Ухвала

від 20.07.2023 по справі 910/5651/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5651/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни (далі - ФОП Нашивайло Л.Б.)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (далі - Товариство)

до ФОП Нашивайло Л.Б.

про стягнення 38 870, 34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2023 ФОП Нашивайло Л.Б. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати частково постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №910/5651/22 в частині стягнення з ФОП Нашивайло Л.Б. на користь Товариства 18 750 грн. заборгованості та судових витрат; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення 38 870, 34 грн., а, отже, ціна позову у справі № 910/5651/22 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами

ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника (підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Нашивайло Л.Б. про стягнення заборгованості у розмірі 38 870, 34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФОП Нашивайло Л.Б. своїх зобов`язань за договором нежитлового приміщення від 25.09.2012 та договором про виконання робіт з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.05.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі № 910/5651/22 позовні вимоги Товариства задоволено. Стягнуто з ФОП Нашивайло Л.Б. на користь Товариства 38 870,34 грн. заборгованості та 2 481 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачу було виставлено квитанції на оплату орендної плати, комунальних послуг (вивіз ТПВ) за період: лютий 2020 - травень 2021 роки, і докази погашення заборгованості у справі відсутні, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Нашивайло Л.Б. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі № 910/5651/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу ФОП Нашивайло Л.Б. на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі №910/5651/22 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі №910/5651/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні задоволено частково. Стягнуто з ФОП Нашивайло Л.Б. на користь Товариства 18 750 грн. заборгованості, 1 196,76 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив та зазначив, що позивач був належним орендарем, водночас, після утворення ОСББ права орендаря у позивача припинились, а отже і право на отримання орендної плати після 16.09.2020 у позивача припинилось.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення Суд зазначає, що незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Нашивайло Л.Б. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №910/5651/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №910/5651/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос