зазначені в доданому до відзиву на апеляційну скаргу розрахунку вартості відповідних послуг витрати з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні, визначено виходячи з витраченого часу -1 година та встановленої Договором про надання правової допомоги погодинної ставки-1600 грн., а для участі в судовому засіданні фіксованої ставки-1600 грн., незалежно від часу судового засідання, а їх дійсність та необхідність підтверджуються матеріалами справи.

У клопотанні про зменшення витрат відповідача на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, позивач посилається на їх неспівмірність зі складністю справи та їх непідтвердження належним чином.При цьому позивач вказує на те, що п. 4.2. Договору на правову допомогу передбачено, що вартість послуг адвоката з участі в одному судовому засіданні в апеляційному та касаційному суді визначається сторонами в додаткових угодах, в той час як до матеріалів справи не додано жодних угод до Договору, в яких визначено вартість послуг адвоката за участь в судовому засіданні в апеляційному суді.

Також позивач зазначив, що пунктом 4.3. Договору на правову допомогу передбачено здійснення оплати за надані послуги в день підписання Акту здачі-приймання наданих послуг, який також відсутній у матеріалах справи.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на те, що, як зазначено вище, дана справа не є типизованою, а є справою середньої складності, в той час як заявлена відповідачем сума витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції є невеликою.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, в п. 4.2. Договору на правову допомогу визначено мінімальну фіксовану ставку за участь адвоката в судовому засіданні-1600 грн., яка за змістом вказаного пункту, може збільшуватись сторонами стосовно таких послуг в суді апеляційної та касаційної інстанції за окремою домовленістю сторін, в той час як в даному випадку сторони Договору не вирішували збільшити відповідну ставку.

Крім того, факт сплати відповідачем послуг адвоката за представництво інтересів у Східному апеляційному господарському суді підтверджується квитанцією від 03.07.23 № 17/21-4,що свідчить про погодження сторонами вказаної суми витрат.

Як зазначено вище, відсутність у матеріалах справи акту виконаних робіт (наданих послуг) не свідчить про необґрунтованість розміру витрат позивача на надання правової допомоги, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, без зазначення обов`язкової наявності акту серед таких доказів.До того ж, послуга з участі адвоката в даному судовому засіданні може бути передана за актом лише після проведення засідання.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.126, 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.23 у справі № 917/1239/22

залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) на користь Виробничого кооперативу "Природоохоронне підприємство "Екологія" (вул. Ковпака, 21, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 13944487) 3200 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.07.23

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль