Рішення

від 21.07.2023 по справі 904/2879/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2023Справа № 904/2879/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 904/2879/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Романової Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (03028, м. Київ, вул.. Олега Кошового, 2Б)

про стягнення 70 205,77 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Романова Катерина Сергіївна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" заборгованість за договором на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 19-010119 від 01.01.2019 у загальному розмірі 70 205,77 грн., яка складається з наступних сум: 54 364,00 грн. - основна заборгованість; 9 501,68 грн. - пеня; 769,67 грн. - 3% річних; 5 570,42 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №19-010119 від 01.01.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 54 364,00 грн, за прострочення сплати якої нараховано пеню у розмірі 9 501,68 грн, 3% у розмірі 769,67 та інфляційні втрати у розмірі 5 570,42 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 позовні матеріали Фізичної особи-підприємця Романової Катерини Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" про стягнення заборгованості за договором на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 19-010119 від 01.01.2019 у загальному розмірі 70 205,77 грн направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

10.11.2022 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03028, м. Київ, вул. Олега Кошового, 2Б.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.01.2019 між Фізичною особою-підприємцем Романовою Катериною Сергіївною (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РТМ - Україна" (далі - Замовник) укладено договір № 19-010119 (далі - договір) на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, умовами п. 2.1. якого передбачено, що Виконавець за дорученням Замовника проводить Рекламні кампанії на Спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію (сюжет реклами), що розповсюджується у формі рекламних плакатів (панно) з моменту розміщення на спеціальній конструкції згідно з адресною програмою (п. 1.1. договору).

Рекламна кампанія - платні роботи та послуги Виконавця з розміщення реклами (рекламних плакатів) Замовника згідно з адресною програмою та її (їх) обслуговування у визначений період часу в порядку та на умовах, передбачених Договором. 1.5. Адресна програма відомості про Місцезнаходження спеціальних конструкцій, їх тип, розмір, сторони (А та Б), освітлення, плату та ін., які включені до додатків Договору (п. 1.4. договору).

У п. 1.8. договору зазначено, що фотозвіт - цифрові фотографії, які надаються Виконавцем Замовнику в порядку та терміни, обумовлені даним Договором в кількості 2 фотографії (ближній та середній план) на 1 рекламну поверхню Спеціальної конструкції по кожному сюжету і в яких відображена інформація про фактичне експонування Реклами в період, за який передається фотозвіт. Фотозвіт надсилається по електронній пошті на електронну адресу Замовника.

Згідно п. 2.3. Додатки до даного Договору включають: адресну програму, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат. Додатки до даного Договору підписуються сторонами Договору та є його невід`ємною частиною.

У п. 3.2.1. договору зазначено, що Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника розмістити Рекламу на заброньованих рекламних поверхнях Спеціальних конструкцій згідно з Адресною програмою відповідно до Контрольного макету рекламного сюжету не пізніше 3-го дня від початку Рекламної кампанії. Виконавець зобов`язується письмово або телефонограмою інформувати Замовника про затримки в розміщенні Реклами і причинах їх виникнення.

У п. 3.2.6. договору зазначено, що Виконавець зобов`язується подавати Замовнику фотозвіти (на електронну адресу: monitoring@rtm.com.ua) про проведення Рекламної кампанії в наступні терміни, якщо інше не обумовлено в додатку до цього Договору: перший фотозвіт після початку Рекламної кампанії - не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати початку Рекламної кампанії/ротації; наступні фотозвіти - не пізніше 5-ого числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.4.6. договору надання ВИКОНАВЦЕМ роботи (послуги) з проведення місячної рекламної компанії, включаючи проведені ротації, оформляється актом виконаних послуг. Не підписання ЗАМОВНИКОМ акту протягом 10 календарних днів від дати його отримання без мотивованих причин відмови, є фактом визнання виконання ВИКОНАВЦЕМ договірних зобов`язань, якщо ЗАМОВНИК не доведе протилежне.

У п. 4.2. договору зазначено, що оплата проводиться Замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 25 числа наступного за поточним місяцем. Розрахунки за Договором проводяться в національній валюті України безготівково (згідно додатків та за виставленими рахунками.

Пунктом 6.2.2. Договору визначено, що при простроченні строків оплати послуг Виконавця, Замовник крім платежу за виконані послуги сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та припиняється після виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за договором. Припинення договору не тягне за собою припинення невиконаних фінансових зобов`язань та санкцій за їх невиконання, що ним передбачені. Загальний строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2019 року (п. 5.1. Договору).

28.01.2022 сторонами було підписано Адресну програму (Додаток No 29 до Договору) на проведення рекламної кампанії на лютий 2022 року на загальну суму 46 716,00 грн.

01.02.2022 сторонами було підписано Адресну програму (Додаток No 30 до Договору) на проведення рекламної кампанії на лютий 2022 року на загальну суму 12 648,00 грн.

Позивач стверджує, що ФОП Романовою К.С. протягом лютого 2022 року виконані свої договірні зобов`язання належним чином та в повному обсязі на загальну суму 59 364,00 грн. Проведення рекламної кампанії відбувалося з першого по останнє число календарного місяця.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 59 364,00 грн за послуги надані згідно Договору у лютому 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлявся лист №280422/2 від 28.04.2022, в якому позивач просив відповідача погасити вказану заборгованість.

Також, позивач звертався до відповідача з Претензією №5-П від 26.05.2022 про сплату заборгованості в сумі 59 364,00 грн за послуги надані згідно Договору у лютому 2022 року.

Позивач вказує, що відповідач здійснив часткову оплату послуг наданих згідно Договору у лютому 2022 року на суму 5 000,00 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжне доручення №100 від 01.06.2022.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з Претензією №4-П від 08.06.2022 про сплату заборгованості в сумі 54 364,00 грн за послуги надані згідно Договору у лютому 2022 року.

Відповідач у листі №94 від 09.06.2022 визнав наявну заборгованість в сумі 59 364,00 грн та повідомив про здійснення часткової оплати на суму 5000,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ - Україна" заборгованість з оплати наданих послуг в сумі 54 364,00 грн, за прострочення сплати якої нараховано 9 501,68 грн пені, 769,67 грн 3% річних; 5 570,42 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 19-010119 від 01.01.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов договору, протягом лютого 2022 року нею були надані послуги на загальну суму 59 364,00 грн, які не були оплачені відповідачем, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54 364,00 грн.

Так, у п. 3.2.6. договору зазначено, що Виконавець зобов`язується подавати Замовнику фотозвіти (на електронну адресу: monitoring@rtm.com.ua) про проведення Рекламної кампанії в наступні терміни, якщо інше не обумовлено в додатку до цього Договору: перший фотозвіт після початку Рекламної кампанії - не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати початку Рекламної кампанії/ротації; наступні фотозвіти - не пізніше 5-ого числа кожного місяця.

У п. 1.8. договору зазначено, що фотозвіт - цифрові фотографії, які надаються Виконавцем Замовнику в порядку та терміни, обумовлені даним Договором в кількості 2 фотографії (ближній та середній план) на 1 рекламну поверхню Спеціальної конструкції по кожному сюжету і в яких відображена інформація про фактичне експонування Реклами в період, за який передається фотозвіт. Фотозвіт надсилається по електронній пошті на електронну адресу Замовника.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу фотозвітів про розміщення реклами на поверхнях спеціальних конструкцій на підтвердження проведення рекламної кампанії у лютому 2022.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п. 3.4.6. договору надання ВИКОНАВЦЕМ роботи (послуги) з проведення місячної рекламної компанії, включаючи проведені ротації, оформляється актом виконаних послуг. Не підписання ЗАМОВНИКОМ акту протягом 10 календарних днів від дати його отримання без мотивованих причин відмови, є фактом визнання виконання ВИКОНАВЦЕМ договірних зобов`язань, якщо ЗАМОВНИК не доведе протилежне.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні акти виконаних послуг за лютий 2022 року на загальну суму 59 364,00 грн, які в розумінні п. п. 3.4.6. договору є підтвердженням факту надання послуг.

Разом з тим, судом встановлено, що у листі №94 від 09.06.2022 відповідач фактично визнає наявну у нього перед позивачем заборгованість в сумі 59 364,00 грн.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази на підтвердження факту надання послуг за Договором у лютому 2022 року на суму 59 364,00 грн та не виконання відповідачем своїх обов`язків їх оплати є більш вірогідними та такими, які зі сторони відповідача жодними чином не спростовані.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень чи спростувань щодо заявлених позивачем вимог, позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг у лютому 2022 року в сумі 54 364,00 грн підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 9 501,68 грн пені, нараховану за період з 26.03.2022 по 07.09.2022.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування пені.

За перерахунком суду пеня становить 9 462,62 грн згідно наступного розрахунку:

пеня в розмірі 2 179,39 грн нарахована за період з 26.03.2022 по 31.05.2023 на заборгованість в розмірі 59 364,00 грн + пеня в розмірі 7 283,29 грн нарахована за період з 01.06.2022 по 07.09.2022 на заборгованість в розмірі 59 364,00 грн.

А тому, позовні вимогу в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 9 462,62 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 769,67 грн 3% річних, нарахованих за період з 26.03.2022 по 07.09.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування 3% річних.

За перерахунком суду пеня становить 769,27 згідно наступного розрахунку:

3% річних в розмірі 326,91 грн нараховані за період з 26.03.2022 по 31.05.2023 на заборгованість в розмірі 59 364,00 грн + 3% річних в розмірі 442,36 грн нараховані за період з 01.06.2022 по 07.09.2022 на заборгованість в розмірі 59 364,00 грн

А тому, позовні вимогу в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 769,27 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим ніж заявлено позивачем, а тому не виходячі за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі 5 570,42 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 19-010119 від 01.01.2019 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (Україна, 03028, місто Київ, вулиця Кошового Олега, будинок 2, літера Б; ідентифікаційний код 31282375) на користь Фізичної особи-підприємця Романової Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 54 364 грн основного боргу, 9 462 грн 62 коп. пені, 769 грн 57 коп. 3% річних, 5 570 грн 42 коп. інфляційних втрат та 2 479 грн 62 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.07.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.