Рішення

від 21.07.2023 по справі 160/13903/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року Справа № 160/13903/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

УСТАНОВИВ:

20.06.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ф-3966-50У яка складена Головним управлінням державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючим органом необґрунтовано було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ф-3966-50У, оскільки позивач перебуває в трудових відносинах і сплату ЄСВ провадить роботодавець.

Ухвалою суду від 22.06.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13.07.2023р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що за даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ, (Чечелівський район м.Дніпра) як фізична особа - підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з 25.12.2008 по 30.10.2020, обліковувалась на загальній системі оподаткування. 30.10.2020 ФОП ОСОБА_1 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем за її рішенням. Платник у стані 11 - припинено, але не знято з обліку. Відповідно даних інформаційної системи податкового органу ФОП ОСОБА_1 було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року №Ф-3966-50У на суму 35588,74 грн., яка складається з наступних автоматично завантажених нарахувань єдиного внеску:

-за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, термін сплати 09.02.2018;

-за 1 квартал 2018року у сумі2457,18 грн, термін сплати19.04.2018;

-за 2 квартал 2018року у сумі2457,18 грн, термін сплати19.07.2018;

-за 3 квартал 2018року у сумі2457,18 грн, термін сплати19.10.2018;

-за 4 квартал 2018року у сумі2457,18 грн, термін сплати21.01.2019;

-за 1 квартал 2019року у сумі2754,18 грн, термін сплати19.04.2019;

-за 2 квартал 2019року у сумі2754,18 грн, термін сплати19.07.2019;

-за 3 квартал 2019року у сумі2754,18 грн, термін сплати21.10.2019;

-за 4 квартал 2019року у сумі2754,18 грн, термін сплати20.01.2020;

-за 1 квартал (січень-лютий) 2020 року у сумі 2078,12 грн, термін сплати 21.04.2020;

-за 2 квартал (червень) 2020 року у сумі 1039,06 грн, термін сплати 20.07.2020;

- за 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн, термін сплати 19.10.2020.

Додатково повідомляємо, що згідно ІКП 71040000 ОСОБА_1 в 2022-2023 р.р. надійшли кошти на загальну суму 13473,90 грн., які було стягнуто в межах виконавчого провадження, у т.ч.;

-28.02.2022-9939,60 грн.;

-08.05.2023 -3534,30 грн.

Станом на 07.07.2023 залишок боргу по вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року №Ф-3966-50 на суму 35588,74 грн. становить 22114,84 грн. який складається з наступних автоматично завантажених нарахувань єдиного внеску:

за 3 квартал 2018 року(несплачені суми) у сумі 2345,64 гри, термін с 19.10.2018;

-за 4 квартал 2018 року усумі 2457,18грн, термінсплати21.01.2019;

-за 1 квартал 2019 року усумі 2754,18грн, термінсплати19.04.2019;

-за 2 квартал 2019 року усумі 2754,18грн, термінсплати19.07.2019;

-за 3 квартал 2019 року усумі 2754,18грн, термінсплати21.10.2019;

-за 4 квартал 2019 року усумі 2754,18грн, термінсплати20.01.2020;

-за 1 квартал (січень-лютий) 2020 року у сумі 2078,12 грн, термін сплати 21.04.2020;

-за 2 квартал (червень) 2020 року у сумі 1039,06 грн, термін сплати 20.07.2020;

-за 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн, термін сплати 19.10.2020.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 з 24.12.2008р. була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

19 лютого 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу Ф-3966-50/66 про сплату недоїмки з єдиного внеску на суму 13473,90 грн., який обліковується станом на 09 вересня 2020 року.

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернулась до суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021р. в справі 160/16946/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі №160/16946/20 скасовано. Прийнято нове судове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3966-50/66-63 від 19.02.2020 року прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

13.06.2023 року позивач дізналась з мобільного додатку «ДІЯ» про відкриття відносно неї виконавчого провадження № 69858445 від 27.09.2022р. на підставі вимоги №Ф-3966-50у від 12.11.2020р., винесеної ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позивач не погоджується з вимогою №Ф-3966-50у від 12.11.2020р., вважає її протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Судом встановлено, що позивач з 06.09.2016 року працює на посаді диспетчера на Приватному виробничо-сервісному підприємстві СТО «Карлсон»(код ЄДРПОУ 31576791) та з 11.02.2019 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто була найманим працівником. При цьому у зазначеному періоді роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що також підтверджується копією довідки про доходи від 14.12.2020 року.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено, що позивач будучи найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, оскаржувана вимога від 12 листопада 2020 року № Ф-3966-50У, підлягає скасуванню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу від 12 листопада 2020 року № Ф-3966-50У, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12 листопада 2020 року № Ф-3966-50У є такою, що підлягає скасуванню судом.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )до Відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ф-3966-50У яка складена Головним управлінням державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відокремленого територіального підрозділу на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (і.к. 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін