Постанова

від 20.07.2023 по справі 910/14003/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14003/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Тригуб А.Ю. (адвокат),

Бондар А.В. (директор у порядку самопредставництва)

відповідача - Кикіш С.Р. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a>,

на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2022,

додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пона Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a>,

про стягнення 2 945 020,22 грн та

зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a>

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пона Україна"

про стягнення 4 529 880 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. До господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Пона Україна" (далі - ТОВ "Пона Україна") з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a> (далі - ТОВ "Атем Груп") про стягнення 2 945 020,22 грн заборгованості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання за договором поставки від 05.09.2016 №50916 (далі - Договір). Зокрема, в частині виконання обов`язку з проведення розрахунків.

1.3. У зустрічному позові, який об`єднаний в одне провадження у справі №910/140003/21 ТОВ "Атем Груп" (відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з ТОВ "Пона Україна" (далі - позивач за первісним позовом) 4 529 880,00 грн вартість термічного знезараження піддонів.

1.4. За твердженням ТОВ "Атем Груп", ТОВ "Пона Україна" здійснило поставку замість термічно знезаражених піддонів звичайні піддони, а тому в силу силу положень статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) останнє має право на пропорційне зменшення ціни товару на суму вартості термічного знезараження піддонів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2022 (суддя Сівакова В.В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) у справі №910/14003/21 первісний позов ТОВ "Пона Україна" задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Атем Груп" відмовлено.

2.2. Суди попередніх інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, дійшли висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з ТОВ "Атем Груп" 2 945 020,22 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідач за первісним позовом у порушення взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар, у встановлений Договором термін. Матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ "Атем Груп" поставленого позивачем за первісним позовом товару на загальну суму 3 004 668,00 грн. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані зі сторони відповідача за первісним позовом без зауважень. У матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Атем Груп", як покупець зверталось до ТОВ "Пона Україна", як постачальника з вимогою надати визначені Договором документи, встановивши, при цьому, розумний строк для їх передання. Також у матеріалах справи відсутні докази відмови покупця від Договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за укладеним Договором у повному обсязі.

2.3. Рішення та постанову в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог мотивовано тим, що позивачем за зустрічним позовом не було дотримано порядку пред`явлення претензії постачальнику щодо поставки неякісного товару та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поставленого йому товару неналежної якості. З огляду на наведене, суди дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність зустрічних позовних вимог.

2.4. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/14003/21 стягнуто з ТОВ "Атем Груп" на користь ТОВ "Пона Україна" 69 440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.5. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлений позивачем за первісним позовом розмір витрат на правову допомогу в сумі 69 440,00 грн відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору та його складності.

2.6. Оцінивши подані докази на підтвердження понесених ТОВ "Пона Україна" витрат на професійну правничу допомогу, суди дійшли висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За відсутності заперечень/клопотання відповідача за первісним позовом у суді першої інстанції щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суди не вбачали підстав для його зменшення.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Атем Груп" (скаржник) 01.06.2023 посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2022, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана:

- на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України й пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України (щодо оскарження судових актів стосовно первісного позову);

- пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України й пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України (щодо оскарження судових актів стосовно зустрічного позову);

- щодо порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції.

4.1.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в частині вирішення спору щодо вимог первісного позову: неправильно застосував положення статей 3, 530, 607, 627, 666 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №916/1349/21, від 12.05.2020 у справі №906/366/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

4.1.3. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що укладаючи Договір сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, а також визначили на власний розсуд, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 40 (сорока) банківських днів з дати поставки товару. Поряд з тим, в силу положень умов пункту 3.2 Договору поставка буде вважатись завершеною та, відповідно, строк оплати буде відраховуватись з моменту надання постачальником всіх необхідних для поставки документів, вичерпний перелік яких зазначається в Договорі, а не в момент підписання покупцем видаткової чи товарно-транспортної накладної. Як наслідок, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували положення статті 666 ЦК України та дійшли до необґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідач за первісним позовом не встановив позивачу строк для передачі необхідних документів та не відмовився від Договору, то, відповідно, строк оплати товару настав з дня підписання сторонами видаткових та товарно-транспортних накладних. Натомість судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах не застосовано положення статей 3, 6, 627, 628 ЦК України, що призвело до неправильного застосування положень статей 530, 666 ЦК України, внаслідок чого дійшли передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

4.1.4. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в частині вирішення спору щодо вимог зустрічного позову: неправильно застосував положення статей 11, 526, 673, 675, 678, 712 ЦК України та статей 193, 268 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 (у контексті "презумпції вини постачальника" - якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили); у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/974/21, від 01.07.2021ту справі №916/1068/20, від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 12.09.20019 у справі №910/8922/18 (у контексті неможливості застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю затвердженої Держарбітражем при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (далі - Інструкція №П-7), оскільки це не відповідає положенням частини першої статті 3 ГПК України).

4.1.5. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідно до пункту 8.4 Договору, Постачальник несе відповідальність за якість продукції (Товару) та зобов`язується відшкодувати Покупцю збитки, завдані поставкою неякісної продукції. Натомість, суди безпідставно встановили, що оскільки поставлений Товар за договором за кількістю та якістю прийнятий Покупцем без зауважень, то він є належної якості, при цьому поклавши тягар доказування неякісності товару на Покупця, що прямо суперечить позиції Верховного Суду. Також суди попередніх інстанцій без урахування наведених правових висновків Верховного Суду, безпідставно застосували до спірних правовідносин положення Інструкції №П-7.

4.1.6. Як наслідок, суди не застосували до спірних правовідносин положення статей 673, 675, 678 ЦК України та дійшли передчасного і необґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

4.1.7. Скаржник також вказує про те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, експорту та виробництва дерев`яного пакувального матеріалу, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.12.2005 №731 (далі - Фітосанітарні правила) та Порядку проведення інспектування, огляду, фітосанітарної експертизи (аналізів), повторної фітосанітарної (арбітражної) експертизи (аналізів), нагляду, обстеження, моніторингу, знезараження об`єктів регулювання, оформлення сертифікатів, передбачених Законом України "Про карантин рослин", контролю за проведенням огляду в частині відбору зразків та вибіркового контролю за проведенням фітосанітарної експертизи (аналізів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №1177 (далі - Порядок №1177) у частині встановлення наявності/відсутності обставин щодо порушення постачальником Фітосанітарних процедур.

4.1.8. Судами не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

4.1.9. За твердженням скаржника надані позивачем за первісним позовом акти термічного знезараження та акти візуальної перевірки, як такі, що на помилкову думку судів попередніх інстанцій, підтверджують проведення термічного знезараження поставлених позивачем піддонів, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства у сфері фітосанітарних процедур. Крім того, вказані акти проведення термічного знезараження дерев`яного пакувального матеріалу за період з 18.03.2021 по 04.06.2021 та акти візуальної перевірки за цей період, які складені Держспоживслужбою лише підтверджують факт того, що власником піддонів, які пройшли термічне знезараження є ФОП Лясківський Ю.Л., а не ТОВ "Пона Україна". З огляду на наведене, скаржник вважає, що акти термічного знезараження та акти візуальної перевірки є недопустимими доказами.

4.1.10. Натомість в матеріалах справи відсутні належні докази того, що термічно оброблені піддони ФОП Лясківського Ю.Л. було передано позивачу за первісним позовом та, відповідно у подальшому, було передано ТОВ "Атем Груп".

4.1.11. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки таким доводам відповідача за первісним позовом, як наслідок, оскаржувані судові рішення прийнято без належного дослідження обставин справи, а висновки суду ґрунтуються на підставі оцінки недопустимих доказів.

4.1.12. Скаржник зазначає про те, що суди без належного дослідження зібраних у справі доказів дійшли передчасного висновку про відсутність в матеріалах справи доказів звернення покупця у визначені Договором строки, до постачальника з повідомленням про невідповідність поставленого товару за якістю. В матеріалах справи наявний лист ТОВ "Пона Україна" від 06.08.2021 №08-11/2021, яким останнє повідомило ТОВ "Атем Груп" про результати розгляду листа від 30.06.2021 №30/6 стосовно не проведення термічного знезараження піддонів, тобто повідомлення про виявлені недоліки товару. Також зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доказам, які підтверджують обставини поставки товару неналежної якості. Зокрема, листам-претензіям контрагентів ТОВ "Атем Груп" з приводу виявлення шкідників у піддонах, на яких поставлявся товар та про завдані збитки.

4.1.13. З огляду на наведене скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено подані сторонами докази. Натомість висновки суду в частині вирішення спору за зустрічними позовними вимогами ґрунтуються на підставі оцінки недопустимих доказів.

4.1.14. Також скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання ТОВ "Атем Груп" про витребування доказів, внаслідок чого не були встановлені обставини, що мають значення для справи

4.1.15. В обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Атем Груп" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Скаржник наголошує на тому, що заява ТОВ "Пона Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягала залишенню без розгляду, у зв`язку з порушенням, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку на подання доказів - договору про надання правової допомоги від 18.03.2019.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. ТОВ "Пона Україна" у відзиві на касаційну скаргу (який подано через систему "Електронний Суд" 05.07.2023) просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги.

5. Касаційне провадження

5.1. У зв`язку з відпусткою суддів Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023, який наявний в матеріалах справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

6.1. Між ТОВ "Пона Україна" (постачальник) та ТОВ "Атем Груп" (покупець) 05.09.2016 укладено Договір поставки за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити термічно знезаражені дерев`яні піддони розміром 800x1200 та/або дошку перетином 150x50 мм (Товар), а покупець прийняти та оплатити товар. Відповідно до умов положень пунктів 1.2, 1.3 Договору загальна кількість Товару, що підлягає поставці, найменування (асортимент, номенклатура), розміри та технічні характеристики визначаються додатком до договору (специфікацією), який є невід`ємною частиною договору. На кожну поставку товару за умовами договору складається окремий додаток до договору (Специфікація).

6.2. Загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усього поставленого за цим договором Товару) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодження на нього ціни відповідно до додатків до договору (Специфікацій) та/або видаткових накладних. Ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додатках (Специфікаціях) до цього Договору та/або видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною. В ціну Товару включено податок на додану вартість, завантаження в автотранспорт та транспортування (доставку) до пункту призначення, визначеного пунктом 4.2 та пунктом 4.3 Договору (пункти 2.1, 2.3 Договору).

6.3. Умовами Договору сторонами погоджено всі істотні умови та визначено порядок поставки товару, оплати, порядок здавання-прийняття Товару тощо.

6.4. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на тих же умовах на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не буде заявлено одною із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Кожна із сторін може припинити дію цього договору у будь-яких час, письмово попередивши про це іншу сторону, але не пізніше ніж за 30 (тридцять) банківських днів до дати припинення договору (пункти 9.1 - 9.3 Договору).

6.5. Згідно з пунктом 12.2 Договору всі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

6.6. Як встановлено судами, на виконання умов Договору між сторонами у період з вересня 2019 року по квітень 2021 року підписано ряд специфікацій до Договору.

6.7. На виконання умов укладеного договору за період з 18.03.2021 по 04.06.2021 Постачальник здійснив поставку, а Покупець прийняв товар на загальну суму 3 0046 68,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за вказаний період наявними у матеріалах справи. Видаткові накладні підписані представниками обох сторін без заперечень і зауважень та скріплені печатками товариств.

6.8. Також у відповідності до умов пункту 7.8 Договору позивачем за первісним позовом надано:

- сертифікати якості на поставлений Товар у спірний період (від 18.03.2021 №18/03-2021, від 23.03.2021 №23/03-2021, від 25.03.2021 №25/03-2021, від 27.03.2021 №27/03-2021, від 27.03.2021 №27/03-21, від 30.03.2021 №30/03-2021, від 01.04.2021 №01/04-2021, від 06.04.2021 №06/04-2021, від 08.04.2021 №08/04-2021, від 09.04.2021 №09/04-2021, від 12.04.2021 №12/04-2021, від 13.04.2021 №13/04-2021, від 17.04.2021 №17/04-2021, від 20.04.2021 №20/04-2021, від 27.04.2021 №27/04-2021, від 29.04.2011 №29/04-2021, від 04.05.2021 №04/05-2021, від 13.05.2021 №13/05-2021, від 17.05.2021 №17/05-2021, від 19.05.2021 №19/05-2021, від 20.05.2021 №20/05-2021, від 25.05.2021 №25/05-2021, від 26.05.2021 №26/05-2021, від 01.06.2021 №01/06-2021, від 02.06.2021 №02/06-2021, від 04.06.2021 №04/06-2021);

- акти термічного знезараження дерев`яного пакувального матеріалу, складені фізичною особою-підприємцем Лясківським Ю.Л. (від 11.01.2021 №11/01-2021, від 10.02.2021 №10/02-2021, від 16.03.2021 №16/03-2021, від 31.03.2021 №31/03-2021).

6.9. Відповідач за первісним позовом частково оплатив отриманий Товар, лише за видатковою накладною від 18.03.2021 №135 на суму 59 647,78 грн.

6.10. Спір за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом у визначений умовами Договору строк (протягом 40 календарних днів) вартість отриманого товару не сплатив. У зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 2 945 020,22 грн.

6.11. Спір за зустрічним позовом виник у зв`язку тим, що на думку ТОВ "Атем Груп", Постачальник у спірний період поставки передав Товар неналежної якості, що в силу положень статті 678 ЦК України є підставою для пропорційного зменшення ціни Товару.

6.12. Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом, у порушення умов укладеного Договору, поставив Товар (піддони) не належної якості. За твердженням ТОВ "Атем Груп", не всі піддони, які поставлені у спірний період пройшли термічне знезараження, а тому вони є Товаром неналежної якості. У зв`язку з чим Покупець на підставі статті 678 ЦК України, має право на пропорційне зменшення ціни Товару на вартість термічного знезараження, яка складає 15,00 грн/шт. Виходячи з того, що відповідач за зустрічним позовом поставив 301 992 шт. піддонів, які не були термічно знезаражені, то загальне пропорційне зменшення ціни Товару становить 4 529 880,00 грн (301 992 шт. х 15,00 грн/шт.).

