Ухвала

від 21.07.2023 по справі 2-н-264/11

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 2-н-264/11

6/296/132/23

УХВАЛА

Іменем України

"21" липня 2023 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Адамович О.Й., розглянувши подання начальника Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Наталії Савіної про видачу дублікату судового наказу по справі №2-н-264/11за заявою Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги по водопостачанню та водовідведенню, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2023 року начальник Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Наталія Савіна звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою про видачу дублікату судового наказу по справі №2-н-264/11.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення містяться у ст. 183 ЦПК України.

Так, частиною 2 ст. 183 ЦПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020) встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Натомість матеріали подання не містять доказів надсилання вказаного подання іншим учасникам справи.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення (надання) іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), розділ VIІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України).

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 591/1581/20.

Відповідно до пп. 17.4 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Сторонами справи про видачу дубліката судового наказу є стягувач, боржник, державний виконавець/приватний виконавець.

Відтак, з урахуванням положень ч. 2 ст. 183 ЦПК України у випадку звернення з заявою про видачу дубліката судового наказу заявником мають бути долучені до подання докази його надіслання іншим учасникам справи.

З огляду на зазначене, заявнику слід було долучити до подання докази його надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (боржнику та стягувачу).

Проте усупереч вимогам норми ч. 2 ст. 183 ЦПК України заявником не додано до подання про видачу дубліката судового наказу докази його надіслання.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

За таких обставин суддя вважає за необхідне подання повернути без розгляду у силу ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Керуючись ст.183 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Наталії Савіної про видачу дублікату судового наказу по справі №2-н-264/11 за заявою Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги по водопостачанню та водовідведенню - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення подання не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя О. Й. Адамович