Рішення

від 10.07.2023 по справі 922/1279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023м. ХарківСправа № 922/1279/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом S.R.L. FRUСT-PRODUCT, Республіка Молдова, м. Брічені, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Олексієнко М.С.

відповідача - Журавльов М.С.

ВСТАНОВИВ:

S.R.L. FRUСT-PRODUCT (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування у розмірі 54200,00 дол. США., що еквівалентно 1982018,12 грн., та судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач всупереч умовам контракту № 74 від 21.09.2021 не поставив йому товар, вартість якого у розмірі 54200,00 дол. США. сплачена позивачем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник відповідача згідно клопотання вх.№ 16628 від 28.06.2023 надав до суду відповідні видаткові накладні та митну декларацію за контрактом № 74 від 21.09.2021. Також, згідно контракту відповідач вказував, що надані докази докорінно спростовують хибні факти, викладені в позовній заяві та підтверджують, що відповідач в межах діючого контракту поставив позивачу товар на значно більшу суму, аніж вказана в позовній заяві. Крім того, відповідач зазначав, що реальний контракт був укладений на 1 млн. доларів США.

Представник позивача 29.06.2023 за вх.№ 16733 надав заперечення на клопотання відповідача, в яких вказував, що надані представником відповідача до суду документи є сумнівними та мають ознаки підробки, зокрема:

- відбитки печатки та підпису керівника позивача встановлені за допомогою електронних засобів, оскільки - діаметр печатки у контракті є 3,8 см, у той час, як у видаткових накладних - 3,9 см;

- жодна із видаткових накладних не підписувались позивачем, на адресу позивача ці документи також не направлялись, що свідчить, власне, про відсутність у матеріалах відповідних доказів надсилання та отримання видаткових накладних;

- до суду не надані докази того, що саме редакція контракту, надана відповідачем, є актуальною та погодженою між сторонами.

Також, представник позивача вказував, що митна декларація типу ЕК10АА №UA500490/2021/208026 складена та оформлена на митній території України, якою вказано, що умови поставки - FCA UA Коростень. Разом з тим, представником відповідача не надано документів, які додавались до митної декларації на підтвердження реальності експорту, не надано доказів того, що товар пройшов кордон, зокрема, відповідного повідомлення від органу митного оформлення.

Позивач 10.07.2023 за вх.№ 17782 надав додаткові пояснення, згідно яких просив суд задовольнити позовні вимоги у справі у повному обсязі, та вказував, що за контрактом № 74 від 21.09.2021 відповідачем не поставлено позивачу товару на загальну суму 63600,00 грн.

В процесі розгляду справи судом було зобов`язано сторони надати до суду оригінали документів, копії яких сторонами були надані до суду в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них.

Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2021 проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21 вересня 2021 року між сторонами було укладено контракт № 74 (надалі - контракт), що не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач не поставив товар, не надав товаросупровідні документи та не повернув сплачені на користь відповідача кошти за товар, що спричинило для позивача настання суттєвих збитків та, як наслідок, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі сплачених на користь відповідача коштів. На умовах передплати за контрактом, позивач сплатив на користь відповідача кошти за товар у загальній сумі 54200,00 доларів США, що на день звернення до суду становить 1982018 грн. 12 коп. (за курсом НБУ - 36,56 грн/дол.США), що підтверджується: платіжним документом від 10.11.2021 на суму 8 000,00 дол. США, платіжним документом від 19.11.2021 на суму 24 700,00 дол. США, платіжним документом від 08.12.2021 на суму 10 000,00 дол. США, платіжним документом від 30.12.2021 на суму 1 500,00 дол. США, платіжним документом від 10.01.2022 на суму 10 000,00 дол. США. У зв`язку із тим, що товар не було відвантажено після оплати позивачем, а строк дії контракту спливав, сторони дійшли згоди про продовження дії контракту, про що було укладено додаткову угоду від 10.12.2021, якою продовжено дію контракту до 30.12.2022 включно. 30.12.2022 контракт припинив свою дію. Після припинення дії контракту, відповідачем товар так і не було відвантажено, жодних листів, звернень тощо з боку відповідача стосовно неможливості своєчасного виконання своїх зобов`язань за контрактом, на адресу позивача не надходило. 23.02.2023 позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача претензію, якою вимагав повернення сплачених на користь відповідача коштів за товар. Вказану претензію було повернуто 14.03.2023, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Дослідивши копію контракту, яка була надана позивачем, судом було встановлено, що загальна сума контракту складала 550000,00 дол. США (п.2.3. контракту), та розділом 4 контракту передбачалися умова поставки товару.

Дослідивши копію контракту, яка була надана відповідачем, судом було встановлено, що загальна сума контракту складала 1000000,00 дол. США (п.2.3. контракту), та розділом 4 контракту передбачалися умова поставки товару. У редакції контракту, наданої відповідачем містився п.4.7., яким передбачалося, що товар буде поставлено без ввезення - експорт без ввезення. Даний пункт контракту в редакції контракту, наданого позивачем до суду, не міститься.

Представник позивача під час розгляду справи вказував, що у нього є письмовий оригінал наданої до суду копії контракту, який він надасть до суду для огляду.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи вказував, що контракт у письмовій формі між сторонами не укладався, його було укладено у електронному вигляді, письмовий оригінал контракту у сторін відсутній. Дані обставини були підтвердженні представником позивача у судовому засіданні 10.07.2023, та ним було зазначено про те, що у нього відсутній письмовий оригінал контракту на суму 550000,00 дол. США, у зв`язку з чим позивач не може його надати до суду для огляду.

Дослідивши надані сторонами копії контракту, судом було встановлено, що в них міститься п.3.2. контракту, яким передбачалося, що оплата товару здійснюється наступним чином: на протязі трьох днів після відвантаження товару.

Позивачем були надані до суду для огляду оригінали наступних платіжних документів: від 10.11.2021 на суму 8000,00 дол. США, від 19.11.2021 на суму 24700,00 дол.США, від 08.12.2021 на суму 10000,00 дол.США, від 30.12.2021 на суму 1500,00 дол.США, від 10.01.2022 на суму 10000,00 дол. США, від 08.11.2021 на суму 10000,00 дол.США та № 11 від 20.12.2021 на суму 7500,00 грн.

Ураховуючи дати платіжних документів, положення п.3.2. контракту, суд дійшов висновку, що оплати за контрактом могли здійснюватися позивачем після відвантаження товару.

В підтвердження відвантаження товару за контрактом № 74 від 21.09.2021 відповідачем були надані до суду для огляду оригінали наступних видаткових накладних на загальну суму 2328979,85 грн: № 05116 від 05.11.2021, № 29114 від 29.11.2021, № 08113 від 08.11.2021, № 26112 від 26.11.2021, № 30111 від 21.10.2021 та № 05115 від 05.11.2021.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не було надано до суду доказів того, що відбиток печатки підприємства позивача, якій міститься на вказаних видаткових накладних, не відповідає печатки підприємства позивача. Також, позивачем не було надано до суду доказів того, що відбитки печатки та підпису керівника позивача на видаткових накладних встановлені за допомогою електронних засобів.

Окрім того, суд зазначає, що декларація типу ЕК 10 АА № UA500490/2021/208026, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №939618 від 10.12.2021, митна декларація RD130041006 імпортна та інвойс № 18 від 13.10.2021 не підтверджують позовних вимог позивача у справі на суму 54200,00 дол. США.

Ураховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт не поставки відповідачем позивачу товару на суму 54200,00 дол. США або 63600,00 дол. США.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: S.R.L. FRUСT-PRODUCT (Республіка Молдова, місто Брічені, ор. Ліпцані, Гонцеаров 78), C/F (КНД) 1011604001123, TVA (ІПН) 3200644).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, 5, будівля Г-2, кім. 13., код ЄДРПОУ 35971616).

Повне рішення складено "20" липня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/1279/23