6.13. Застосувавши положення частин першої, другої статті 193, частин першої, шостої статті 265 ГК України, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509, статей 610, 611, частини першої 612, частини другої статті 712 ЦК України та оцінивши подані сторонами докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем за первісним позовом порушено умови Договору щодо своєчасної оплати поставленого позивачем Товару, а заперечення відповідача за первісним позовом спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

6.14. Зокрема, задовольняючи первісні позовні вимоги про стягнення 2 945 020,22 грн вартості поставленого Товару, суди попередніх інстанцій з посиланням на погоджені сторонами умови пунктів 3.1, 3.2, 7.9 Договору та положення статей 655, 666, 692 ЦК України дійшли висновку про те, що матеріалами справи підтверджується належне виконання Постачальником свого обов`язку щодо передачі Покупцю Товару, а також визначених Договором документів щодо якості товару. Водночас відповідачем за первісним позовом не надано доказів повної оплати отриманого Товару. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що вимоги ТОВ "Пона Україна" про стягнення з ТОВ "Атем Груп" 2 945 020,22 грн (3 004 668,00 грн - 59 647,78 грн) заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

6.15. Відхиляючи доводи відповідача за первісним позовом, що у зв`язку з ненаданням Постачальником, визначених Договором документів щодо якості товару, відповідно до положень пункту 3.2 Договору у Покупця не виник обов`язок по сплаті поставленого товару, суди зазначили про те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані зі сторони відповідача за первісним позовом без зауважень. Всі необхідні документи визначені пунктом 7.8 Договору були передані Постачальником Покупцю під час поставки Товару.

6.16. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Атем Груп", як Покупець зверталось до ТОВ "Пона Україна", як Постачальника з вимогами щодо відсутності під час приймання Товару повного переліку, визначених у пункті 7.4, 7.8 Договору документів, встановивши, при цьому, розумний строк для їх передання. Також у матеріалах справи відсутні докази відмови покупця від Договору у зв`язку з поставкою Товару неналежної якості та повернення отриманого Товару неналежної якості чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за укладеним Договором у повному обсязі.

6.17. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди з посиланням на положення умов пунктів 3.2, 7.3, 7.6, 7.7, 7.9 Договору та статей 673, 678 - 680, 688 ЦК України дійшли висновку, що позивачем за зустрічним позовом взагалі не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту поставки йому Товару неналежної якості. Також не було дотримано порядку пред`явлення претензії Постачальнику щодо поставки неякісного товару (піддонів у кількості 301 992 шт. термічно не знезаражених). З огляду на наведене, суди дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність зустрічних позовних вимог.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у контексті доводів касаційної скарги "Атем Груп" колегія суддів зазначає таке.

8.1. Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення 2 945 020,22 грн заборгованості за поставлений Товар відповідно до умов Договору поставки, укладеного між сторонами, за первісним позовом та, відповідно, наявність/відсутність підстав для стягнення 4 529 880,00 грн суми грошових коштів, як пропорційного зменшення ціни (вартості) поставленого Товару неналежної якості за зустрічним позовом.

8.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

8.3. Зокрема, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції:

- у вирішенні спору щодо заявлених первісних позовних вимог (приписів статей 3, 530, 607, 627, 666 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №916/1349/21, від 12.05.2020 у справі №906/366/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19);

- у вирішенні спору щодо заявлених зустрічних позовних вимог (приписів статей 11, 526, 673, 675, 678, 712 ЦК України, статей 193, 268 ГК України та статті 3 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 09.06.2022 у справі №904/974/21, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 12.09.20019 у справі №910/8922/18);

- судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів;

- судами необґрунтовано відхилили клопотання ТОВ "Атем Груп" про витребування доказів.

8.4. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.6. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в цій справі з огляду на таке.

8.8. Так в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок про те, що:

- ТОВ "Атем Груп" порушено умови Договору щодо своєчасної оплати поставленого ТОВ "Пона Україна" Товару, а заперечення відповідача за первісним позовом у частині того, що строк оплати поставленого Товару не настав, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

- ТОВ "Атем Груп" взагалі не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту поставки йому Товару неналежної якості. Позивачем за зустрічним позовом прийнято Товар без зауважень та заперечень щодо якості поставленого Товару. Крім того ТОВ "Атем Груп" також не було дотримано порядку пред`явлення претензії Постачальнику щодо поставки неякісного товару (піддонів у кількості 301 992 шт. термічно не знезаражених).

8.9. З огляду на наведене, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та про необґрунтованість і недоведеність зустрічних позовних вимог.

8.10. Оцінюючи доводи скаржника в контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій (зокрема, зазначених у пунктах 4.1.3, 4.1.6. розділу 4 цієї Постанови) в оскаржуваних судових рішеннях, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

8.11. Попередні судові інстанції встановили, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

8.12. Відповідно до частин першої та шостої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

8.13. Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.14. Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

8.15. Поряд з тим в силу статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.16. У контексті доводів касаційної скарги, підстав відкриття касаційного провадження та висновків судів попередніх інстанцій, Суд у вирішенні даного спору виходить з того, що узагальнено доводи касаційної скарги, в частині підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій які стосуються вирішення спору щодо вимог первісного позову так і в частині вирішення спору щодо вимог зустрічного позову фактично зводяться до того, що Постачальником неналежним чином виконано умови Договору та поставлено Товар належної якості.

8.17. Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

8.18. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

8.19. У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.20. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).

8.21. Отже, в силу положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

8.22. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.23. Так, відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

8.24. Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.

8.25. Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

8.26. Статтями 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

8.27. При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

8.28. Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17, від 09.06.2022 №904/974/21, від 06.12.2022 №925/1429/21 від 02.02.2023 у справі №916/604/21.

8.29. Як встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі стосуються встановлення обставин щодо наявності/відсутності підстав для стягнення вартості поставленого Товару (визначення строків виконання Покупцем обов`язку сплатити його вартість) за наявності заперечень Покупця щодо недоліків отриманого Товару за таким критерієм, як якість товару, з урахуванням заперечень Покупця в частині не виконання Постачальником умов Договору щодо передачі всіх необхідних документів, які належним чином підтверджують відповідність поставленого Товару, якісним характеристикам.

8.30. Зокрема, ТОВ "Атем Груп" заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог та звертаючись з зустрічним позовом у цій справі, послався на неналежну якість поставленого йому ТОВ "Пона Україна" Товару, передбаченого Договором та Специфікаціями до нього, а саме: піддонів, які не пройшли термічне знезараження у кількості 301 992 шт.

8.31. У контексті наведеного вище Суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

8.32. Згідно з частинами першою та другою статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

8.33. Частиною першою статті 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

8.34. Відповідно до статті 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

8.35. Крім того згідно зі статтею 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

8.36. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що проаналізувавши умови Договору поставки та усі додатки до Договору (Специфікації) в їх сукупності, суди встановили, що умови Договору передбачали поставку Товару, зокрема: "Піддон плоский дерев`яний розміром 800х1200. За технічними умовами Товар має засвідчуватись сертифікатом Продавця (на боковій частині піддону повинен бути нанесений спеціальний маркувальний знак - "ІРРС", який свідчить, що пакувальний матеріал пройшов фітосанітарну термообробку). Якість Товару повинна бути засвідчена документами, що її підтверджують (сертифікат якості, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи чи радіаційний паспорт).

8.37. Згідно з умовами пунктів 7.1, 7.4 Договору сторони погодили, що Товар приймається по кількості на підставі видаткової накладної, а по якості - у відповідності з сертифікатом якості, наданими постачальником. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за якістю - якщо фактичні показники якості відповідають показникам вказаним у сертифікаті якості, виданим постачальником; за кількістю - згідно з рахунком-фактурою та видатковою накладною на відповідну партію. При цьому відповідно до умов пункту 7.9 Договору необхідний комплект документів постачальник передає разом із відвантаженим товаром.

8.38. У пункті 7.8 Договору сторони погодили чіткий перелік документів на Товар, який підлягає передачі Покупцю під час поставки: оригінал рахунку-фактури (другий примірник); оригінал видаткової накладної (у 2-х примірниках); оригінал товарно-транспортної накладної; електронна податкова накладна; сертифікат якості; акт регіональної Державної фітосанітарної інспекції; акт проведення знезараження дерев`яного пакувального матеріалу; карантинний та/або фітосанітарний сертифікат.

8.39. Суди встановили, що згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товаро-транспортними накладними, на виконання умов Договору та Специфікації до договору позивач за первісним позовом (Постачальник) поставив відповідачу за первісним позовом (Покупцю), а Покупець прийняв Товар загальною вартістю 3 004 668,00 грн. На підтвердження обставин щодо поставки Товару належної якості до матеріалів справи надано сертифікати якості, видані Постачальником на наведені вище партії поставки та акти термічного знезараження дерев`яного пакувального матеріалу, складені фізичною особою-підприємцем Лясківським Ю.Л.

8.40. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази суди дійшли висновку, що станом на час спірної поставки Постачальником при передачі Покупцю Товару згідно з розділом "супровідні документи на вантаж" кожної з наведених товарно-транспортних накладних Покупець отримав від Постачальника такі документи: рахунок, видаткова накладна, сертифікат якості, документи про термообробку.

8.41. При цьому судами також встановлено, що будь-яких зауважень щодо кількості та якості поставленого Товару під час отримання спірної партії Товару від Покупця не надходило.

8.42. Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

8.43. Суд у контексті доводів касаційної скарги та наведеного вище також звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2018 у справі №921/622/16-г/6, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17 згідно з якими: ".. у разі якщо недоліки товару виявлено покупцем після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі покладається саме на покупця".

8.44. Таким чином, з огляду на умови Договору та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у даному випадку презюмується, що Постачальник передав Товар належної якості. Виходячи з наведеного, ТОВ "Атем Груп" не доведено існування обставин, з якими законодавець пов`язує можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 1 частини першої статті 678 ЦК України.

8.45. З огляду на, що суди попередніх інстанцій і дійшли висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог та про відсутність підстав для стягнення 4 529 880,00 грн суми грошових коштів, як пропорційного зменшення ціни (вартості) поставленого Товару неналежної якості та відмовили у задоволенні зустрічного позову.

8.46. Крім того, суди встановили, що у пункті 7.3 Договору сторонами чітко визначено строк для пред`явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості товару, який становить 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки. Однак, відповідач за первісним позовом у визначені Договором строки також не звертався до Постачальника з претензіями щодо якості прийнятого Товару.

8.47. Вказані обставини також підтверджують недоведеність позивачем за зустрічним позовом (Покупцем) обставин того, що поставлений йому Товар (піддони у кількості 301 992 шт.) є неякісним, таким, що має дефекти, недоліки, брак тощо у розумінні положень частини першої статті 679 ЦК України.

8.48. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що поставка відповідачем позивачу товару за своїм видом та призначенням відповідає умовам Договору та специфікаціям до Договору, а висновки судів в цій частині у повній мірі узгоджуються висновками Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 678 ЦК України, які викладено у постанові від 29.06.2023 зі справи №904/974/21.

8.49. Водночас у контексті доводів касаційної скарги, Суд зазначає, що для ствердження того, що спірний товар має приховані недоліки необхідним є, по-перше, здійснення звичайної для даного виду продукції перевірки, а, по-друге, їх виявлення під час використання (зберігання) та доведення цього факту належними та допустимими доказами.

8.50. Суд наголошує, що за умовами спірного Договору сторони погодили істотні умови та визначили порядок поставки товару, оплати, порядок здавання-прийняття Товару тощо. Відтак під час поставки Товару, приймання - передавання товару, надання первинних документів, здійснення оплати, пред`явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості товару, тощо сторони мали можливість діяти з урахуванням вимог Договору та чинного законодавства.

8.51. Встановивши обставини, що Покупцем в цій частині не було дотримано, як умов Договору, так і інших нормативних документів, стосовно складання акту виявлених недоліків Товару та стосовно пред`явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості Товару після його прийняття, суди і дійшли висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження факту поставки Товару (піддонів у кількості 301 992 шт.) неналежної якості. Тобто його невідповідності інформації зазначеній у сертифікатах якості (актах регіональної Державної фітосанітарної інспекції та актах проведення знезараження дерев`яного пакувального матеріалу) або його невідповідності вимогам законодавства.

8.52. З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції також вбачається, що відхиляючи доводи ТОВ "Атем Груп" щодо застосування положень статті 680 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість доведення причин недоліків отриманого Товару у подальшому, оскільки позивач за зустрічним позовом вважаючи неякісними піддони, отримані ще у липні 2018 року лише у вересні 2021 року звернувся із даним позовом до суду без належного виконання умов Договору у випадку виявлення невідповідності Товару по якості (відповідного листування у позасудовому порядку).

8.53. У контексті наведеного, колегія суддів зазначає про те, що за відсутності у Договорі умов щодо Гарантійних термінів на поставлений Товар, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правові підстави для застосування правового механізму гарантійних зобов`язань постачальника у спірних правовідносинах відсутні, оскільки такий механізм може бути застосований лише за наявності недоліків товару, виявлених під час визначеного сторонами чи законодавством строку.

8.54. При цьому, Суд зазначає про те, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми, що закріплені у пунктах 9, 16, 20 Інструкції П-7 (1966 року). Однак застосування положень Інструкції П-7 не вплинуло на правильність висновків і мотивів ухвалених судових рішень та на правомірність застосування судами норм ЦК України та ГК України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

8.55. З урахуванням мотивів викладених у пунктах 8.8. - 8.58 цієї постанови Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду зі справ №910/12876/19, №902/417/18, №916/1349/21, №906/366/19 та №910/13071/19.

8.56. У контексті доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження, колегія суддів зазначає про те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з цієї підстави можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду, тобто в іншій справі; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.57. Суд у даному випадку звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.03.2023 зі справи №154/3029/14-ц. Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

8.58. Верховний Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини". Зокрема, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

8.59. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

8.60. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.

8.61. Так, у справі №910/12876/19 розглядались позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором підряду, укладеного між сторонами, у тому числі авансового платежу, пені та штрафів, які були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем у вказаній справі умов укладеного договору в частині своєчасного надання послуг з налаштування та здійснення модифікацій до програмного продукту. Отже, справа, що розглядається та справа №910/12876/19 суттєво відрізняються за характером спірних правовідносин (підряду) урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Тобто є неподібними, як за предметом спору, так і за змістовним критерієм.

8.62. Колегія суддів зазначає, що судові рішення Верховного Суду у справах №902/417/18, №916/1349/21 та №906/366/19 на які посилається скаржник були прийняті хоча і за схожого правового регулювання (спірні правовідносини сторін стосувались виконання договору поставки), однак викладені у них правові позиції стосуються застосування інших норм матеріального права ніж ті, які було застосовано судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішення зі справи №910/140003/21. Крім того, у вказаних справах були відсутні ті обставини, які покладені судами в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

8.63. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 правові висновки стосуються застосування положень частини третьої статті 692, частини другої статті 536 та частини другої статті 625 ЦК України (у контексті можливості суду зменшити розмір неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

8.64. У постанові Верховного Суду від 04.04.2023 зі справи №916/1349/21 правові висновки стосуються застосування положень статей 530, 607 ЦК України (у контексті тлумачення змісту договору щодо з`ясування обставин чи був погоджений у договорі строк (термін) виконання боржником обов`язку).

8.65. Отже, Суд у контексті доводів касаційної скарги, які містять посилання на висновки Верховного Суду у справах №902/417/18, №916/1349/21 зазначає про неподібність справи, що розглядається (№910/14003/21) та наведених вище справ за змістовним критерієм.

8.66. У постанові від 12.05.2020 зі справи №906/366/19 Верховний Суд у застосуванні положень частини першої статті 692 ЦК України та частини другої статті 847 ЦК України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій з огляду на встановлені судами обставини щодо погодження сторонами у договорі умов щодо настання строку виконання обов`язку покупця з остаточного розрахунку за поставлений товар у декілька етапів, які пов`язані з певними обставинами: 1) оплатою покупцем першої обумовленої у визначений договором строк; 2) доставкою комплектуючих і здійснення монтажних робіт позивачем до визначеного у договорі періоду; 3) виконання постачальником монтажно-налагоджувальних робіт обладнання та у подальшому задовільної експлуатації цього обладнання протягом 14 днів.

8.67. Отже, справа, що розглядається та справа №906/366/19 також суттєво відрізняються за характером урегульованих договорами прав і обов`язків учасників (змістовний критерій) і висновки Верховного Суду у справі №906/366/19 сформовано за інших встановлених фактичних обставин справи (суб`єктний склад спірних правовідносин).

8.68. Верховний Суд також вважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду щодо презумпції вини постачальника (виробника), викладеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2019, оскільки зазначені висновки Верховного Суду стосуються поставки неякісного товару, відповідальності продавця за недоліки товару в межах гарантійних строків, встановлених договором.

8.69. Водночас у цій справі №910/14003/21, яка розглядається судами взагалі не було встановлено поставки товару неналежної якості, що унеможливлює застосування до постачальника правового механізму гарантійних зобов`язань. Отже, вказана справа також є неподібною до спірних правовідносин, адже рішення у ці справі ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність за змістовним критерієм.

8.70. Як вже було зазначено вище, оскільки застосування судами попередніх інстанцій положень Інструкції П-7 ніяким чином не вплинуло на правильність висновків і мотивів ухвалених судових рішень та на правомірність застосування судами норм ЦК України та ГК України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, Суд також відхиляє посилання скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2022 у справі №904/974/21, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 12.09.20019 у справі №910/8922/18.

8.71. Таким чином, помилкові посилання судів на положення Інструкції П-7 не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення, оскільки не спростовують висновків суду про те, що у разі коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

8.72. Також Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги в частині того, що судами попередніх інстанцій не застосовано положення Фітосанітарних правил та Порядку №1177 у частині встановлення наявності/відсутності обставин щодо порушення постачальником Фітосанітарних процедур, оскільки, по-перше, умовами Договору чітко визначено перелік документів, які підлягають передачі Покупцю в цій частині і, як встановлено судами, такий пакет документів було передано Постачальником під час приймання-передачі Товару; по-друге, скаржник помилково трактує суть правовідносин за договором надання послуг (у даному випадку Договору від 20.01.2020 №20001- 20, укладеного між ТОВ "Пона Україна" та ФОП Лясківським Ю.Л.) у сукупності з пунктом 3.1. Фітосанітарних правил та положеннями Порядку №1177. При цьому, згідно з умовами Договору обов`язковим визначено фітосанітарну обробку пакувального матеріалу (деревина) з якого виготовляється піддон.

8.73. За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України з врахуванням відзиву на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Атем Груп" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.74. Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження судових рішень попередніх інстанцій є те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 287, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.75. Втім, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.

8.76. Аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

8.77. Водночас Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неналежне з`ясування судами обставин справи через неналежне дослідження поданих сторонами доказів, зокрема листа ТОВ "Пона Україна" від 06.08.2021 №08-11/2021 та листів-претензій контрагентів ТОВ "Атем Груп" з приводу виявлення шкідників у піддонах, на яких поставлявся товар та про завдані збитки, оскільки судами не встановлено обставин, що піддони про які іде мова у вказаних листах стосуються піддонів переданих за Договором, укладеним між сторонами та спірного періоду поставки.

Стосовно доводів скаржника про прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень на підставі недопустимих доказів (акти термічного знезараження та акти візуальної перевірки, надані позивачем за первісним позовом) судова колегія зазначає таке.

8.78. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

8.79. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

8.80. Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

8.81. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

8.82. Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.83. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

8.84. Згідно із частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

8.85. Саме лише посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

8.86. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

8.87. Поряд з тим скаржник, узагальнено посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимих доказів, не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання таких доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими та такими, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі.

8.88. Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що акти термічного знезараження та акти візуальної перевірки, є тими документами, які у розумінні положень Договору складаються Постачальником та підтверджують факт відповідності Товару якісним характеристикам і саме указані документи були передані Постачальником Покупцю під час приймання-передачі спірного Товару.

8.89. Водночас твердження скаржника про те, що вказані акти є недопустимими доказами у справі мають суперечливий характер та до уваги Верховним Судом не беруться, оскільки: по-перше, скаржником не доведено наявність порушень, встановлених законом, щодо порядку одержання доказів; по-друге, вказані документи (докази) під час приймання Товару було визнано самим скаржником належним підтвердженням відповідності поставленого Товару за якісними характеристиками у розумінні умов Договору. Отже, відповідні аргументи лише свідчать про суперечливу поведінку самого скаржника.

8.90. Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

8.91. Аргументи скаржника, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи також не знайшли своє підтвердження і спростовуються матеріалами справи.

8.92. Зокрема, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 21.02.2023 задовольнив вказане клопотання ТОВ "Атем Груп" про витребування доказів. Та у зв`язку з добровільним виконанням ФОП Лясківським Ю.Л. вимог вказаних клопотань та наданням витребуваних документів суд долучив їх до матеріалів справи.

8.93. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

8.94. Отже, Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права (пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених ним обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

8.95. З огляду на викладене у пунктах 8.76. - 8.93. цієї постанови оскаржені у справі рішення та постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу, з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - без задоволення.

Щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та додаткового рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у контексті доводів касаційної скарги "Атем Груп" колегія суддів зазначає таке.

8.96. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що заява ТОВ "Пона Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягала залишенню без розгляду, у зв`язку з порушенням, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку на подання доказів - договору про надання правової допомоги від 18.03.2019. Всупереч положенням наведеної норми, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного додаткового рішення прийняв до уваги докази, які були подані із пропуском встановленого п`ятиденного строку та задовольнив заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

8.97. Будь-яких інших обґрунтувань підстав для скасування наведених судових рішень подана касаційна скарга не містить.

8.98. За твердженням скаржника, оскільки рішення по суті спору судом першої інстанції було прийнято 26.07.2023, відповідно до положень час тини восьмої статті 129 ГПК України граничний термін для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вихідних днів сплив 01.08.2022. Однак, ТОВ "Пона Україна" лише 02.08.2023 було подано до суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги, як основного документа, що підтверджує розмір зазначених витрат, адже в ньому міститься договірна ціна послуг правового характеру. При цьому, за твердженням скаржника, поданий позивачем за первісним позовом витяг із договору не містить відомостей про те, яку вартість однієї години роботи адвоката чи його помічника сторони обумовили у договорі. З огляду на наведене, скаржник вважає, що зазначені в актах приймання-передачі виконаних робіт розрахунки є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом.

8.99. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

8.100. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

8.101. Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

8.102. Відповідно до положень статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.103. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.104. Щодо доводів касаційної скарги стосовно порушення судами положень частини восьмої статті 129 ГПК України Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що рішення у справі №910/14003/21 прийнято господарським судом міста Києва 26.07.2022; заява про відшкодування витрат на правову допомогу з доданими доказами була подана позивачем за первісним позовом в той же день до закінчення судових дебатів у справі з доказами на підтвердження їх розміру (витяг з договору про надання правової допомоги, копію ордеру, акти приймання-передачі виконаних робіт, рахунки на оплату, платіжні доручення та банківські виписки).

8.105. Водночас, як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, подані 02.08.2022 до господарського суду першої інстанції пояснення до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу стосувалися лише заявленого останнім розміру цих витрат та не містили нових доказів. При цьому, зміст додаткового рішення суду першої інстанції свідчить про те, що такі пояснення суд залишив без розгляду.

8.106. Посилання ТОВ "Атем Груп" на те, що поданий позивачем за первісним позовом витяг із договору не містить відомостей про те, яку вартість однієї години роботи адвоката чи його помічника сторони обумовили у договорі не приймаються Судом до уваги з огляду на те, що розмір витрат підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами у яких вказано детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням виконавця, дати надання відповідної послуги, потраченого часу та встановленого тарифу.

8.107. З огляду на наведене Суд не вбачає порушення норм процесуального права у діях суду першої інстанції щодо задоволення зави ТОВ "Пона Україна" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

8.108. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.109. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.110. Отже, наведені ТОВ "Атем Груп" доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в цій частині, якою вказане рішення залишено без змін з цієї підстави.

8.111. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

8.112. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.113. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8.114. Водночас Суд приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 4 частин першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

9.2. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

9.6. Зазначена ТОВ "Атем Груп" підстава касаційного оскарження (у частині оскарження додаткового рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023), передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що наразі виключає скасування оскаржуваних додаткового рішення та постанови з цієї підстави.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a> на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/14003/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a> у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/14003/21 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"</a> в частині оскарження додаткового рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/14003/21 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко