Постанова

від 04.03.2024 по справі 916/40/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/40/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників учасників у справі:

Від Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» - адвокат Карташов А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, суддя суду першої інстанції Волков Р.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023

по справі №916/40/22

за позовом Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА»

до відповідача: Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ»

про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та зобов`язання вчинити певні дії;

за зустрічним позовом Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ»

до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА»

про визнання недійсними договорів,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом:

- Громадської організації "Реабілітаційний центр Святого Павла"

- The Product Engine, Inc a California corporation

- Гарбуз Лариси Валентинівни

- Фізичної особи-підприємця Павленко Павла Вікторовича

- Фізичної особи-підприємця Нікітіна Якова Геннадійовича

- Благодійного фонду «Європейська фундація для України»

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Генакер»

- Фізичної особи-підприємця Пустовойта Михайла Михайловича

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Еласко-Арніка»

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Машевські Серге

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Релігійна організація «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ», в якому просить:

- зобов`язати відповідача усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 236,2 кв.м. і нежитловою будівлею, розташованою за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68, загальною площею 1319,7 кв.м., а також забезпечити використання позивачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 236,2 кв.м. і нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68, загальною площею 1319,7 кв.м. на умовах, які узгоджені сторонами в Договорі позички № 2021/68 від 24.04.2021р.;

- зобов`язати відповідача усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування предметом позички - будівлею Кірхи (церкви Святого Павла), розташованою за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., а також забезпечити використання позивачем будівлі Кірхи (церкви Святого Павла), розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/1, загальною площею 704,7 кв.м. на умовах, які узгоджені сторонами в Договорі позички № 2021/68/1 від 24.04.2021р.;

- зобов`язати відповідача усунути позивачу перешкоди у здійсненні права користування предметом позички - будівлею Кірхи (церкви Святого Павла), розташованою за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м., а також забезпечити використання позивачем будівлею Кірхи (церкви Святого Павла), розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м., на умовах, які узгоджені сторонами в Договорі позички № 2021/68/2 від 24.04.2021р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договорами позички №2021/61 від 24.04.2021, №2021/68/1 від 24.04.2021, №2021/68/2 від 24.04.2021, за якими у позивача виникло право строкового безоплатного користування нерухомим майном, яке перебуває на балансі у відповідача (позичкодавця).

16.06.2022 за вх. №1257/22 від представника відповідача до Господарського суду Одеської області також надійшов зустрічний позов Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» про визнання недійсними договорів, в якому відповідач просить визнати недійсними Договір позички № 2021/68 від 24.04.2021, Договір позички №2021/68/1 від 24.04.2021 та Договір позички №2021/68/2 від 24.04.2021.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що укладення наданих позивачем договорів позички не відповідало внутрішній волі відповідача, жодних повноважень на укладення таких договорів С. Машевські не мав, керівні органи Єпископату, які наділені повноваженнями на прийняття рішень з суттєвих майново-грошових питань - рішень про укладення наданих договорів не приймали та повноваження щодо їх укладення іншим особам не делегували, самі договори укладені не в інтересах та на шкоду інтересам відповідача, є неприйнятними для нього, у зв`язку з чим їх подальшого схвалення не відбулося, а С. Машевські діяв внаслідок зловмисної домовленості з керівником позивача - Н. Яніною.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2022, представник позивача надав до Господарського суду Одеської області клопотання про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме:

- Громадської організації "Реабілітаційний центр Святого Павла" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; ідентифікаційний код юридичної особи: 35639949);

- The Product Engine, Inc a California corporation (58 West Portal Ave., #178 San Francisco, CA 94127; адреса для листування: м. Одеса, вул. Новосельського, 68);

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 );

- Фізичної особи-підприємця Павленка Павла Вікторовича ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 );

- Фізичної особи-підприємця Нікітіна Якова Геннадійовича ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 );

- Благодійного фонду «Європейська фундація для України» (65023, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, офіс 22; ідентифікаційний код юридичної особи: 44862563; адреса для листування: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68);

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Генакер» (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68/2, офіс 412; ідентифікаційний код юридичної особи: 37679276);

- Фізичної особи-підприємця Пустовойт Михайла Михайловича ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 );

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Еласко-Арніка» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 88/1; ідентифікаційний код юридичної особи: 37170295; адреса для листування: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 68).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 клопотання представника позивача було задоволено та залучено до участі у справі вищевказаних третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом. Цією ж ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 13.09.2022.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 вирішено:

« 1. У задоволенні позову Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136) до Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066) про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Зустрічний позов Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066) до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136) про визнання недійсними договорів задовольнити.

3. Визнати недійсним Договір позички № 2021/68 від 24 квітня 2021 року квартири розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 68, кв. 1, загальною площею 236,2 кв.м. і нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 68, загальною площею 1 319,7 кв.м. та Додаткову угоду № 1 від 29 квітня 2021 року до нього.

4. Визнати недійсним Договір позички № 2021/68/1 від 24 квітня 2021 року будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м.

5. Визнати недійсним Договір позички № 2021/68/2 від 24 квітня 2021 року будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м.

6. Стягнути з Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 19204136) на користь Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Новосельського, будинок 68; код ЄДРПОУ 20955066) 9 924,00 грн витрат зі сплати судового збору.»

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з наступного:

- за умовами оспорюваних договорів позички відповідач передає комплекс нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м. який складається з об`єктів, які є предметом договорів оренди, та договорів позички, за умовами яких Відповідачу сплачуються грошові кошти, а також адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископата НЄЛЦУ у строкове безоплатне користування Релігійній організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» із одночасною втратою можливості користування та передання Майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору. Тобто, за умовами оспорюваних договорів відповідач позбавляє себе можливості користування нерухомим майном як з комерційною, так і з вказаною у Статуті метою на тривалий строк без можливості одностороннього розірвання договору, а подальше використання об`єктів позички повністю залежить від волі Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА», як однієї з релігійних громад, які об`єднуються Церковним Управлінням.

- Суд дійшов до висновку, що укладення оспорюваних правочинів згідно діючого станом на вказану у договорах дату, Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, відноситься до суттєвих майново-грошових питань та рішення про укладення таких правочинів має прийматися виключно Синодом. Матеріали справи не містять доказів наявності рішення повноважного керівного органу Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України щодо укладення оспорюваних договорів або ж уповноваження на їх укладення інших керівних органів, у тому числі уповноваження самого ОСОБА_3 , а зі змісту укладених договорів вбачається, що вони мають наслідком погіршення майнового стану Відповідача та обсягу прав власника нерухомого майна.

- Зважаючи на відсутність рішення повноважного органу Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, судом першої інстанції встановлена відсутність повноважень С. Машевські, як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України на укладення оспорюваних договорів позички.

- Суд першої інстанції також вказав, що жодних доказів наступного схвалення оспорюваних правочинів Відповідачем, яке б виходило від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення, матеріали справи не містять.

- Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 , як представник Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та ОСОБА_4 , як представник Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА», будучи достеменно обізнаними з обмеженнями повноважень ОСОБА_3 , як представника відповідача, положеннями статуту, статусом нерухомого майна, підписали оспорювані договори позички комплексу нерухомого майна, які суперечать інтересам відповідача та не відповідають вимогам справедливості, добросовісності та розумності, внаслідок чого отримали можливість та уклали із третіми особами договори на право користування приміщеннями, що свідчить про системність та злагодженість дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спрямованих на реалізацію зловмисних домовленостей щодо позбавлення відповідача права користування приміщеннями та права на передачу таких приміщень у користування третім особам, у т.ч. за плату з однієї сторони, а з іншої передання такого права на користь позивача, представниками якого та членами керівного органу якого вони є.

- Суд першої інстанції також дійшов висновку, що при укладенні спірного Договору позички від 24.04.2021 № 2021/68/1 сторонами не дотримано законодавчо визначеного порядку, який має передувати укладенню договорів такого виду, що, в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства (аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у п. 38 Постанови від 03.05.2018 у справі № 7/61-9/80).

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22.

Апелянт зазначив, що статут Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України надає вичерпне визначення суттєвих майново-грошових питань. До них, відповідно до п. 4.3. статуту, належать питання про купівлю-продаж, дарування чи прийняття в дар, заповіт або відчуження та таке інше. Всі згадані вище питання безпосередньо пов`язані з відчуженням майна (переходом права власності на нього до іншої особи). Водночас, п. 3.2. всіх договорів позички від 24 квітня 2021 року містить застереження про те, що передача Майна в позичку не тягне за собою виникнення у Користувача права власності на це Майно. Власником Майна залишається Позичкодавець, а Користувач користується ним протягом строку позички.

Апелянт вказав, що належність Єпископату усього майна, використання якого було предметом договорів позички від 24 квітня 2021 року, не означає, що все зазначене майно за всіма договорами позички необхідно розглядати як один об`єкт. В даному випадку подібне спрощення є недопустимим, оскільки може створити хибні підстави для висновку про недійсність всіх договорів позички навіть тоді, коли жоден з вказаних договорів сам по собі не може бути визнаний недійсним.

На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про укладення С. Машевські договорів позички всупереч інтересам Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» та внаслідок зловмисної домовленості представників сторін оспорюваних договорів позички є відображенням позиції «нового керівництва» Церкви, але не відповідають дійсності. При цьому, сама по собі зміна органом управління своєї позиції щодо того чи іншого питання аж ніяк не може бути підставою для визнання недійсними чи скасування відповідних актів, правочинів, договорів, вчинених цим органом, за відсутності об`єктивних, визначених законодавством поважних підстав для таких дій.

Апелянт посилається на те, що передання майна в користування Громаді не означає вибуття його з володіння НЄЛЦУ чи втрати над ним контролю з боку Церкви навіть з точки зору передання його іншій юридичній особі, адже Громада як юридична особа входить до складу НЄЛЦУ та знаходиться на первинному рівні управління, а отже, об`єднується з іншими Громадами під егідою Єпископату як релігійного центру.

На думку апелянта, судом прийнято неправосудне рішення без врахування всіх обставин справи та дослідження доказів, релевантних ним, внаслідок чого помилково встановив обставини справи щодо нібито обов`язку затвердження договору Єпископату Синодом, адже як за положеннями Статуту, так і враховуючи неодноразові договори між Громадою та Єпископатом минулих років, між Єпископатом та іншими суб`єктами господарської діяльності, вказаний дозвіл не вимагався, що є усталеною діловою практикою Єпископату та його контрагентів.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10 липня 2023 року у справі № 916/40/22 в частині задоволення зустрічного позову Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» до Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» про визнання недійсними договорів позички, стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» до Релігійної організації ««НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА».

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22.

Відповідач за первісним позовом вказує, що виключно Синод НЄЛЦУ, як вищий орган управління НЄЛЦУ, приймає рішення з суттєвих майново-грошових питань, а також затверджує бюджет НЄЛЦУ, а у свою чергу Церковне керівництво (Синодальний комітет) та канцелярія (Єпископ) НЄЛЦУ в питаннях розпорядження нерухомим та іншим майном здійснюють свою діяльність не інакше, як за дорученнями та виключно на виконання рішень Синоду і в межах затвердженого бюджету. Саме керуючись затвердженим бюджетом та рішеннями або ж дорученнями Синоду, Церковне керівництво має право приймати рішення про використання, придбання та відчуження власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості, відповідно до яких у подальшому канцелярія Єпископату здійснює необхідні діі по розпорядженню коштами та майном. Вказаний висновок Апелянтом не спростовується, натомість твердження апелянта про те, що «питання передання майна в користування не віднесено до повноважень Синоду», а «позиція суду фактично позбавляє Синодальний комітет його повноважень зводячи функції до суто технічних» та ін. загалом засновані на вільному та невірному тлумаченні положень статуту, наведення його положень фрагментарно та не у взаємозв`язку.

Відповідач посилається на те, що при аналізі договорів позички, слід звернути увагу на ступінь обмеження власника у правах на майно. Зокрема, згідно п. 3.2 Договорів позички власник втрачає право користування Майном. тобто на період дії договору повністю позбавлений речового права користування, похідного та невід`ємного від права власності. Дані положення договорів позички вказують не тільки на суттєве погіршення майнового стану Єпископату внаслідок їх укладення, а й на позбавлення всіх похідних від права власності прав на період протягом дії договору (три роки), що охоплюється не повноваженнями з прийняття рішення «про використання майна», як необґрунтовано вказує Апелянт, а саме відчуженням майна (права на майно) і є суттєвим майново-грошовим питанням у розумінні п. 4.3 Статуту.

Відповідач вважає, що посилання апелянта на те, що рішення, оформлені Протоколом засідання Синодального комітету № 39/4 від 29 жовтня 2020 року, не були предметом оскарження у даній справі, а також на презумпцію правомірності даних рішень як правочину, яку суд мав застосувати при розгляді справи, не слід приймати до уваги, адже укладення оспорюваних договорів позички згідно Статуту НЄЛЦУ, не входило до компетенції Синодального комітету, а є виключною компетенцією Синоду, як вищого керівного органу, зважаючи на що вказане твердження Апелянта не є спроможним. Більше того у справі відсутній оригінал вказаного рішення, з огляду на що, відсутність окремого рішення суду або Синоду щодо нікчемного правочину не передбачено законом, а також не впливає на суть спірних правовідносин і висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

На думку відповідача, судом першої інстанції цілком доречно було застосовано аналіз економічної доцільності укладення оспорюваних договорів позички, зі встановленням правильного висновку про їх невідповідність інтересам Єпископату як фінансово невигідних та спрямованих на погіршення можливостей функціонування і виконання статутних завдань. За обставин даної справи недобросовісність особи, яка значиться керівником при вчиненні правочину, однією з ознак якої є економічна збитковість та погіршення фінансового становища, вказує на такі підстави недійсності, як невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, вчинення правочину всупереч інтересам юридичної особи, передбаченими ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідач зазначає, що доводи апелянта щодо відсутності зацікавленості в укладенні договору позички № 2021/68 лише з підстав відмінності дати його укладення та дати реєстрації місця проживання є поверховими та такими, що не заслуговують на увагу, а всі обставини проживання та оскарження зміни керівництва С. Машевські у сукупності з укладенням договорів позички № 2021/68 вказують на особисту зацікавленість останнього, що поряд з іншими доказами, було правильно оцінено судом першої інстанції як складова критерію зловмисної домовленості.

Керуючись викладеним вище, відповідач за первісним позовом просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10 липня 2023 року у справі № 916/40/22 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/40/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/40/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/40/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/40/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/40/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/40/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 17.10.2023; призначено справу № 916/40/22 до розгляду на 02 листопада 2023 року о 11:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 залучено ОСОБА_1 (Громадянин ФРН, РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до участі у справі №916/40/22 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкладено розгляд справи №916/40/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 на 14 грудня 2023 року о 14.00.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання 14.12.2023 судове засідання по справі №916/40/22 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 призначено розгляд справи №916/40/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 на 25 січня 2024 року о 12.00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 відкладено розгляд справи №916/40/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 на 04 березня 2024 року о 14.00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

04.03.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» - адвокат Карташов А.Г. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судовго засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2,3,4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, якою відкладено розгляд справи №916/40/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 на 04 березня 2024 року о 14.00, була отримана Релігійною організацією «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА» - 06.02.2024.

Копія даної ухвали також була доставлена до електронного кабінету представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Сідорова Д.Д. 26.01.2024.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, якою відкладено розгляд справи №916/40/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 на 04 березня 2024 року о 14.00, також направлялась засобами поштового зв`язку на адресу Фізичної особи-підприємця Пустовойт Михайла Михайловича та Благодійного фонду «Європейська фундація для України» та повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

В матеріалах справи містяться заяви Громадської організації «Реабілітаційний центр Святого Павла», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еласко-Арніка», Фізичної особи-підприємця Павленко Павла Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Генакер», Фізичної особи-підприємця Нікітіна Якова Геннадійовича, ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності.

З метою належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання 08.02.2024 на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України» розміщено оголошення наступного змісту: «Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 відкладено розгляд справи №916/40/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 на 04 березня 2024 року о 14.00. Засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань №7, 3-й поверх.»

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 04.03.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/40/22, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/40/22 по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_4 . Дане клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 є керівником Релігійної організації «НІМЕЦЬКА ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТОГО ПАВЛА В М. ОДЕСА», яка є стороною оскаржуваних договорів позички, тому прийняття рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_4 .

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання (ухвала у протокольній формі) з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, в ухвалах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 592/2651/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 362/445/15-ц.

Тобто не будь-яке судове рішення є таким, що вирішує питання про права/інтереси/обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 10.07.2023 у справі №916/40/22, місцевий господарський суд, а ні в мотивувальній, а ні в резолютивній частині цього рішення не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , і жоден висновок суду першої інстанції не створює будь - яких прав або обов`язків для неї особисто, як фізичної особи, що свідчить про відсутність підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Фактичні обставини, встановлені судом.

10.11.1993 було засновано релігійну організацію Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, а Постановою Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України було зареєстровано її статут.

У подальшому Наказом Державного комітету у справах релігій № 6 від 15.12.2005 було зареєстровано статут Церковного Управління у новій редакції (т. 1 а.с. 154-164, т. 2 а.с. 145-155).

З 04.10.2004 Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: адміністративний будинок в місті Одеса по вул. Новосельського, 68, загальною площею 1556,2 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_6 , видане 04.10.2004 року, Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 190-191, т. 2 а.с. 181-182).

20.06.2008 Наказом Міністерства культури і туризму України № 728/0/16-08 затверджено межі та режими використання зон охорони пам`яток культурної спадщини та історичних ареалів міста Одеси, визначених науково-проектною документацією, розробленою УДНДІП «Діпромісто».

Цим наказом до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Одеси, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено Будівлю лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68 (охоронний номер 548-Од), взяту під охорону Рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 (т. 5 а.с. 189-190).

18.09.2008 між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України строком на 49 років укладено договір оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 990 кв.м. для експлуатації будинку пастору (зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 409505000038) (т. 2 а.с. 49, т. 3 а.с. 39-40).

18.09.2008 між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України строком на 49 років укладено договір оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 3080 кв.м. для експлуатації будинку пастору (зареєстрований в Одеському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 040950500036) (т. 2 а.с. 51, т. 3 а.с. 41-42).

З 16.11.2011 Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія САЕ № 536721, видане 16.11.2011, Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 198-200, т. 2 а.с. 189-191).

Згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 (охоронний номер 1463) вказаний об`єкт є пам`яткою архітектури та містобудування - Будинок Кірхи (Кафедральний Собор святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України - арх. Франческо Боффо, Герман Шеврембрандт) (т. 4 а.с. 202-204).

Також, з 16.11.2011 Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на праві власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля Кірхи (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/2, загальною площею 2490,5 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія САЕ № 536722, видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 202-204, т. 2 а.с. 193-195).

25.04.2014 між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1175 щодо охорони будівлі-пам`ятки місцевого значення з додатками: будівлі лютеранського училища, побудованої у 1897, арх. А.Е. Шейнс, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68, прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року, як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 року № 728/0/16-08; охоронний № 548-ОД (т. 1 а.с. 206-223, т. 2 а.с. 197- 214).

16.05.2014 між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські було укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 з додатками, щодо охорони нежитлової будівлі-пам`ятки, загальною площею 704,7 кв.м., що розташовується за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 у м. Одеса (поштова адреса: м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1) Лютеранська церква Святого Павла побудована у 1824-1828 рр., перебудована у 1895-1896 рр., архітектори Ф.К. Боффо, Г.К. Шеврембрандт), під охорону держави прийнята рішенням Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. № 442 як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення (т. 1 а.с. 224-239, т. 2 а.с. 215-234).

20-22.10.2014 було проведено Синод НЄЛЦУ 6 скликання за участі 48 синодалів від релігійних громад відповідно до списку, на якому, серед іншого було обрано Президію Синоду НЄЛЦУ на новий синодальний період у складі: ОСОБА_6 , Алла Вольф, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Оксана Клюндт (т. 4 а.с. 40-43).

03.03.2015 Єпископом С. Машевські було видано рішення, оформлене оголошенням про неможливість подальшого перебування 3-х членів Президії в його складі та призвання обраних Синодом заступників (т. 4 а.с. 44).

01.09.2017 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські як позичкодавцем та Німецькою євангелічно-лютеранською релігійною громадою м. Одеса як користувачем було укладено Договір позички нежитлових приміщень № 37/09-2017, згідно якого позичкодавець передає в тимчасове безоплатне користування частину адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та складається з нежитлових приміщень, загальною площею 294,7 кв.м., що позначені за периметром у Додатку № 1 до Договору та складено Акт приймання-передачі об`єкту щодо передачі об`єкту в позичку (т. 2 а.с. 57-60, т. 3 а.с. 47-50).

22.08.2018 Державним реєстратором Дунай Х.В. за Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1319.7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 (т. 1 а.с. 192, т. 2 а.с. 183).

22.08.2018 Державним реєстратором Дунай Х.В. за Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви було зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 236.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1 а.с. 196, т. 2 а.с. 187).

09.10.2018 було проведено засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, засідання якого оформлене Протоколом № 09/10, на якому, серед іншого було обрано Єпископським візитатором НЄЛЦУ Павла Шварца, а також було сформовано новий склад Президії Синоду НЄЛЦУ у складі Президента Синоду Гросс О.М., членів Президії Цеханович В.Е., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 45-58).

Протягом жовтня 2018 року - червня 2019 року Єпископський візитатор Шварц П.М. отримав листи-підтримки щодо свого обрання від Євангелічно-Лютеранської Церкви Баварії, Євангелічної Церкви Німеччини, Всесвітньої Лютеранської Федерації, Об`єднання протестантських церков Європи, Посла Федеративної Республіки Німеччина Д-ра Ернста Райхеля (т. 4 а.с. 62-80).

10.10.2018 згідно Протоколу позачергового засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України присутні засудили протиправні рішення синоду 09.10.2018 та поновили з 10.10.2018 повноваження ОСОБА_3 на посаді Єпископа (т. 4 а.с. 87-90).

22-24.12.2018 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 склали нотаріально посвідчені заяви, в яких заперечували участь у засіданні синоду 10.10.2018 або ж уповноваження інших осіб на участь у ньому, а також підписання будь-яких документів (т. 4 а.с. 92-98).

11.10.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Дорофеєвою В.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про ОСОБА_15 , як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України (т. 4 а.с. 81-86).

18.10.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Полтавець Ю.М. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про ОСОБА_3 , як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України.

24.01.2019 ОСОБА_3 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 (т. 6 а.с. 111).

22.03.2019 згідно Протоколу засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України присутніми було затверджено список з 11 релігійних громад, які об`єднуються Церковним Управлінням, затверджено статут у новій редакції (т.3 а.с. 200-205).

Також 22.03.2019 відбулося засідання синоду НЄЛЦУ 7 скликання Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на якому, серед іншого було затверджено обрання ОСОБА_15 . Єпископським візитатором, обрано ОСОБА_15 керівником Церковного Управління та затверджено результати виборів Президента Синоду та обрання Президії Синоду у складі Президент Синоду Гросс О.М., члени Президії Цеханович В.Е., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 99-111).

Даним рішенням також затверджено список з 23-х громад НЄЛЦУ, що знаходяться у канонічній та адміністративній єдності у відповідності до списку засновників. Такий перелік відображений у п. 14 прийнятій Резолюції засідання Синоду (т. 4 а.с. 112-115).

25-26.10.2019 відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому було прийнято рішення про обрання ОСОБА_15 Єпископом НЄЛЦУ (п. 13) та було обрано на 4 роки новий склад Президії та Президента Синоду НЄЛЦУ у складі: Президент Синоду Гросс О.М., члени Президії Литвин Л.Е., ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т. 4 а.с. 116-131).

Протягом листопада 2019 року - червня 2020 року Єпископ Шварц П.М. отримав листи-підтримки щодо свого обрання від Ради Єпископів Союзу Лютеранських церков росії, України, Білорусі, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Грузії та ОСОБА_18 , Міжнародних Єпископів та високопосадових церковним репрезентантів, присутніх під час введення пастора П. Шварца на посаду Єпископа НЄЛЦУ, Всесвітньої лютеранської федерації, Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анки Фельдгузен (т. 4 а.с. 133-142, т. 5 а.с. 42-168).

08.12.2019 до складу Ради громади Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» обрано ОСОБА_4 (Голова Ради), ОСОБА_19 (секретар ради), ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (члени ради) (т. 4 а.с. 34).

