Рішення

від 20.07.2023 по справі 500/2164/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2164/23

20 липня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. розглянувши у порядку письмового провадження за правиламиспрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВАНДІ» (далі позивач, декларант, ТОВ «САВАНДІ»), звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Київської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби України (далі відповідач, митниця) в якій просило суд:

«Визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів UA100350/2022/010314/2 від 15.12.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100350/2022/000498 від 15.12.2022;

- рішення про коригування митної вартості товарів UA100350/2022/010313/2 від 15.12.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100350/2022/000497 від 15.12.2022».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час оскаржуваних рішень митницею порушено вимоги статей 53, 54, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України. Покликається на те, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Окрім цього, митниця на підтвердження числового значення митної вартості товару прийняла рішення про витребування у декларанта всіх документів, які передбачені частинами другою-четвертою статті 53 Митного кодексу України. На думку позивача, приписи вказаних норм матеріального закону, хоча й відносять до виключних повноважень відповідача право на витребування в декларанта документів для підтвердження числового знання митної вартості товару, однак чітко регламентують правові підстави реалізації таких повноважень та зобов`язують митний орган витребувати виключно ті документи, які відповідають правовій підставі, що обумовила таку необхідність.

Ухвалою судді від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив у справі 31.05.2023, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що оскільки ТОВ «САВАНДІ» не змогло підтвердити заявлену митну вартість товару в порядку, що передбачений Митним кодексом України, а відтак і обраний метод її визначення, то митний орган, з урахуванням приписів статей 53, 54, 55, 57, 63 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості товару та рішення про відмову в прийнятті митних декларацій.

Від позивача до суду надійшла 05.06.2023 заява про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн та витрат на офіційний переклад в розмірі 4400,00 грн.

Від відповідача до суду 15.06.2023 надійшли заперечення проти заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу та витрат на здійснення офіційного перекладу документів. В яких зазначив, що розмір витрат не співрозмірний з обсягом наданих послуг, необґрунтований та взагалі безпідставний, тому просить відмовити у задоволенні зазначених у заяві вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат за здійснення перекладу в повному обсязі.

Обставини встановлені судом.

Щодо умов зовнішньоекономічного контракту за результатами виконання якого ТОВ «САВАНДІ» складались на подавались митні декларації, а митним органом приймались рішення про коригування митної вартості товару та оформлялись картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

29.07.2022 між ТОВ «САВАНДІ» (покупець) та SK AGROPEC DIONIS SRL (постачальник) укладено контракт № 290722 / 1.

За умовами даного контракту сторони домовились поставку 3000 т дорожньої солі за ціною 160 Євро / т на умовах DAP - станція перетину кордону Халмеу (Румунія) Дякове (Україна) (відповідно до Правил Інкотермс - 2010).

Крім того, сторони домовились, що оплата товару поставленого товару здійснюється на умовах 100% при доставці товару та пред`явленні документів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

За умовами контракту № 290722/1 від 29.07.2022 сторони обумовили, що транспортними документами є наступні: комерційний рахунок-фактура продавця; перелік навантаження вагонів, сертифікат з перевезення товару EUR.1, посвідчення якості.

Додатком № 1 від 29.09.2022 до контракту № 290722/1 від 29.07.2022 сторони домовились доповнити інформацію в контракті щодо умов та термінів поставки з 29.07.2022 по 10.11.2022.

Під час виконання умов зовнішньо-економічного контракту ТОВ «САВАНДІ» 09 грудня 2022 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) 22UA100350615151U9 у графі 31 яких заявлено до митного оформлення товар: «Сіль дорожня, неденатурована, використовується як агент проти обмерзання взимку, призначена для посипання доріг».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості б/н від 10/10/22; 9/2022 відомість вагонів від 10/10/22; 147 рахунок-інвойс від 11/10/22; 32562-1 залізнична накладна ЦІМ від 11/10/22; W057331 cертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 10/10/22; 142000-3102-0167 висновок експертизи від 28/11/22; платіжне доручення 06/12/22.

Митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, наступного змісту: у інвойсів від 10.10.2022 №147 дата зовнішньоекономічного контракту зазначена 29 June 2022, однак у графі 44 МД та доданих до митної декларації документах дата контракту вказана 29.07.2022 року, також умови поставки становлять DAP у транспортних документах СІМ/CMGS відповідальною особою за транспортні послуги по УЗ є третя особа ТОВ «Гранд -Інвестмент», що є підстави вважати наявність додаткових витрат на транспортне обслуговування, що перераховуються до третіх осіб. У зовнішньоекономічному контракті та додатках до нього зазначені умови сплати за товар 100% попередньої сплати, документи на сплату за товар відсутні. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надано. Також у додатку № 2 контракту є вимога щодо надання інформації про перелік вагонів та стан їх завантаження, інформація щодо яких відсутня у графі 44 МД. Також у ЄАІС ДМС наявна інформація щодо коригування рівня митної вартості товару.

Також митним органом повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності):

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом)

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 12.12.2022 року повідомлено відповідача, що додаткові документи, крім митної декларації країни відправлення 22ROCJ4310Е0002167 від 11.10. 2022, платіжного доручення від 06.12.2022 року, прайс - листа від 04.10.2022 року, а також лист постачальника про виправлення описки, не можуть бути подані.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100350/2022/010314/2 з одночасним формуванням картки відмови у митному оформленні UA100350/2022/000498, у гр. 33 якого зазначено: на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, пункту 44.1 cтатті 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Надані додаткові документи прийняті до уваги, але не дають можливість спростувати виявлені недоліки та розбіжності, та не містять об`єктивної інформації для підтвердження митної вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості товару та його доставки на митну територію, а у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 «Сіль дорожня» митна декларація від 14.12.2022 № UA209140/2022/115012, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 0,25$/кг. Завлено декларантом 0,16 $/кг.

Також, під час виконання умов зовнішньо-економічного контракту ТОВ «САВАНДІ» 09 грудня 2022 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) 22UA100350615972U5 у графі 31 яких заявлено до митного оформлення товар: «Сіль дорожня, неденатурована, використовується як агент проти обмерзання взимку, призначена для посипання доріг».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості б/н від 13/10/22; 10/2022 відомість вагонів від 14/10/22; 171 рахунок-інвойс від 13/10/22; 32574-6 залізнична накладна ЦІМ від 14/10/22; W057332 cертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14/10/22; 142000-3102-0168 висновок експертизи від 28/11/22; платіжне доручення 06/12/22.

Митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, наступного змісту: у інвойсів від 13.10.2022 №171 дата зовнішньоекономічного контракту зазначена 29 June 2022, однак у графі 44 МД та доданих до митної декларації документах дата контракту вказана 29.07.2022 року, також умови поставки становлять DAP Діаково (у транспортних документах СІМ/CMGS відповідальною особою за транспортні послуги по УЗ є третя особа ТОВ «Гранд -Інвестмент», що є підстави вважати наявність додаткових витрат на транспортне обслуговування, що перераховуються до третіх осіб. У зовнішньоекономічному контракті та додатках до нього зазначені умови сплати за товар 100% попередньої сплати, документи на сплату за товар відсутні. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надано. Також у додатку № 2 контракту є вимога щодо надання інформації про перелік вагонів та стан їх завантаження, інформація щодо яких відсутня у графі 44 МД. Також у ЄАІС ДМС наявна інформація щодо коригування рівня митної вартості товару. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГAТТ.

Також митним органом повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 12.12.2022 року повідомлено відповідача, що додаткові документи, крім митної декларації країни відправлення 22 ROCJ4310Е0002349 від 15.10. 2022 року, платіжного доручення від 06.12.2022 року, прайс - листа від 04.10.2022 року а також лист постачальника про виправлення описки, не можуть бути подані.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100350/2022/010313/2 з одночасним формуванням картки відмови у митному оформленні UA100350/2022/000497, у гр. 33 якого зазначено: на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, пункту 44.1 cтатті 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме, не надано: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Надані додаткові документи прийняті до уваги, але не дають можливість спростувати виявлені недоліки та розбіжності, та не містять об`єктивної інформації для підтвердження митної вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості товару та його доставки на митну територію, а у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 «Сіль дорожня» митна декларація від 14.12.2022 № UA209140/2022/115012, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 0,25$/кг. Завлено декларантом 0,16 $/кг.

Не погоджуючись із прийнятими рішення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Норми права застосовані до спірних правовідносин (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин).

Конституція України, визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

Митний кодекс України, регулює спірні правовідносини наступним чином.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина перша, друга статті 51).

За приписами частин першої шостої статті 52 цього Кодексу, визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Приписи статті 53 МК України, визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частини перша п`ята статті 54 МК України, визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної варт ості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статті 55 МК України унормовує, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Перелік додаткових складових до ціни договору»).

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Стаття 64 МК України, передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Мотивована оцінка суду.

