Постанова

від 18.07.2023 по справі 464/5606/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5606/22 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/911/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 березня 2023 року в складі судді Дулебка Н.І. в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Профіт-Торг» про стягнення належних при звільненні сум індексації заробітної плати за період з 03.12.2012 по 08.11.2022 у розмірі 8806,96 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39799,34 грн.

Вимоги обгрунтовувала тим, що з 03.12.2012 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Профіт-Торг». Відповідно до наказу №26-к від 08.11.2021 звільнена з посади за угодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

На момент звільнення позивачки за здійсненими нарахуваннями у ТОВ «Профіт-Торг» існувала заборгованість щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 34 091,05 грн. Розрахунок з позивачкою в день звільнення не проведено, виплата заробітної плати здійснена частинами, зокрема: 07.12.2021 у розмірі 5916,05 грн., 28.12.2021 у розмірі 14000 грн., 23.08.2022 у розмірі 14175 грн., що підтверджується відомостями про розподіл виплат. Таким чином, остаточний розрахунок з позивачкою щодо виплати сум, належних при звільненні, які нараховано ТОВ «Профіт-Торг», проведено 23.08.2022.

Окрім цього, у день звільнення позивачці не надано інформації щодо належних їй до виплати сум та не видано довідку про заробітну плату. Інформацію про заборговану заробітну плату на дату звільнення позивачка отримала 16.11.2022 після надання ТОВ «Профіт-Торг» 11.11.2022 відповіді на адвокатський запит.

Відповідно до довідки ТОВ «Профіт-Торг» №1 від 11.11.2022 про доходи ОСОБА_1 на дату звільнення, останній не було виплачено заробітну плату за листопад у розмірі 1772,73 грн., та нараховану компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 40 576,41 грн., розмір якої після отримання із заробітної плати належних податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджету, становив 34 091,05 грн.

Ознайомившись із вищевказаною довідкою та довідкою Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу, позивачка виявила, що за період роботи у ТОВ «Профіт-Торг» їй не проводилась індексація заробітної плати протягом усього періоду роботи на товаристві, що призвело до заниження нарахованої на дату звільнення заробітної плати. За період з 03.12.2012 до 08.11.2021 загальна сума невиплаченої індексації позивачці становить 8806,96 грн. За умови проведення відповідачем індексації заробітної плати позивачці у встановленому законом порядку, середній розмір заробітної плати за останні два місяці роботи до дати звільнення мав становити 6 580,89 грн. На дату подання позову заробітна плата виплачена позивачці з порушенням строків, при цьому, загальна сума індексації на заробітну плату позивачу з 03.12.2012 по 08.11.2021 у розмірі 8809,96 грн. є невиплаченою.

У зв`язку з тим, що нарахування та виплата працівнику заробітної плати є прямим та безпосереднім обов`язком роботодавця, відтак невиконання цього обов`язку є підставою для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП. З урахування викладеного, відповідно до ст. 117 КЗпП з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше шести місяців, що становить 39 799,34 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» на користь ОСОБА_1 належну при звільненні суму індексації заробітної плати за період з 03.12.2012 по 08.11.2022 у розмірі 8806 грн. 96 коп., середній заробіток з час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 799 грн. 34 коп., а всього 48 606 гривень 30 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмір 9000 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» на користь ОСОБА_1 , з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.03.2023, судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Рішення суду оскаржив відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг», в особі директора І.Карташова, вважає, що висновки суду про наявність у відповідача заборгованості та необхідності задоволення заявлених позовних вимог ґрунтуються на неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи, які мають істотне значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог покликається на те, що позивачка працюючи у ТОВ «Профіт-Торг» на посаді юрисконсульта, усі нарахування по заробітній платі здійснювала самостійно, а тому мала бути обізнана про врахування індексу інфляції при нарахуванні зарплати. Враховуючи наведене, відповідач в суді першої інстанції покликався на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску визначеного законом строку позовної давності, про що подав відповідну заяву. Разом з тим, зазначене клопотання відповідача судом було залишене без уваги, жодних процесуальних рішень за результатами його розгляду не було прийнято.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок, суд першої інстанції не звернув уваги на актуальні правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, в т.ч. ст. 117 КЗпП України, зокрема на необхідність застосування добросовісності, як основної із засад цивільного судочинства, та критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц відзначено, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.

Також вважає істотно завищеним стягнуті судом витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн., оскільки такі не відповідають критерію розумності і співмірності. Вказана в актах надана позивачу правова допомога не була необхідною, написання процесуальних документів зводилась до переписування правових позицій суду касаційної інстанції. Відсутність доказів оплати правової допомоги та не встановлення позивачем та його представником в договорі кінцевого строку здійснення такої оплати може вказувати на відсутність наміру проводити таку оплату взагалі. Тому вважає, що існують правові підстави для зменшення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , до 5 (п`яти) тисяч гривень.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

29 травня 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач висловилась у заперечення доводів апеляційної скарги. Зазначила, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не підтверджують про порушення місцевим судом при ухваленні судового рішення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення індексації та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб (48 606, 30 грн.).

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, оскільки обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.12.2012 по 08.11.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Профіт-Торг» та звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП згідно з наказом №26-к від 08.11.2021, що підтверджується записами трудової книжки позивача (а.с. 27).

22.07.2022 позивач ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Профіт-Торг» із заявою про надання довідки про нарахування заробітної плати за період роботи в ТОВ «Профіт-Торг» з 01.01.2021 до 08.11.2021 включно (а.с. 31).

11.11.2022 у відповідь на адвокатський запит ТОВ «Профіт-Торг» надано ряд документів, зокрема, наказ №1-к від 08.11.2021, довідку про доходи №1 від 11.11.2021, відомості про розподіл виплат (а.с. 36-38, 41).

Згідно із довідкою про доходи ОСОБА_1 , наданої ТОВ «Профіт-Торг» 11.11.2022, на дату звільнення позивачці не було виплачено заробітну плату за листопад 2021 року у розмірі 1772,73 грн., нараховану компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 40576,41 грн., загальний розмір виплати з урахування податків, зборів та обов`язкових платежів складав 34091,05 грн (а.с. 45).

Окрім цього, з вищевказаної довідки та відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу встановлено, що індексація заробітної плати ОСОБА_1 не здійснювалась, а інші докази, що підтверджували б виплату останній індексації заробітної плати, відсутні.

Згідно з відомостями розподілу виплат ТОВ «Профіт-Торг» позивачці ОСОБА_1 перераховано такі суми коштів: 07.12.2021 у розмірі 5916,05 грн., 28.12.2021 у розмірі 14000 грн., 23.08.2022 у розмірі 14175 грн. Загальний розмір виплат становить 34091,05 грн. (а.с. 46-48).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Отже, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок).

Порядком передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 101 відсотка (частина друга пункту 1-1) - вказана величина індексу діяла до 2016 року. При цьому індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Тобто, для проведення індексації доходів населення необхідна наявність одночасно таких обставин: величина індексу споживчих цін має перевищити поріг індексації у розмірі 101 відсотка (починаючи з 2016 року - 103 відсотка); індексації підлягає лише прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 Порядку у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позову в частині стягнення індексації, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Профіт-Торг» індексацію заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за період з 03.12.2012 по 08.11.2021 не виплачував. Беручи до уваги наданий позивачем розрахунок індексації, суд дійшов висновку про стягнення такої за період 03.12.2012 по 08.11.2022 в розмірі 8806,96 грн. (а.с.14-19).

Разом з тим, суд першої інстанції не проводив перевірки правильності індексації заробітної плати позивача за відповідні періоди.

Зокрема, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що нарахована позивачкою сума індексації за 2015, 2016 рік не відповідає вимогам, визначених законодавчими актами, що врегульовують нарахування та виплату індексації.

Із наданого розрахунку за 2015 рік слідує, що позивачка здійснювала розрахунок індексації виходячи із встановленої станом на січень 2015 року заробітної плати в розмірі 2000 грн. (базовий місяць). Разом з тим, розмір заробітної плати протягом 2015 року у позивачки неодноразово змінювався в бік збільшення, що відображено в Інформації з Пенсійного фонду України (а.с. 29). Зокрема розмір зарплати у лютому 2015 року становив 2300 грн., відповідно базовий місяць вже був не січень, а лютий 2015 року, з вересня 2015 року - розмір заробітної плати становив 2400 грн., відповідно базовий місяць для нарахування індексації змінився на вересень.

Враховуючи наведене та провівши власний розрахунок за 2015 рік, підстав для нарахування індексації у позивачки не було.

Що стосується 2016 року, то позивачка безпідставно продовжувала брати до уваги базовий місяць січень 2015 року в розмірі 2000 грн., в той час як розмір зарплати був збільшений у вересні 2015 року до 2400 грн. Відповідно сума індексації з лютого по квітень 2016 року становила по 19 грн. 29 коп., виходячи з базового місця вересень 2015 року (2400 грн).

Зважаючи на зміну базового місяця у травні 2016 року, в якому заробітна плата становила вже 2500 грн., сума індексації могла бути нарахована лише в грудні 2016 року, і така, згідно проведеного розрахунку становить 67 грн. 20 коп. базовий місяць травень 2016 року (2500).

В решті розрахунок, наданий позивачкою, проведено правильно.

Враховуючи наведені положення, які врегульовують нарахування індексації, а також надані позивачкою докази, що стосуються нарахування індексації, колегія суддів доходить висновку, що сума індексації за період роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Профіт-Торг» становить 2191 грн. 58 коп., а не 8806,96 грн. як зазначала позивачка.

Тому рішення в означеній частині не може залишатись в силі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині застосування судом першої інстанції положень 116, 117 КЗпП України, колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, на час звернення позивачки до суду та ухвалення рішення у даній справі стаття 117 КЗпП України відповідно до змін від 01 липня 2022 року викладена у наступній редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що оскільки згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більше як шість місяців, то відповідно період затримки розрахунку необхідно визначати в календарних днях. Середньоденна зарплата також визначається згідно із абз. 1 п.8 Порядку 100, в календарних днях. Тобто нарахована зарплата за розрахунковий період підлягає діленню на кількість календарних днів.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 була звільнена 08 листопада 2021 року, розрахунковим періодом буде вересень жовтень 2021 року.

Згідно із довідкою про доходи, зарплата ОСОБА_1 у вересні-жовтні 2021 року становила 6500 грн. Зважаючи на те, що суд дійшов висновку, що в цей період необхідно було застосувати індексацію, розмір зарплати мав би становити по 6580 грн. 89 коп.

Разом з тим, перевіряючи правильність проведеного позивачем розрахунку компенсації за несвоєчасно здійснений розрахунок, колегія суддів такий не може взяти до уваги, оскільки розрахунок компенсації проведений з порушенням абз. 1 п.8 Порядку 100, зокрема розрахунок проведений виходячи з кількості робочих днів, в той час як необхідно було враховувати кількість календарних днів.

Так, середньоденний заробіток за означений період становить 215 грн. 77 коп. ((6580,89+6580,89)/61 к.д.=215,77)).

З моменту не проведення розрахунку по виплаті заробітної плати, тобто з 08 листопада 2021 року до 08 травня 2022 року (шість місяців) - був 181 календарний день, а тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку мав би становити 39054 грн. 37 коп. (181 к.д. х 215,77=39054,37).

Однак, слід зазначати, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13.

Як вбачається з матеріалів справи, сума невиплаченої заробітної плати позивачу у розмірі 34 091,05 грн. менша, ніж визначена у цій справі сума середнього заробітку позивача за час затримки виплати при звільненні (39 054,37 грн.). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в суму 34091,05 грн., окрім нарахованої заробітної плати в розмірі 1772, 73 грн, також входила компенсація за невикористану відпустку у розмірі 40576,41 грн. (з урахуванням податків та обов`язкових платежів).

Як стверджується матеріалами справи, ТОВ «Профіт-Торг» більшу частину заборгованості виплатило у грудні 2021 року (07.12.2021 5916,05 грн., 28.12.202 14000, 00 грн). На дату подачі позову (22.11.2022) відповідач повністю розрахувався з позивачем в повному обсязі 23.08.2022 (14175,00 грн).

Мотиви позову про те, що роботодавцем не надавалась довідка про доходи із зазначенням всіх складових заробітної плати не можуть бути підставою для стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок, оскільки позивач станом на день звільнення та протягом року не зверталась до відповідача із вимогою про стягнення відповідних сум.

Відтак, беручи до уваги не співмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, характер цієї заборгованості, в той час як Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в Україні створює перешкоди для реалізації будь-яких прав, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат у сумі 23087 грн. 39 коп., виходячи з розміру середньоденного заробітку та кількості календарних днів, що передували до часу введення воєнного стану (107к.д.х215,77=23 087,39).

З наведених підстав, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні підлягали задоволенню частково.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, стягнути з відповідача на користь позивачки 2191 грн. 58 коп. індексації заробітної плати та 23087 грн. 39 коп. компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, разом 25 278 грн. 97 коп., з вирахуванням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У положеннях ч.5 та ч.6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Профіт Торг» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 надала суду договір про надання правової допомоги адвокатом Г.Бідулою від 26.07.2022 №04/07/22-ФО, яка починаючи з першого судового засідання приймала участь у розгляді справи.

Згідно п. 1.3 Договору визначено, що базова вартість 1 години надання професійної правничої допомоги становить 650 грн. без ПДВ.; мінімальна вартість надання професійної правничої допомоги у вигляді представництва інтересів у суді складає 2 години, а відповідно вартість складає від 2600 грн. без ПДВ за одне судове засідання.

Актом прийому-передачі наданої професійної правничої допомоги від 06.02.2023, 14.02.2023 та рахунок №04/07/22.02/р від 06.02.2023 з детальним описом робіт та їх вартістю встановлено, що вартість наданої професійної правничої допомоги складає 9100 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Разом з тим, виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, колегія суддів враховуючи доводи клопотання відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, доходить висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 10 ст. 141 при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Профіт Торг» та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профіт-Торг» підлягає 258 грн. 06 коп., що є пропорційним до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Груп» задовольнити частково.

Рішення Сихівськогорайонного судум.Львова від 02березня 2023року змінити, виклавши резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» (ЄДРПОУ 37416406, місцезнаходження м. Львів, вул. Зелена 204) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) належну при звільненні суму індексації заробітної плати за період з 03.12.2012 по 08.11.2022 у розмірі 2191 грн. 58 коп., середній заробіток з час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23087 грн. 39коп., а всього 25 278 (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» (ЄДРПОУ 37416406, місцезнаходження м. Львів, вул. Зелена 204) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмір 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Торг» (ЄДРПОУ 37416406, місцезнаходження м. Львів, вул. Зелена 204) 258 (двісті п`ятдесят вісім) гривень 06 копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 липня 2023 року.

Головуючий А.В.Ніткевич

Судді С.М.Бойко

С.М.Копняк