02.01.2020 ОСОБА_3 Наказом № 020120/1 був призначений на посаду пастора громад НЄЛЦУ в містах: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця з повним виконанням обов`язків згідно правил і положень про служіння ЦУ (Єпископату) НЄЛЦУ, відповідно зі штатним розкладом (т. 4 а.с. 35).

Починаючи з 2019 року та по теперішній час між Релігійною організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та третіми особами щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 існують договірні відносини оренди та користування (т. 1 а.с. 243-250, т. 2 а.с. 1-32, 234-250, т. 3 а.с. 1-11, т. 4 а.с. 205-208).

01.09.2020 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та ОСОБА_22 було укладено договори позички приміщень за адресою АДРЕСА_8 . (т. 2 а.с. 23-25, т. 3 а.с. 13-15).

31.10.2020 відбулося засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на якому було прийнято рішення про обрання ОСОБА_15 Єпископом НЄЛЦУ та керівником Релігійної організації «Церковне Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України (т. 4 а.с. 144-156).

Протягом грудня 2021 року - січня 2022 року ОСОБА_23 отримав листи-підтримки щодо свого обрання від Об`єднання протестантських церков Європи, Всесвітньої Лютеранської Федерації та Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анки Фельдгузен (т. 4 а.с. 157-166).

Також, протягом 2020-2021 років користувачами приміщень ФОП Л. Мартиненко, ОСОБА_24 та ОСОБА_22 , ОСОБА_25 а також керівником ТОВ «Еласко-Арніка» сплачено добровільні пожертви (т. 2 а.с. 22, 26, 29-31, 32, т. 3 а.с. 12, 16, 19-22).

01.01.2021 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та ТОВ «Генакер», ФОП ОСОБА_26 , ТОВ «Еласко-Арніка» було укладено договори оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_9 .

01.01.2021 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та ФОП Л. Мартиненко та ОСОБА_24 було укладено договори позички приміщень за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, 68/2 (т. 3 а.с. 9-11, 17-18).

24.04.2021 між Церковним Управлінням (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України як Позичкодавцем, від імені якого діяв ОСОБА_3 , з однієї сторони, та Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» як Користувачем, від імені якої діяла ОСОБА_4 , з іншої сторони, було підписано договір позички № 2021/68/1, відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: будівлю ОСОБА_27 (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_7 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 34-35).

24.04.2021 між Церковним Управлінням (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України як Позичкодавцем, від імені якого діяв ОСОБА_3 , з однієї сторони, та Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» як Користувачем, від імені якої діяла ОСОБА_4 , з іншої сторони, було підписано договір позички № 2021/68/2, відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: будівлю ОСОБА_27 (церкви Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля) в АДРЕСА_9 , загальною площею 2490,5 кв.м., яка перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_8 , видане 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 36-37).

24.04.2021 між Церковним Управлінням (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України як Позичкодавцем, від імені якого діяв ОСОБА_3 , з однієї сторони, та Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» як Користувачем, від імені якої діяла ОСОБА_4 , з іншої сторони, було підписано договір позички № 2021/68, відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у позичку (строкове безоплатне користування) нерухоме майно: адміністративний будинок в АДРЕСА_8 , загальною площею 1556,2 кв.м., який перебуває на балансі Позичкодавця, що підтверджується Свідоцтвом про право власності: серія НОМЕР_6 , видане 04.10.2004 року, Виконавчим комітетом Одеської міської ради (т. 1 а.с. 31-32).

29.04.2021 до договору позички № 2021/68 було підписано Додаткову угоду, якою п. 1.1. договору викладено в редакції, якою змінено предмет договору на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 236,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630077051101 та нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 1319,7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1630162751101, які до поділу разом складали адміністративний будинок, який належав Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія НОМЕР_6 від 04.10.2004 року (т. 1 а.с. 33).

29.04.2021 С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України з однієї сторони та ОСОБА_4 від імені Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» до вказаних вище договорів позички від 24.04.2021 в якості Додатків було підписано Акти приймання-передачі майна (т. 1 а.с. 38-40).

23.04.2021 Державною службою України з етнополітики та свободи совісті Наказом № 5/10-03/c зареєстровано Статут Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», затв. Протоколом засідання Синоду № 31/10 від 31.10.2020.

13.05.2021 державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_28 було зареєстровано ОСОБА_15 , як керівника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», шляхом проведення реєстраційної дії № 1005561070020001082 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», якою було змінено найменування, керівника та інформацію про здійснення зв`язку з релігійною організацією, а також статут (т. 1 а.с. 152-153, т. 2 а.с. 143-144).

14.05.2021 з банківського рахунку Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на банківський рахунок Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» згідно платіжного доручення № 2227 було перераховано 69 000 гривень (т. 2 а.с. 53, 55, т. 3 а.с. 43, 45).

17.05.2021 з банківського рахунку Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на банківський рахунок Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» згідно платіжного доручення № 2229 було перераховано 374 600 гривень (т. 2 а.с. 54, 56, т. 3 а.с. 44, 46).

17.05.2021 ОСОБА_15 від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на адресу ТОВ «Генакер», ФОП ОСОБА_26 , ТОВ «Еласко-Арніка» було надіслано листи про сподівання на продовження співпраці, намагання ОСОБА_3 та підконтрольних йому осіб діяти від імені НЄЛЦУ та спроби отримати грошові кошти за оренду приміщень наперед або переоформлення договору оренди на сторонніх осіб та проханням якомога швидше зв`язатися з НЄЛЦУ з метою формалізації відносин з приводу користування майном НЄЛЦУ, надіслання копії чинного договору оренди та додатків до нього, внесення орендної плати на банківський рахунок Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (т. 2 а.с. 69-75, т. 3 а.с. 59-64).

Протягом травня-червня 2021 Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» на адресу колишнього ОСОБА_29 було надіслано листи про надання оригіналів або за їх відсутності копій усієї документації Церковного Управління, вимогою надання доступу до приміщень Собору Св.Павла в м. Одесі за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, 68/1, 68/2 та не перешкоджати повноважним представникам НЄЛЦУ у користуванні даними приміщеннями, знаходженні в них, їх технічному огляді та інвентаризації, а також із повідомленням про скасування усіх довіреностей, виданих ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 171-183).

04.06.2021 у випуску № 104 (7604) газети «Голос України» було опубліковане оголошення щодо повернення документації та надання детального звіту про використані кошти (т. 4 а.с. 184).

01.06.2021 між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» в особі С. Машевські, як позичкодавцем, та ОСОБА_24 , як користувачем, укладено Договір позички приміщення № 01/06/2021 згідно якого Позичкодавець передає в тимчасове користування, а Користувач приймає 4 приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 62,8 кв.м., визначені на плані (т. 4 а.с. 37-38).

01.06.2021 між Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» в особі С. Машевські, як позичкодавцем, та ОСОБА_22 , як користувачем, укладено Договір позички приміщення № 02/06/2021 згідно якого Позичкодавець передає в тимчасове користування, а Користувач приймає одне приміщення на першому поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 11,1 кв.м. (т. 4 а.с. 39).

02.06.2021 Наказами Міністерства юстиції України за № 1820/7 та 1821/7 було відмовлено у задоволенні скарг Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» та С. Машевські на реєстраційну дію щодо Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20955066) у зв`язку із тим, що державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_28 прийнято таке рішення відповідно до законодавства (т. 2 а.с. 75-82, т. 3 а.с. 65-72).

18.06.2021 до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» було направлено лист за № 160621/1 згідно якого, серед іншого, зазначено про дійсний склад Ради громади: Голова Ради громади Яніна Н.С., Секретар Ради громади Шепета О.О., члени ради громади ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , який було обрано 08 грудня 2019 року, термін його повноважень спливає 07 грудня 2023 року (т. 4 а.с. 34).

22.06.2021 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було направлено претензію 01-13/223 про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 278 238,18 грн. за договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 3080 кв.м. (зареєстрований в Одеському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 040950500036) (т. 2 а.с. 51-52, т. 3 а.с. 41-42).

23.06.2021 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було направлено претензію № 01-13/255 про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 986 379, 22 грн. за договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 990 кв.м. (зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 409505000038) (т. 2 а.с. 49-50, т. 3 а.с. 39-40).

29.06.2021 ОСОБА_4 , Головою Ради Громади Євангелічно-Лютеранської церкви м. Одеси Гетьман О.В. та Директором ПЗОШ Іст. ім. Т. Ріхтера Козловою Л.О. було підписано Акти № 1-3 про недопуск до приміщень Релігійної організації «Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» (т. 1 а.с. 43).

29.06.2021 представником Релігійної Організацієї «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» до відділу поліції було подано заяву про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України за фактом відсутності 29.06.2021 під час доступу до приміщень по вул. Новосельського, 68, 68/1, 68/2 у м. Одесі, значної частини документації (т. 9, а.с. 36-39).

14.07.2021 Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було укладено договори оренди з ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ФОП Нікітін Я.Г., ГООННКТ «Відергебурт», ТОВ «Еласко-Арніка», ОСОБА_24

29.07.2021 за заявою Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було відкрито кримінальне провадження № 12021168500000643 (т. 9, а.с. 35).

01.08.2021 Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» було укладено договір оренди з ТОВ «Генакер».

20.07.2021 С. Машевські за договором дарування (реєстр. № 477) подарував Р. Машевські належну йому на праві власності квартиру № 11 по вул. Новосельського, 19-А у м. Одесі (т. 2 а.с. 65-66, т. 3 а.с. 55-56).

04.09.2021 відбулося засідання Синоду Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», на якому затверджено нову редакцію Статуту, яка 21.12.2021 зареєстрована Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті № 48/10-03/c.

27.12.2021 Державною службою України з етнополітики та свободи совісті Наказом № 48/10-03/c зареєстровано Статут Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (т. 8 а.с. 96-103).

29.06.2021 та 20.12.2021 Яніною Наталею Сергіївною, Головою Ради Громади Євангелічно-Лютеранської церкви м. Одеси Гетьман О.В. та Директором ПЗОШ Іст. ім. Т. Ріхтера Козловою Л.О. було підписано Акти № 1-3 про недопуск до приміщень (т. 1, а.с. 41-46).

Упродовж липня 2022 року до Господарського суду Одеської області наступними релігійними громадами: Німецька Євангелічно-Лютеранська громада міста Бердянська, Релігійна громада «Преображення Господнє» Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України м. Біла Церква Київської області, Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви України у м. Вінниці, Німецька Євангелічно-Лютеранська громада міста Донецька, Релігійна організація «Німецька Євангелійно-Лютеранська громада» (м. Житомир), Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви м. Запоріжжя, Німецька Євангелічно-Лютеранська громада села Зміївка, Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святої Катерини у Печерському районі міста Києва», Релігійна організація «Релігійна громада «Євангелічно-Лютеранська громада Святого Мартіна Турського в Дніпровському районі міста Києва», Німецька Євангелічно-Лютеранська громада міста Кременчука, Релігійна організація «Релігійна громада Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в місті Кривий Ріг», Релігійна організація Євангелічно-лютеранська релігійна громада с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області, Релігійна організація Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, Релігійна організація «Німецька Євангелічно-лютеранська громада «Примирення» в місті Полтава», Релігійна організація «Євангелічно-Лютеранська релігійна громада «Святого Вознесіння» міста Харкова, Релігійна громада «Спасіння» Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в місті Шосткабуло складено заяви щодо договорів позички (т. 3 а.с. 232-262), а також листи про те, що вони підтримують та підтверджують усі рішення, як щодо обрання Єпископським візитатором (№ 9/10 від 09 жовтня 2018 року та № 22/03 від 22 березня 2019 року) та ОСОБА_31 (б/н від 25-26 жовтня 2019 року та № 31/10 від 31 жовтня 2020 року), так і щодо затвердження Статуту НЄЛЦУ у новій редакції, затв. Протоколом засідання Синоду № 31/10 від 31 жовтня 2020 року), що оформлені Протоколами засідання синодів Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, на які запрошувалися усі релігійні громади-члени НЄЛЦУ, а також про те, що на сьогоднішній день єдиним законним, легітимним та загальновизнаним (у тому числі міжнародною лютеранською спільнотою та офіційними представниками інших держав) Єпископом Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України є Павло Шварц, оскільки саме він обраний більшістю синодалів релігійних громад членів НЄЛЦУ на засіданнях синодів, які були представлені більшістю релігійних громад, що об`єднуються НЄЛЦУ (т. 4 а.с. 187-201).

19.11.2022 відбулося засідання Синоду Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», на якому прийнято рішення стосовно оспорюваних договорів та складу керівних органів Церковного Управління (т. 8, а.с. 86-94).

27.12.2022 Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви міста Запоріжжя (ідентифікаційний код 26183587) в особі представника Кіхтенко Ірини Олександрівни засвідчила свою підтримку усіх прийнятих рішень Синоду Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», оформлених Протоколом № 19/11/22 від 19 листопада 2022 року, та зазначила, що у випадку присутності на засіданні Синоду 19.11.2022 року представник релігійної громади проголосувала би за прийняття усіх рішень, вказаних у Протоколі засідання Синоду Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» № 19/11/22 від 19 листопада 2022 року (т. 8 а.с. 95).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, апелянт просить переглянути рішення виключно в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

Таким чином рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22 буде переглянуто виключно в частині зустрічних позовних вимог. В іншій частині рішення перегляду не підлягає.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як було встановлено вище, вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що оспорювані договори позички укладені колишнім керівником С. Машевські з перевищенням повноважень, за відсутності рішення уповноваженого статутом органу, укладені колишнім керівником С. Машевські всупереч інтересам Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_3 , як представника Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» з представником Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», а також укладені з порушенням вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за відсутності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Щодо відсутності волевиявлення Відповідача за первісним позовом та рішення уповноваженого органу власника на укладення договорів позички, а також їх укладення С. Машевські з перевищенням повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач посилається на те, що С. Машевські діяв з перевищенням повноважень, за відсутності рішення Синоду, як вищого керівного органу, з суттєвого майново-грошового питання, що суперечить нормам цивільного законодавства та Статуту НЄЛЦУ і є самостійною підставою для визнання договорів позички недійсними.

Натомість апелянт стверджує, що прийняття рішень щодо використання майна Єпископату до компетенції Синоду не належить і таке рішення віднесено до повноважень Церковного керівництва (Синодального комітету).

Повноваження органів управління Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (до 13.05.2021 року мала назву «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України») визначені у Статуті Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, в редакції, що діяла станом на 21.04.2021 року.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Єпископат Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідають своє членство в НЄЛЦУ у дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об`єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний Статут НЄЛЦУ.

Пунктом 1.2. визначено, що кожна окрема громада в складі НЄЛЦУ є самостійною юридичною особою з моменту її державної реєстрації. Громада також є головним елементом у структурі усієї Церкви України.

Згідно пункту 3.1. НЄЛЦУ має 3 організаційних рівнів управління:

- по-перше громада;

- по-друге регіональний церковний округ;

- по-третє - вищим рівнем церковного керівництва є Церква України в цілому.

Для управління, керівництва та представництва на рівні Церкви України створюються Синод НЄЛЦУ та Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ, які діють з принципів пропорційного узгодженого розподілу обов`язків та взаємної відповідальності (пункт 3.2.).

Відповідно до пунктів 3.3., 4.1. Статуту Синод є вищим законодавчим органом Церкви України, в якому представлені усі громади НЄЛЦУ за квотою: всі пастори (або проповідники, виконуючі обов`язки пасторів) та по одному представнику (від кожних початкових 100 конформованих членів) кожної громади НЄЛЦУ. Обраний склад Синоду має повноваження на один синодальний період (так званий «період скликання»), який складає, як правило, 4 (чотири) роки. На свої збори Синод збирається щорічно.

Згідно п. 4.4. Синод правоздатний приймати рішення, якщо не порушені умови його скликання та якщо в засіданні присутні не менш ніж 2/3 синодалів від загальної кількості членів Синоду.

Пунктами 3.5., 4.2. визначено, що після обрання нового складу Синоду, Єпископ запрошує обраних на перше засідання Синоду (нового скликання), благословляє їх та веде засідання Синоду до обрання Президії. Синод обирає Президію у складі 5-тьох членів. До кожного члена Президії обирається заступник. У Президії Синоду повинні бути представлені, як миряни, так і пастори, як чоловіки, так і жінки.

Президія обирає зі свого складу Президента, його заступника та призначає коло відповідальності кожного члена Президії. Після затвердження Синодом результатів виборів, керівництво Синодом переходить до Президента. Під час урочистого Богослужіння Єпископ благословляє та наділяє повноваженнями усіх членів Президії Синоду на весь Синодальний період.

Відповідно до п. 4.3. Синод має право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів.

Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів.

До відповідальності Синоду віднесене:

- церковна законотворча діяльність, прийняття змін та доповнень як до загальноцерковного канонічного, так і до офіційного (зареєстрованого) Статуту Церковного Управління;

- обрання Єпископа та синодальних керівних органів Церкви;

- затвердження наступного щорічного бюджету Церкви та узгодження річного фінансового звіту;

- встановлення меж та кількості регіональних церковних округів;

- прийняття рішень про створення або ліквідацію, реорганізацію, об`єднання або розподіл та таке інше;

- встановлення розміру і форми внесків громад на утримання загальноцерковноі? діяльності Єпископату Церкви; а також - на погоджену, спільну з іншими лютеранськими релігіи?ними організаціями, діяльність НЄЛЦУ;

- виконання функціі? останьоі? апеляціи?ноі? інстанціі? з усіх конфліктних питань в громадах та поміж громад у межах Церкви;

- прийняття рішень з суттєвих маи?ново-грошових питань (про купівлю-продаж, дарування чи прии?няття в дар, заповіт або відчуждення та таке інш.).

Відповідно до пункту 5.9. збори Синоду підтверджують щорічний фінансовий і майновий звіти Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ лише після попереднього заслухання та узгодження звіту Ревізійної комісії з матеріалів перевірки.

Згідно пунктів 3.6., 4.13. Президія Синоду з Єпископом Церкви разом складають т.зв. «синодальний комітет», який функціонує та вирішує усі поточні питання керівництва Церквою між засіданнями Синоду. Він збирається на свої засідання не рідше, ніж раз у два місяця.

Рішення Церковного керівництва приймаються простою більшістю голосів, відкритим або закритим (якщо хоч один з членів наполягає на цьому) голосуванням. У випадку рівності голосів «за» і «проти», те рішення вважається прийнятим, за яке був наданий голос Єпископа.

Відповідно до пункту 4.14. Церковне керівництво (або синодальний комітет) має право:

- визначати на своєму першому засіданні порядок проведення та підготовки своі?х засідань на весь синодальнии? період;

- розглядати штатнии? розклад та вносити зміни та доповнення до нього;

- готувати наступні засідання Синоду у весь період и?ого терміну скликання та здіи?снювати підготовку нових виборів в громадах складу Синоду наступного скликання;

- мати відповідальність за додержанням літургіи?них порядків всіма церковними громадами Єпископату;

- складати проект бюджету Церковного Управління та надавати и?ого Синоду для обговорення та прии?няття рішення;

- прии?мати рішення про використання, придбання та відчуждення власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості;

- прии?мати поточні звіти співробітників Церковного Управління;

- встановлювати напрямки діяльності співробітників Церковного Управління;

- здіи?снювати координацію церковноі? діяльності для сприяння єдності Церкви;

- координувати дияконічну діяльність у громадах шляхом створення нових можливостей? для неі?, розробки нових напрямків та програм;

- у відповідності з наданими повноваженнями вирішує також інші доручення Синоду, які стосуються інтересів і сфери діяльності НЄЛЦУ.

Пунктом 4.15. визначено, що Президент Синоду входить до складу Церковного керівництва (синодального комітету), в якому має загальні з іншими членами права, але на протязі всього синодального періоду, на якии? він був обрании?, він має також і особливі права та обов`язки:

- з підготовки, організації? і керівництва засіданнями Президіі? Синоду та всіх зборів Синоду в відповідний? період скликання;

- контроль за виконанням рішень Синоду;

- здіи?снення за дорученням Єпископа службовоі? візитаціі? в громадах НЄЛЦУ;

- виконання інших обов`язків за взаємною домовленістю на підставі пропозиціи? Єпископа, про що повідомляється церковному керівництву.

Відповідно до пунктів 3.7., 4.6., 4.7. Єпископ Церкви є головною духовною особою НЄЛЦУ та здійснює поточне керівництво та репрезентує Церковне Керівництво з усіх правових питань і стосунків на усіх рівнях та з усіма юридичними та фізичними особами.

Він обирається Синодом НЄЛЦУ на строк 5-ть років, без обмеження всього періоду служіння, з числа пасторів Єпископату, а при неможливості із іншої Церкви, на конкурсній засаді, по можливості з кількох кандидатів на посаду. Обраний кандидат благословляється під час урочистого Богослужіння, наділяється правами Єпископа і вводиться на свою посаду кількома Єпископами із сусідніх лютеранських об`єднань.

При обговоренні усіх духовних питань Єпископ має право «вето». У такому випадку, якщо згода не була досягнута під час цього засідання Синоду, рішення відкладається до наступного засідання, а одержаний час використовується для більш поширеного обговорення теми і пошуку порозуміння.

Згідно п. 4.11. будь-які суттєві претензії до посадової служби Єпископа, які ставлять під сумнів можливість подовження його діяльності, заявляються до Президії Синоду, яка розглядає цю заяву і доповідає її у Синоді, який, у разі необхідності, приймає рішення про позачергові вибори Єпископа.

У випадку, коли Церква не має можливості обрання Єпископа, або у випадку тривалої вакансії, Синод терміново на один рік призначає Єпископського візитатора. Термін служіння Єпископського візитатора завершується обранням нового Єпископа або з затвердженням самого Єпископського візитатора на посаді Єпископа.

Згідно п. 4.8. Єпископ має повноваження:

- канонічного церковного благословіння та уповноваження на служіння в його духовній посаді після обрання Синодом;

- бути членом Синоду і належним до складу Церковного керівництва (або синодального комітету);

- мати особисту духовну відповідальність за Церкву;

- впроваджувати богослужіння в усіх громадах НЄЛЦУ;

- впроваджувати ординацію пасторів і вводити на посаду інших духовних служителів;

- призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Церковного керівництва і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з внутрішньоцерковним канонічним правом, якщо це передбачено цим;

- наймати та звільняти штатних фахівців канцелярії (у межах затвердженого Церковним керівництвом штатного розкладу);

- здійснювати безпосереднє керівництво поточною діяльністю канцелярії та особисто відповідати за використання печатки Церковного Управління;

- доповідати Синоду та Президії Синоду про стан виконання поточних завдань, про хід церковної роботи та свою особисту діяльність;

- здійснювати службову візитацію до громад НЄЛЦУ;

- представляти НЄЛЦУ у церковних та державних, зовнішніх і внутрішніх стосунках.

Пунктами 3.9., 4.16. визначено, що Церковним керівництвом для поточної роботи утворюється канцелярія, яка підпорядкована Єпископу, є виконавчою структурою Церковного Управління та адміністративним центром, тобто адміністративно-виконавчим органом Єпископату НЄЛЦУ і має наступні завдання:

- здіи?снювати поточну діяльність у відповідності з рішеннями Синоду, Церковного керівництва (синодального комітету) та Єпископа;

- приймати безпосередню участь у розробці цільових програм і напрямків діяльності згідно з рішеннями керівництва Церкви;

- розробляти ділові пропозиціі? з основних напрямків діяльності та надавати їх на затвердження Церковного керівництва;

- здіи?снювати необхідні діі? по розпорядженню коштами та маи?ном згідно з рішенням Церковного керівництва по придбанню та відчудженню маи?нових прав Церкви;

- виконувати інші завдання та обов`язки зі згоди Єпископа.

Канцелярія Єпископату є робочим місцем та посадовою резиденцією Єпископа, якому вона безпосередньо підпорядкована.

Права та обов`язки співробітників Церкви регламентуються посадовими інструкціями та штатним розкладом, затвердженими Церковним керівництвом (синодальним комітетом), але у будь-якому разі вони повинні відповідати вимогам чинного трудового законодавства Украі?ни, зокрема - з питань додержання режиму праці та відпочинку, відповідноі? матеріальноі? винагороди та соціально-пенсіи?ного забезпечення працюючих.

Згідно пунктів 5.1.-5.4. Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ, може мати у власності, прии?мати в дар, продавати і купувати, одержувати по заповітам та іншим порядком маи?но і кошти.

Майно у вигляді будинків, будівель, предметів культу, різного майна культового, соціального, благодійного, дияконічного та господарського призначення, що необхідне Церкві для здійснення її різноманітної діяльності.