У справах про визнання протиправним та скасування рішень суб`єктів владних повноважень, суд надає правову оцінку оскаржуваним рішенням крізь призму вимог частини 2 статті 2 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, виходив з того, що митна вартість товару не може бути визначена, у зв`язку із тим, що:

1) декларантом заявлено не повні відомості про митну вартість товару;

2) в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: в інвойсах дата контракту зазначена інша ніж у графі 44 МД; у транспортних документах відповідальною особою за транспортні послуги є третя особа, , що дає підстави вважати про наявність додаткових витрат на транспортне обслуговування; у додатку №2 до контракту є вимога щодо надання інформації про переліку ваготів та стан їх завантаження, інформація щодо яких відсутня у графі 44 МД.

3) документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислені;

4) на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару, відсутні документи про сплату товару.

Крім того, в якості правової підстави прийняття рішень про коригування митної вартості товару, відповідач називає дані автоматизованої системи аналізу ризиків.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «САВАНДІ» дає підстави для висновку, що спірні правовідносини виникли за наслідками виконання умов контракту від 22.09.2022 №290722/1 з урахування додаткової угоди).

Під час декларування митної вартості товарів, які поставлялись на митну територію України згідно із укладеними зовнішньоекономічними контрактами, з метою підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення («за ціною договору») ТОВ «САВАНДІ», та подавались вищезазначені документи.

Частина друга стаття 53 МК України називає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення.

Суд звертає увагу, що згідно із приписами частинами 2 статті 53 МК України до таких документів належать наступні: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що законодавець називаючи перелік документів у пунктах 4, 8 користується сполучником «якщо», а в пункті 5, послуговується словосполученням «за наявності».

Використання такої лінгвістично-синтаксичної конструкції покликане наголосити на необов`язковості таких документів за певних обставин або ж навпаки обов`язковості. Так, коли відбувся розрахунок за договором, то подання банківських платіжних документів, які стосуються вартості оплачуваного товару, є обов`язковим, а якщо договором охоплювався обов`язок однієї із сторін застрахувати товар, то подання страхових документів, є обов`язковим.

Повертаючись до митних декларацій, які подавались уповноваженою особою ТОВ «САВАНДІ» суд наголошує на тому, що перелік названих вище документів, який подався разом із МД, кореспондує вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Отже, суд погоджується із тим, що позивачем разом із митними деклараціями було подано документи, які за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини 2 статті 53 МК України.

Після того, коли декларант подав митні декларації разом із вказаними документами, митний орган здійснює їх аналіз на предмет наявності:

(1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

(2) ознак підробки;

(3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

(4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує право митного органу скористатись правилом, що передбачене частиною третьої статті 53 МК України витребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів.

Поряд з цим, визначеному частиною 3 статті 53 МК України обов`язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право бути поінформованим про причину витребування та конкретизацію за переліком документів, які повинні бути надані.

Наведене має визначальне значення для митного органу, оскільки пов`язується із правом митного органу прийняти одне із таких рішень:

1) про коригування митної вартості товару (це стосується спірної ситуації) (ст.55 МК України);

2) про відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю (ч.6 ст.54 МК України).

Якщо декларант не був поінформований про конкретний перелік документів, які повинен надати на вимогу митного органу та про підстави, що обумовлюють їх витребування, то в подальшому митний орган не може зробити висновок про те, що декларантом не подано якийсь із документів для підтвердження або спростування існування обставин, для яких вони вимагалися.

Відтак, не зазначення митним органом у вимозі про надання документів, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, конкретизованого переліку документів, які повинен надати декларант порушує права останнього, що випливають із змісту частини 3 статті 53 МК України.

Митний орган витребував у декларанта додаткові документи додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 2 «Первинні документи» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704.

В пункті 3 частини 2 статті 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні. Проте, рахунок-фактура (інвойс) та рахунок-проформа, є різними за своїми змістом та юридичними наслідками документами.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Однак на території нашої держави всі види інвойсів застосовуються не так часто, тому розглянемо найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні. Ними є проформа-інвойс та комерційний інвойс.

Проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Разом з тим, от інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме рахунок-фактуру (комерційний інвойс).

Комерційний інвойс це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Таким чином, на переконання суду, належним чином оформлений комерційний інвойс, є бухгалтерським документом, який підтверджує остаточно визначену вартість товару.

В даному випадку, уповноваженою особою ТОВ «САВАНДІ» надавався комерційні інвойси №147 від 11/10/22 та №171 від 13/10/22.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, 15.02.2023 у справі № 815/2552/16 тощо).

Таким чином, право витребувати документи, які передбачені частиною третьої статті 53 МК України реалізується наступним чином:

1) декларант подав документи, які, передбачені частиною другою статті 53 МК України;

2) митний орган здійснив перевірку поданих документів на предмет установлення обставин, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України;

3) митний орган за результатами перевірки поданих документів декларантом документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України встановив:

(а) розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару (обов`язковою ознакою, є те, що такі розбіжності «повинні мати вплив». Тобто, сама по собі наявність певних розбіжностей в документах, які не можуть «мати вплив» на визначення митної вартості товару, не може бути підставою для витребування документів);

(б) документи містять ознаки підробки;

(в) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

(г) відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

4) митний орган визначив перелік документів, які, у зв`язку із встановленими обставинами, викликають в нього обґрунтований сумнів;

5) митний орган надіслав на адресу декларанта письмову вимогу.

Із наведеного вбачається, що відповідач указаного не врахував:

1) не звернув уваги на перелік документів, які надав декларант;

2) не встановив документів та пов`язаних з ними обставин, що викликають обґрунтований сумнів;

3) не встановив переліку документів, які повинні бути надані декларантом для спростування встановлених обставин (обґрунтованого сумніву).

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

На переконання суду митний орган у надісланій вимозі, зміст якої оголошено судом вище, не визначався з тим переліком документів, який є необхідний, не встановив тих документів, які подані декларантом, не дослідив їх зміст. Іншими словами, митний орган «сам для себе» не встановив, які документи в спірній ситуації, є необхідними для визначення митної вартості товару та підтвердження обраного методу її визначення.

Щодо розбіжності в датах, суд зазначає, що в інвойсах № 171 та № 147 постачальником у даті зовнішньоекономічного контракту допущено описку - зазначена 29 June 2022, однак дата контракту 29 July 2022 року.

На виправлення допущених описок, компанія постачальника надала відповідний лист. Даний лист подавався при митному оформленні товарів та наявний у розпорядженні митного органу. Отже, суд зазначає, що допущенні описки є формальною обставиною, яку митний орган підводить під сумнівність митної вартості та яка жодним чином не впливає на числові значення. Крім того, відповідальність за допущення помилок (описок) в рахунках -інвойсах лежить на продавцеві (відправникові) товару.

Щодо твердження відповідача, що «у зовнішньоекономічному контракті та додатках до нього зазначені умови сплати за товар 100% попередньої сплати, документи на сплату за товар відсутні», а також «не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та / або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару» суд зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 290722/1 від 29.07.2022 терміни оплати визначені так: оплата 100% здійснюється при доставці товару та пред`явленні документів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Зважаючи на це, банківські документи щодо проведених розрахунків по даній партії товару і не могли бути надані митному органу, бо оплата на момент розмитнення ще не здійснювалася у відповідності до умов договору. Натомість долучено платіжне доручення від 06.12.2022 року щодо оплати попередніх партій товару, що постачалися відповідно до цього контракту.

Крім цього, МК України не містить імперативного обов`язку декларанта здійснити оплату вартості товару станом на час подання митної декларації. Натомість, як наголошував вище суд, законодавець послуговується сполучником «якщо» в пункті 4 частини 2 статті 53 МК України, зазначаючи «… якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару … ». В даному випадку, сполучник «якщо» означає диспозитивну поведінку декларанта, яка залежить виключно від умов договору.

Суд наголошує на тому, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №320/2455/19).

Крім того, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17).

Суд уважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.

З огляду на це, суд уважає, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки здійснення такої оплати станом на час подання митної декларації не визначалось умова договору.

Щодо доводів митного органу на відсутність документів, що підтверджують висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій суд вважає, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Крім того, суд наголошує, що митний орган має витребувати вказані документи лише після встановлення відповідних підстав, що визначені частиною 3 статті 53 МК України та деталізовані судом вище.

Аналогічну позицію суд займає стосовно ненадання виписки з бухгалтерської документації. Додатково, суд наголошує на тому, що митний орган не мав повноважень перейти до витребування документів, передбачених частиною 4 статті 53 МК України, за відсутності обґрунтованих та документально підтверджених для цього підстав « … вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість… ».

У той же час, згідно умов поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсової або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Відповідно до умови поставки FCA Інкотермс 2010, продавець зобов`язаний доставити вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання впливає на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

На вказані умови формування митної вартості товару не звернув увагу відповідач. У зв`язку із чим витребував документи у позивача безвідносно до названих умов поставки.

Критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17).

Суд наголошує на тому, що аналізовані приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15.

Суд оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15, 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19).

Отож суд уважає, що твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов`язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, шо вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому приймати рішення про коригування митної вартості товару.

Висновки досягнуті судом у даній справі узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18 та ін.

Таким чином, уповноваженою особою ТОВ «САВАНДІ» під час митних декларацій подано документи, що своїм змістом відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України та містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Натомість органом митниці, витребувано в декларанта повний перелік документів, які передбачені частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України, безвідносно до наявності для такого рішення правових підстав. Такі дії митного органу призвели до прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товару та, як наслідком складання протиправної картки відмови в прийнятті митної деклараційї митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

Вказані рішення характеризується, як єдністю правових підстав для прийняття, так і єдністю порушень, допущених митним органом під час їх прийняття.

В даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викл. в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 500/26/22).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Представник позивача, адвокат Кавійчик В.П., просить стягнути з Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВАНДІ» витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано додаток №5 до договору про надання правничої допомоги б/н від 16.10.2020 в якому сторони погодили про фіксовану суму гонорару у розмірі 20000,00 грн, акт наданих послуг №5 від 02.06.2023, згідно з яким представник позивача надавав послуги: попереднє опрацювання матеріалів, консультації клієнта, опрацювання та дослідження матеріалів, опрацювання та аналіз судової практики.

Визначаючись із указаним питанням суд, керується таким.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд зважає на те, що Верховний Суд розглядав питання про стягнення витрат на правову допомогу у справах про оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості товару (див. постанову від 03.05.2023 у справі № 140/6689/20).

У даній справі Верховний Суд зазначив, що « 28. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

29. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

30. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

31. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

32. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат».

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд послуговується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Проте, суд зазначає, що вказана справа є справою незначної складності, розглядалась у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників.

Крім того, суд наголошує, що вивчення законодавства та судової практики здійснюється в межах спірного питання. Тому, суд не бере до уваги посилання адвоката не безліч норм законодавства, яке останній повинен був опрацювати у даній справі. Оцінюється виключно те, що є необхідним для досягнення правового результату.

Також, суд залишає поза увагою числений перелік правових позицій Верховного Суду, які, як наголошує адвокат Кавійчик В.П., остання опрацювала у даній справі. Суд наголошує на тому, що оцінюється виключно те, що по факту є необхідним. Бажання адвоката ознайомитись навіть з усіма існуючими позиціями Верховного Суду, які є наявні в Єдиному реєстрі судових рішень, не може свідчити про реальну необхідність таких дій для досягнення правового результату в даній справі.

З огляду на встановлені обставини, на переконання суду, витрати на правову допомогу заявлені адвокатом Кавійчик В.П. є частково обґрунтованими, зокрема в частині стягнення 5 000 грн. В іншій частині суми стягнення витрат на надання правничої допомоги суд відмовляє, з наведених вище підстав.

Адвокатом заявлено клопотання про стягнення понесених витрат на переклад документів в сумі 4400 грн з відповідача.

Витрати, пов`язані з перекладом документів, відносяться до судових витрат та відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з актом наданих послуг №51306 від 12.05.2023 ТОВ «Саванді» були надані послуги ФОП ОСОБА_1 з перекладу щодо інвойсів 171 та 147 з англійської на українську мову, сума наданих послуг склала 4400,00 грн. Їх сплата підтверджується платіжним дорученням №9277 від 18.05.2022.

Матеріали справи містять перекладені документи на українську мову з іноземної мови.

Отже, наявні в матеріалах справи копії акта виконаних робіт, платіжного доручення та перекладені документи (які є доказами у цій справі) підтверджують понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача, які пов`язані з розглядом даної судової справи.

Переклад документів, замовлений позивачем, здійснено для належного розгляду справи і з метою доведення своєї позиції стороною, понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Відтак, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на переклад документів у розмірі 4400,00 грн у відповідності до статті 138 КАС України як витрати на вчинення інших процесуальних дій або підготовку справи до розгляду.

За правилами статей 132, 139, 143 КАС України, суд вирішив стягнути з відповідача в користь товариства з обмеженою відповідальністю «САВАНДІ» судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 3364,70 грн, за звернення до суду із позовною заявою.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір у сумі 3364,70 грн, витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 4400,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 50000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 72, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 255, 293, 295, 297 КАС України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару UA100350/2022/010314/2 від 15.12.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100350/2022/000498 від 15.12.2022.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару UA100350/2022/010313/2 від 15.12.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100350/2022/000497 від 15.12.2022.

Стягнути з Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВАНДІ» понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3364,70 (три тисячі триста шістдесят чотири грн сімдесят коп.), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 (п`ять тисяч) грн. та витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 4400,00 (чотири тисячі чотириста грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 липня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" (місцезнаходження/місце проживання: проспект Степана Бандери, 33,м. Тернопіль,46020 код ЄДРПОУ/РНОКПП 38739959);

відповідач:

- Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження/місце проживання: бульвар Вацлава Гавела, 8-А,м. Київ,03124 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43997555);

Головуючий суддяМандзій О.П.