Рішення
від 10.07.2023 по справі 916/40/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/40/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Крутьковій В.О.,

розглянувши справу № 916/40/22

за позовом Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136)

до відповідача: Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066)

про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та зобов`язання вчинити певні дії;

за зустрічним позовом Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» про визнання недійсними договорів;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом:

- Громадська організація "Реабілітаційний центр Святого Павла" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; ідентифікаційний код юридичної особи: 35639949);

- The Product Engine, Inc a California corporation (58 West Portal Ave., #178 San Francisco, CA 94127; адреса для листування: м. Одеса, вул. Новосельського, 68);

- Гарбуз Лариса Валентинівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

- Фізична особа-підприємець Павленко Павло Вікторович ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

- Фізична особа-підприємець Нікітін Яков Геннадійович ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

- Благодійний фонд «Європейська фундація для України» (65048, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, офіс 22; ідентифікаційний код юридичної особи: 44862563);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Генакер» (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, офіс 412; ідентифікаційний код юридичної особи: 37679276);

- Фізична особа-підприємець Пустовойт Михайло Михайлович ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Еласко-Арніка» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 88/1; ідентифікаційний код юридичної особи: 37170295);

представники сторін:

від позивача Логовський В.В.,

від відповідача Карташов А.Г.,

від третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ», в якому просить:

- зобов`язати відповідача усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 236,2 кв.м. і нежитловою будівлею, розташованою за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68, загальною площею 1319,7 кв.м., а також забезпечити використання позивачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 236,2 кв.м. і нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68, загальною площею 1319,7 кв.м. на умовах, які узгоджені сторонами в Договорі позички № 2021/68 від 24.04.2021р.;

- зобов`язати відповідача усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування предметом позички - будівлею Кірхи (церкви Святого Павла), розташованою за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., а також забезпечити використання позивачем будівлі Кірхи (церкви Святого Павла), розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/1, загальною площею 704,7 кв.м. на умовах, які узгоджені сторонами в Договорі позички № 2021/68/1 від 24.04.2021р.;

- зобов`язати відповідача усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування предметом позички - будівлею Кірхи (церкви Святого Павла), розташованою за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м., а також забезпечити використання позивачем будівлею Кірхи (церкви Святого Павла), розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м., на умовах, які узгоджені сторонами в Договорі позички № 2021/68/2 від 24.04.2021р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договорами позички №2021/61 від 24.04.2021, №2021/68/1 від 24.04.2021, №2021/68/2 від 24.04.2021, за якими у позивача виникло право строкового безоплатного користування нерухомим майном, яке перебуває на балансі у відповідача (позичкодавця).

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів (вх. № 207/22 від 05.01.2022), в якому просив витребувати у відповідача засвідчені належним чином копії договорів оренди/позички та інших договорів/угод, на підставі яких треті особи станом на поточний момент користуються наступним нерухомим майном чи його окремими приміщеннями:

- квартира за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 236,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1630077051101; нежитлова будівля за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського (вул. Островидова), буд. 68, загальною площею 1 319,7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1630162751101;

- будівля Кірхи (церква Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м;

- будівля Кірхи (церква Святого Павла) (друга черга будівництва - адміністративна будівля) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/2, загальною площею 2 490,5 кв.м.

Ухвалою від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/40/22, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.01.2022 позовну заяву Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: додаткових доказів сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви у розмірі 11 350,00 грн.

19.01.2022 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (вх. №1574/22).

Ухвалою від 02.02.2022 позовну заяву (вх. № 40/22 від 05.01.2022) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/40/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2022, запропоновано відповідачу подати відзив.

Рішенням зборів суддів від 24.02.2022 з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зокрема, рекомендовано з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи, окрім невідкладних; продовжити роботу Господарського суду Одеської області у відповідності до ст.ст.10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

У зв`язку з викладеним, підготовче судове засідання, яке було призначено на 02.03.2022, не відбулося.

17.03.2022 надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.05.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 13.06.2022.

13.06.2022 суд за усним клопотанням представника відповідача відклав підготовче судове засідання на 29.06.2022

16.06.2022 за вх. № 10643/22 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

16.06.2022 за вх. №1257/22 від представника відповідача до суду також надійшов зустрічний позов Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» про визнання недійсними договорів, в якому відповідач просить визнати недійсними Договір позички № 2021/68 від 24.04.2021, Договір позички №2021/68/1 від 24.04.2021 та Договір позички №2021/68/2 від 24.04.2021.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що укладення наданих позивачем договорів позички не відповідало внутрішній волі відповідача, жодних повноважень на укладення таких договорів С. Машевські не мав, керівні органи НЄЛЦУ, які наділені повноваженнями на прийняття рішень з суттєвих майново-грошових питань - рішень про укладення наданих договорів не приймали та повноваження щодо їх укладення іншим особам не делегували, самі договори укладені не в інтересах та на шкоду інтересам відповідача, є неприйнятними для нього, у зв`язку з чим їх подальшого схвалення не відбулося, а С. Машевські діяв внаслідок зловмисної домовленості з керівником позивача - Н. Яніною.

Ухвалою від 21.06.2022 зустрічну позовну заяву (вх. №1257/22 від 16.06.2022) Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» залишено без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення виявлених недоліків зустрічної позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу за зустрічним позовом листом з описом вкладення, із зазначенням конкретного переліку додатків в описі вкладення.

27.06.2022 до суду надійшла заява представника позивача за зустрічним позовом про усунення недоліків (вх. №11556/22).

27.06.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

28.06.2022 представник відповідача подав до суду заяву про залучення до матеріалів справи доказів надсилання відзиву позивачу.

29.06.2022р. з 12 год. 05 хв. до 12 год. 33 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 29.06.2022 повідомити сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 18.07.2022.

Ухвалою від 04.07.2022 зустрічний позов (вх. №1257/22 від 16.06.2022) Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» про визнання недійсними договорів прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Протокольною ухвалою від 18.07.2022 суд за усним клопотанням представника відповідача відклав підготовче судове засідання на 08.08.2022.

19.07.2022 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник позивача просив відмовити у задоволенні зустрічних вимог Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ».

28.07.2022 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів листів більшості релігійних громад НЄЛЦУ, які, на його переконання, підтверджують обставину укладення спірних договорів позички поза інтересами та волевиявленням відповідача.

05.08.2022 до суду надійшли письмові заперечення представника позивача на клопотання відповідача про долучення доказів, яке надійшло до суду 28.07.2022. Так представник позивача заперечував проти залучення поданих відповідачем листів релігійних громад у зв`язку з тим, що більшість з них не входили до числа громад, які об`єднувались у складі Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ. Також, представник позивача зазначив про пропущення відповідачем строку на подання доказів.

08.08.2023 від представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (Т. 4, а.с. 8-219), а також заперечення на відповідь на відзив по первісному позову (Т. 4, а.с. 220-241).

Ухвалою від 08.08.2022 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів (вх. №207/22 від 05.01.2022) та витребував у РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ" засвідчені належним чином копії договорів оренди/позички та інших договорів/угод, на підставі яких треті особи станом на поточний момент користуються наступним нерухомим майном чи його окремими приміщеннями:

- будівля Кірхи (церква Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м;

Цією ж ухвалою підготовче судове засідання відкладено на 18.08.2022 та зобов`язано Релігійну організацію «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» надати до Господарського суду Одеської області належним чином засвідчені копії витребуваних документів до 18.08.2022.

15.08.2022 в порядку ст. 167 ГПК України до суду надійшли заперечення представника позивача на відповідь на відзив (Т. 5, а.с. 11-41).

17.08.2022 відповідачем на виконання ухвали від 08.08.2022 надано до суду витребувані докази (Т. 5, а.с. 42-181).

18.08.2022 представник позивача надав до суду письмові пояснення щодо поставлених відповідачем у зустрічному позові питань в порядку ст. 90 ГПК України. До пояснень було додана заяву свідка ОСОБА_1 від 17.08.2022 (Т. 5, а.с. 186), яку позивач просив долучити до матеріалів справи.

18.08.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи та врахування при її розгляді листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 02.08.2022 (Т. 5, а.с. 189-190).

Протокольною ухвалою від 18.08.2022 суд залучив до матеріалів справи докази, подані представником позивача та представником відповідача 18.08.2022, та відклав підготовче судове засідання на 30.08.2022.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2022, представник позивача надав до суду клопотання про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме:

- Громадської організації "Реабілітаційний центр Святого Павла" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; ідентифікаційний код юридичної особи: 35639949);

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

- Фізичної особи-підприємця Павленка Павла Вікторовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

- Фізичної особи-підприємця Нікітіна Якова Геннадійовича ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

- Благодійного фонду «Європейська фундація для України» (65023, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, офіс 22; ідентифікаційний код юридичної особи: 44862563; адреса для листування: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68);

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Генакер» (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, офіс 412; ідентифікаційний код юридичної особи: 37679276);

- Фізичної особи-підприємця Пустовойт Михайла Михайловича ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Еласко-Арніка» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 88/1; ідентифікаційний код юридичної особи: 37170295; адреса для листування: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68).

Ухвалою від 30.08.2022 клопотання представника позивача було задоволено та залучено до участі у справі вищевказаних третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом. Цією ж ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 13.09.2022.

Судове засідання, призначене на 13.09.2022, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 12.09.2022 по 21.09.2022.

16.09.2022 представником відповідача подано до суду додаткові письмові пояснення по справі.

20.09.2022 до суду надійшло клопотання Громадської організації "Реабілітаційний центр Святого Павла" про розгляд справи без її участі.

Ухвалою від 28.09.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відбудеться на 19.10.2022.

29.09.2022 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Генакер» про розгляд справи за його відсутності.

30.09.2022 від ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еласко-Арніка» до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

11.10.2022 від Фізичної особи-підприємця Нікітіна Якова Геннадійовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

18.10.2022 представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів, яке відповідач заявою від 28.10.2022 просив залишити без розгляду.

19.10.2022р. з 12 год. 33 хв. до 14 год. 34 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 19.10.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 01.11.2022.

28.10.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 24144/22) про витребування у позивача документів, а саме:

1) копії усіх договорів оренди або позички щодо всього або ж частини нерухомого майна, яке знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1, м. Одеса, вул. Новосельського, 68/2, які укладалися Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», зокрема, але не виключно, з наступними особами:

- ТОВ «Еласко-Арніка» (ЄДРПОУ 37170295);

- ТОВ «Генакер» (ЄДРПОУ 37679276);

- Громадська організація «Одеське обласне німецьке національно-культурне товариство «Відергебурт» (ЄДРПОУ 13879672);

- Громадська організація «Реабілітаційний центр Святого Павла» (ЄДРПОУ 35639949);

- ФОП Нікітін Яків Геннадійович (РНОКПП НОМЕР_3 );

- ФОП Павленко Павло Вікторович (ІПН НОМЕР_2 );

- ФОП Мартиненко Лілія Миколаївна (ІПН НОМЕР_5 );

- ФОП Пільгук Наталія Владиславівна (ІПН НОМЕР_6 );

- ОСОБА_3 (як фізособа або як від ФОП - ІПН НОМЕР_4 );

- ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_7 , виданий Малиновським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 06.01.2012 р., ІПН НОМЕР_1 );

- ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_8 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 23.01.2002 р.);

- ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_9 );

- ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_10 );

2) копії документів, зокрема, але не виключно, платіжних доручень, банківських виписок, прибуткових касових ордерів, про отримання Релігійною Організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» (код ЄДРПОУ 19204136) 29 квітня 2021 року та після 29 квітня 2021 року у готівковому чи безготівковому вигляді орендну плату чи благодійні пожертви, а також інші платежі від наступних юридичних або фізичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців:

- ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_2 (кол. прізвище ОСОБА_9 - паспорт НОМЕР_7 , виданий Малиновським PB ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 06.01.2012 р., ІПН НОМЕР_1 );

- ОСОБА_10 (як від фізособи або як від ФОП ІПН НОМЕР_2 );

- ОСОБА_11 (як від фізособи або як від ФОП ІПН 1995713744);

- ОСОБА_12 (як від фізособи або як від ФОП ІПН НОМЕР_6 );

- ОСОБА_3 (як від фізособи або як від ФОП ІПН НОМЕР_4 );

- ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_8 , виданий Приморським PB УМВС України в Одеській області 23.01.2002 р.);

- ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_9 );

- ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_10 );

- ТОВ «Еласко-Арніка» (ЄДРПОУ 37170295);

- ТОВ «Генакер» (код ЄДРПОУ 37679276);

- Громадська організація; «Реабілітаційний центр Святого Павла» (ЄДРПОУ 35639949);

- ФОП Нікітін Яків Г еннадійович (ІПН НОМЕР_3 );

- з призначенням платежу, який містить частину наступного змісту «ТНЕ PRODUCT ENGINE, INC 58 WEST PORTAL AVE. 178 SAN FRANCISCO CA».

28.10.2022 до суду надійшла заява Благодійного фонду «Європейська фундація для України» про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 01.11.2022 суд, частково задовольнивши клопотання представника відповідача (вх. № 24144/22 від 28.10.2022), витребував у Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» копії усіх договорів оренди або позички щодо всього або ж частини нерухомого майна, яке знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1, м. Одеса, вул. Новосельського, 68/2, які укладалися Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», за період з 29.04.2021 по 29.06.2021 включно, з юридичними та фізичними особами, у тому числі, з фізичними особами-підприємцями.

Цією ж ухвалою зобов`язано позивача надати до Господарського суду Одеської області належним чином засвідчені копії витребуваних документів до 11.11.2022.

Протокольною ухвалою від 01.11.2022 відкладено підготовче судове засідання на 18.11.2022.

10.11.2022 до суду надійшли письмові пояснення голови ради Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» Яніної Н.С. щодо неможливості виконання ухвали господарського суду про витребування доказів від 01.11.2022.

У зв`язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судове засідання, яке було призначено на 18.11.2022, не відбулося.

Ухвалою від 21.11.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 06.12.2022.

06.12.2022 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (Т. 7, а.с. 32-37).

Ухвалою від 07.12.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 21.12.2022.

19.12.2022 до суду надійшла відповідь представника відповідача на додаткові пояснення позивача від 29.11.2022, а також на письмові пояснення позивача щодо неможливості виконання ухвали суду про витребування доказів від 01.11.2022.

19.12.2022 представником відповідача також подано до суду клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: копій документів, зокрема але не виключно, платіжних доручень, банківських виписок, прибуткових касових ордерів, на підтвердження інформації про отримання Релігійною Організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» (код ЄДРПОУ 19204136), починаючи з 29 квітня 2021 року до 06 липня 2021 року у готівковому чи безготівковому вигляді орендної плати чи благодійних пожертв, а також інших платежів від наступних юридичних або фізичних осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Еласко-Арніка», ТОВ «Генакер», Громадська організація «Одеське обласне німецьке національно-культурне товариство «Відергебурт», ФОП Нікітін Яків Геннадійович, - з призначенням платежу, який містить частину наступного змісту «ТНЕ PRODUCT ENGINE, INC 58 WEST PORTAL AVE. 178 SAN FRANCISCO CA».

Протокольною ухвалою від 21.12.2022 відкладено підготовче судове засідання на 11.01.2023.

21.12.2022 до суду надійшли письмові пояснення відповідача щодо обставин, зазначених Н. Яніною від імені позивача у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

09.01.2023 до суду надійшли письмові заперечення представника позивача проти клопотання відповідача про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 11.01.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.02.2023.

13.02.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Протокольною ухвалою від 13.02.2023 відкладено розгляд справи на 02.03.2023.

15.02.2023 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Пустовойт Михайла Михайловича про розгляд справи без його участі, в якій він, серед іншого, повідомив, що підтримує зустрічні позовні вимоги відповідача про визнання недійсними договорів позички.

У зв`язку з тривалими вступними промовами представників сторін, чималою кількістю поставлених представниками питань одне одному на стадії вступних промов, наданням ними пояснень на стадії дослідження доказів, великим обсягом матеріалів справи та оголошеннями системою цивільної оборони повітряних тривог, судове засідання в ході розгляду справи по суті неодноразово відкладалося.

07.04.2023 представником відповідача подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме: протоколу № 19/11/22 засідання Синоду Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» від 19.11.2022; заяви представника Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви міста Запоріжжя про підтримку усіх рішень, прийнятих на засіданні Синоду Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ», оформлених протоколом № 19/11/22 від 19.11.2022; Статуту Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ», затвердженого протоколом засідання Синоду від 04.09.2021 № 04/09/21.

Протокольною ухвалою від 07.04.2023 вказане клопотання було задоволено.

21.04.2023 представник позивача подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії Регламенту для проведення засідань Церковного керівництва, затвердженого рішенням Церковного керівництва (протокол № 4 від 11.12.2014).

Вказане клопотання судом було задоволено протокольною ухвалою від 21.04.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.05.2023, суд протокольною ухвалою, задовольнивши клопотання представника відповідача, витребував у позивача для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу засідання Синодального комітету від 29.10.2020.

12.06.2023 представник позивача надіслав на електронну пошту суду письмові пояснення щодо витребуваного для огляду у судовому засіданні оригіналу протоколу засідання Синодального комітету від 29.10.2020. Вказав, що після оформлення цього протоколу, його оригінал було передано до канцелярії Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ», де знаходиться книга протоколів засідань Церковного керівництва.

27.06.2023 представником позивача було подано до суду доповнення до раніше поданих письмових пояснень щодо протоколу засідання Синодального комітету від 29.10.2020.

27.06.2023 представником відповідача подано до суду відповідь на письмові пояснення представника позивача щодо оригіналу протоколу засідання Синодального комітету від 29.10.2020.

10.07.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Судом здійснено розгляд справи у строки з урахуванням обставин, які склались у зв`язку з здійсненням військової агресії проти України, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, складності справи та обсягу доказів, поведінки позивача та відповідача, а також забезпечення безпеки відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України.

Стислий виклад позицій та доводів сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав наступне.

24.04.2021 С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України з однієї сторони, як Позичкодавця та ОСОБА_1 від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Користувача, було підписано договір позички № 2021/68/1.

Відповідно до п. 1.1. договору Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: будівлю Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_11 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Відповідно до п. 1.1. договору Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: будівлю Кірхи (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) в АДРЕСА_8 , загальною площею 2490,5 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_12 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Відповідно до п. 1.1. договору Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: адміністративний будинок в АДРЕСА_9 , загальною площею 1556,2 кв.м., який перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_13 , видане 04.10.2004 року, Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

29.04.2021 до даного договору було підписано Додаткову угоду, якою п. 1.1. договору викладено в редакції, якою змінено предмет договору на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 236,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630077051101 та нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 1 319,7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630162751101, які до поділу разом складали адміністративний будинок, який належав Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія НОМЕР_13 від 04.10.2004 року.

29.04.2021 С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України з однієї сторони, як Позичкодавця, та ОСОБА_1 від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Користувача, до вказаних вище договорів позички від 24.04.2021 року в якості Додатків було підписано Акти приймання-передачі майна.

Отже, на думку позивача, з 29.04.2021 громада отримала право користування майном за договорами та використовувала його за цільовим призначенням до 29.06.2021р.

Проте 29.06.2021, після кількох спроб потрапити до приміщень, представники позивача не були допущені до вказаних приміщень, які складають предмети договорів, 29.06.2021 та 20.12.2021 було складено акти недопуску, в яких було відображено неможливість доступу до приміщень та Майна загалом.

Перешкоди у користуванні майном, які викликали неможливість проведення релігійних обрядів, Богослужінь, здійснення інших видів статутної діяльності релігійної спрямованості позивачем порушує законні права Позивача на користування Майном, які він набув за господарськими договорами, внаслідок втрати доступу до приміщень, де ця діяльність здійснювалась позивачем. Крім того, наразі позивачу відомо, що частина спірних приміщень передана у користування третім особам.

На підставі наведеного позивач звернувся до суду із позовними вимогами про зобов`язання Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном, який складає предмет договорів.

У зустрічній позовній заяві Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» заперечила укладення спірних договорів та просила визнати недійсними договори позички від 24.04.2021 №№ 2021/68/2, 2021/68/1, 2021/68, а також додаткову угоду до договору позички № 2021/68.

Відповідач зазначив, що договори позички були укладені колишнім керівником С. Машевські поза волею Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», за відсутності відповідного рішення повноважного керівного органу, оскільки надання комплексу нерухомого майна (чотирма об`єктами нерухомого майна, загальною площею 4 751,1 кв.м.), який включає у себе, як доходні активи, так і адміністративний центр і лютеранської церкви Св. Павла, яка є головною кафедральною церквою та духовним об`єднавчим символом НЄЛЦУ, у безоплатне користування (позичку) за умовами, які фактично повністю позбавляють відповідача, як власника майна, будь-яких прав щодо користування та розпорядження (в частині передання у користування за плату третім особам) та значних доходів від цього майна, мало би бути рішення Синоду НЄЛЦУ, як вищого керівного органу, який має виключну компетенцію щодо прийняття рішень з суттєвих майново-грошових питань.

Однак, такого рішення Синодом, як і будь-яким іншим керівним органом НЄЛЦУ не приймалося, що свідчить про укладення наданих договорів позички поза волею відповідача з перевищенням повноважень.

Відповідач вказав, що договори позички вчинені ОСОБА_13 не в інтересах відповідача, оскільки умови договорів не відповідають встановленим цивільним законодавством принципам справедливості, добросовісності та розумності, є вкрай невигідними та нерозумними для відповідача і фактично позбавляють його можливості використання зазначеного нерухомого майна протягом трьох років без жодної компенсаційної складової та без можливості дострокового повернення об`єктів позички, що не відповідає внутрішній волі Відповідача, ніяк не узгоджується з його інтересами, є для нього повністю неприйнятними та свідчать про порушення принципів дієздатності юридичної особи, закріплених у ст. 92 ЦК України.

Зазначив, що експлуатація та утримання вказаного майна, підтримка релігійних громад-членів НЄЛЦУ, здійснення релігійної, дияконічної, а також іншої статутної діяльності НЄЛЦУ була можлива за рахунок отримання орендної плати з передачі в оренду приміщень за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та Новосельського, 68/2, а також за рахунок отримання пожертв від користувачів приміщень за даними адресами та від пожертв, які надходили під час проведення богослужінь, зокрема у Соборі Св. Павла в м. Одесі.

Отримання доходів від договорів оренди, позички та пожертв є основним джерелом наповнення бюджету відповідача. Натомість за наявності діючих зобов`язань з орендної плати за землю, заробітної плати та сплати податків, а також орендні відносини та відносини позички з третіми особами та маючи необхідність надавати підтримку двадцяти трьом релігійним громадам С. Машевські нібито передає комплекс нерухомого майна лише одній з релігійних громад, що, на думку відповідача, свідчить про марнотратне, неналежне та недобросовісне вчинення ОСОБА_13 вказаних дій по договорів позички.

Зауважив, що підписуючи договори позички ОСОБА_13 був одночасно членом вищого керівного органу користувача Ради громади та загалом мав значний вплив на діяльність контрагента та його керівних органів, які уповноважені розпоряджатись майном та коштами, а отже уклав договори з юридичною особою, представником якої він одночасно є.

Крім того, вже після укладення договорів позички ОСОБА_13 уклав договори з користувачами приміщень вже як представник позивача.

Відповідач також зазначив, що Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» не вчиняла дій, які би можна було розцінити, як подальше схвалення укладених договорів, оскільки одразу після зміни керівника відповідача були направлені листи орендарям щодо продовження співпраці, а після отримання доступу до комплексу (29.06.2021) та після 30.06.2021 - закінчення строку договорів оренди з орендарями, уклало нові договори оренди та позички з користувачами приміщень.

Також відповідач зауважив, що у травні 2021 року, тобто вже після нібито укладених договорів, на його рахунок продовжували надходити кошти від орендарів.

Відповідач зауважує, що ОСОБА_1 , як керівник позивача за всіма обставинами була обізнана щодо передбачених статутом обмежень для ОСОБА_13 , оскільки тривалий час є керівником позивача, відповідно до статуту позивача має вчиняти юридичні дії, а також оскільки у договорі містяться положення про вчинення правочину на підставі статуту.

Крім того, відповідач зазначив, що договори позички були укладені внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_13 , як представником відповідача та ОСОБА_1 , як представником позивача, всупереч та на шкоду інтересам відповідача.

Внаслідок цього, як зазначає відповідач, для нього, як власника майна мали настати несприятливі наслідки втрата декількасот тисяч гривень щомісячного доходу від орендної плати та пожертв, що ускладнило би або ж зробило взагалі неможливим без залучення додаткових сторонніх коштів виконання наявних зобов`язань з виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, орендної плати за землю, тощо. Більше того, відповідач втрачав право користування адміністративним центром (канцелярією) та головною кафедральною церквою Святого Павла (Кірхою) головним духовним та об`єднавчим символом НЄЛЦУ.

Натомість ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , будучи членами керівних органів позивача, набули право користування та передання у користування третім особам, у т.ч. за плату комплексу нерухомого майна, загальною площею 4 751,1 кв.м., тобто правочин вчинено в інтересах позивача, однак на шкоду інтересам відповідача.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки предметами договорів позички від 24.04.2021 № 2021/68/2, 2021/68 є об`єкти (пам`ятки) культурної спадщини - Будівля лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст. та ОСОБА_14 (Кафедральний Собор святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України - арх. Франческо Боффо, Герман Шеврембрандт), при їх переданні у користування позивачу необхідним було отримання погодження відповідних органів охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Невиконання вимог ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про недотримання сторонами законодавчо визначеного порядку, який має передувати укладенню договорів такого виду, що, в силу статті 215 ЦК України, є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства.

Не погодившись з доводами зустрічного позову позивач заперечив наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 та зазначив, що утримання нерухомого майна, яке складає предмет договорів завжди було значним фінансовим тягарем, кошти, отримані від оренди приміщень ледве покривали витрати на їх утримання, а також утримання іншого майна, а відповідачем і раніше вживалися різні заходи аби зменшити витрати на утримання зазначених приміщень, посилаючись на події 2012-2015 років.

Більше того, громада постійно надавала фінансову підтримку Єпископату: оплачувала комунальні послуги, виступала поручителем за його зобов`язаннями тощо, з огляду на що Синодальним комітетом, як повноважним органом відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом № 39/4 від 29.10.2021 про те, що відповідач має передати комплекс нерухомого майна позивачу і таку пропозицію підтримала рада громади позивача, що оформлено випискою з протоколу засідання ради № 8 від 23.10.2020.

Позивач зауважив, що ОСОБА_13 діяв не за власним розсудом та/або у своїх інтересах, а згідно з рішенням колегіального статутного органу Церкви, зважаючи на що відповідачу необхідно довести наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та усіма членами синодального комітету.

Також позивач зазначив, що до відповідача як неприбуткової організації не можуть застосовуватися такі категорії, як «невигідний», «марнотратний», «виведення єдиного дохідного активу», а відповідач володіє об`єктами нерухомості по всій території України і всі вони передаються у позичку релігійним громадам і наведені відповідачем розрахунки щодо отриманих доходів та витрат на утримання майна є необ`єктивними.

Позивач із посиланням на протокол засідання синоду від 22.03.2019 зазначив, що відповідачем об`єднуються не 23, а всього 11 громад, а обране керівництво відповідача нелегітимне та не визнає рішення синодів 2018-2021 років з огляду на те, що вони були скликані не ОСОБА_13 , як Єпископом та ОСОБА_15 , як Президентом Синоду, а іншими особами, які не представляють реальних громад НЄЛЦУ.

Зауважив, що засідання синодів неодноразово були предметом оскарження у судовому порядку, однак позиція судів у цій категорії спорів зводиться до того, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, тому всі питання, пов`язані з діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції відносяться до її внутрішньої статутної діяльності, з огляду на що суд у цій справі позбавлений можливості надавати оцінку рішенням внутрішніх органів Церкви.

Щодо перебування ОСОБА_13 на посаді пастора та у складі керівного органу позивача і наявності вирішального впливу, позивач зауважив, що у громаді є також пастор ОСОБА_15 , який і виконував обов`язки пастора.

Стосовно продовження надходжень від оренди на рахунок відповідача у травні 2021 року позивач зазначив, що переукладення договорів оренди на нових умовах потребували певного часу та не могли бути врегульовані одномоментно.

Зауважив, що адресою реєстрації громади є: АДРЕСА_9 , а відповідач взагалі не користується приміщеннями за вказаною адресою.

Позивач також зазначив, що не погоджується із тим, що приміщення, які є предметом договорів позички від 24.04.2021 № 2021/68 та 2021/68/1 є пам`ятками культурної спадищини, оскільки будівля Кірхи за адресою: АДРЕСА_7 не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а такого об`єкту, як адміністративний будинок площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 (свідоцтво про право власності від 04 жовтня 2004 року САА № 448650) станом на 24.04.2021 взагалі не існувало, а позивач взагалі не мав інформації про особливий режим будівель та приміщень, вступаючи у договірні відносини, і якби такий режим дійсно поширювався на приміщення, факт приховування позичкодавцем цієї інформації від позивача свідчило би про порушення загальних засад цивільного законодавства та нечесну підприємницьку практику.

Відповідач вказані твердження позивача заперечив, зокрема, щодо подій 2012-2015 років, на які посилався позивач, зауважив, що вони зумовлені не збитковістю чи неможливістю утримання приміщень, а ризиками втрати статусу неприбутковості згідно з діючим на той час законодавством та іншими об`єктивними умовами, а також на недоцільність порівняння даних правовідносин.

Стосовно нелегітимності відповідач зазначив, що керівник Шварц П.М. та склад Синодального комітету неодноразово обирались або ж їх повноваження підтверджувались рішеннями синодів, воно було визнано, як на національному, так і на міжнародному рівні, надав пояснення щодо кількості релігійних громад та зауважив, що відповідно до вимог статуту рішення про вихід з НЄЛЦУ може прийняти лише сама громада, тому відомості у протоколі від 22.03.2019, наданому позивачем не відповідають дійсності.

Відповідач також пояснив, що внаслідок забезпечення судами позовів, пов`язаних з С. Машевські осіб, зокрема позивача, шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо відповідача, тривалий час мала місце невідповідність між відомостями реєстру та фактично обраним керівництвом.

Зауважив, що позиція стосовно складу керівних органів відповідача за той чи інший період, а також щодо договорів позички викладена у Протоколі засідання синоду від 19.11.2022 № 19/11/22 та листах більшості релігійних громад.

Стосовно умов договорів позички з іншими релігійними громадами відповідач зазначив, що їх умови є ідентичними умовам договору від 01.09.2017 № 37/09-2017 та суттєво відрізняються від умов договорів позички від 24.04.2021, зокрема передбачають короткий строк, можливість одностороннього розірвання та прямо забороняють здавати об`єкт третім особам в оренду чи користування без згоди Позичкодавця або ж взагалі без такого права, приміщення, що є об`єктами таких договорів, не є доходними активами, не використовуються та історично не використовувались НЄЛЦУ для отримання доходу, а один з договорів з громадою міста Дніпро взагалі є нікчемним. Крім того, такі договори підписані самим ОСОБА_13 .

Відповідач зазначив, що релігійна громада сплатила за комунальні послуги лише після виведення ОСОБА_13 після 13.05.2021, коли він, вже не перебуваючи у статусі керівника, перерахував на банківський рахунок позивача залишок грошових коштів з банківського рахунку на загальну суму 443 600 гривень.

Щодо інших тверджень позивача відповідач посилався на непідтвердження їх жодними доказами у справі, взаємовиключність та взаємосуперечність, а також зазначив про неповноважний склад синодального комітету та ради громади, та неправильне трактування позивачем положень статуту відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.1993 було засновано релігійну організацію Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, а Постановою Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України було зареєстровано її статут.

У подальшому Наказом Державного комітету у справах релігій № 6 від 15.12.2005 було зареєстровано статут Церковного Управління у новій редакції (т. 1 а.с. 154-164, т. 2 а.с. 145-155).

З 04.10.2004 Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: адміністративний будинок в місті Одеса по вул. Новосельського, 68, загальною площею 1556,2 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_13 , видане 04.10.2004 року, Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 190-191, т. 2 а.с. 181-182).

20.06.2008 Наказом Міністерства культури і туризму України № 728/0/16-08 затверджено межі та режими використання зон охорони пам`яток культурної спадщини та історичних ареалів міста Одеси, визначених науково-проектною документацією, розробленою УДНДІП «Діпромісто».

Цим наказом до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Одеси, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено Будівлю лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68 (охоронний номер 548-Од), взяту під охорону Рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 (т. 5 а.с. 189-190).

18.09.2008 між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України строком на 49 років укладено договір оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 990 кв.м. для експлуатації будинку пастору (зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 409505000038) (т. 2 а.с. 49, т. 3 а.с. 39-40).

18.09.2008 між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України строком на 49 років укладено договір оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 3080 кв.м. для експлуатації будинку пастору (зареєстрований в Одеському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 040950500036) (т. 2 а.с. 51, т. 3 а.с. 41-42).

З 16.11.2011 Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія САЕ № 536721, видане 16.11.2011, Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 198-200, т. 2 а.с. 189-191).

Згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 (охоронний номер 1463) вказаний об`єкт є пам`яткою архітектури та містобудування - Будинок Кірхи (Кафедральний Собор святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України - арх. Франческо Боффо, Герман Шеврембрандт) (т. 4 а.с. 202-204).

Також, з 16.11.2011 Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля Кірхи (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія САЕ № 536722, видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 202-204, т. 2 а.с. 193-195).

25.04.2014 між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1175 щодо охорони будівлі-пам`ятки місцевого значення з додатками: будівлі лютеранського училища, побудованої у 1897, арх. А.Е. Шейнс, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68, прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року, як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 року № 728/0/16-08; охоронний № 548-ОД (т. 1 а.с. 206-223, т. 2 а.с. 197- 214).

16.05.2014 між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські було укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 з додатками, щодо охорони нежитлової будівлі-пам`ятки, загальною площею 704,7 кв.м., що розташовується за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 у м. Одеса (поштова адреса: м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1) Лютеранська церква Святого Павла побудована у 1824-1828 рр., перебудована у 1895-1896 рр., архітектори Ф.К. Боффо, Г.К. Шеврембрандт), під охорону держави прийнята рішенням Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. № 442 як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення (т. 1 а.с. 224-239, т. 2 а.с. 215-234).

20-22.10.2014 було проведено Синод НЄЛЦУ 6 скликання за участі 48 синодалів від релігійних громад відповідно до списку, на якому, серед іншого було обрано Президію Синоду НЄЛЦУ на новий синодальний період у складі: ОСОБА_16 , Алла Вольф, Олег Фішер, ОСОБА_17 , Оксана Клюндт (т. 4 а.с. 40-43).

03.03.2015 Єпископом С. Машевські було видано рішення, оформлене оголошенням про неможливість подальшого перебування 3-х членів Президії в його складі та призвання обраних Синодом заступників (т. 4 а.с. 44).

01.09.2017 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські як позичкодавцем та Німецькою євангелічно-лютеранською релігійною громадою м. Одеса як користувачем було укладено Договір позички нежитлових приміщень № 37/09-2017, згідно якого позичкодавець передає в тимчасове безоплатне користування частину адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та складається з нежитлових приміщень, загальною площею 294,7 кв.м., що позначені за периметром у Додатку № 1 до Договору та складено Акт приймання-передачі об`єкту щодо передачі об`єкту в позичку (т. 2 а.с. 57-60, т. 3 а.с. 47-50).

22.08.2018 Державним реєстратором Дунай Х.В. за Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1319.7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 (т. 1 а.с. 192, т. 2 а.с. 183).

22.08.2018 Державним реєстратором Дунай Х.В. за Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви було зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 236.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1 а.с. 196, т. 2 а.с. 187).

09.10.2018 було проведено засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, засідання якого оформлене Протоколом № 09/10, на якому, серед іншого було обрано Єпископським візитатором НЄЛЦУ Павла Шварца, а також було сформовано новий склад Президії Синоду НЄЛЦУ у складі Президента Синоду Гросс О.М., членів Президії Цеханович В.Е., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 45-58).

Протягом жовтня 2018 року - червня 2019 року Єпископський візитатор Шварц П.М. отримав листи-підтримки щодо свого обрання від Євангелічно-Лютеранської Церкви Баварії, Євангелічної Церкви Німеччини, Всесвітньої Лютеранської Федерації, Об`єднання протестантських церков Європи, Посла Федеративної Республіки Німеччина Д-ра Ернста Райхеля (т. 4 а.с. 62-80).

10.10.2018 згідно Протоколу позачергового засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України присутні засудили протиправні рішення синоду 09.10.2018 та поновили з 10.10.2018 повноваження ОСОБА_13 на посаді Єпископа (т. 4 а.с. 87-90).

22-24.12.2018 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 склали нотаріально посвідчені заяви, в яких заперечували участь у засіданні синоду 10.10.2018 або ж уповноваження інших осіб на участь у ньому, а також підписання будь-яких документів (т. 4 а.с. 92-98).

11.10.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Дорофеєвою В.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про ОСОБА_24 , як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України (т. 4 а.с. 81-86).

18.10.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Полтавець Ю.М. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про ОСОБА_13 , як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України.

24.01.2019 ОСОБА_13 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 (т. 6 а.с. 111).

22.03.2019 згідно Протоколу засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України присутніми було затверджено список з 11 релігійних громад, які об`єднуються Церковним Управлінням, затверджено статут у новій редакції (т.3 а.с. 200-205).

Також 22.03.2019 відбулося засідання синоду НЄЛЦУ 7 скликання Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на якому, серед іншого було затверджено обрання ОСОБА_24 . Єпископським візитатором, обрано ОСОБА_24 керівником Церковного Управління та затверджено результати виборів Президента Синоду та обрання Президії Синоду у складі у складі Президент Синоду Гросс О.М., члени Президії Цеханович В.Е., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 99-111).

Даним рішенням також затверджено список з 23-х громад НЄЛЦУ, що знаходяться у канонічній та адміністративній єдності у відповідності до списку засновників. Такий перелік відображений у п. 14 прийнятій Резолюції засідання Синоду (т. 4 а.с. 112-115).

25-26.10.2019 відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому було прийнято рішення про обрання ОСОБА_24 Єпископом НЄЛЦУ (п. 13) та було обрано на 4 роки новий склад Президії та Президента Синоду НЄЛЦУ у складі: Президент Синод Гросс О.М., члени Президії Литвин Л.Е., ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т. 4 а.с. 116-131).

Протягом листопада 2019 року - червня 2020 року Єпископ Шварц П.М. отримав листи-підтримки щодо свого обрання від Ради Єпископів Союзу Лютеранських церков Росії, України, Білорусі, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Грузії та ОСОБА_27 , Міжнародних Єпископів та високопосадових церковним репрезентантів, присутніх під час введення пастора П. Шварца на посаду Єпископа НЄЛЦУ, Всесвітньої лютеранської федерації, Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анки Фельдгузен (т. 4 а.с. 133-142, т. 5 а.с. 42-168).

08.12.2019 до складу Ради громади Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» обрано ОСОБА_1 (Голова Ради), ОСОБА_28 (секретар ради), ОСОБА_29 , ОСОБА_30 (члени ради) (т. 4 а.с. 34).

02.01.2020 ОСОБА_13 Наказом № 020120/1 був призначений на посаду пастора громад НЄЛЦУ в містах: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця з повним виконанням обов`язків згідно правил і положень про служіння ЦУ (Єпископату) НЄЛЦУ, відповідно зі штатним розкладом (т. 4 а.с. 35).

Починаючи з 2019 року та по теперішній час між Релігійною організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та третіми особами щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_9 та АДРЕСА_8 існують договірні відносини оренди та користування (т. 1 а.с. 243-250, т. 2 а.с. 1-32, 234-250, т. 3 а.с. 1-11, т. 4 а.с. 205-208).

01.09.2020 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та ОСОБА_4 було укладено договори позички приміщень за адресою АДРЕСА_9 . (т. 2 а.с. 23-25, т. 3 а.с. 13-15).

31.10.2020 відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому було прийнято рішення про обрання ОСОБА_24 Єпископом НЄЛЦУ та керівником Релігійної організації «Церковне Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України (т. 4 а.с. 144-156).

Протягом грудня 2021 року - січня 2022 року ОСОБА_31 отримав листи-підтримки щодо свого обрання від Об`єднання протестантських церков Європи, Всесвітньої Лютеранської Федерації та Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анки Фельдгузен (т. 4 а.с. 157-166).

Також, протягом 2020-2021 років користувачами приміщень ФОП Л. Мартиненко, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_12 а також керівником ТОВ «Еласко-Арніка» сплачено добровільні пожертви (т. 2 а.с. 22, 26, 29-31, 32, т. 3 а.с. 12, 16, 19-22).

01.01.2021 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та ТОВ «Генакер», ФОП ОСОБА_32 , ТОВ «Еласко-Арніка» було укладено договори оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_8 .

01.01.2021 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та ФОП Л. Мартиненко та ОСОБА_5 було укладено договори позички приміщень за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, 68/2 (т. 3 а.с. 9-11, 17-18).

24.04.2021 між Церковним Управлінням (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України як Позичкодавцем, від імені якого діяв ОСОБА_13 , з однієї сторони, та Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» як Користувачем, від імені якої діяла ОСОБА_1 , з іншої сторони, було підписано договір позички № 2021/68/1 відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: будівлю ОСОБА_33 (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_11 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 34-35).

24.04.2021 між Церковним Управлінням (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України як Позичкодавцем, від імені якого діяв ОСОБА_13 , з однієї сторони, та Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» як Користувачем, від імені якої діяла ОСОБА_1 , з іншої сторони, було підписано договір позички № 2021/68/2 відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: будівлю ОСОБА_33 (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) в АДРЕСА_8 , загальною площею 2490,5 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_12 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 36-37).

24.04.2021 між Церковним Управлінням (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України як Позичкодавцем, від імені якого діяв ОСОБА_13 , з однієї сторони, та Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» як Користувачем, від імені якої діяла ОСОБА_1 , з іншої сторони, було підписано договір позички № 2021/68 відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: адміністративний будинок в АДРЕСА_9 , загальною площею 1556,2 кв.м., який перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_13 , видане 04.10.2004 року, Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 31-32).

29.04.2021 до договору позички № 2021/68 було підписано Додаткову угоду, якою п. 1.1. договору викладено в редакції, якою змінено предмет договору на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 236,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630077051101 та нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 1319,7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630162751101, які до поділу разом складали адміністративний будинок, який належав Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія НОМЕР_13 від 04.10.2004 року (т. 1 а.с. 33).

29.04.2021 С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України з однієї сторони та ОСОБА_1 від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» до вказаних вище договорів позички від 24.04.2021 в якості Додатків було підписано Акти приймання-передачі майна (т. 1 а.с. 38-40).

23.04.2021 Державною службою України з етнополітики та свободи совісті Наказом № 5/10-03/c зареєстровано Статут Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», затв. Протоколом засідання Синоду № 31/10 від 31.10.2020.

13.05.2021 державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_34 було зареєстровано ОСОБА_24 , як керівника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», шляхом проведення реєстраційної дії № 1005561070020001082 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», якою було змінено найменування, керівника та інформацію про здійснення зв`язку з релігійною організацією, а також статут (т. 1 а.с. 152-153, т. 2 а.с. 143-144).

14.05.2021 з банківського рахунку Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на банківський рахунок Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» згідно платіжного доручення № 2227 було перераховано 69 000 гривень (т. 2 а.с. 53, 55, т. 3 а.с. 43, 45).

17.05.2021 з банківського рахунку Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на банківський рахунок Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» згідно платіжного доручення № 2229 було перераховано 374 600 гривень (т. 2 а.с. 54, 56, т. 3 а.с. 44, 46).

17.05.2021 ОСОБА_24 від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на адресу ТОВ «Генакер», ФОП ОСОБА_32 , ТОВ «Еласко-Арніка» було надіслано листи про сподівання на продовження співпраці, намагання ОСОБА_13 та підконтрольних йому осіб діяти від імені НЄЛЦУ та спроби отримати грошові кошти за оренду приміщень наперед або переоформлення договору оренди на сторонніх осіб та проханням якомога швидше зв`язатися з НЄЛЦУ з метою формалізації відносин з приводу користування майном НЄЛЦУ, надіслання копії чинного договору оренди та додатків до нього, внесення орендної плати на банківський рахунок Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (т. 2 а.с. 69-75, т. 3 а.с. 59-64).

Протягом травня-червня 2021 Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на адресу колишнього ОСОБА_35 було надіслано листи про надання оригіналів або за їх відсутності копій усієї документації Церковного Управління, вимогою надання доступу до приміщень Собору Св.Павла в м. Одесі за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, 68/1, 68/2 та не перешкоджати повноважним представникам НЄЛЦУ у користуванні даними приміщеннями, знаходженні в них, їх технічному огляді та інвентаризації, а також із повідомленням про скасування усіх довіреностей, виданих ОСОБА_13 (т. 4 а.с. 171-183).

04.06.2021 у випуску № 104 (7604) газети «Голос України» було опубліковане оголошення щодо повернення документації та надання детального звіту про використані кошти (т. 4 а.с. 184).

01.06.2021 між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» в особі С. Машевські, як позичкодавцем, та ОСОБА_5 , як користувачем, укладено Договір позички приміщення № 01/06/2021 згідно якого Позичкодавець передає в тимчасове користування, а Користувач приймає 4 приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 62,8 кв.м., визначені на плані (т. 4 а.с. 37-38).

01.06.2021 між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» в особі С. Машевські, як позичкодавцем, та ОСОБА_4 , як користувачем, укладено Договір позички приміщення № 02/06/2021 згідно якого Позичкодавець передає в тимчасове користування, а Користувач приймає одне приміщення на першому поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 11,1 кв.м. (т. 4 а.с. 39).

02.06.2021 Наказами Міністерства юстиції України за № 1820/7 та 1821/7 було відмовлено у задоволенні скарг Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» та С. Машевські на реєстраційну дію щодо Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20955066) у зв`язку із тим, що державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_34 прийнято таке рішення відповідно до законодавства (т. 2 а.с. 75-82, т. 3 а.с. 65-72).

18.06.2021 до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» було направлено лист за № 160621/1 згідно якого, серед іншого, зазначено про дійсний склад Ради громади: Голова Ради громади Яніна Н.С., Секретар Ради громади Шепета О.О., члени ради громади ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , який було обрано 08 грудня 2019 року, термін його повноважень спливає 07 грудня 2023 року (т. 4 а.с. 34).

22.06.2021 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було направлено претензію 01-13/223 про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 278 238,18 грн. за договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 3080 кв.м. (зареєстрований в Одеському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 040950500036) (т. 2 а.с. 51-52, т. 3 а.с. 41-42).

23.06.2021 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було направлено претензію № 01-13/255 про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 986 379, 22 грн. за договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 990 кв.м. (зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 409505000038) (т. 2 а.с. 49-50, т. 3 а.с. 39-40).

29.06.2021 ОСОБА_1 , Головою Ради Громади Євангелічно-Лютеранської церкви м. Одеси Гетьман О.В. та Директором ПЗОШ Іст. ім. Т. Ріхтера Козловою Л.О. було підписано Акти № 1-3 про недопуск до приміщень Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» (т. 1 а.с. 43).

29.06.2021 представником Релігійної Організацієї «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» до відділу поліції було подано заяву про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України за фактом відсутності 29.06.2021 під час доступу до приміщень по вул. Новосельського, 68, 68/1, 68/2 у м. Одесі, значної частини документації (т. 9, а.с. 36-39).

14.07.2021 Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було укладено договори оренди з ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ФОП Нікітін Я.Г., ГООННКТ «Відергебурт», ТОВ «Еласко-Арніка», ОСОБА_5

29.07.2021 за заявою Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було відкрито кримінальне провадження № 12021168500000643 (т. 9, а.с. 35).

01.08.2021 Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було укладено договір оренди з ТОВ «Генакер».

20.07.2021 С. Машевські за договором дарування (реєстр. № 477) подарував Р. Машевські належну йому на праві власності квартиру № 11 по вул. Новосельського, 19-А у м. Одесі (т. 2 а.с. 65-66, т. 3 а.с. 55-56).

04.09.2021 відбулося засідання Синоду Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», на якому затверджено нову редакцію Статуту, яка 21.12.2021 зареєстрована Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті № 48/10-03/c.

27.12.2021 Державною службою України з етнополітики та свободи совісті Наказом № 48/10-03/c зареєстровано Статут Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (т. 8 а.с. 96-103).

29.06.2021 та 20.12.2021 Яніною Наталею Сергіївною, Головою Ради Громади Євангелічно-Лютеранської церкви м. Одеси Гетьман О.В. та Директором ПЗОШ Іст. ім. Т. Ріхтера Козловою Л.О. було підписано Акти № 1-3 про недопуск до приміщень (т. 1, а.с. 41-46).

Упродовж липня 2022 року до Господарського суду Одеської області наступними релігійними громадами: Німецька Євангелічно-Лютеранська громада міста Бердянська, Релігійна громада «Преображення Господнє» Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України м. Біла Церква Київської області, Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви України у м. Вінниці, Німецька Євангелічно-Лютеранська громада міста Донецька, Релігійна організація «Німецька Євангелійно-Лютеранська громада» (м. Житомир), Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви м. Запоріжжя, Німецька Євангелічно-Лютеранська громада села Зміївка, Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святої Катерини у Печерському районі міста Києва», Релігійна організація «Релігійна громада «Євангелічно-Лютеранська громада Святого Мартіна Турського в Дніпровському районі міста Києва», Німецька Євангелічно-Лютеранська громада міста Кременчука, Релігійна організація «Релігійна громада Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в місті Кривий Ріг», Релігійна організація Євангелічно-лютеранська релігійна громада с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області, Релігійна організація Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, Релігійна організація «Німецька Євангелічно-лютеранська громада «Примирення» в місті Полтава», Релігійна організація «Євангелічно-Лютеранська релігійна громада «Святого Вознесіння» міста Харкова, Релігійна громада «Спасіння» Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в місті Шосткабуло складено заяви щодо договорів позички (т. 3 а.с. 232-262), а також листи щодо про те, що вони підтримують та підтверджують усі рішення, як щодо обрання Єпископським візитатором (№ 9/10 від 09 жовтня 2018 року та № 22/03 від 22 березня 2019 року) та ОСОБА_36 (б/н від 25-26 жовтня 2019 року та № 31/10 від 31 жовтня 2020 року), так і щодо затвердження Статуту НЄЛЦУ у новій редакції, затв. Протоколом засідання Синоду № 31/10 від 31 жовтня 2020 року), що оформлені Протоколами засідання синодів Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на які запрошувалися усі релігійні громади-члени НЄЛЦУ, а також про те, що на сьогоднішній день єдиним законним, легітимним та загальновизнаним (у тому числі міжнародною лютеранською спільнотою та офіційними представниками інших держав) Єпископом Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України є Павло Шварц, оскільки саме він обраний більшістю синодалів релігійних громад членів НЄЛЦУ на засіданнях синодів, які були представлені більшістю релігійних громад, що об`єднуються НЄЛЦУ (т. 4 а.с. 187-201).

19.11.2022 відбулося засідання Синоду Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», на якому прийнято рішення стосовно оспорюваних договорів та складу керівних органів Церковного Управління (т. 8, а.с. 86-94).

27.12.2022 Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви міста Запоріжжя (ідентифікаційний код 26183587) в особі представника Кіхтенко Ірини Олександрівни засвідчила свою підтримку усіх прийнятих рішень Синоду Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», оформлених Протоколом № 19/11/22 від 19 листопада 2022 року, та зазначила, що у випадку присутності на засіданні Синоду 19.11.2022 року представник релігійної громади проголосувала би за прийняття усіх рішень, вказаних у Протоколі засідання Синоду Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» № 19/11/22 від 19 листопада 2022 року (т. 8 а.с. 95).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи первісних та зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.

Заявляючи первісний позов Релігійна організація «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» посилається на укладення з відповідачем договорів позички. Натомість заявляючи зустрічний позов, Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» зазначає про недійсність договорів позички, на підставі яких заявлено первісні позовні вимоги.

На думку суду, з урахуванням предмета спору та доводів сторін у даній справі доцільно в першу чергу дослідити питання дійсності спірних договорів позички.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, посилається на те, що оспорювані договори позички укладені колишнім керівником С. Машевські з перевищенням повноважень, за відсутності рішення уповноваженого статутом органу, укладені колишнім керівником С. Машевські всупереч інтересам Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_13 , як представника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» з представником Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» Яніною Н.С., а також укладені з порушенням вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за відсутності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Щодо відсутності волевиявлення Відповідача за первісним позовом та рішення уповноваженого органу власника на укладення договорів позички, а також їх укладення С. Машевські з перевищенням повноважень.

Відповідач посилається на те, що С. Машевські діяв з перевищенням повноважень, за відсутності рішення Синоду, як вищого керівного органу, з суттєвого майново-грошового питання, що суперечить нормам цивільного законодавства та Статуту НЄЛЦУ і є самостійною підставою для визнання договорів позички недійсними.

Натомість Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» стверджує, що прийняття рішень щодо використання майна Єпископату до компетенції Синоду не належить і таке рішення віднесено до повноважень Церковного керівництва (Синодального комітету).

Повноваження органів управління Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (до 13.05.2021 року мала назву «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України») визначені у Статуті Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, в редакції, що діяла станом на 21.04.2021 року.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Єпископат Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідають своє членство в НЄЛЦУ у дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об`єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний Статут НЄЛЦУ.

Пунктом 1.2. визначено, що кожна окрема громада в складі НЄЛЦУ є самостійною юридичною особою з моменту її державної реєстрації. Громада також є головним елементом у структурі усієї Церкви України.

Згідно пункту 3.1. НЄЛЦУ має 3 організаційних рівнів управління:

- по-перше громада;

- по-друге регіональний церковний округ;

- по-третє - вищим рівнем церковного керівництва є Церква України в цілому.

Для управління, керівництва та представництва на рівні Церкви України створюються Синод НЄЛЦУ та Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ, які діють з принципів пропорційного узгодженого розподілу обов`язків та взаємної відповідальності (пункт 3.2.).

Відповідно до пунктів 3.3., 4.1. Статуту синод є вищим законодавчим органом Церкви України, в якому представлені усі громади НЄЛЦУ за квотою: всі пастори (або проповідники, виконуючі обов`язки пасторів) та по одному представнику (від кожних початкових 100 конформованих членів) кожної громади НЄЛЦУ. Обраний склад Синоду має повноваження на один синодальний період (так званий «період скликання»), який складає, як правило, 4 (чотири) роки. На свої збори Синод збирається щорічно.

Згідно п. 4.4. Синод правоздатний приймати рішення, якщо не порушені умови його скликання та якщо в засіданні присутні не менш ніж 2/3 синодалів від загальної кількості членів Синоду.

Пунктами 3.5., 4.2. визначено, що після обрання нового складу Синоду, Єпископ запрошує обраних на перше засідання Синоду (нового скликання), благословляє їх та веде засідання Синоду до обрання Президії. Синод обирає Президію у складі 5-тьох членів. До кожного члена Президії обирається заступник. У Президії Синоду повинні бути представлені, як миряни, так і пастори, як чоловіки, так і жінки.

Президія обирає зі свого складу Президента, його заступника та призначає коло відповідальності кожного члена Президії. Після затвердження Синодом результатів виборів, керівництво Синодом переходить до Президента. Під час урочистого Богослужіння Єпископ благословляє та наділяє повноваженнями усіх членів Президії Синоду на весь Синодальний період.

Відповідно до п. 4.3. Синод має право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів.

Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів.

До відповідальності Синоду віднесене:

- церковна законотворча діяльність, прийняття змін та доповнень як до загальноцерковного канонічного, так і до офіційного (зареєстрованого) Статуту Церковного Управління;

- обрання Єпископа та синодальних керівних органів Церкви;

- затвердження наступного щорічного бюджету Церкви та узгодження річного фінансового звіту;

- встановлення меж та кількості регіональних церковних округів;

- прийняття рішень про створення або ліквідацію, реорганізацію, об`єднання або розподіл та таке інше;

- встановлення розміру і форми внесків громад на утримання загальноцерковноі? діяльності Єпископату Церкви; а також - на погоджену, спільну з іншими лютеранськими релігіи?ними організаціями, діяльність НЄЛЦУ;

- виконання функціі? останьоі? апеляціи?ноі? інстанціі? з усіх конфліктних питань в громадах та поміж громад у межах Церкви;

- прийняття рішень з суттєвих маи?ново-грошових питань (про купівлю-продаж, дарування чи прии?няття в дар, заповіт або відчуждення та таке інш.).

Відповідно до пункту 5.9. збори Синоду підтверджують щорічний фінансовий і майновий звіти Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ лише після попереднього заслухання та узгодження звіту Ревізійної комісії з матеріалів перевірки.

Згідно пунктів 3.6., 4.13. Президія Синоду з Єпископом Церкви разом складають т.зв. «синодальний комітет», який функціонує та вирішує усі поточні питання керівництва Церквою між засіданнями Синоду. Він збирається на свої засідання не рідше, ніж раз у два місяця.

Рішення Церковного керівництва приймаються простою більшістю голосів, відкритим або закритим (якщо хоч один з членів наполягає на цьому) голосуванням. У випадку рівності голосів «за» і «проти», те рішення вважається прийнятим, за яке був наданий голос Єпископа.

Відповідно до пункту 4.14. Церковне керівництво (або синодальний комітет) має право:

- визначати на своєму першому засіданні порядок проведення та підготовки своі?х засідань на весь синодальнии? період;

- розглядати штатнии? розклад та вносити зміни та доповнення до нього;

- готувати наступні засідання Синоду у весь період и?ого терміну скликання та здіи?снювати підготовку нових виборів в громадах складу Синоду наступного скликання;

- мати відповідальність за додержанням літургіи?них порядків всіма церковними громадами Єпископату;

- складати проект бюджету Церковного Управління та надавати и?ого Синоду для обговорення та прии?няття рішення;

- прии?мати рішення про використання, придбання та відчуждення власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості;

- прии?мати поточні звіти співробітників Церковного Управління;

- встановлювати напрямки діяльності співробітників Церковного Управління;

- здіи?снювати координацію церковноі? діяльності для сприяння єдності Церкви;

- координувати дияконічну діяльність у громадах шляхом створення нових можливостей? для неі?, розробки нових напрямків та програм;

- у відповідності з наданими повноваженнями вирішує також інші доручення Синоду, які стосуються інтересів і сфери діяльності НЄЛЦУ.

Пунктом 4.15. визначено, що Президент Синоду входить до складу Церковного керівництва (синодального комітету), в якому має загальні з іншими членами права, але на протязі всього синодального періоду, на якии? він був обрании?, він має також і особливі права та обов`язки:

- з підготовки, організації? і керівництва засіданнями Президіі? Синоду та всіх зборів Синоду в відповідний? період скликання;

- контроль за виконанням рішень Синоду;

- здіи?снення за дорученням Єпископа службовоі? візитаціі? в громадах НЄЛЦУ;

- виконання інших обов`язків за взаємною домовленістю на підставі пропозиціи? Єпископа, про що повідомляється церковному керівництву.

Відповідно до пунктів 3.7., 4.6., 4.7. Єпископ Церкви є головною духовною особою НЄЛЦУ та здійснює поточне керівництво та репрезентує Церковне Керівництво з усіх правових питань і стосунків на усіх рівнях та з усіма юридичними та фізичними особами.

Він обирається Синодом НЄЛЦУ на строк 5-ть років, без обмеження всього періоду служіння, з числа пасторів Єпископату, а при неможливості із іншої Церкви, на конкурсній засаді, по можливості з кількох кандидатів на посаду. Обраний кандидат благословляється під час урочистого Богослужіння, наділяється правами Єпископа і вводиться на свою посаду кількома Єпископами із сусідніх лютеранських об`єднань.

При обговоренні усіх духовних питань Єпископ має право «вето». У такому випадку, якщо згода не була досягнута під час цього засідання Синоду, рішення відкладається до наступного засідання, а одержаний час використовується для більш поширеного обговорення теми і пошуку порозуміння.

Згідно п. 4.11. будь-які суттєві претензії до посадової служби Єпископа, які ставлять під сумнів можливість подовження його діяльності, заявляються до Президії Синоду, яка розглядає цю заяву і доповідає її у Синоді, який, у разі необхідності, приймає рішення про позачергові вибори Єпископа.

У випадку, коли Церква не має можливості обрання Єпископа, або у випадку тривалої вакансії, Синод терміново на один рік призначає Єпископського візитатора. Термін служіння Єпископського візитатора завершується обранням нового Єпископа або з затвердженням самого Єпископського візитатора на посаді Єпископа.

Згідно п. 4.8. Єпископ має повноваження:

- канонічного церковного благословіння та уповноваження на служіння в його духовній посаді після обрання Синодом;

- бути членом Синоду і належним до складу Церковного керівництва (або синодального комітету);

- мати особисту духовну відповідальність за Церкву;

- впроваджувати богослужіння в усіх громадах НЄЛЦУ;

- впроваджувати ординацію пасторів і вводити на посаду інших духовних служителів;

- призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Церковного керівництва і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з внутрішньоцерковним канонічним правом, якщо це передбачено цим;

- наймати та звільняти штатних фахівців канцелярії (у межах затвердженого Церковним керівництвом штатного розкладу);

- здійснювати безпосереднє керівництво поточною діяльністю канцелярії та особисто відповідати за використання печатки Церковного Управління;

- доповідати Синоду та Президії Синоду про стан виконання поточних завдань, про хід церковної роботи та свою особисту діяльність;

- здійснювати службову візитацію до громад НЄЛЦУ;

- представляти НЄЛЦУ у церковних та державних, зовнішніх і внутрішніх стосунках.

Пунктами 3.9., 4.16. визначено, що Церковним керівництвом для поточної роботи утворюється канцелярія, яка підпорядкована Єпископу, є виконавчою структурою Церковного Управління та адміністративним центром, тобто адміністративно-виконавчим органом Єпископату НЄЛЦУ і має наступні завдання:

- здіи?снювати поточну діяльність у відповідності з рішеннями Синоду, Церковного керівництва (синодального комітету) та Єпископа;

- приймати безпосередню участь у розробці цільових програм і напрямків діяльності згідно з рішеннями керівництва Церкви;

- розробляти ділові пропозиціі? з основних напрямків діяльності та надавати їх на затвердження Церковного керівництва;

- здіи?снювати необхідні діі? по розпорядженню коштами та маи?ном згідно з рішенням Церковного керівництва по придбанню та відчудженню маи?нових прав Церкви;

- виконувати інші завдання та обов`язки зі згоди Єпископа.

Канцелярія Єпископату є робочим місцем та посадовою резиденцією Єпископа, якому вона безпосередньо підпорядкована.

Права та обов`язки співробітників Церкви регламентуються посадовими інструкціями та штатним розкладом, затвердженими Церковним керівництвом (синодальним комітетом), але у будь-якому разі вони повинні відповідати вимогам чинного трудового законодавства Украі?ни, зокрема - з питань додержання режиму праці та відпочинку, відповідноі? матеріальноі? винагороди та соціально-пенсіи?ного забезпечення працюючих.

Згідно пунктів 5.1.-5.4. Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ, може мати у власності, прии?мати в дар, продавати і купувати, одержувати по заповітам та іншим порядком маи?но і кошти.

Майно у вигляді будинків, будівель, предметів культу, різного майна культового, соціального, благодійного, дияконічного та господарського призначення, що необхідне Церкві для здійснення її різноманітної діяльності.

Кошти, необхідні НЄЛЦУ для здійснення і втілення своєї діяльності і творчості, складаються з добровільних пожертвувань, заповітів, фінансової допомоги, надходжень від особистої діяльності Церковного Управління (Єпископата) НЄЛЦУ, які були одержані ним в рамках чинного державного законодавства, як від фізичних, так і від юридичних осіб, братніх партнерських громад і релігійних об`єднань, як в Україні, так і з-за кордону.

Церковне Управління (Єпископат) має право використовувати для своі?х потреб земельні ділянки, будинки та інше маи?но, надане и?ому по домовленості на добровільних засадах державою, громадськими установами та окремими громадянами.

Фінансові кошти, після реєстраціі Статуту Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, можуть зберігатися у касі або на банківських рахунках Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ. Вони мають бути використані на утримання працюючих в Церкві осіб, на благодіи?ну допомогу, на утримання церковних будівель та інших об`єктів, які належать НЄЛЦУ або передані для використання, а також для розрахунків по виконанню інших завдань.

Згідно пункту 5.5. здіи?снення діи? по розпорядженню маи?ном і коштами Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ виконує канцелярія Єпископату, яка відповідає перед Єпископом, Церковним керівництвом (синодальним комітетом) і Синодом за цільове використання маи?на і коштів.

Отже, виходячи з системного аналізу викладених у Статуті Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України повноважень його органів та використаних формулювань вбачається, що в структурі Церковного Управління (Єпископату):

- вищим органом управління є Синод, який складається з представників громад НЄЛЦУ за квотою та має право вирішувати усі питання в межах України (крім тих, які вирішуються винятково громадою, та тих, що входять у компетенцію регіональних церковних округів).

До компетенції Синоду віднесено затвердження наступного щорічного бюджету Церкви, узгодження річного фінансового звіту та прии?няття рішень з суттєвих маи?ново-грошових питань (про купівлю-продаж, дарування чи прии?няття в дар, заповіт або відчуждення та таке інше), а також надання доручень Синодальному комітету.

На підставі прийнятих Синодом рішень та доручень діють Синодальний комітет, Єпископ та канцелярія Церковного Управління.

Органом, який складається з обраної Президії Синоду та Єпископа і вирішує усі поточні питання керівництва Церквою між засіданнями Синоду є Церковне керівництво (Синодальний комітет), яке діє на виконання рішень та на підставі доручень Синоду.

До повноважень Синодального комітету віднесено складення бюджету Церковного Управління і надання и?ого Синоду для обговорення та прии?няття рішення, прийняття рішення про використання, придбання та відчуждення власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості, а також у відповідності з наданими повноваженнями вирішення інших доручень Синоду.

У складі Синодального комітету Президент Синоду здійснює контроль за виконанням рішень Синоду.

Єпископ здійснює поточне керівництво та репрезентує Церковне Керівництво з усіх правових питань і стосунків на усіх рівнях, з усіма юридичними та фізичними особами, та здійснює безпосереднє керівництво канцелярією Єпископату.

Канцелярія Єпископату, яка утворюється Церковним керівництвом, підпорядкована Єпископу і є адміністративно-виконавчою структурою Церковного Управління та адміністративним центром Єпископату НЄЛЦУ і здіи?снює поточну діяльність у відповідності з рішеннями Синоду, Церковного керівництва (синодального комітету) та Єпископа.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що Синод, як вищий орган управління, який приймає рішення з усіх питань діяльності Церковного Управління, зокрема з суттєвих майново-грошових питань, а також затверджує бюджет НЄЛЦУ та фінансовий звіт за результатами виконання бюджету, приймає обов`язкові до виконання рішення та доручення, на підставі яких між засіданнями Синоду та в межах затвердженого Синодом бюджету здійснює свою діяльність Церковне керівництво (Синодальний комітет), Єпископ та канцелярія Єпископату.

Саме керуючись затвердженим бюджетом та рішеннями або ж дорученнями Синоду, Церковне керівництво має право приймати рішення про використання, придбання та відчуження власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості, відповідно до яких у подальшому канцелярія Єпископату здіи?снює необхідні діі? по розпорядженню коштами та маи?ном.

У свою чергу виключною компетенцією Синоду є прийняття рішень з суттєвих майново-грошових питань, визначення яких у статуті не наведено.

Обидві сторони розглядають предмети оспорюваних договорів, як «комплекс будівель або ж церковний центр Святого Павла».

Відповідно до пунктів 7.1.-7.3. Статуту канцелярія Єпископату розміщується у церковному будинку Св.Павла в м. Одесі, по вул. Новосільського, 68, якии? є адміністративним центром та посадовою резиденцією Єпископа Німецькоі?? Євангелічно-лютеранськоі? Церкви Украі?ни.

Юридичною адресою Церковного Управління (Єпископату) Німецькоі? Євангелічно-лютеранськоі? Церкви Украі?ни є: Украі?на, 65023, місто Одеса, вул. Новосельського, буд. 68.

Лютеранська церква Святого Павла в Одесі визначена головною (кафедральною) церквою Єпископата НЄЛЦУ, в якіи? Єпископ тримає свою кафедру.

Як зазначає Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» приміщення будівлі Кірхи (Собору Св. Павла в м. Одесі) є духовним об`єднавчим символом НЄЛЦУ, відомим туристичним об`єктом та місцем прийому офіційних делегацій, як організацій партнерів, так і офіційних осіб держав-членів Європейського Союзу, що дозволяло залучати підтримку партнерів для реалізації з НЄЛЦУ спільних проектів.

Відповідач зазначає і про те, що під час проведення богослужінь у Соборі Св. Павла також надходили пожертви.

Отже реалізація статутних завдань відповідача прямо залежить від використання Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» всього комплексу нерухомого майна, статус якого частково визначено у пунктах 7.1.-7.3. статуту.

Загальна площа нерухомого майна, яке на праві власності належить Відповідачу, та є предметом оспорюваних договорів позички становить 4 751,4 кв.м.

Судом встановлено, що упродовж тривалого часу нерухоме майно, яке є предметом спірного договору позички № 2021/68/2, є також і предметом договорів оренди, за якими Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» отримує стабільний щомісячний дохід, а майно, яке є предметом договору позички № 2021/68, також є предметом договорів позички, умовами яких є внесення «добровільних щомісячних пожертв на потреби об`єкта», за якими користувачі також сплачують пожертви.

Станом на 24.04.2021 року, як дату, вказану в оспорюваних договорах позички, Договори оренди та позички між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та третіми особами (орендарями або користувачами) були чинні до 30.06.2021 (т. 2 а.с. 8-11, 15-18, 19-21, 23-24, т. 3 а.с. 5-8, 9-11, 13, 14-15, 17, т. 4 а.с. 205-208).

Судом встановлено, що за умовами оспорюваних договорів, зміст яких, крім їх предмету, є ідентичним, Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, як Позичкодавець передає, а Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», як Користувач приймає у користування визначене нерухоме майно для розміщення релігійної громади та забезпечення потреб громади (пункти 1.1. та 1.2.).

Відповідно до пункту 3.2. Позичкодавець втрачає право користування Майном і право передання Майна в користування третім особам на той же строк, а згідно пункту 9.5. з моменту підписання цього Договору будь-які правочини Позичкодавця щодо надання права користування майном третіми особами вважаються припиненими автоматично.

Водночас пунктом 6.3. Договору встановлено, що Позичкодавець несе відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях, згідно із законодавством.

Згідно пункту 9.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та складання Акту прийому-передачі майна Користувачу і діє до 24 квітня 2024 р. включно.

Згідно пункту 9.3. зміни і доповнення до умов цього договору або його розірвання допускаються виключно за взаємною згодою сторін. Жодне з положень цього договору або відсутність будь-якого застереження в цьому договорі не можуть тлумачитись як такі, що передбачають або допускають можливість одностороннього розірвання цього договору Позичкодавцем.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі і у випадках, якщо після його укладення законодавством будуть встановлені правила, що погіршують становище Користувача.

Отже, за умовами оспорюваних договорів позички відповідач передає комплекс нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м. який складається з об`єктів, які є предметом договорів оренди, та договорів позички, за умовами яких Відповідачу сплачуються грошові кошти, а також адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископата НЄЛЦУ у строкове безоплатне користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» із одночасною втратою можливості користування та передання Майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору.

Тобто, за умовами оспорюваних договорів відповідач позбавляє себе можливості користування нерухомим майном як з комерційною, так і з вказаною у Статуті метою на тривалий строк без можливості одностороннього розірвання договору, а подальше використання об`єктів позички повністю залежить від волі Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», як однієї з релігійних громад, які об`єднуються Церковним Управлінням.

Суд також враховує, що у рішенні Синоду Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Єванеглічно-Лютеранської Церкви України», викладеному у Протоколі засідання Синоду № 19/11/22 від 19.11.2022 зазначено, що укладення таких правочинів згідно діючого станом на вказану у договорах дату, Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, відноситься до суттєвих майново-грошових питань та рішення про укладення таких правочинів має прийматися виключно Синодом (т. 8 а.с. 87, зворот).

У зв`язку з усім викладеним вище у сукупності, суд погоджується із твердженнями Відповідача про те, що питання передання у користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» може бути віднесено до «суттєвих майново-грошових питань», виключне право на вирішення якого належить Синоду, як вищому керівному органу Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України.

Натомість у матеріалах справи відсутнє рішення Синоду або ж його доручення Синодальному комітету на передання у користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» комплексу будівель, що є предметом оспорюваних договорів.

Тобто матеріали справи не містять доказів наявності рішення повноважного керівного органу Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України щодо укладення оспорюваних договорів або ж уповноваження на їх укладення інших керівних органів, у тому числі уповноваження самого ОСОБА_13 , а зі змісту укладених договорів вбачається, що вони мають наслідком погіршення майнового стану Відповідача та обсягу прав власника нерухомого майна.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд не приймає доводи позивача про те, що С. Машевські діяв на виконання рішення Синодального комітету, оформленого Протоколом № 39/4 від 29 жовтня 2020 року у складі Президента Президіуму А. Кузнєцова, секретаря Президіуму В. Целінко, члені Президіуму С. Фехтела, Л. Галімової, Л. Мяттанен (т. 3 а.с. 180-181), оскільки зазначений склад Синодального комітету не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а матеріали справи не містять жодного протоколу засідання Синоду НЄЛЦУ, яким би вказані особи були обрані та входили до складу керівних органів.

Про неможливість надання таких доказів або ж витребування їх у відповідача Позивачем упродовж розгляду справи не зазначено та не заявлено.

Більше того, викладені у зазначеному протоколі обставини є взаємосуперечливими, а також спростовуються наданими відповідачем доказами, зокрема банківськими виписками та розрахунками (т. 4 а.с. 213-219, т. 6 а.с. 33-102).

Частиною 6 ст. 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 91 ГПК України, не приймає до уваги надану Позивачем копію Протоколу Синодального комітету № 39/4 від 29.10.2020 року, оскільки у матеріалах справи відсутній оригінал даного доказу, а Позивачем, як учасником, який подав даний доказ, оригінал за клопотанням відповідача до суду не надано.

Відповідачем у свою чергу надано суду заяву про кримінальне правопорушення за фактом відсутності 29.06.2021 року під час доступу до приміщень, значної частини документації Церковного Управління, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021168500000643 від 29 липня 2021 року щодо реєстрації даної заяви та початку досудового розслідування (т. 9, а.с. 35-39).

Крім того, матеріали справи містять листи Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» до ОСОБА_13 із доказами їх відправки протягом травня-червня 2021 року на адресу колишнього ОСОБА_35 про надання оригіналів або за їх відсутності копій усієї документації Церковного Управління, вимогою надання доступу до приміщень Собору Св.Павла в м. Одесі за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, 68/1, 68/2 (т. 4 а.с. 171-183) а також опубліковане 04.06.2021 року у випуску № 104 (7604) газети «Голос України» оголошення щодо повернення документації та надання детального звіту про використані кошти (т. 4 а.с. 184).

Натомість матеріали справи не містять доказів передання ОСОБА_13 як колишнім керівником Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» документації новому керівнику після 13.05.2021 року.

Отже, щодо доводів Позивача про неможливість подання оригіналу Протоколу № 39/4 від 29.10.2020 року та про приховування Відповідачем даного доказу суд відноситься критично. При цьому суд враховує, що Відповідачем заперечується існування даного доказу взагалі.

Разом з тим, вказаний склад Синодального комітету заперечується Відповідачем, а також релігійними громадами, відповідно до наданих листів (т. 4 а.с. 187-201) та не відповідає відомостям, що містяться у наявних у матеріалах справи доказах, а саме Протоколі засідання Синоду НЄЛЦУ від 25-26 жовтня 2019, згідно якого до складу Синодального комітету після 25-26 жовтня 2019 року входять: ОСОБА_37 , Президент Синоду ОСОБА_38 , членів ОСОБА_39 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т. 4 а.с. 116-129).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Зважаючи на наведені норми, суд не приймає до уваги заяви свідків ОСОБА_40 , Мяттанен та ОСОБА_41 , оскільки склад керівного органу Відповідача може бути підтверджено лише відповідними письмовими доказами протоколами засідання синоду про обрання таких осіб до складу синодального комітету, а існування рішення Синодального комітету лише самим протоколом синодального комітету, яким таке рішення оформлене.

Більше того, відповідно до частини другої статті 88 ГПК України у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до ст. 86 ГПК України. Така правова позиція викладена у Постановaх Верховного суду від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19 та від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18.

Між тим, подані заяви свідків не містять підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, тобто не відповідають вимогам ГПК України і не можуть прийматися судом до уваги.

Таким чином матеріали справи не містять рішень жодного органу Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» щодо укладення оспорюваних правочинів взагалі.

Розглядаючи аргументи сторін щодо кількості релігійних громад, що об`єднуються Відповідачем, а також повноважний склад керівних органів відповідача, суд також враховує правові позиції Верховного суду, викладені у Постановах у справах, що були прийняті у спорах за участі сторін стосовно визнання недійсними рішень Синоду щодо складу керівних органів Відповідача.

Так суди зазначили, що всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності. Тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими рішеннями, з питань внутрішньої статутної діяльності церкви підлягають розгляду в межах процедур, встановлених статутом релігійної організації.

Спори щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та порядку формування органів управління керівництва є внутрішньоцерковними спорами, на які не поширюється судова юрисдикція.

Така правова позиція викладена у Постановах від 09.01.2020 у справі 522/10230/17, від 04.11.2020 у справі 916/3530/19.

Відповідно до пункту 3.3.5 Статуту, затвердженого Протоколом засідання Синоду № 04/09/21 від 04.09.2021 року та діючого на час розгляду справи, Синод має право вирішувати усі питання, які стосуються діяльності НЄЛЦУ в межах України.

Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів (т. 8 а.с. 99).

Аналогічні положення містили пункт 3.3.5. Статуту, затвердженого Протоколом засідання Синоду від 31.10.2020 року № 31/10 та зареєстр. Наказом № 5/10-03/c від 23.04.2021 Державної служби з етнополітики та свободи совісті та пункт 4.3. Статуту, затвердженого Протоколом 6-го засідання Синоду НЄЛЦУ 3 скликання від 04.10.2005 та зареєстр. Наказом Державного департаменту у справах релігій № 6 від 15.12.2005.

Матеріали справи містять позицію вищого керівного органу Відповідача Синоду, викладену у Протоколі № 19/11/22 від 19.11.2022 року, зокрема про те, що: «укладення С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України:

- Договору позички № 2021/68 від 24 квітня 2021 року про передання у позичку (строкове безоплатне користування) адміністративного будинку по АДРЕСА_9 , загальною площею 1556,2 кв.м., а також Додаткової угоди № 1 від 29 квітня 2021 року до нього про передання у позичку (строкове безоплатне користування) квартири за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 236,2 кв.м. та нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 1 319,7 кв.м.,

- Договору позички № 2021/68/1 від 24 квітня 2021 року про передання у позичку (строкове безоплатне користування) будівлі Кірхи (церква Святого Павла), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м.,

- Договору позички № 2021/68/2 від 24 квітня 2021 року про передання у позичку (строкове безоплатне користування) будівлі Кірхи (церква Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля), розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 2490,5 кв.м.,

вважаються такими, що укладені поза межами повноважень, оскільки укладення таких правочинів згідно діючого станом на вказану у договорах дату, Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, відноситься до суттєвих майново-грошових питань та рішення про укладення таких правочинів має прийматися виключно Синодом, є укладеними не в інтересах Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (раніше Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України), оскільки суттєво погіршують її майновий стан та зменшують можливість реалізації статутних завдань внаслідок неотримання доходу, а також їх укладення не відповідає внутрішній волі та волі її громад-учасників, що підписуються під даним рішенням Синоду, що виключає схвалення цих правочинів, підтверджує відсутність факту схвалення цих правочинів у будь-який час у минулому та виключає можливість схвалення у майбутньому.

Також вважаються нікчемними і такими, що не породжують будь-яких юридичних наслідків з моменту їх прийняття, будь-які рішення Синодального комітету про вчинення вказаних вище договорів позички, зокрема, але не виключно, рішень, оформлених Протоколом № 39/4 від 29 жовтня 2020 року, оскільки у період з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року повноважним складом Синодального комітету Синодом НЄЛЦУ визнається наступний: Президент Синоду Гросс О.М., члени Синодального комітету Цеханович В.Е., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , Єпископський візитатор ОСОБА_24 , а з жовтня 2019 року по травень 2021 року наступний: Президент Синоду Гросс О.М., ОСОБА_26 , ОСОБА_42 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , Єпископ Шварц П.М., запасний член Президії Цеханович В.Е. Отже Синодальний комітет у будь-якому іншому складі був неповноважним, а будь-які прийняті ним рішення були і є нікчемними та не можуть породжувати будь-яких юридичних наслідків» (т. 8 а.с. 87-98).

Таким чином, відповідно до положень Статуту вищим керівним органом Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» підтверджено відсутність волевиявлення Відповідача на укладення оспорюваних договорів позички та подальшого їх схвалення.

Доказів на спростування викладених обставин матеріали справи не містять.

Стосовно доводів представника Позивача щодо того, що висловлення позиції Синодом відбулося через значний час після укладення оспорюваних договорів суд констатує, що матеріали справи не містять доказів обізнаності Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» про існування оспорюваних договорів до моменту звернення позивача до суду, а статут не містить часових обмежень щодо висловлення такої позиції.

Наявні у справах оспорювані договори та акти до них підписані від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» самим С. Машевські, а не уповноваженим представником (т. 1 а.с. 31-40).

Як вже встановлено судом, матеріали справи не містять доказів передання ОСОБА_13 як колишнім керівником Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» документації новому керівництву після 13.05.2021 року.

Суд також враховує позицію релігійних громад, викладену у наданих відповідачем листах (т. 3 а.с. 232-262).

Отже, зважаючи на відсутність рішення повноважного органу Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, судом встановлена відсутність повноважень С. Машевські, як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України на укладення оспорюваних договорів позички.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна послідовна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

Водночас, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.03.2018р. у справі № 910/11079/17).

Як встановлено судом, 13.05.2021 року державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустовою Марією Євгенівною було зареєстровано Шварца П.М., як керівника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», шляхом проведення реєстраційної дії № 1005561070020001082 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», якою було змінено найменування, керівника та інформацію про здійснення зв`язку з релігійною організацією».

У матеріалах справи містяться листи Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на адресу ТОВ «Еласко-Арніка», ТОВ «Генакер» та ФОП Нікітін Я.Г. та докази їх відправки за 19.07.2021, якими висловлено «сподівання на продовження співпраці» та прохання якомога швидше зв`язатися з НЄЛЦУ з метою формалізації відносин з приводу користування майном НЄЛЦУ, надіслання копії чинного договору оренди та додатків до нього, внесення орендної плати на банківський рахунок Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (т. 2 а.с. 69-75, т. 3 а.с. 59-64).

17.05.2021 року С. Машевські та Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» подали скарги на дану реєстраційну дію до Офісу протидії рейдерству (Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції), зареєстровані 18.05.2021.

Також в матеріалах справи наявні Накази Міністерства юстиції України за № 1820/7 та 1821/7 від 02.06.2021 року та протоколи до них, зі змісту яких вбачається, що Релігійна організація «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» та С. Машевські оскаржували реєстраційну дію щодо зміни керівника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20955066) з С. Машевські на Шварц П.М.

У задоволенні скарг було відмовлено у зв`язку із тим, що державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустовою Марією Євгенівною прийнято таке рішення відповідно до законодавства (т. 2 а.с. 75-82, т. 3 а.с. 65-72).

Сторонами не заперечується, що керівництво Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», обране 31.10.2020 року отримало доступ до об`єктів нерухомого майна, які є предметом оспорюваних договорів позички лише 29.06.2021 року.

Отже, оцінюючи поведінку сторін після підписання оспорюваних договорів суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дій щодо виконання оспорюваних правочинів до моменту відхилення поданих до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Натомість зі змісту банківських виписок, наданих Відповідачем за квітень та травень 2021 року вбачається, що орендарі сплачували Релігійній Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» авансові платежі та платежі за оренду приміщень за травень 2021 (т. 2 а.с. 239-240), а користувачами були сплачені пожертви (т. 3 а.с.12, 16, 19, 20-22).

Також з наявних у матеріалах справи банківських виписок (т. 2 а.с. 242) та договорів (т. 5 а.с. 42-179) встановлено, що 14.07.2021 та 01.08.2021 Відповідачем після закінчення строку договорів оренди від 01.01.2021 (30.06.2021) було укладено з орендарями приміщень нові договори оренди та позички.

Отже Відповідач продовжив використовувати об`єкти нерухомого майна, які є предметом оспорюваних договорів позички.

Вказані дії Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» вказують на несхвалення таких правочинів, як договори позички, та на невчинення дій, що свідчили би про прийняття оспорюваних правочинів до виконання.

Жодних доказів наступного схвалення оспорюваних правочинів Відповідачем, яке б виходило від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення, матеріали справи не містять.

При цьому суд відхиляє доводи Позивача щодо сплати ним комунальних послуг за Відповідача (т. 3 а.с. 184-191), оскільки відповідно до вказаних вище вимог вчинення дій зі схвалення правочину має здійснюватися саме відповідачем через уповноважений орган відповідача.

У Постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання».

Як встановлено судом Договори позички № 2021/68, 2021/68/1, 2021/68/2 від 24.04.2021 та Додаткову угоду № 1 від 29.04.2021 до Договору позички № 2021/68 від 24.04.2021 було підписано С. Машевські з перевищенням повноважень, крім того судом встановлено відсутність реального наміру Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» щодо укладення даних договорів та подальшого їх виконання.

Крім того, дії Відповідача, зокрема, щодо переукладення договорів оренди частини спірного майна з третіми особами свідчать про відсутність реального наміру укладення і виконання оспорюваних договорів позички.

Водночас, як свідчать матеріали справи, зі сторони Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» договір підписано Яніною Н.С., як Головою Ради громади.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021 (т.1 а.с. 27) Яніна Н.С. є керівником Позивача з 25.05.2015 року.

Крім того, відповідно до листа Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації за № 160621/1 від 18.06.2021 року станом на 18.06.2021 Головою Ради громади у складі, який було обрано 08 грудня 2019 року визначено Яніну Н.С. (т. 4 а.с. 34).

Відповідно до преамбули Статуту Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», прийнятого Загальними зборами Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади м. Одеса (Протокол № 14 від 20.08.2017) та зареєстрованому Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації № 1175/A-2017 від 12.12.2017 (Т. 1, а.с. 14-23), громада у канонічних та організаційних питаннях підпорядковується «Церковному Управлінню (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», код ЄДРПОУ 20955066 (надалі скорочено ЦУ «НЄЛЦУ»).

Пунктом 2.3. встановлено, що громада самостійно приймає рішення, які не суперечать чинному законодавству України, нормам міжнародного права, Статуту ЦУ «НЄЛЦУ», виступає стороною цивільно-правових відносин.

Відповідно до пункту 4.10. на період між Загальними зборами вищим органом управління Громадою є Рада Громади, яка обирається Загальними зборами на чотирирічний строк.

Одним із завдань Ради громади відповідно до пунктів 4.15.4. 4.15.5. є представлення інтересів Громади у зовнішніх стосунках та ЦУ «НЄЛЦУ».

Згідно пункту 4.13. на своєму першому засіданні Рада Громади обирає голову Ради та його заступника і секретаря.

Голова Ради Громади приймає всі необхідні заходи щодо юридичного захисту інтересів Громади та окремо її членів, є повноважним представником громади у державних установах та зовнішніх зв`язках Громади, крім питань, що відносяться до виключної компетенції пастора (пункти 4.16.3., 4.16.6.).

Відповідно до преамбули оспорюваних договорів, яка є ідентичною, «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, що надалі іменується «Позичкодавець» в особі Єпископа Серге Машевські, який діє на підставі статуту, з одного боку, та Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», що надалі іменується «Користувач» в особі Голови Ради громади Яніної Наталії Сергіївни, яка діє на підставі Статуту з іншого боку, (при спільному згадуванні «Сторони»), уклали цей Договір позички про нижченаведене».

Оскільки договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 22.02.2022 року у справі № 924/658/20).

Отже, з огляду на вищевказані обставини, положення Статуту Позивача та умови договорів, Яніна Н.С., як підписант контрагента за оспорюваними договорами позички, знала і за всіма обставинами не могла не знати про встановлені положеннями Статуту Відповідача обмеження повноважень ОСОБА_13 .

Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана про наявність відповідного обмеження повноважень С. Машевські, а отже перевищення наданих йому повноважень є підставою для недійсності оспорюваних договорів позички.

Щодо укладення колишнім керівником С. Машевські договорів позички всупереч інтересам Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та внаслідок зловмисної домовленості представників сторін оспорюваних договорів позички.

Орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у ст. 237 ЦК України (дана правова позиція наведена у п. 6.18. Постанови Великої Палати Верховного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17).

Відповідно до ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом визначених положень чинного законодавства України виконуючи покладені на особу, яка діє від імені юридичної особи (в т.ч. директор), обов`язки, остання зобов`язана діяти виключно в інтересах такого товариства, добросовісно і розумно реалізовувати отримані цивільні права з метою дотримання встановлених законодавством принципів здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність чи відсутність встановлених власниками юридичної особи обмежень повноважень особи, яка діє від її імені, не може обмежувати обов`язок останньої дотримуватися закріплених в законодавстві принципів здійснення господарської діяльності та наведених засад представництва відповідної юридичної особи (аналогічна правова позиція встановлена у Постанові Верховного суду від 20.11.2019 року у справі № 752/10903/16-ц).

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства (Постанова Верховного суду від 20.12.2022 у справі № 906/1316/21).

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Подібні правові висновки викладені в п. 6.20.-6.22., 7.3. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2129/17.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Відповідач є центром релігійного об`єднання, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ (т. 1 а.с. 154-163, т. 2 а.с. 145-154).

Пунктом 5.4. Статуту визначено, що фінансові кошти, після реєстрації Статуту Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, можуть зберігатися у касі або на банківських рахунках Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ. Вони мають бути використані на утримання працюючих в Церкві осіб, на благодіи?ну допомогу, на утримання церковних будівель та інших об`єктів, які належать НЄЛЦУ або передані для використання, а також для розрахунків по виконанню інших завдань.

Розділом 2 Статуту визначено задачі Єпископату у внутрішній та зовнішній сферах діяльності, які безпосередньо пов`язані з координацією церковної діяльності та підтримкою релігійних громад.

Натомість на відміну від відповідача, позивач є місцевою релігійною громадою, район діяльності якої поширюється лише на місто Одесу (т. 1 а.с. 14-30).

Відповідно до наданих Відповідачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2021 року, а також відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб у Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» станом на квітень 2021 року було працевлаштовано 22 особи, у т.ч. сам С. Машевські.

Загальна сума зобов`язань із виплати заробітної плати на квітень 2021 року становила 138 400 грн., податків на доходи фізичних осіб 24 912 грн., військового збору 2 076 грн. (т. 3 а.с. 23-38).

З наданого Відповідачем розрахунку, сума витрат на виплату заробітної плати та податків перевищує витрати на утримання приміщень (т. 6 а.с. 33).

Відповідно до листа (претензії) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 22.06.2021 за № 01-13/223 за укладеним між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 3080 кв.м. (зареєстрований в Одеському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 040950500036) Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» мала зобов`язання з орендної плати, а також заборгованість у сумі 278 238, 18 грн. за договором (т. 2 а.с. 51-52, т. 3 а.с. 41-42).

Відповідно до листа (претензії) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.06.2021 за № 01-13/255 за укладеним між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 990 кв.м. (зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 409505000038) Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» мала зобов`язання з орендної плати, а також заборгованість у сумі 986 379, 22 грн. за договором (т. 2 а.с. 49-50, т. 3 а.с. 39-40).

Отже, станом на 24.04.2021, Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» мала низку фінансових зобов`язань.

Також, як було встановлено судом, починаючи з 2019 року та по теперішній час між Релігійною організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та третіми особами щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та Новосельського, 68/2 існують договірні відносини оренди та позички (т. 1 а.с. 243-250, т. 2 а.с. 1-32, 234-250, т. 3 а.с. 1-11, т. 4 а.с. 205-208).

Усі наявні у матеріалах справи договори оренди та позички приміщень, укладені до 29.06.2021 від імені Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, підписані С. Машевські, тобто відповідач та С. Машевські, як колишній керівник відповідача, не вперше перебувають у цих договірних відносинах, вони є тривалими.

Такі договори укладені у т.ч. і 01.01.2021 на період до 30.06.2021, тобто навіть після стверджуваного Позивачем наявності рішення Синодального комітету, оформленого Протоколом № 39/4 від 29.10.2020.

Відповідно до наданих Відповідачем банківських виписок за 2020-2021 роки, а також розрахунків (т. 6 а.с. 33-102) основним джерелом доходу Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» є надходження від оренди приміщень.

Доказів Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» на спростування наведених відповідачем розрахунків матеріали справи не містять.

Також відповідачем надано прибуткові касові ордери про надходження пожертв від осіб, з якими укладено договори позички (т. 2 а.с. 22, 26, 29-32), а 14.07.2021 з цими ж особами укладено договори оренди приміщень (т. 2, а.с. 1-18).

Відповідач у поданих заявах по суті справи та його представник у судовому засіданні пояснював, що експлуатація та утримання вказаного майна, підтримка релігійних громад-членів НЄЛЦУ, здійснення релігійної, дияконічної, а також іншої статутної діяльності НЄЛЦУ була можлива за рахунок отримання орендної плати з передачі в оренду приміщень за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та Новосельського, 68/2, а також за рахунок отримання пожертв від користувачів приміщень та від пожертв, які надходили під час проведення богослужінь, зокрема у Соборі Св. Павла в м. Одесі.

Як вже встановлено судом, за умовами оспорюваних договорів Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, як Позичкодавець передає, а Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», як Користувач приймає у користування визначене нерухоме майно для розміщення релігійної громади та забезпечення потреб громади (пункти 1.1. та 1.2.).

Відповідно до наявного у матеріалах справи Договору позички нежитлових приміщень № 37/09-2017 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські, як позичкодавцем та Німецькою євангелічно-лютеранської релігійною громадою м. Одеса в особі Яніної Н.С. між сторонами раніше вже були наявні договірні відносини позички нежитлових приміщень (т. 2 а.с. 57-60, т. 3 а.с. 47-50).

За умовами даного договору позичкодавець передавав у тимчасове безоплатне користування частину адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та складається з нежитлових приміщень, загальною площею 294,7 кв.м., що позначені за периметром у Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.1. даного Договору було визначено строк договору 12 місяців.

Одним з обов`язків користувача було не здавати Об`єкт в суборенду (п. 3.4.5.).

Зазначений договір підлягав достроковому розірванню за домовленістю Сторін або в односторонньому порядку на підставі рішення Позичкодавця або Користувача за умови повідомлення про це за 14 календарних днів до припинення строку дії Договору (п. 4.1.).

Аналогічні або ж схожі умови містять договори позички з іншими релігійними громадами, які були надані самим Позивачем (т. 3 а.с. 170-176).

При цьому суд відхиляє наведені посилання позивача на правовідносини між ТОВ «Фірма «Кірхенбау», оскільки вони є суттєво відмінними з огляду на їх зміст, час їх виникнення, склад учасників тощо і самостійного значення для вирішення даної справи не мають.

Таким чином, умови оспорюваних договорів позички суттєво відрізняються від умов договорів, які укладались Церковним Управлінням з релігійними громадами, які об`єднуються Відповідачем, у т.ч. із Позивачем.

У свою чергу, відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно ч. 3 ст. 827 ЦК України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (найм, оренда). У свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є, зокрема, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Згідно ч. 1 ст. 834 ЦК України користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов`язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

Окремі випадки, в яких Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі також передбачені ч. 2 ст. 834 ЦК України, зокрема у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому.

Таким чином суттєві умови оспорюваних договорів позички відрізняються також і від тих, які визначені ЦК України, зокрема щодо неможливості одностороннього розірвання договору та повернення предмету позички в будь-який час до спливу строку договору.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 ЦК України цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (п. 8.26. Постанови Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Пунктами 8.19.-8.20. даної постанови визначено, що за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

За наслідком укладення оспорюваних правочинів відповідач позбавляється права ефективного користування та розпорядження комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., у т.ч. адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископату НЄЛЦУ.

Більше того, наслідком укладення оспорюваних правочинів є неможливість відповідача передавати у користування за плату нерухоме майно, як те, за яке протягом останніх років та станом на 24.04.2021 і далі відповідач отримував бюджетоутворюючий дохід, так і потенційно іншого майна, яке становить предмет оспорюваних договорів позички.

Тобто відповідач без можливості користування майном та передання його у користування третім особам, у т.ч. за плату залишився лише формальним власником об`єктів нерухомого майна, які є предметом оспорюваних договорів позички та несе відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях, згідно із законодавством.

Поза розумним сумнівом є те, що правомірний інтерес Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», як власника майна, полягав саме у ефективному використанні приміщень як з метою, визначеною Статутом, так і у збільшенні або ж збереженні доходів, отриманих від передачі його в оренду або користування третім особам з метою реалізації статутних завдань.

Отже суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що умови договору позички є для нього вкрай невигідними, оскільки звужують його правомочності, як власника майна, погіршують його майновий стан та можливість використання нерухомого майна відповідно до мети (статусу), передбаченої його Статутом, що свідчить про невідповідність оспорюваних правочинів загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, зважаючи на усі викладені вище обставини, за наявності договірних зобов`язань, зобов`язань з орендної плати за землю, заробітної плати та ін., вже тривалий час перебуваючи у договірних відносинах з третіми особами, С. Машевські, як керівник Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», підписуючи оспорювані договори за наведених умов, не міг не усвідомлювати настання таких негативних наслідків для Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», як втрата права користування комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., який складається з об`єктів, що є предметом договорів оренди, а також договорів позички, за умовами яких Відповідач отримує основні грошові надходження, адміністративним центром (посадовою резиденцією) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископату НЄЛЦУ із одночасною втратою можливості користування та передання майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору.

Більше того, наслідком передання комплексу нерухомого майна, загальною площею 4751,4 кв.м. у строкове безоплатне користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», яка є лише однією з релігійних громад, що об`єднуються Єпископатом, позбавляє Відповідача ефективної реалізації правомочностей власника через статутні органи управління, в яких беруть участь або склад яких формують усі релігійні громади, що об`єднуються відповідачем.

Крім того, підписуючи договори позички № 2021/68 та 2021/68/1 та будучи підписантом Охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини від 25.04.2014 № 04-02/1175 та від 16.05.2021 № 04-02/1382 щодо пам`яток культурної спадщини та їх складових частин від імені відповідача, достовірно знаючи про встановлені ними обмеження, С. Машевські не міг не знати, що діє на шкоду Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», оскільки передання у користування іншій особі об`єктів культурної спадщини має наслідком ризик застосування санкцій, передбачених статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Отже за результатом підписання оспорюваних договорів Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» отримала користь від цих правочинів у вигляді права користування комплексом нерухомого майна та права передання його третім особам, у т.ч. за плату, тоді як відповідач, по суті, без жодних на те передумов просто відмовився від користування комплексом нерухомого майна на тривалий час.

Вказане вище свідчить про укладення С. Машевські оспорюваних договорів позички не в інтересах Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», всупереч принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також без дотримання меж нормального господарського ризику.

При цьому суд не погоджується з твердженням Позивача про те, що поняття «невигідний», «марнотратний», «дотримання меж нормального господарського ризику», тощо не розповсюджується на неприбуткові організації, оскільки такі поняття виходять з положень ЦК та ГК України, загальних принципів та вимог, що пред`являються в якості умов для чинності правочинів, тобто можуть застосовуватись до усіх учасників цивільних правовідносин, у тому числі неприбуткових організацій, зокрема релігійних.

При цьому суд не приймає до уваги позицію Позивача про те, що доходи від передання в оренду приміщень ледве покривали витрати на утримання цих приміщень, а також інших приміщень церковного комплексу, а утримання приміщень, які є предметом оспорюваних договорів «було суттєвим фінансовим тягарем», оскільки на підтвердження цієї обставини Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» не надано жодних доказів.

Натомість таке твердження спростовується банківськими виписками та розрахунками, наданими відповідачем (т. 4 а.с. 213-219, т. 6 а.с. 33-102).

Аналогічним чином спростовується теза представника позивача про те, що громада постійно надавала фінансову підтримку Єпископату: оплачував комунальні послуги, виступав поручителем за його зобов`язаннями, тощо. Доказів на підтвердження вказаного доводу Позивачем суду не надано, а матеріали таких доказів системної підтримки або ж сплати комунальних чи інших послуг за відповідача не містять. Натомість Відповідачем надано суду листи ТОВ «ЮГ-ГАЗ» № 932 від 03.11.2022 (т. 4 а.с. 211), ТОВ «ООЕК» № 587/06-02-3038 від 05.08.2022 (т. 4 а.с. 212) та Філії «Інфокс» від 17.08.2022 № 2221-04/4824 (т. 6 а.с. 32), якими спростовуються такі доводи.

Крім того, суд також не приймає доводи Позивача про те, що С. Машевські діяв не за власним розсудом та/або у власних інтересах, а згідно з рішенням колегіального органу Церкви, з огляду на положення Статуту Церковного Управління, а також висновки щодо наданого Позивачем Протоколу Синодального комітету № 39/4 від 29.10.2020.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1. Розділу 5 Статуту Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», прийнятого Загальними зборами Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади м. Одеса (Протокол № 14 від 20.08.2017) та зареєстрованому Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації № 1175/A-2017 (т. 1 а.с. 14-30) духовне керівництво Громадою здійснюється пастором. Пастором громади може бути особа чоловічої статі, незалежно від громадянства. Пастор повинен мати відповідну освіту та бути ординованим.

Призначення пастора для служіння у даній Громаді здійснюється керівництвом ЦУ «НЄЛЦУ» та узгоджується з Радою Громади. Благословення та поставлення на посаду здійснюється Єпископом ЦУ «НЄЛЦУ» (п. 5.2.).

Серед завдань пастора Громади є:

- несення служіння проповідування Слова, проповідування Таїнств, вчинення Священнодійств та здійснення влади ключів (п. 5.3.1.);

- святкування Богослужіння та відправлення повсякденних молитв (п. 5.3.2.);

- проведення конфірмаційних занять, підготовки до таїнства Хрещення, вивчення Біблії, піклування про проведення занять у дитячій недільній школі та інше (п. 5.3.5.);

- благословення на діяльність учасників Ради Громади (п. 5.3.7.);

- організація ведення та зберігання протоколів Загальних Зборів Громади (п. 5.3.9.).

Згідно пункту 3.1. членом Громади може бути особа, яка не є членом іншої громади, хрещена та конфірмована, сповідує віровчення Євангелічно-Лютеранської Церкви, згодна з положеннями даного Статуту та іншими положеннями і порядком життя у Громаді.

Право на участь у загальних зборах з правом вирішального голосу та право обиратися до органів контролю та управління Громади мають ті повнолітні члени, які були конфірмовані (прийняли Хрещення у дорослому віці), допущені до Святого Причастя, дотримуються Євангелічно-Лютеранського віросповідання, приймають активну участь у житті Громади та щодо яких набрало чинності рішення Ради Громади, затверджене Загальними Зборами про прийняття у повноправні члени Громади.

Відповідно до пункту 5.7. тимчасове обмеження або позбавлення прав, або відлучення члена Громади від участі у Таїнстві Святого Причастя, а також позбавлення інших церковних прав здійснюється пастором Громади. Таке рішення може бути оскаржено Єпископу ЦУ «НЄЛЦУ».

Отже пастор Громади здійснює духовне керівництво Громадою, має вирішальний вплив на можливість певної особи бути членом Громади, оскільки таке членство ставиться у залежність від факту хрещення та конфірмації, а також на характер членства, оскільки пастор має право обмежити або ж взагалі позбавити члена Громади прав, а також відлучити його від участі у Таїнстві Святого Причастя, що є обов`язковою умовою для участі у Загальних Зборах Громади з правом вирішального голосу.

Згідно пункту 4.1. вищим органом управління Громади є Загальні Збори Громади, на яких є головуючим пастор Громади, а у разі його відсутності, особа, що його замінює або Єпископ ЦУ «НЄЛЦУ».

Чергові загальні збори громади скликаються щонайменше один раз на рік за рішенням Ради Громади для вирішення всіх важливих питань життя громади (п. 4.2.),

Пунктом 4.3. визначено, що позачергові загальні збори можуть бути скликані:

- за рішенням Ради Громади;

- за рішенням пастора Громади;

- за письмовою заявою на ім`я пастора, не менш як 1/3 від усіх членів Громади з правом вирішального голосу;

- Єпископом ЦУ «НЄЛЦУ»;

- за вимогою ревізійної комісії, якщо внаслідок ревізії встановлена загроза фінансовим чи майновим інтересам Громади.

Пунктом 4.4. встановлено, загальні збори є правочинними, якщо:

- дотримано умови їх скликання (про їх скликання має бути оголошено протягом трьох тижнів на головному Богослужінні, або у разі форс-мажорних обставин одного разу на головному Богослужінні);

- якщо на зборах присутні або висловились письмово чи надали своє доручення уповноваженому представнику більш від усіх членів Громади з право вирішального голосу.

- якщо присутнім є пастор, або особа, що його замінює.

Пунктом 4.5. Статуту встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів відноситься, зокрема наступні питання:

- прийняття Статуту Громади;

- внесення змін та доповнень до діючого Статуту Громади;

- затвердження річного плану заходів та бюджету Громади;

- обрання та відкликання членів Ревізійної комісії;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності членів Громади;

- вибори та відкликання членів Ради Громади, визначення складу та кількості членів Ради Громади;

- обрання та відкликання представників Громади до складу Синоду ЦУ «НЄЛЦУ»;

- затвердження рішення Ради про прийняття та виключення з членів Громади;

- прийняття рішень про припинення діяльності Громади та призначення ліквідаційної комісії.

Таким чином пастор громади (або особа, яка його замінює), також має вирішальний вплив на діяльність вищого органу управління Громадою - Загальних зборів Громади, оскільки:

- має виключне право на проведення Богослужінь, на яких скликаються Збори;

- має право самостійно скликати позачергові Збори;

- бере участь у вирішенні питання про скликання Збрів у складі Ради Громади;

- його присутність є обов`язковою умовою правочинності Зборів;

- відповідно до наявних повноважень має право обмежити або ж взагалі позбавити члена Громади прав, а також відлучити його від участі у Таїнстві Святого Причастя, що є обов`язковою умовою для участі у Зборах з правом вирішального голосу, що у свою чергу впливає на правочинність Зборів та можливість прийняття рішень.

У свою чергу Загальні Збори Громади вирішують усі важливі питання для Громади, як учасника цивільних правовідносин прийняття та внесення змін і доповнень до установчого документу, обрання керівних органів, затвердження рішень про прийняття та виключення з членів, затвердження річного плану заходів та бюджету, тощо.

Пунктом 4.10. визначено, що на період між загальними зборами вищим органом управління Громадою є Рада Громади, яка обирається Загальними Зборами на чотирирічний строк.

Згідно пункту 4.11. Рада Громади складається, як мінімум, із трьох членів Громади та пастора, який входить до складу Ради Громади в силу свого сану.

Згідно пункту 4.15. завданнями Ради Громад, зокрема є:

- підтримувати пастора у його духовному служінні;

- забезпечувати порядок проведення Богослужінь та інших заходів Громади;

- виконання рішень та наказів Загальних зборів;

- представлення Громади у зовнішніх стосунках;

- представлення інтересів Громади у ЦУ «НЄЛЦУ»;

- здійснення контролю за використанням церковного майна та приміщень, господарського майна та коштів, які знаходяться у розпорядженні Громади та на її банківських рахунках, згідно з цільовим призначенням;

- прийняття рішень про прийняття нових членів до складу Громади та виключення з членів Громади;

- участь у призначенні пастора на служіння;

- прийняття заходів по адекватному заміщенню пастора у разі тимчасової неможливості ним виконувати свої обов`язки;

- призначення та прийняття на роботу, залучення позаштатних працівників, зокрема господарських робітників та фахівців з різних видів діяльності для виконання спеціальних завдань та укладення ними трудових угод;

- визначення призначення збору пожертв;

- планування заходів у Громаді та використання коштів, а також звіт по закінченню року на Загальних зборах про використання церковного майна та коштів та своєї діяльності в цілому.

Відповідно до пунктів 3.4., 3.5. Рада Громади приймає рішення про прийняття або відмову у прийнятті у члени Громади, а також про виключення особи з членів Громади. Такі рішення Ради Громади підлягають затвердженню Загальними Зборами.

Відповідно до пунктів 4.15.6., 6.3. розпорядником майнових та фінансових коштів Громади є Рада Громади, яка доручає компетентним особам ведення обліку фінансів та майна, а також відповідальність за бухгалтерську та іншу звітність до державних установ згідно з чинним законодавством.

Пунктом 6.4. визначено, що Рада Громади планує надходження та використання коштів, складаючи бюджет Громади, який затверджується Громадою на Загальних Зборах.

Пунктом 4.13. визначено, що на своєму першому засіданні Рада Громади обирає голову Ради та його заступника і секретаря.

З огляду на все викладене, пастор громади (або особа, яка його замінює), маючи вирішальний вплив на проведення Загальних зборів, також має вирішальний вплив на діяльність керівного органу управління Громадою, який діє між Загальними зборами Раду Громади та входить до його складу в силу свого сану, а відтак бере участь у вирішенні усіх питань, які належать до компетенції Ради.

У свою чергу Рада Громади вирішує між загальними зборами такі важливі питання для Громади, як учасника цивільних правовідносин, як обрання Голови та секретаря Ради, виконання рішень та наказів Загальних зборів, прийняття нових членів до складу Громади та виключення з членів Громади, розпорядження майном та коштами Громади, тощо.

Отже системний аналіз положень Статуту Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» дає підстави для висновку про те, що пастор Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» має значний безпосередній вплив на діяльність керівних органів релігійної громади, які вирішують усі питання діяльності Громади, у тому числі питання розпорядження грошовими коштами, та діяльність Позивача в цілому.

Сторонами справи не заперечувалося, що ОСОБА_13 станом на 24.04.2021 року займав посаду (перебував у сані) пастора Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса».

У матеріалах справи також міститься Наказ № 0201120/1 від 02.01.2020, яким ОСОБА_13 призначив себе пастором громад НЄЛЦУ у містах: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця з повним виконанням обов`язків згідно правил і положень про служіння ЦУ (Єпископату) НЄЛЦУ (т. 4, а.с. 35).

Також у матеріалах справи наявний лист Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 16.06.2021 за вих. № 160621/1, підписаний Головою Ради Громади Яніною Н.С. та Секретарем Ради Громади Шепетою О.О. зі змісту якого вбачається, що членом Ради Громади, обраної 08.12.2019 року є С. Машевські (т. 4 а.с. 34).

Суд звертає увагу на те, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові КГС ВС від 17 серпня 2021 року у справі № 924/139/20.

Якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 15.03.2023 року у справі № 642/7417/18, 01.02.2023 № 569/19674/19).

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17).

Таким чином підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 547/692/20, у Постанові Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Отже підписуючи оспорювані договори позички від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви Україн» С. Машевські вчинив правочин щодо передання у користування нерухомого майна юридичній особі, на діяльність якої загалом мав значний безпосередній вплив, оскільки був членом Ради Громади вищого керівного органу, до компетенції якого віднесено вирішення питання розпорядження майном та коштами Громади.

При цьому суд зазначає, що доводи Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» про існування у громаді ще одного пастора ОСОБА_15 згідно Свідоцтва про введення на посаду пастора від 12.05.2019 та штатного розкладу (т. 3 а.с. 197-199) викладені вище обставини не спростовують, оскільки ОСОБА_13 в силу свого сану та за посадою, а також згідно складених самим же позивачем документів входив до складу Ради Громади та мав можливість здійснювати правомочності пастора.

Також матеріали справи містять Договір позички № 01/06/2021 від 01.06.2021 року між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Позичкодавцем в особі С. Машевські, та ОСОБА_5 , як Користувачем, предметом якого є 4 приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 62,8 кв.м. (т. 4 а.с. 37-38), а також Договір позички № 02/06/2021 від 01.06.2021 року між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Позичкодавцем в особі С. Машевські, та ОСОБА_4 , як користувачем, щодо приміщення на першому поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 11,1 кв.м. (т. 4 а.с. 39).

Вказані у наведених договорах приміщення є складовою предмету оспорюваного договору позички № 2021/68 від 24 квітня 2021 року.

Зі змісту договорів позички № 01/06/2021 та № 02/06/2021 від 01.06.2021 року вбачається, що від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» вказані договори підписані ОСОБА_13 .

За умовами вказаних договорів Користувачі «добровільно щомісячно роблять благодійні внески на утримання та потреби Об`єкта» на певну суму.

Отже ОСОБА_13 , підписуючи оспорювані договори позички від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» вчинив правочини на користь особи, представником якої він одночасно є.

Жодних доказів, які б свідчили про волевиявлення Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на укладення оспорюваних правочинів матеріали справи не містять.

Відповідач також пов`язує особистий інтерес ОСОБА_13 щодо укладення оспорюваних договорів із тим, що останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (т. 6, а.с. 111), а у справі № № 522/17607/21 за позовом відповідача до ОСОБА_13 про виселення з вказаної квартир його представник, який є представником позивача у даній справі, посилався на договір № 2021/68 від 24.04.2021 як підставу для відмови у позові.

Зазначені вище обставини дають підстави для висновку про те, що укладаючи договір № 2021/68 від 24.04.2021 та Додаткову угоду № 1 до нього, ОСОБА_13 отримував можливість впливати через керівний орган позивача, членом якого він є, на можливість подальшого проживання у належній відповідачу квартирі незалежно від волі відповідача як власника майна, що також може свідчити про особистий інтерес ОСОБА_13 в укладенні договору позички № 2021/68 від 24.04.2021.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому в силу ч. 1 ст. 92 ЦК України особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти: в інтересах юридичної особи; добросовісно; розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із урахування зазначеного, слід зазначити, що укладення оспорюваних договорів позички Відповідачем, від імені якого діяв ОСОБА_13 , з Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», членом вищого керівного органу якої та особою, яка здійснює на неї значний вплив, є сам ОСОБА_13 , вказує на укладення угоди останнім за відсутності відповідних повноважень не в інтересах відповідача, а також у власних інтересах та в інтересах Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» з порушенням приписів частини третьої статті 238 ЦК України.

З огляду на вищевказані обставини, зустрічні позовні вимоги Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» про визнання недійсними Договорів позички № 2021/68, 2021/68/1, 2021/68/2 від 24.04.2021 та Додаткової угоди № 1 від 29.04.2021 до Договору позички № 2021/68 від 24.04.2021 підлягають задоволенню і з цієї підстави.

Враховуючи вищенаведені обставини суд також зазначає, що відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

При вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору, положення частини першої статті 232 ЦК України підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та Постанові Верховного суду від 23.09.2020 у справі № 544/35/18).

Кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений із метою завдання шкоди довірителю.

Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють.

Зловмисна домовленість представника з контрагентом (представником) особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя.

Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.

Тобто, в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину.

Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічні правові позиції викладені у Постановах Верховного суду від 23.09.2020 у справі № 544/35/18, від 29.08.2018 року у справі № 522/15095/15-ц, п. 6.9. Постанови Великої Палати Верховного суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 11.09.2019 у справі № 554/10202/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 753/7290/17.

Зі змісту Постанови Верховного суду від 21.06.2023 у справі № 547/692/20 вбачається можливість визнання недійсним договору на підставі ст. 232 ЦК України, який вчинено представником за відсутності повноважень.

Як вище було встановлено судом, С. Машевські укладаючи оспорювані договори позички діяв з перевищенням повноважень, за відсутності рішення уповноваженого органу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України».

Більше того, оспорювані договори позички укладені не в інтересах Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», оскільки умови договору суперечать волі Відповідача взагалі.

Отже наявне розходження волі довірителя з волевиявленням повіреного при укладенні оспорюваних договорів.

Крім того, наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя, оскільки Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» втратила права ефективного користування та розпорядження комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., у т.ч. адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископата НЄЛЦУ, у т.ч. передавати вказані приміщення у користування третіх осіб, у т.ч. за плату.

Більше того, у матеріалах справи наявна банківська виписка Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» за червень 2021 року відповідно до якої за оренду приміщень у червні заплатив лише один орендар ТОВ «Генакер» (т. 1 а.с. 250, т. 2 а.с. 241).

Як пояснив представник Відповідача у судовому засіданні, ТОВ «Генакер» здійснив оплату за договором оренди, оскільки вчасно отримав лист Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» від 17.05.2021 № 341 (т. 2, а.с. 70).

Тобто, внаслідок укладення оспорюваних договорів Відповідач втратив також і стабільне джерело доходу та, як пояснив представник Відповідача, вимушений був звертатися до третіх осіб за наданням пожертв, про що надав банківську виписку за липень 2021 року (т. 2, а.с. 1).

Отже, за результатом підписання оспорюваних договорів Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» отримала користь від цих правочинів у вигляді права користування комплексом нерухомого майна та права передання його третім особам, у т.ч. за плату, тоді як відповідач, по суті, без жодних на те передумов, просто відмовився від користування комплексом нерухомого майна на тривалий час.

Як вже було вказано судом, С. Машевські як керівник Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», підписуючи оспорювані договори за наведених умов, які відрізнялись від раніше укладених ним договорів позички як з позивачем, так і з іншими релігійними громадами, не міг не усвідомлювати настання таких негативних наслідків для Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», як втрата права користування комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., який складається з об`єктів, що є предметом договорів оренди, а також договорів позички, за умовами яких Відповідач отримує основні грошові надходження, адміністративним центром (посадовою резиденцією) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископату НЄЛЦУ із одночасною втратою можливості користування та передання майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору.

Отже, С. Машевські усвідомлював, що його умисел на укладення оспорюваних договорів суперечив волевиявленню та інтересам Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України».

Зі сторони Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» договір підписано ОСОБА_1 , як Головою Ради громади.

Як вже встановлено судом, Яніна Н.С. є керівником Позивача з 25.05.2015 року (т. 1 а.с. 27).

При цьому зі змісту наданого Відповідачем Протоколу реєстрації членів Синоду від 10.10.2018 року до Протоколу позачергового засідання Синоду від 10.10.2018 ОСОБА_1 була членом Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, тобто членом вищого керівного органу Відповідача (т. 4 а.с. 90).

Водночас, як вже було встановлено судом, преамбула оспорюваних договорів містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана про наявність відповідного обмеження повноважень С. Машевські, а також відсутність рішення повноважного органу Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України».

Загалом зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту.

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об`єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.

Цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної (Аналогічна правова позиція викладена Постанові Верховного суду від 17.04.2019 у справі № 761/41709/17).

Як було встановлено судом твердження Позивача про те, що доходи від передання в оренду приміщень ледве покривали витрати на утримання цих приміщень, а також інших приміщень церковного комплексу, а утримання приміщень, які є предметом оспорюваних договорів «було суттєвим фінансовим тягарем» не підтверджено жодними доказами.

Натомість таке твердження спростовується банківськими виписками та розрахунками, наданими Відповідачем зі змісту яких також вбачається, що доходи від оренди приміщень значно перевищували витрати на їх утримання (т. 4 а.с. 213-219, т. 6 а.с. 33-102).

Укладаючи оспорювані договори, їх підписанти не могли не усвідомлювати невідповідність умов договорів позички принципам справедливості, добросовісності та розумності по відношенню до відповідача, та укладення договорів всупереч його інтересам.

При цьому, відповідно наявних матеріалів справи та наведених сторонами фактів випливає, що Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» була Позивачем у справі № 916/3530/19 про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 09/10 від 09.10.2018р. та протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019р. та у справі № 910/11549/21 про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 22/03 від 22.03.2019 року, а також протоколом № 31/10 від 31.10.2021 року, визнання недійсним статутів та скасування реєстраційної дії.

Відповідно змісту протоколу засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 09/10 від 09.10.2018р. відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому було обрано Єпископським візитатором НЄЛЦУ Шварца П.М., а також було обрано новий склад Президії Синоду НЄЛЦУ у складі Президента Синоду Гросс О.М., членів Президії Цеханович В.Е., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 45-58).

Відповідно змісту протоколу засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 22.03.2019р. відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому було затверджено обрання ОСОБА_24 . Єпископським візитатором, обрано ОСОБА_24 керівником Церковного Управління та затверджено результати виборів Президента Синоду та обрання Президії Синоду у складі у складі Президент Синоду Гросс О.М., члени Президії Цеханович В.Е., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 99-115).

Також даним рішенням затверджено список з 23-х громад НЄЛЦУ, що знаходяться у канонічній та адміністративній єдності у відповідності до списку засновників. Такий перелік відображений у п. 14 прийнятій Резолюції засідання Синоду (т. 4 а.с. 112-115).

Відповідно змісту протоколу засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019р. відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому Єпископом НЄЛЦУ було обрано ОСОБА_24 . Також було обрано новий склад Президії Синоду НЄЛЦУ у складі Президента Синоду Гросс О.М., членів Президії Литвин Л.Е., ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т. 4 а.с. 116-129).

Відповідно до змісту протоколу засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України № 31/10 від 31.10.2020 було прийнято рішення про обрання ОСОБА_24 . Єпископом НЄЛЦУ та керівником Релігійної організації «Церковне Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України (т. 4 а.с. 144-155), а також затверджено Статут, який наявний у матеріалах справи (т. 1 а.с. 164-179).

У задоволенні скарг було відмовлено у зв`язку із тим, що державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_34 прийнято таке рішення відповідно до законодавства (т. 2 а.с. 75-82, т. 3 а.с. 65-72).

З викладеного суд приходить до висновку, що Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як і С. Машевські не погоджується з обранням та не визнає керівництво Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», зокрема ОСОБА_24 , як Єпископа та керівника.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 13.05.2021 року державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_34 було зареєстровано ОСОБА_24 , як керівника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», шляхом проведення реєстраційної дії № 1005561070020001082 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», якою було змінено найменування, керівника та інформацію про здійснення зв`язку з релігійною організацією (т. 1 а.с. 152-153).

14.05.2021 року згідно наявного у справі платіжного доручення № 2227 від 14.05.2021 та витягу з «Приват 24» від 28.06.2021 щодо вихідного платежу № 2227 вбачається, що ОСОБА_13 перерахував на рахунок Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» 69 000 гривень (т. 2 а.с. 53, 55, т. 3 а.с. 43,45).

17.05.2021 року згідно наявного у справі платіжного доручення № 2229 від 17.05.2021 та витягу з «Приват 24» від 28.06.2021 щодо вихідного платежу № 2227 вбачається, що ОСОБА_13 перерахував на рахунок Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» 374 600 гривень (т. 2 а.с. 54,56, т. 3 а.с. 44, 46).

Тобто представники сторін спільно вчинили також інші дії, направлені на передання позивачу майна відповідача.

17.05.2021 року ОСОБА_13 та Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» подали скарги на дану реєстраційну дію до Офісу протидії рейдерству (Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції), зареєстровані 18.05.2021 (т. 2 а.с. 75-82, т. 3 а.с. 65-72).

При цьому, як вже зазначалося судом, оцінюючи поведінку сторін після підписання оспорюваних договорів, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дій щодо виконання оспорюваних правочинів до моменту відхилення поданих до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Натомість зі змісту банківських виписок, наданих Відповідачем за квітень та травень 2021 року виходить, що орендарі сплатили Релігійній Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» авансові платежі та платежі за оренду приміщень за квітень 2021 за травень 2021 (т. 2 а.с. 239-240), а користувачами були сплачені пожертви (т. 3 а.с.12, 16, 19, 20-22).

У свою чергу відповідно до змісту банківської виписки за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 оплату за оренду приміщень за червень 2021 сплатив лише один орендар ТОВ «Генакер» (т. 1 а.с. 250).

Як вже зазначав суд, представник відповідача пояснив у судовому засіданні, що ТОВ «Генакер» здійснив оплату за договором, оскільки отримав лист від 17.05.2021 року № 341 (т. 2 а.с. 70).

Також матеріали справи містять Договір позички № 01/06/2021 від 01.06.2021 року між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Позичкодавця в особі С. Машевські та ОСОБА_5 , як Користувача предметом якого є 4 приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 62,8 кв.м. (т. 4 а.с. 37-38), а також Договір позички № 02/06/2021 від 01.06.2021 року між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Позичкодавця в особі С. Машевські та ОСОБА_4 , як користувача щодо приміщення на першому поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 11,1 кв.м. (т. 4 а.с. 39).

Зі змісту договорів позички № 01/06/2021 та № 02/06/2021 від 01.06.2021 року виходить, що від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» вказані договори підписані ОСОБА_13 .

За умовами вказаних договорів Користувачі «добровільно щомісячно роблять благодійні внески на утримання та потреби Об`єкта» на встановлену у договорі суму.

Зміст вказаних договорів є ідентичним договорам позички, укладеним Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» з тими ж самими особами, а саме договором позички приміщення № 8 від 01.01.2021 з ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 17-18), № 01/09-2020/1 та № 01/09-2020, укладеним з ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 13-15).

Таким чином судом встановлено, що після укладення оспорюваних договорів позички, Позивач в особі вже ОСОБА_13 , який є підписантом оспорюваних договорів від імені Відповідача, уклав на користь Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» договори з третіми особами щодо користування приміщеннями, які належать відповідачу.

Тобто за наслідками укладення оспорюваних договорів позички в частині передання їх у користування за плату жодним чином не змінилися правовідносини, пов`язані з наданням їх у користування, адже у позичку було передано те ж саме нерухоме майно, ним користувалися ті ж самі користувачі, що частково підтверджується наявністю у матеріалах справи договорів позички від 01.06.2021, однак фактичним вигодонабувачем грошових коштів став Позивач, від імені якого вже виступає ОСОБА_13 .

Крім того, як зазначає сам Позивач у відповіді на відзив «переукладення договорів оренди на нових умовах потребували певного часу та не могли бути врегульовані одномоментно», що може свідчити про намір Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» на переукладення договорів оренди на нових умовах (т. 3 а.с. 114).

Вказані вище обставини у сукупності вказують на існування у представників сторін умислу, спрямованого з однієї сторони на позбавлення на тривалий строк відповідача права користування комплексом нерухомого майна та передання у користування у т.ч. за плату такого майна третім особам, а з іншої на набуття такого права позивачем, членами керівного органу та представниками якого вони є.

Внаслідок укладення оспорюваних договорів позички відповідач на декілька років повністю втрачав право користування, у т.ч. з метою, визначеною статутом, комплексом нерухомого майна, формально залишаючись його власником, без можливості дострокового його повернення поза волею позивача, члени керівного органу та представники якого системно не погоджувались зі зміною керівництва відповідача.

Таким чином ОСОБА_13 , як представник Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та ОСОБА_1 , як представник Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», будучи достеменно обізнаними з обмеженнями повноважень ОСОБА_13 , як представника відповідача, положеннями статуту, статусом нерухомого майна, підписали оспорювані договори позички комплексу нерухомого майна, які суперечать інтересам відповідача та не відповідають вимогам справедливості, добросовісності та розумності, внаслідок чого отримали можливість та уклали із третіми особами договори на право користування приміщеннями, що свідчить про системність та злагодженість дій ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , спрямованих на реалізацію зловмисних домовленостей щодо позбавлення відповідача права користування приміщеннями та права на передачу таких приміщень у користування третім особам, у т.ч. за плату з однієї сторони, а з іншої передання такого права на користь позивача, представниками якого та членами керівного органу якого вони є.

При цьому суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідач має довести суду факт наявності зловмисної домовленості ОСОБА_13 та ОСОБА_1 з усіма членами Синодального комітету.

Як вже було вказано, суд не приймає твердження Позивача про те, що С. Машевські діяв на виконання рішення Синодального комітету, оформленого Протоколом № 39/4 від 29 жовтня 2020 року, оскільки зазначений склад Синодального комітету не підтверджується жодними доказами у справі, а матеріали справи не містять жодного протоколу засідання Синоду НЄЛЦУ, яким би вказані особи були обрані та входили до складу керівних органів.

Більше того, відомості про такий склад Синодального комітету не відповідають відомостям, що містяться у наявних у матеріалах справи доказах, а саме Протоколу засідання Синоду НЄЛЦУ від 25-26.10.2019 згідно якого до складу Синодального комітету після 25-26 жовтня 2019 року входять: ОСОБА_37 , Президент Синоду ОСОБА_38 , членів Президії Литвин Л.Е., ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т.4 а.с. 116-131) та позиції вищого керівного органу Відповідача Синоду, викладену у Протоколі № 19/11/22 від 19.11.2022 року (т. 8 а.с. 95).

Суд також критично відноситься до доводів Позивача про те, що рішення релігійної громади Святого Павла в м. Одеса про прийняття спірних приміщень в позичку також було колегіальним із посиланням на Виписку з Протоколу № 8 засідання Ради Релігійної Організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» від 22 жовтня 2020 року (т. 3 а.с. 178).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 13 цього кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Велико Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зміст вказаної виписки щодо складу Ради Релігійної Організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» також не підтверджується жодними доказами у справі, а матеріали справи не містять жодного протоколу загальних зборів громади про обрання даного складу Ради.

Крім того, такий склад суперечить відомостям, які зазначені у направленому Позивачем листі від 16.01.2021 року за вих. № 160621/1 до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини, згідно якого до складу Ради громади входять Голова Ради громади ОСОБА_1 , Секретар Ради громади Шепета О.О.; Члени ради громади ОСОБА_29 та ОСОБА_30 (т. 4 а.с. 34).

Доказів обрання до складу Ради Ісаєвої Л.В. та спростування відомостей, зазначених у листі від 16.01.2021 року за вих. № 160621/1 матеріали справи не містять. Процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 91 ГПК України Позивач не скористався.

Зважаючи на викладене суд також зазначає, що негативні наслідки для Відповідача, такі як втрата права користування комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., який складається з об`єктів, що є предметом договорів оренди, а також договорів позички, за умовами яких Відповідач отримує основні грошові надходження, адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головної (кафедральної) церкви Єпископата НЄЛЦУ із одночасною втратою можливості користування та передання Майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору та виведення правомочностей власника щодо подальшого використання предмету договорів в залежність до волі Позивача, членами керівних органів якого є ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з укладенням оспорюваних договорів.

З огляду на вищевказані обставини, зустрічні позовні вимоги Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» про визнання недійсними Договорів позички № 2021/68, 2021/68/1, 2021/68/2 від 24.04.2021 та Додаткової угоди № 1 від 29.04.2021 до Договору позички № 2021/68 від 24.04.2021 з тієї підстави, що вони були укладені всупереч інтересам власника майна, як особи, яку представляв ОСОБА_13 , та внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, підлягають задоволенню.

Щодо недотримання вимог ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Відповідач зазначає, що предмети договорів позички від 24.04.2021 № 2021/68 та 2021/68/1 є пам`ятками культурної спадщини з огляду на що такі договори не могли бути укладені без відповідного погодження органу охорони культурної спадщини.

Позивач вказує, що предмет договорів не є пам`яткою культурної спадщини та недотримання вимог ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не має наслідком їх недійсність.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути, зокрема передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною другою даної статті визначено, що особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Отже чинним законодавством встановлено, що власник об`єкта культурної спадщини може реалізувати своє суб`єктивне право на таке майно (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) як шляхом його відчуження, так і шляхом передачі його у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини

Таким чином укладенню правочинів щодо відчуження або передання об`єктів нерухомого майна, які мають статус пам`яток культурної спадщини має передувати отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що при вчиненні правочинів з об`єктами нерухомого майна пам`ятками культурної спадщини за підлягає застосуванню спеціальне законодавство Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Як встановлено матеріалами справи 24.04.2021 року С. Машевські від імені Відповідача з однієї сторони, як Позичкодавець, та ОСОБА_1 від Позивача, як Користувачем, було підписано договір позички № 2021/68/1 щодо нерухомого майна: будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_11 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Позивач стверджує про те, що предмет договору позички № 2021/68/1 від 24.04.2021 року не тотожний пам`ятці культурної спадщини, оскільки не внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в ред. від 16.10.2020, що діяла станом на 24.04.2021) пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень закону об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії і культури» визнаються пам`ятками відповідно до цього закону.

Вказані положення були чинними як станом на момент реєстрації права власності та введення в експлуатацію будівлі Кірхи у 2011 році, так і станом на момент укладення охоронного договору, тобто на 2014 рік, а також відповідно до редакції закону від 24.02.2016 і раніше.

Відповідно до ст. 6 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії і культури» до пам`яток історії та культури належать пам`ятки містобудування та архітектури архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв`язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Зі змісту наявної у матеріалах справи Постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 року № 442 розташована по вул. Новосельського, 68 (Новосельського, 68/1) в м. Одесі Кірха (Лютеранська церква Святого Павла (арх. Боффо Ф.К., ОСОБА_43 ) прийнята під охорону держави, як пам`ятка містобудування і архітектури (т. 4 а.с. 202-204).

Більше того, у матеріалах також міститься Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 від 16.05.2014 року, укладений між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські, щодо охорони нежитлової будівлі-пам`ятки, загальною площею 704,7 кв.м., що розташовується за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 у м. Одеса (поштова адреса: м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1) Лютеранська церква Святого Павла побудована у 1824-1828 рр., перебудована у 1895-1896 рр., архітектори Ф.К. Боффо, Г.К. Шеврембрандт), під охорону держави прийнята рішенням Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. № 442 як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення.

Відповідно до пункту 4 Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 від 16.05.2014 року, який підписано ОСОБА_13 , власник зобов`язується здійснювати передачу у користування чи управління пам`ятки тільки після письмової згоди відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в ред. від 19.04.2014), що діяла станом на момент укладення охоронного договору № 04-02/1382 від 16.05.2014 року, усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Аналогічні положення містить Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 (далі порядок).

Також згідно пункту 1 порядку охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Пунктом 3 порядку визначено, що якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони культурної спадщини, на території якого знаходиться пам`ятка, після погодження його з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Як вбачається зі змісту охоронного договору він укладений органом охорони культурної спадщини Одеської області та погоджений Міністерством культури України.

Таким чином, судом не приймаються до уваги доводи Позивача щодо відсутності статусу пам`ятки культурної спадщини об`єкту нерухомого майна, зазначеного в якості предмету в договорі позички № 2021/68/1, оскільки саме по собі укладення, існування, виконання та реалізація положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» шляхом укладення в тому числі охоронного договору є наслідком існування такого статусу, а чинний охоронний договір разом з Постаново Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 є належним та достатнім доказом вказаного факту.

Також матеріали справи містять лист Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.08.2022 року № 06/18/1260-22 згідно якого «Будинок Кірхи» по вул. Новосельського, 68 взято на облік як пам`ятку архітектури республіканського значення та відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнається пам`яткою національного значення і відомості про погодження відчуження вказаної пам`ятки відсутні (т. 4 а.с. 209-210).

Аналогічні відомості містяться у листі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 02.08.2022 № 1462/10/01-22/867 (т. 5 а.с. 189-190).

Отже належність будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м. до пам`яток національного значення підтверджується наявними матеріалами справи та уповноваженими органами.

Зважаючи на викладені вище обставини, будівля Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., яка належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності: серія САЕ № 536721, виданого 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, є пам`яткою культурної спадщини національного значення - Лютеранська церква Святого Павла побудована у 1824-1828 рр., перебудована у 1895-1896 рр., архітектори Ф.К. Боффо, Г.К. Шеврембрандт), під охорону держави прийнята рішенням Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. № 442 як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення.

Доводи представника Позивача про те, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» в ред. від 24.02.2016 року і раніше містив інше поняття пам`ятки культурної спадщини, як об`єкта культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України і не містив посилань на взяття пам`ятки на облік суд відхиляє, оскільки як було вказано вище Прикінцеві положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» з моменту його прийняття містили пункт 3, відповідно до якого об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії і культури» визнаються пам`ятками відповідно до цього закону.

Відповідно до пункту 20 частини другої ст. 5 Закону погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно підпункту 98 пункту 4 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 885 від 16.10.2019 року Міністерство у межах повноважень, передбачених законом, погоджує відчуження або передачу пам`яток національного значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Матеріали справи не містять передбаченого статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктом 4 Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 від 16.05.2014 року наданого Міністерством культури та інформаційної політики України як уповноваженим органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, погодження (дозволу) на передання Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м.

Враховуючи наведене суд доходить до висновку, що при укладенні спірного правочину Договору позички від 24.04.2021 № 2021/68/1 сторонами не дотримано законодавчо визначеного порядку, який має передувати укладенню договорів такого виду, що, в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства (аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у п. 38 Постанови від 03.05.2018 у справі № 7/61-9/80).

Також судом встановлено, що 24.04.2021 року С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України з однієї сторони, як Позичкодавця та ОСОБА_1 від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса», як Користувача, було підписано договір позички № 2021/68 щодо нерухомого майна: адміністративного будинку в місті Одеса по вул. Новосельського, 68, загальною площею 1556,2 кв.м., який перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія САА № 448650, видане 04.10.2004 року, Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

29.04.2021 до даного договору було підписано Додаткову угоду, якою п. 1.1. договору викладено в редакції, якою змінено предмет договору на квартиру за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського (вул. Островидова), 68, кв. 1, загальною площею 236,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1630077051101 та нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Новосельского (вул. Островидова), буд. 68, загальною площею 1 319,7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630162751101, які до поділу разом складали адміністративний будинок, який належав Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія САА № 448650 від 04.10.2004 року.

Позивач зазначає про те, що адміністративний будинок, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 не є пам`яткою культурної спадщини, оскільки у квітні 2021 року (тобто в період укладення договорів позички) Відповідач є власником нежитлової будівлі по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартири № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м., а 22.08.2018 відбувся поділ цього об`єкту нерухомого майна.

Наказом Міністерства культури і туризму України № 728/0/16-08 від 20.06.2008 року затверджено межі та режими використання зон охорони пам`яток культурної спадщини та історичних ареалів міста Одеси, визначених науково-проектною документацією, розробленою УДНДІП «Діпромісто».

Цим наказом до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Одеси, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено Будівлю лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст., що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68 (охоронний номер 548-Од), взяту під охорону Рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року.

Відповідно до охоронного договору від 25.04.2014 року № 04-02/1175 щодо адміністративного будинку, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 (свідоцтво про право власності від 04 жовтня 2004 року САА № 448650), укладеного між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські предметом охорони є будівля-пам`ятка місцевого значення: будівля лютеранського училища, побудована у 1897, арх. А.Е. Шейнс, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68, прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 року № 728/0/16-08; охоронний № 548-ОД (т. 1 а.с. 206-223, т. 2 а.с. 197- 214).

Зі змісту листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 02.08.2022 № 1462/10/01-22/867 розташована по вул. Новосельського, 68 на розі пров. Топольського в м. Одеса Будівля лютеранського училища, споруджена за проектом архітектора А.Е. Шейнса у 1897 р., прийнята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580 як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення; наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 № 728/0/16-08 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний № 548-Од (т. 5 а.с. 189-190).

Отже матеріалами справи підтверджується, що адміністративний будинок, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 є пам`яткою архітектури місцевого значення, згідно Реєстру пам`яток місцевого значення (Будівля лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст. є пам`яткою архітектури та містобудування, історії, Наказ МКТ від 20.06.2008 № 728/0/16-08 547.

Разом із цим Відповідач зазначає про те, що у квітні 2021 року (тобто в період укладення договорів позички) є власником нежитлової будівлі по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартири № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м.

Вказане підтверджується Довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 263379874 та № 263379878 від 28.06.2021, що надані Відповідачем (т. 1 а.с. 192-197).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єктом культурної спадщини визнається, у тому числі споруда (витвір), компекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані із ним рухомі предмети, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Предмет охорони об`єкта культурної спадщини це характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

За типами об`єктів культурної спадщини поділяються зокрема на споруди (витвори) твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об`єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб (частина перша статті 2).

За видами об`єкти культурної спадщини поділяються на:

- об`єкти архітектури окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

- об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

Отже Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначає саме характерну властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, як підставу визнання об`єкта пам`яткою, зокрема архітектури та містобудування, як окремі будівлі або споруди, які повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля лютеранського училища, побудована у 1897, арх. А.Е. Шейнс, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68, прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 року № 728/0/16-08; охоронний № 548-ОД, як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення.

Зі змісту Плану приміщень пам`ятки вбачається, що кв. 1 входить до складу нежитлової будівлі (т. 1 а.с. 217).

Відповідно до змісту пункту 1 Додаткової угоди квартира та нежитлова будівля до поділу разом складали адміністративний будинок, який належав Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія САА № 448650 від 04.10.2004р. (т. 1 а.с. 33).

Натомість умови пункту 7 охоронного договору покладають на власника обов`язок не використовувати пам`ятку як постійне або тимчасове житло.

Зважаючи на викладене нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м. є складовими частинами пам`ятки - адміністративного будинку, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68.

Отже поділ об`єкту нерухомого майна - адміністративного будинку, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 та нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м., хоч і суперечить умовах укладеного охоронного договору від 25.04.2014 року № 04-02/1175, однак не позбавляє саму будівлю або ж її частини статусу пам`ятки культурної спадщини.

Оскільки нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м. є складовими пам`ятки - будівлі лютеранського училища, побудованої у 1897, арх. А.Е. Шейнс (охоронний номер 548-Од), на них поширюються вимоги та обмеження, встановлені ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Дотримання вимог статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині отримання погодження органу охорони культурної спадщини вимагається й у разі, якщо квартира є лише складовою частину будинку. Подібна правова позиція викладена Верховним судом у Постанові Верховного суду від 07.10.2020 у справі № 752/8332/17.

Крім того, відповідно до листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 02.08.2022 № 1462/10/01-22/867 розташована по вул. Новосельського, 68 на розі пров. Топольського в м. Одеса Будівля лютеранського училища, споруджена за проектом архітектора А.Е. Шейнса у 1897 р. визнається пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення (т. 5 а.с. 189-190).

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Матеріали справи не містять передбаченого статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктом 6 Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1175 від 25.04.2014 року наданого Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини погодження (дозволу) на передання Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» будівлі Будівля лютеранського училища, споруджена за проектом архітектора А.Е. Шейнса у 1897 р., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та до складу якої входять нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м.

Враховуючи наведене суд доходить до висновку, що при укладенні спірного правочину Договору позички від 24.04.2021 № 2021/68/1 сторонами не дотримано законодавчо визначеного порядку, який має передувати укладенню договорів такого виду, що, в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства (Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у п. 38 Постанови від 03.05.2018 у справі № 7/61-9/80).

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

У зв`язку із задоволенням зустрічних вимог про визнання договорів позички недійсними, які є фактичною підставою для звернення до суду з первісними позовними вимогами, вказані вимоги Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та забезпечення використання приміщень на умовах, які узгоджені сторонами у договорах позички, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні первісного позову, витрати зі сплати судового збору за його подання залишаються за позивачем. У зв`язку із задоволенням зустрічних позовних вимог, витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136) до Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066) про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Зустрічний позов Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066) до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136) про визнання недійсними договорів задовольнити.

3. Визнати недійсним Договір позички № 2021/68 від 24 квітня 2021 року квартири розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 68, кв. 1, загальною площею 236,2 кв.м. і нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 68, загальною площею 1 319,7 кв.м. та Додаткову угоду № 1 від 29 квітня 2021 року до нього.

4. Визнати недійсним Договір позички № 2021/68/1 від 24 квітня 2021 року будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м.

5. Визнати недійсним Договір позички № 2021/68/2 від 24 квітня 2021 року будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м.

6. Стягнути з Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136) на користь Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066) 9 924,00 грн витрат зі сплати судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 10 липня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	10.07.2023
Оприлюднено	24.07.2023
Номер документу	112343553
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Укладення договорів (правочинів) інші договори

Волков Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.07.2023 по справі 916/40/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/40/22

Рішення від 10.07.2023

Рішення
від 10.07.2023 по справі 916/40/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