Кошти, необхідні НЄЛЦУ для здійснення і втілення своєї діяльності і творчості, складаються з добровільних пожертвувань, заповітів, фінансової допомоги, надходжень від особистої діяльності Церковного Управління (Єпископата) НЄЛЦУ, які були одержані ним в рамках чинного державного законодавства, як від фізичних, так і від юридичних осіб, братніх партнерських громад і релігійних об`єднань, як в Україні, так і з-за кордону.

Церковне Управління (Єпископат) має право використовувати для своі?х потреб земельні ділянки, будинки та інше маи?но, надане и?ому по домовленості на добровільних засадах державою, громадськими установами та окремими громадянами.

Фінансові кошти, після реєстраціі Статуту Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, можуть зберігатися у касі або на банківських рахунках Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ. Вони мають бути використані на утримання працюючих в Церкві осіб, на благодіи?ну допомогу, на утримання церковних будівель та інших об`єктів, які належать НЄЛЦУ або передані для використання, а також для розрахунків по виконанню інших завдань.

Згідно пункту 5.5. здіи?снення діи? по розпорядженню маи?ном і коштами Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ виконує канцелярія Єпископату, яка відповідає перед Єпископом, Церковним керівництвом (синодальним комітетом) і Синодом за цільове використання маи?на і коштів.

Беручи до уваги викладені вище положень Статуту, можна дійти висновку що в структурі Церковного Управління (Єпископату) є такі органи управління:

- вищим органом управління є Синод, який складається з представників громад НЄЛЦУ за квотою та має право вирішувати усі питання в межах України (крім тих, які вирішуються винятково громадою, та тих, що входять у компетенцію регіональних церковних округів).

До компетенції Синоду віднесено затвердження наступного щорічного бюджету Церкви, узгодження річного фінансового звіту та прии?няття рішень з суттєвих маи?ново-грошових питань (про купівлю-продаж, дарування чи прии?няття в дар, заповіт або відчуждення та таке інше), а також надання доручень Синодальному комітету.

На підставі прийнятих Синодом рішень та доручень діють Синодальний комітет, Єпископ та канцелярія Церковного Управління.

Органом, який складається з обраної Президії Синоду та Єпископа і вирішує усі поточні питання керівництва Церквою між засіданнями Синоду є Церковне керівництво (Синодальний комітет), яке діє на виконання рішень та на підставі доручень Синоду.

До повноважень Синодального комітету віднесено складення бюджету Церковного Управління і надання и?ого Синоду для обговорення та прии?няття рішення, прийняття рішення про використання, придбання та відчуждення власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості, а також у відповідності з наданими повноваженнями вирішення інших доручень Синоду.

У складі Синодального комітету Президент Синоду здійснює контроль за виконанням рішень Синоду.

Єпископ здійснює поточне керівництво та репрезентує Церковне Керівництво з усіх правових питань і стосунків на усіх рівнях, з усіма юридичними та фізичними особами, та здійснює безпосереднє керівництво канцелярією Єпископату.

Канцелярія Єпископату, яка утворюється Церковним керівництвом, підпорядкована Єпископу і є адміністративно-виконавчою структурою Церковного Управління та адміністративним центром Єпископату НЄЛЦУ і здіи?снює поточну діяльність у відповідності з рішеннями Синоду, Церковного керівництва (синодального комітету) та Єпископа.

Таким чином, Синод, як вищий орган управління, який приймає рішення з усіх питань діяльності Церковного Управління, зокрема з суттєвих майново-грошових питань, а також затверджує бюджет НЄЛЦУ та фінансовий звіт за результатами виконання бюджету, приймає обов`язкові до виконання рішення та доручення, на підставі яких між засіданнями Синоду та в межах затвердженого Синодом бюджету здійснює свою діяльність Церковне керівництво (Синодальний комітет), Єпископ та канцелярія Єпископату.

Саме керуючись затвердженим бюджетом та рішеннями або ж дорученнями Синоду, Церковне керівництво має право приймати рішення про використання, придбання та відчуження власності Церковного Управління, земельних ділянок та нерухомості, відповідно до яких у подальшому канцелярія Єпископату здіи?снює необхідні діі? по розпорядженню коштами та маи?ном.

У свою чергу виключною компетенцією Синоду є прийняття рішень з суттєвих майново-грошових питань, визначення яких у статуті не наведено.

Обидві сторони розглядають предмети оспорюваних договорів, як «комплекс будівель або ж церковний центр Святого Павла».

Відповідно до пунктів 7.1.-7.3. Статуту канцелярія Єпископату розміщується у церковному будинку Св.Павла в м. Одесі, по вул. Новосільського, 68, якии? є адміністративним центром та посадовою резиденцією Єпископа Німецькоі? Євангелічно-лютеранськоі? Церкви Украі?ни.

Юридичною адресою Церковного Управління (Єпископату) Німецькоі? Євангелічно-лютеранськоі? Церкви Украі?ни є: Украі?на, 65023, місто Одеса, вул. Новосельського, буд. 68.

Лютеранська церква Святого Павла в Одесі визначена головною (кафедральною) церквою Єпископата НЄЛЦУ, в якіи? Єпископ тримає свою кафедру.

Крім того, Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» зазначає, що приміщення будівлі Кірхи (Собору Св. Павла в м. Одесі) є духовним об`єднавчим символом НЄЛЦУ, відомим туристичним об`єктом та місцем прийому офіційних делегацій, як організацій партнерів, так і офіційних осіб держав-членів Європейського Союзу, що дозволяло залучати підтримку партнерів для реалізації з НЄЛЦУ спільних проектів.

Відповідач також посилався на те, що під час проведення богослужінь у Соборі Св. Павла також надходили пожертви.

З огляду на дані обставини, можна дійти висновку, що реалізація статутних завдань відповідача прямо залежить від використання Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» всього комплексу нерухомого майна, статус якого частково визначено у пунктах 7.1.-7.3. статуту.

Загальна площа нерухомого майна, яке на праві власності належить Відповідачу, та є предметом оспорюваних договорів позички становить 4 751,4 кв.м.

В той же час, колегія суддів дослідила все нерухоме майно, що знаходиться у власності Єпископату та встановила наступний перелік:

- земельна ділянка площею 0,0653 га, розташована у АДРЕСА_10 ;

- будинок, площа не вказана, вартістю 44 539,00 грн, розташований у АДРЕСА_10 ;

- квартира у житловому будинку, загальною площею 72,5 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_11 ;

- земельна ділянка, площею 0,015 га, розташована за за адресою АДРЕСА_11 ;

- квартира площею 42 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_12 ;

- квартира, площа не вказана, розташована за адресою АДРЕСА_13 ;

- житловий будинок площею 780,0 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_14 ;

- квартира, загальною площею 71,1 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_15 ;

- нежитлові приміщення, загальною площею 232,3 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_16 ;

- квартира, площею 42,9 кв.м., розташована за адресою, АДРЕСА_17 ;

- нежитлова будівля, загальною площею 1319,7 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_8 ;

- квартира, загальною площею 236,2 кв.м, розташована за адресою АДРЕСА_7 ;

- будівля Кірхі (церква Святого Павла) (перша черга будівництва), загальною площею 704,7 кв.м., розташована за адресою, АДРЕСА_7 ;

- будівля Кірхі (церква Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля), загальною площею 2 490,5 кв.м., розташована за адресою, АДРЕСА_9 .

Таким чином, колегія судді встановила, що нерухоме майно, яке є предметом оспорюваних договорів, складає більшу частину всього нерухомого майна Єпископату.

Крім того, колегією судді встанволено, що упродовж тривалого часу нерухоме майно, яке є предметом спірного договору позички № 2021/68/2, є також і предметом договорів оренди, за якими Релігійна Організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» отримує стабільний щомісячний дохід, а майно, яке є предметом договору позички № 2021/68, також є предметом договорів позички, умовами яких є внесення «добровільних щомісячних пожертв на потреби об`єкта», за якими користувачі також сплачують пожертви.

Станом на 24.04.2021, як дату, вказану в оспорюваних договорах позички, Договори оренди та позички між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та третіми особами (орендарями або користувачами) були чинні до 30.06.2021 (т. 2 а.с. 8-11, 15-18, 19-21, 23-24, т. 3 а.с. 5-8, 9-11, 13, 14-15, 17, т. 4 а.с. 205-208).

За умовами оспорюваних договорів, зміст яких, крім їх предмету, є ідентичним, Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, як Позичкодавець передає, а Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», як Користувач приймає у користування визначене нерухоме майно для розміщення релігійної громади та забезпечення потреб громади (пункти 1.1. та 1.2.).

Відповідно до пункту 3.2. Позичкодавець втрачає право користування Майном і право передання Майна в користування третім особам на той же строк, а згідно пункту 9.5. з моменту підписання цього Договору будь-які правочини Позичкодавця щодо надання права користування майном третіми особами вважаються припиненими автоматично.

Водночас пунктом 6.3. Договору встановлено, що Позичкодавець несе відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях, згідно із законодавством.

Згідно пункту 9.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та складання Акту прийому-передачі майна Користувачу і діє до 24 квітня 2024 р. включно.

Згідно пункту 9.3. зміни і доповнення до умов цього договору або його розірвання допускаються виключно за взаємною згодою сторін. Жодне з положень цього договору або відсутність будь-якого застереження в цьому договорі не можуть тлумачитись як такі, що передбачають або допускають можливість одностороннього розірвання цього договору Позичкодавцем.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі і у випадках, якщо після його укладення законодавством будуть встановлені правила, що погіршують становище Користувача.

Таким чином, за умовами оспорюваних договорів позички відповідач передає комплекс нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м. який складається з об`єктів, які є предметом договорів оренди, та договорів позички, за умовами яких Відповідачу сплачуються грошові кошти, а також адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископата НЄЛЦУ у строкове безоплатне користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» із одночасною втратою можливості користування та передання Майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору.

Тобто, за умовами оспорюваних договорів відповідач позбавляє себе можливості користування нерухомим майном як з комерційною, так і з вказаною у Статуті метою на тривалий строк без можливості одностороннього розірвання договору, а подальше використання об`єктів позички повністю залежить від волі Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», як однієї з релігійних громад, які об`єднуються Церковним Управлінням.

Колегія суддів також бере до уваги те, що у рішенні Синоду Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Єванеглічно-Лютеранської Церкви України», викладеному у Протоколі засідання Синоду № 19/11/22 від 19.11.2022 зазначено, що укладення таких правочинів згідно діючого станом на вказану у договорах дату, Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, відноситься до суттєвих майново-грошових питань та рішення про укладення таких правочинів має прийматися виключно Синодом (т. 8 а.с. 87, зворот).

Беручи до уваги всі викладені вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстнації про те, що питання передання у користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» може бути віднесено до «суттєвих майново-грошових питань», виключне право на вирішення якого належить Синоду, як вищому керівному органу Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України.

Натомість у матеріалах справи відсутнє рішення Синоду або ж його доручення Синодальному комітету на передання у користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» комплексу будівель, що є предметом оспорюваних договорів.

Тобто матеріали справи не містять доказів наявності рішення повноважного керівного органу Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України щодо укладення оспорюваних договорів або ж уповноваження на їх укладення інших керівних органів, у тому числі уповноваження самого ОСОБА_3 , а зі змісту укладених договорів вбачається, що вони мають наслідком погіршення майнового стану Відповідача та обсягу прав власника нерухомого майна.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він діяв на виконання рішення Синодального комітету, оформленого Протоколом № 39/4 від 29 жовтня 2020 року у складі Президента Президіуму А. Кузнєцова, секретаря Президіуму В. Целінко, члені Президіуму С. Фехтела, Л. Галімової, Л. Мяттанен (т. 3 а.с. 180-181), оскільки зазначений склад Синодального комітету не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а матеріали справи не містять жодного протоколу засідання Синоду НЄЛЦУ, яким би вказані особи були обрані та входили до складу керівних органів.

Частиною 6 ст. 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями ч. 6 ст. 91 ГПК України, вірно не прийняв до уваги надану Позивачем копію Протоколу Синодального комітету № 39/4 від 29.10.2020 року, оскільки у матеріалах справи відсутній оригінал даного доказу, а Позивачем, як учасником, який подав даний доказ, оригінал за клопотанням відповідача до суду не надано.

Відповідачем у свою чергу надано суду заяву про кримінальне правопорушення за фактом відсутності 29.06.2021 року під час доступу до приміщень, значної частини документації Церковного Управління, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021168500000643 від 29 липня 2021 року щодо реєстрації даної заяви та початку досудового розслідування (т. 9, а.с. 35-39).

Крім того, матеріали справи містять листи Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» до ОСОБА_3 із доказами їх відправки протягом травня-червня 2021 року на адресу колишнього Єпископа С. Машевські про надання оригіналів або за їх відсутності копій усієї документації Церковного Управління, вимогою надання доступу до приміщень Собору Св.Павла в м. Одесі за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, 68/1, 68/2 (т. 4 а.с. 171-183), а також опубліковане 04.06.2021 року у випуску № 104 (7604) газети «Голос України» оголошення щодо повернення документації та надання детального звіту про використані кошти (т. 4 а.с. 184).

Натомість матеріали справи не містять доказів передання ОСОБА_3 як колишнім керівником Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» документації новому керівнику після 13.05.2021.

Отже, щодо доводів апелянтом про неможливість подання оригіналу Протоколу № 39/4 від 29.10.2020 та про приховування Відповідачем даного доказу колегія суддів відноситься критично. При цьому колегія враховує, що Відповідачем заперечується існування даного доказу взагалі.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повноважності складу Синодального комітету, який приймав рішення, оформлене Протоколом № 39/4 від 29 жовтня 2020 року, адже вказаний склад Синодального комітету заперечується Відповідачем, а також релігійними громадами, відповідно до наданих листів (т. 4 а.с. 187-201) та не відповідає відомостям, що містяться у наявних у матеріалах справи доказах, а саме Протоколі засідання Синоду НЄЛЦУ від 25-26 жовтня 2019, згідно якого до складу Синодального комітету після 25-26 жовтня 2019 року входять: ОСОБА_32 , Президент Синоду ОСОБА_33 , членів Президії ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т. 4 а.с. 116-129).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

З огляду на дані обставини, колегія суддів не приймає до уваги заяви свідків ОСОБА_34 , Мяттанен та ОСОБА_35 , оскільки склад керівного органу Відповідача може бути підтверджено лише відповідними письмовими доказами протоколами засідання синоду про обрання таких осіб до складу синодального комітету, а існування рішення Синодального комітету лише самим протоколом синодального комітету, яким таке рішення оформлене.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріали справи не містять рішень жодного органу Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» щодо укладення оспорюваних правочинів взагалі.

У даному випадку, судом першої інстанції також вірно було враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у Постановах у справах, що були прийняті у спорах за участі сторін стосовно визнання недійсними рішень Синоду щодо складу керівних органів Відповідача.

Так суди зазначили, що всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності. Тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими рішеннями, з питань внутрішньої статутної діяльності церкви підлягають розгляду в межах процедур, встановлених статутом релігійної організації.

Спори щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та порядку формування органів управління керівництва є внутрішньоцерковними спорами, на які не поширюється судова юрисдикція.

Така правова позиція викладена у Постановах від 09.01.2020 у справі 522/10230/17, від 04.11.2020 у справі 916/3530/19.

Відповідно до пункту 3.3.5 Статуту, затвердженого Протоколом засідання Синоду № 04/09/21 від 04.09.2021 року та діючого на час розгляду справи, Синод має право вирішувати усі питання, які стосуються діяльності НЄЛЦУ в межах України.

Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів (т. 8 а.с. 99).

Аналогічні положення містили пункт 3.3.5. Статуту, затвердженого Протоколом засідання Синоду від 31.10.2020 року № 31/10 та зареєстр. Наказом № 5/10-03/c від 23.04.2021 Державної служби з етнополітики та свободи совісті та пункт 4.3. Статуту, затвердженого Протоколом 6-го засідання Синоду НЄЛЦУ 3 скликання від 04.10.2005 та зареєстр. Наказом Державного департаменту у справах релігій № 6 від 15.12.2005.

Матеріали справи містять позицію вищого керівного органу Відповідача Синоду, викладену у Протоколі № 19/11/22 від 19.11.2022 року, зокрема про те, що: «укладення С. Машевські від імені Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України:

- Договору позички № 2021/68 від 24 квітня 2021 року про передання у позичку (строкове безоплатне користування) адміністративного будинку по АДРЕСА_8 , загальною площею 1556,2 кв.м., а також Додаткової угоди № 1 від 29 квітня 2021 року до нього про передання у позичку (строкове безоплатне користування) квартири за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 236,2 кв.м. та нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 1 319,7 кв.м.,

- Договору позички № 2021/68/1 від 24 квітня 2021 року про передання у позичку (строкове безоплатне користування) будівлі Кірхи (церква Святого Павла), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м.,

- Договору позички № 2021/68/2 від 24 квітня 2021 року про передання у позичку (строкове безоплатне користування) будівлі Кірхи (церква Святого Павла) (друга черга будівництва адміністративна будівля), розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 2490,5 кв.м.,

вважаються такими, що укладені поза межами повноважень, оскільки укладення таких правочинів згідно діючого станом на вказану у договорах дату, Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, відноситься до суттєвих майново-грошових питань та рішення про укладення таких правочинів має прийматися виключно Синодом, є укладеними не в інтересах Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» (раніше Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України), оскільки суттєво погіршують її майновий стан та зменшують можливість реалізації статутних завдань внаслідок неотримання доходу, а також їх укладення не відповідає внутрішній волі та волі її громад-учасників, що підписуються під даним рішенням Синоду, що виключає схвалення цих правочинів, підтверджує відсутність факту схвалення цих правочинів у будь-який час у минулому та виключає можливість схвалення у майбутньому.

Також вважаються нікчемними і такими, що не породжують будь-яких юридичних наслідків з моменту їх прийняття, будь-які рішення Синодального комітету про вчинення вказаних вище договорів позички, зокрема, але не виключно, рішень, оформлених Протоколом № 39/4 від 29 жовтня 2020 року, оскільки у період з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року повноважним складом Синодального комітету Синодом НЄЛЦУ визнається наступний: Президент Синоду Гросс О.М., члени Синодального комітету Цеханович В.Е., ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , Єпископський візитатор ОСОБА_15 , а з жовтня 2019 року по травень 2021 року наступний: Президент Синоду Гросс О.М., ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , Єпископ Шварц П.М., запасний член Президії Цеханович В.Е. Отже Синодальний комітет у будь-якому іншому складі був неповноважним, а будь-які прийняті ним рішення були і є нікчемними та не можуть породжувати будь-яких юридичних наслідків» (т. 8 а.с. 87-98).

Таким чином, відповідно до положень Статуту вищим керівним органом Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» підтверджено відсутність волевиявлення Відповідача на укладення оспорюваних договорів позички та подальшого їх схвалення.

Доказів на спростування викладених обставин матеріали справи не містять.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що висловлення позиції Синодом відбулося через значний час після укладення оспорюваних договорів, адже матеріали справи не містять доказів обізнаності Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» про існування оспорюваних договорів до моменту звернення позивача до суду, а статут не містить часових обмежень щодо висловлення такої позиції.

Наявні у справах оспорювані договори та акти до них підписані від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» самим С. Машевські, а не уповноваженим представником (т. 1 а.с. 31-40).

Як було встановлено вище, матеріали справи не містять доказів передання ОСОБА_3 як колишнім керівником Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» документації новому керівництву після 13.05.2021.

Отже, зважаючи на відсутність рішення повноважного органу Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, судом встановлена відсутність повноважень С. Машевські, як керівника Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України на укладення оспорюваних договорів позички.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна послідовна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

Водночас, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.03.2018р. у справі № 910/11079/17).

Оцінюючи поведінку сторін після підписання оспорюваних договорів суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дій щодо виконання оспорюваних правочинів до моменту відхилення поданих до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Натомість зі змісту банківських виписок, наданих Відповідачем за квітень та травень 2021 року вбачається, що орендарі сплачували Релігійній Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» авансові платежі та платежі за оренду приміщень за травень 2021 (т. 2 а.с. 239-240), а користувачами були сплачені пожертви (т. 3 а.с.12, 16, 19, 20-22).

Також з наявних у матеріалах справи банківських виписок (т. 2 а.с. 242) та договорів (т. 5 а.с. 42-179) встановлено, що 14.07.2021 та 01.08.2021 Відповідачем після закінчення строку договорів оренди від 01.01.2021 (30.06.2021) було укладено з орендарями приміщень нові договори оренди та позички.

Отже Відповідач продовжив використовувати об`єкти нерухомого майна, які є предметом оспорюваних договорів позички.

Вказані дії Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» вказують на несхвалення таких правочинів, як договори позички, та на невчинення дій, що свідчили би про прийняття оспорюваних правочинів до виконання.

Жодних доказів наступного схвалення оспорюваних правочинів Відповідачем, яке б виходило від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення, матеріали справи не містять.

При цьому суд відхиляє доводи апелянта щодо сплати позивачем комунальних послуг за Відповідача (т. 3 а.с. 184-191), оскільки відповідно до вказаних вище вимог вчинення дій зі схвалення правочину має здійснюватися саме відповідачем через уповноважений орган відповідача.

У Постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання».

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договори позички № 2021/68, 2021/68/1, 2021/68/2 від 24.04.2021 та Додаткову угоду № 1 від 29.04.2021 до Договору позички № 2021/68 від 24.04.2021 було підписано С. Машевські з перевищенням повноважень.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, відсутність реального наміру Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» щодо укладення даних договорів та подальшого їх виконання. Дії Відповідача, зокрема, щодо переукладення договорів оренди частини спірного майна з третіми особами свідчать про відсутність реального наміру укладення і виконання оспорюваних договорів позички.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» про визнання недійсними Договорів позички № 2021/68, 2021/68/1, 2021/68/2 від 24.04.2021 та Додаткової угоди № 1 від 29.04.2021 до Договору позички № 2021/68 від 24.04.2021, у зв`язку з укладенням таких договорів ОСОБА_5 з перевищенням повноважень.

Щодо укладення ОСОБА_5 договорів позички всупереч інтересам Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та внаслідок зловмисної домовленості представників сторін оспорюваних договорів позички, колегія суддів зазначає наступне.

Орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у ст. 237 ЦК України (дана правова позиція наведена у п. 6.18. Постанови Великої Палати Верховного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17).

Відповідно до ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом визначених положень чинного законодавства України виконуючи покладені на особу, яка діє від імені юридичної особи (в т.ч. директор), обов`язки, остання зобов`язана діяти виключно в інтересах такого товариства, добросовісно і розумно реалізовувати отримані цивільні права з метою дотримання встановлених законодавством принципів здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність чи відсутність встановлених власниками юридичної особи обмежень повноважень особи, яка діє від її імені, не може обмежувати обов`язок останньої дотримуватися закріплених в законодавстві принципів здійснення господарської діяльності та наведених засад представництва відповідної юридичної особи (аналогічна правова позиція встановлена у Постанові Верховного суду від 20.11.2019 року у справі № 752/10903/16-ц).

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства (Постанова Верховного суду від 20.12.2022 у справі № 906/1316/21).

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Подібні правові висновки викладені в п. 6.20.-6.22., 7.3. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2129/17.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Відповідач є центром релігійного об`єднання, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ (т. 1 а.с. 154-163, т. 2 а.с. 145-154).

Пунктом 5.4. Статуту визначено, що фінансові кошти, після реєстрації Статуту Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, можуть зберігатися у касі або на банківських рахунках Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ. Вони мають бути використані на утримання працюючих в Церкві осіб, на благодіи?ну допомогу, на утримання церковних будівель та інших об`єктів, які належать НЄЛЦУ або передані для використання, а також для розрахунків по виконанню інших завдань.

Розділом 2 Статуту визначено задачі Єпископату у внутрішній та зовнішній сферах діяльності, які безпосередньо пов`язані з координацією церковної діяльності та підтримкою релігійних громад.

Натомість на відміну від відповідача, позивач є місцевою релігійною громадою, район діяльності якої поширюється лише на місто Одесу (т. 1 а.с. 14-30).

Відповідно до наданих Відповідачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2021 року, а також відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб у Релігійній організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» станом на квітень 2021 року було працевлаштовано 22 особи, у т.ч. сам С. Машевські.

Загальна сума зобов`язань із виплати заробітної плати на квітень 2021 року становила 138 400 грн., податків на доходи фізичних осіб 24 912 грн., військового збору 2 076 грн. (т. 3 а.с. 23-38).

З наданого Відповідачем розрахунку, сума витрат на виплату заробітної плати та податків перевищує витрати на утримання приміщень (т. 6 а.с. 33).

Відповідно до листа (претензії) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 22.06.2021 за № 01-13/223 за укладеним між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 3080 кв.м. (зареєстрований в Одеському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 040950500036) Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» мала зобов`язання з орендної плати, а також заборгованість у сумі 278 238, 18 грн. за договором (т. 2 а.с. 51-52, т. 3 а.с. 41-42).

Відповідно до листа (претензії) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.06.2021 за № 01-13/255 за укладеним між Одеською міською радою та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України договором оренди землі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 загальною площею 990 кв.м. (зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» від 07.05.2009 № 409505000038) Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» мала зобов`язання з орендної плати, а також заборгованість у сумі 986 379, 22 грн. за договором (т. 2 а.с. 49-50, т. 3 а.с. 39-40).

Отже, станом на 24.04.2021, Релігійна організація «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» мала низку фінансових зобов`язань.

Також, як було встановлено судом, починаючи з 2019 року та по теперішній час між Релігійною організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» та третіми особами щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та Новосельського, 68/2 існують договірні відносини оренди та позички (т. 1 а.с. 243-250, т. 2 а.с. 1-32, 234-250, т. 3 а.с. 1-11, т. 4 а.с. 205-208).

Усі наявні у матеріалах справи договори оренди та позички приміщень, укладені до 29.06.2021 від імені Церковного Управління (Єпископату) НЄЛЦУ, підписані С. Машевські, тобто відповідач та С. Машевські, як колишній керівник відповідача, не вперше перебувають у цих договірних відносинах, вони є тривалими.

Такі договори укладені у т.ч. і 01.01.2021 на період до 30.06.2021, тобто навіть після стверджуваного Позивачем наявності рішення Синодального комітету, оформленого Протоколом № 39/4 від 29.10.2020.

Відповідно до наданих Відповідачем банківських виписок за 2020-2021 роки, а також розрахунків (т. 6 а.с. 33-102) основним джерелом доходу Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» є надходження від оренди приміщень.

Доказів від Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» на спростування наведених відповідачем розрахунків матеріали справи не містять.

Також відповідачем надано прибуткові касові ордери про надходження пожертв від осіб, з якими укладено договори позички (т. 2 а.с. 22, 26, 29-32), а 14.07.2021 з цими ж особами укладено договори оренди приміщень (т. 2, а.с. 1-18).

Як вже встановлено судом, за умовами оспорюваних договорів Позичкодавець втрачає право користування Майном і право передання Майна в користування третім особам на той же строк, а згідно пункту 9.5. з моменту підписання цього Договору будь-які правочини Позичкодавця щодо надання права користування майном третіми особами вважаються припиненими автоматично.

Водночас пунктом 6.3. Договору встановлено, що Позичкодавець несе відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях, згідно із законодавством.

Згідно пункту 9.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та складання Акту прийому-передачі майна Користувачу і діє до 24 квітня 2024 р. включно.

Згідно пункту 9.3. зміни і доповнення до умов цього договору або його розірвання допускаються виключно за взаємною згодою сторін. Жодне з положень цього договору або відсутність будь-якого застереження в цьому договорі не можуть тлумачитись як такі, що передбачають або допускають можливість одностороннього розірвання цього договору Позичкодавцем.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі і у випадках, якщо після його укладення законодавством будуть встановлені правила, що погіршують становище Користувача.

В той же час, відповідно до наявного у матеріалах справи Договору позички нежитлових приміщень № 37/09-2017 між Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські, як позичкодавцем та Німецькою євангелічно-лютеранської релігійною громадою м. Одеса між сторонами раніше вже були наявні договірні відносини позички нежитлових приміщень (т. 2 а.с. 57-60, т. 3 а.с. 47-50).

За умовами даного договору позичкодавець передавав у тимчасове безоплатне користування частину адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та складається з нежитлових приміщень, загальною площею 294,7 кв.м., що позначені за периметром у Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.1. даного Договору було визначено строк договору 12 місяців.

Одним з обов`язків користувача було не здавати Об`єкт в суборенду (п. 3.4.5.).

Зазначений договір підлягав достроковому розірванню за домовленістю Сторін або в односторонньому порядку на підставі рішення Позичкодавця або Користувача за умови повідомлення про це за 14 календарних днів до припинення строку дії Договору (п. 4.1.).

Аналогічні або ж схожі умови містять договори позички з іншими релігійними громадами, які були надані самим Позивачем (т. 3 а.с. 170-176).

Таким чином, умови оспорюваних договорів позички суттєво відрізняються від умов договорів, які укладались Церковним Управлінням з релігійними громадами, які об`єднуються Відповідачем, у т.ч. із Позивачем.

У свою чергу, відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно ч. 3 ст. 827 ЦК України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (найм, оренда). У свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є, зокрема, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Згідно ч. 1 ст. 834 ЦК України користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов`язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

Окремі випадки, в яких Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі також передбачені ч. 2 ст. 834 ЦК України, зокрема у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому.

Таким чином суттєві умови оспорюваних договорів позички відрізняються також і від тих, які визначені ЦК України, зокрема щодо неможливості одностороннього розірвання договору та повернення предмету позички в будь-який час до спливу строку договору.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 ЦК України цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (п. 8.26. Постанови Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Пунктами 8.19.-8.20. даної постанови визначено, що за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

За наслідком укладення оспорюваних правочинів відповідач позбавляється права ефективного користування та розпорядження комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., у т.ч. адміністративного центру (посадової резиденції) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископату НЄЛЦУ.

Більше того, наслідком укладення оспорюваних правочинів є неможливість відповідача передавати у користування за плату нерухоме майно, як те, за яке протягом останніх років та станом на 24.04.2021 і далі відповідач отримував бюджетоутворюючий дохід, так і потенційно іншого майна, яке становить предмет оспорюваних договорів позички.

Тобто відповідач без можливості користування майном та передання його у користування третім особам, у т.ч. за плату залишився лише формальним власником об`єктів нерухомого майна, які є предметом оспорюваних договорів позички та несе відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях, згідно із законодавством.

Правомірний інтерес Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», як власника майна, полягав саме у ефективному використанні приміщень як з метою, визначеною Статутом, так і у збільшенні або ж збереженні доходів, отриманих від передачі його в оренду або користування третім особам з метою реалізації статутних завдань.

Отже колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про те, що умови договору позички є для нього вкрай невигідними, оскільки звужують його правомочності, як власника майна, погіршують його майновий стан та можливість використання нерухомого майна відповідно до мети (статусу), передбаченої його Статутом, що свідчить про невідповідність оспорюваних правочинів загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, зважаючи на усі викладені вище обставини, за наявності договірних зобов`язань, зобов`язань з орендної плати за землю, заробітної плати та ін., вже тривалий час перебуваючи у договірних відносинах з третіми особами, С. Машевські, як керівник Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», підписуючи оспорювані договори за наведених умов, не міг не усвідомлювати настання таких негативних наслідків для Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», як втрата права користування комплексом нерухомого майна, загальною площею 4 751,4 кв.м., який складається з об`єктів, що є предметом договорів оренди, а також договорів позички, за умовами яких Відповідач отримує основні грошові надходження, адміністративним центром (посадовою резиденцією) Єпископа та головною (кафедральною) церквою Єпископату НЄЛЦУ із одночасною втратою можливості користування та передання майна в користування третім особам на той же строк, а також без можливості одностороннього розірвання договору.

Більше того, наслідком передання комплексу нерухомого майна, загальною площею 4751,4 кв.м. у строкове безоплатне користування Релігійній організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», яка є лише однією з релігійних громад, що об`єднуються Єпископатом, позбавляє Відповідача ефективної реалізації правомочностей власника через статутні органи управління, в яких беруть участь або склад яких формують усі релігійні громади, що об`єднуються відповідачем.

Крім того, підписуючи договори позички № 2021/68 та 2021/68/1 та будучи підписантом Охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини від 25.04.2014 № 04-02/1175 та від 16.05.2021 № 04-02/1382 щодо пам`яток культурної спадщини та їх складових частин від імені відповідача, достовірно знаючи про встановлені ними обмеження, С. Машевські не міг не знати, що діє на шкоду Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», оскільки передання у користування іншій особі об`єктів культурної спадщини має наслідком ризик застосування санкцій, передбачених статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Отже за результатом підписання оспорюваних договорів Релігійна організація «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» отримала користь від цих правочинів у вигляді права користування комплексом нерухомого майна та права передання його третім особам, у т.ч. за плату, тоді як відповідач, по суті, без жодних на те передумов просто відмовився від користування комплексом нерухомого майна на тривалий час.

Вказане вище свідчить про укладення С. Машевські оспорюваних договорів позички не в інтересах Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України», всупереч принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також без дотримання меж нормального господарського ризику.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що поняття «невигідний», «марнотратний», «дотримання меж нормального господарського ризику», тощо не розповсюджується на неприбуткові організації, оскільки такі поняття виходять з положень ЦК та ГК України, загальних принципів та вимог, що пред`являються в якості умов для чинності правочинів, тобто можуть застосовуватись до усіх учасників цивільних правовідносин, у тому числі неприбуткових організацій, зокрема релігійних.

При цьому помилковою є позиція апелянта про те, що доходи від передання в оренду приміщень ледве покривали витрати на утримання цих приміщень, а також інших приміщень церковного комплексу, а утримання приміщень, які є предметом оспорюваних договорів «було суттєвим фінансовим тягарем», оскільки на підтвердження цієї обставини Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» не надано жодних доказів.

Натомість таке твердження спростовується банківськими виписками та розрахунками, наданими відповідачем (т. 4 а.с. 213-219, т. 6 а.с. 33-102).

Аналогічним чином спростовується теза апелянта про те, що громада постійно надавала фінансову підтримку Єпископату: оплачував комунальні послуги, виступав поручителем за його зобов`язаннями, тощо. Доказів на підтвердження вказаного доводу Позивачем суду не надано, а матеріали таких доказів системної підтримки або ж сплати комунальних чи інших послуг за відповідача не містять. Натомість Відповідачем надано суду листи ТОВ «ЮГ-ГАЗ» № 932 від 03.11.2022 (т. 4 а.с. 211), ТОВ «ООЕК» № 587/06-02-3038 від 05.08.2022 (т. 4 а.с. 212) та Філії «Інфокс» від 17.08.2022 № 2221-04/4824 (т. 6 а.с. 32), якими спростовуються такі доводи.

В той же час, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він діяв не за власним розсудом та/або у власних інтересах, а згідно з рішенням колегіального органу Церкви, оскільки судом було вище надано оцінку Протоколу Синодального комітету № 39/4 від 29.10.2020 та не прийнято його до уваги.

Крім того, аналіз положень Статуту Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» дає підстави для висновку про те, що пастор Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» має значний безпосередній вплив на діяльність керівних органів релігійної громади, які вирішують усі питання діяльності Громади, у тому числі питання розпорядження грошовими коштами, та діяльність Позивача в цілому.

Сторонами справи не заперечувалося, що С. Машевські станом на 24.04.2021 займав посаду (перебував у сані) пастора Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса».

У матеріалах справи також міститься Наказ № 0201120/1 від 02.01.2020, яким С. Машевські призначив себе пастором громад НЄЛЦУ у містах: Одеса, Дніпро, Херсон, Вінниця з повним виконанням обов`язків згідно правил і положень про служіння ЦУ (Єпископату) НЄЛЦУ (т. 4, а.с. 35).

Також у матеріалах справи наявний лист Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса» до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 16.06.2021 за вих. № 160621/1, підписаний Головою Ради Громади Яніною Н.С. та Секретарем Ради Громади Шепетою О.О. зі змісту якого вбачається, що членом Ради Громади, обраної 08.12.2019 є С. Машевські (т. 4 а.с. 34).

Суд звертає увагу на те, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові КГС ВС від 17 серпня 2021 року у справі № 924/139/20.

Якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 15.03.2023 року у справі № 642/7417/18, 01.02.2023 № 569/19674/19).

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17).

Таким чином підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 547/692/20, у Постанові Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Отже підписуючи оспорювані договори позички від імені Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви Україн» С. Машевські вчинив правочин щодо передання у користування нерухомого майна юридичній особі, на діяльність якої загалом мав значний безпосередній вплив, оскільки був членом Ради Громади вищого керівного органу, до компетенції якого віднесено вирішення питання розпорядження майном та коштами Громади.

Відповідач також пов`язує особистий інтерес ОСОБА_3 щодо укладення оспорюваних договорів із тим, що останній був зареєстрований як фізична особа за адресою: АДРЕСА_7 (т. 6, а.с. 111), а у справі № № 522/17607/21 за позовом відповідача до ОСОБА_3 про виселення з вказаної квартири його представник, який є представником позивача у даній справі, посилався на договір № 2021/68 від 24.04.2021 як підставу для відмови у позові.

Зазначені вище обставини дають підстави для висновку про те, що укладаючи договір № 2021/68 від 24.04.2021 та Додаткову угоду № 1 до нього, ОСОБА_3 отримував можливість впливати через керівний орган позивача, членом якого він є, на можливість подальшого проживання у належній відповідачу квартирі незалежно від волі відповідача як власника майна, що також може свідчити про особистий інтерес ОСОБА_3 в укладенні договору позички № 2021/68 від 24.04.2021.

Із урахування викладеного, слід зазначити, що укладення оспорюваних договорів позички Відповідачем, від імені якого діяв ОСОБА_3 , з Релігійною організацією «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса», членом вищого керівного органу якої та особою, яка здійснює на неї значний вплив, є сам ОСОБА_3 , вказує на укладення угоди останнім за відсутності відповідних повноважень не в інтересах відповідача, а також у власних інтересах та в інтересах Релігійної організації «Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса» з порушенням приписів частини третьої статті 238 ЦК України.

З огляду на вищевказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги Релігійної Організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» про визнання недійсними Договорів позички № 2021/68, 2021/68/1, 2021/68/2 від 24.04.2021 та Додаткової угоди № 1 від 29.04.2021 до Договору позички № 2021/68 від 24.04.2021 підлягають задоволенню і з цієї підстави.

Щодо недотримання вимог ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» при укладенні спірних договорів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути, зокрема передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною другою даної статті визначено, що особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Отже чинним законодавством встановлено, що власник об`єкта культурної спадщини може реалізувати своє суб`єктивне право на таке майно (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) як шляхом його відчуження, так і шляхом передачі його у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини

Таким чином укладенню правочинів щодо відчуження або передання об`єктів нерухомого майна, які мають статус пам`яток культурної спадщини має передувати отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в ред. від 16.10.2020, що діяла станом на 24.04.2021) пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень закону об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії і культури» визнаються пам`ятками відповідно до цього закону.

Вказані положення були чинними як станом на момент реєстрації права власності та введення в експлуатацію будівлі Кірхи у 2011 році, так і станом на момент укладення охоронного договору, тобто на 2014 рік, а також відповідно до редакції закону від 24.02.2016 і раніше.

Відповідно до ст. 6 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії і культури» до пам`яток історії та культури належать пам`ятки містобудування та архітектури архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв`язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Зі змісту наявної у матеріалах справи Постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 року № 442 розташована по вул. Новосельського, 68 (Новосельського, 68/1) в м. Одесі Кірха (Лютеранська церква Святого Павла (арх. Боффо Ф.К., ОСОБА_37 ) прийнята під охорону держави, як пам`ятка містобудування і архітектури (т. 4 а.с. 202-204).

Більше того, у матеріалах також міститься Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 від 16.05.2014 року, укладений між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські, щодо охорони нежитлової будівлі-пам`ятки, загальною площею 704,7 кв.м., що розташовується за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 у м. Одеса (поштова адреса: м. Одеса, вул. Новосельського, 68/1) Лютеранська церква Святого Павла побудована у 1824-1828 рр., перебудована у 1895-1896 рр., архітектори Ф.К. Боффо, Г.К. Шеврембрандт), під охорону держави прийнята рішенням Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. № 442 як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення.

Відповідно до пункту 4 Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 від 16.05.2014 року, який підписано С. Машевські, власник зобов`язується здійснювати передачу у користування чи управління пам`ятки тільки після письмової згоди відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в ред. від 19.04.2014), що діяла станом на момент укладення охоронного договору № 04-02/1382 від 16.05.2014 року, усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Аналогічні положення містить Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 (далі порядок).

Також згідно пункту 1 порядку охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Пунктом 3 порядку визначено, що якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони культурної спадщини, на території якого знаходиться пам`ятка, після погодження його з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Як вбачається зі змісту охоронного договору він укладений органом охорони культурної спадщини Одеської області та погоджений Міністерством культури України.

Також матеріали справи містять лист Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.08.2022 року № 06/18/1260-22 згідно якого «Будинок Кірхи» по вул. Новосельського, 68 взято на облік як пам`ятку архітектури республіканського значення та відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнається пам`яткою національного значення і відомості про погодження відчуження вказаної пам`ятки відсутні (т. 4 а.с. 209-210).

Аналогічні відомості містяться у листі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 02.08.2022 № 1462/10/01-22/867 (т. 5 а.с. 189-190).

Отже належність будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м. до пам`яток національного значення підтверджується наявними матеріалами справи та уповноваженими органами.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будівля Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м., яка належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності: серія САЕ № 536721, виданого 16.11.2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, є пам`яткою культурної спадщини національного значення - Лютеранська церква Святого Павла побудована у 1824-1828 рр., перебудована у 1895-1896 рр., архітектори Ф.К. Боффо, Г.К. Шеврембрандт), під охорону держави прийнята рішенням Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р. № 442 як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення.

Матеріали справи не містять передбаченого статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктом 4 Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1382 від 16.05.2014 року наданого Міністерством культури та інформаційної політики України як уповноваженим органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, погодження (дозволу) на передання Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» будівлі Кірхи (церкви Святого Павла) в місті Одеса по вул. Новосельського, 68/1, загальною площею 704,7 кв.м.

З огляду на дані обставини, колегія суддів вважає, що при укладенні спірного правочину Договору позички від 24.04.2021 № 2021/68/1 сторонами не дотримано законодавчо визначеного порядку, який має передувати укладенню договорів такого виду, що, в силу ст. 215 ЦК України є окремою підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства (аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у п. 38 Постанови від 03.05.2018 у справі № 7/61-9/80).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в ред. від 16.10.2020, що діяла станом на 24.04.2021) пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Наказом Міністерства культури і туризму України № 728/0/16-08 від 20.06.2008 року затверджено межі та режими використання зон охорони пам`яток культурної спадщини та історичних ареалів міста Одеси, визначених науково-проектною документацією, розробленою УДНДІП «Діпромісто».

Цим наказом до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Одеси, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено Будівлю лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст., що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68 (охоронний номер 548-Од), взяту під охорону Рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року.

Відповідно до охоронного договору від 25.04.2014 року № 04-02/1175 щодо адміністративного будинку, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 (свідоцтво про право власності від 04 жовтня 2004 року САА № 448650), укладеного між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в особі виконуючого обов`язки начальника управління Стоянова Ф.Ф. та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в особі С. Машевські предметом охорони є будівля-пам`ятка місцевого значення: будівля лютеранського училища, побудована у 1897, арх. А.Е. Шейнс, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68, прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 року № 728/0/16-08; охоронний № 548-ОД (т. 1 а.с. 206-223, т. 2 а.с. 197- 214).

Зі змісту листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 02.08.2022 № 1462/10/01-22/867 розташована по вул. Новосельського, 68 на розі пров. Топольського в м. Одеса Будівля лютеранського училища, споруджена за проектом архітектора А.Е. Шейнса у 1897 р., прийнята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580 як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення; наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 № 728/0/16-08 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний № 548-Од (т. 5 а.с. 189-190).

Отже матеріалами справи підтверджується, що адміністративний будинок, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 є пам`яткою архітектури місцевого значення, згідно Реєстру пам`яток місцевого значення (Будівля лютеранського училища (арх. Шейнс А.Е.) кін. XIX ст. є пам`яткою архітектури та містобудування, історії, Наказ МКТ від 20.06.2008 № 728/0/16-08 547.

Разом із цим Відповідач зазначає про те, що у квітні 2021 року (тобто в період укладення договорів позички) є власником нежитлової будівлі по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартири № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м.

Вказане підтверджується Довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 263379874 та № 263379878 від 28.06.2021, що надані Відповідачем (т. 1 а.с. 192-197).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єктом культурної спадщини визнається, у тому числі споруда (витвір), компекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані із ним рухомі предмети, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Предмет охорони об`єкта культурної спадщини це характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

За типами об`єктів культурної спадщини поділяються зокрема на споруди (витвори) твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об`єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб (частина перша статті 2).

За видами об`єкти культурної спадщини поділяються на:

- об`єкти архітектури окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

- об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

Отже Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначає саме характерну властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, як підставу визнання об`єкта пам`яткою, зокрема архітектури та містобудування, як окремі будівлі або споруди, які повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля лютеранського училища, побудована у 1897, арх. А.Е. Шейнс, що знаходиться за адресою вул. Новосельського, 68, прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008 року № 728/0/16-08; охоронний № 548-ОД, як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення.

Зі змісту Плану приміщень пам`ятки вбачається, що кв. 1 входить до складу нежитлової будівлі (т. 1 а.с. 217).

Відповідно до змісту пункту 1 Додаткової угоди квартира та нежитлова будівля до поділу разом складали адміністративний будинок, який належав Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія САА № 448650 від 04.10.2004р. (т. 1 а.с. 33).

Натомість умови пункту 7 охоронного договору покладають на власника обов`язок не використовувати пам`ятку як постійне або тимчасове житло.

Зважаючи на викладене нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м. є складовими частинами пам`ятки - адміністративного будинку, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68.

Отже поділ об`єкту нерухомого майна - адміністративного будинку, площею 1556,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Новосельського, 68 та нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м., хоч і суперечить умовах укладеного охоронного договору від 25.04.2014 року № 04-02/1175, однак не позбавляє саму будівлю або ж її частини статусу пам`ятки культурної спадщини.

Оскільки нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м. є складовими пам`ятки - будівлі лютеранського училища, побудованої у 1897, арх. А.Е. Шейнс (охоронний номер 548-Од), на них поширюються вимоги та обмеження, встановлені ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Дотримання вимог статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині отримання погодження органу охорони культурної спадщини вимагається й у разі, якщо квартира є лише складовою частину будинку. Подібна правова позиція викладена Верховним судом у Постанові Верховного суду від 07.10.2020 у справі № 752/8332/17.

Крім того, відповідно до листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини від 02.08.2022 № 1462/10/01-22/867 розташована по вул. Новосельського, 68 на розі пров. Топольського в м. Одеса Будівля лютеранського училища, споруджена за проектом архітектора А.Е. Шейнса у 1897 р. визнається пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення (т. 5 а.с. 189-190).

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

В той же час, матеріали справи не містять передбаченого статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктом 6 Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1175 від 25.04.2014 року наданого Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини погодження (дозволу) на передання Релігійною Організацією «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України» будівлі Будівля лютеранського училища, споруджена за проектом архітектора А.Е. Шейнса у 1897 р., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68 та до складу якої входять нежитлова будівля по вул. Новосельського, 68 в м. Одесі, загальною площею 1319,7 кв.м. та квартира № 1 по вул. Новосельського, 68, загальною площею 236,2 кв.м.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при укладенні спірного правочину Договору позички від 24.04.2021 № 2021/68 сторонами не дотримано законодавчо визначеного порядку, який має передувати укладенню договорів такого виду, що, в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства (Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у п. 38 Постанови від 03.05.2018 у справі № 7/61-9/80).

Посилання апелянта на те, що Єпископат, заявляючи про недійсність договорів позички від 24 квітня 2021 року через відсутність погодження Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини, одночасно передав майно, що було предметом одного з таких договорів, у користування третім особам без такого погодження, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки договори, на які посилається апелянт, не є предметом дослідження у справі №916/40/22. Наявність порушення законодавства при укладенні інших договорів, які не є предметом дослідження у справі, жодним чином не легітимізує аналогічні порушення при укладенні спірних договорів.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 по справі №916/40/22 в частині задоволення зустрічного позову залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та відписано 19.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці у період з 11.03.2024 по 18.03.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран