Постанова

від 05.03.2024 по справі 500/2164/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2164/23 пров. № А/857/14390/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Тернополі суддею Мандзієм О. П.) у справі № 500/2164/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» до Київської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саванді» (далі також - ТОВ «Саванді», Товариство, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати прийняті Київською митницею:

- рішення про коригування митної вартості товарів UA100350/2022/010314/2 від 15.12.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 UA100350/2022/000498;

- рішення про коригування митної вартості товарів UA100350/2022/010313/2 від 15.12.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 UA100350/2022/000497.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що під час оскаржуваних рішень митницею порушено вимоги статей 53, 54, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України. Покликається на те, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу було надано всі необхідні та достатнідокументи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Окрім цього, митниця на підтвердження числового значення митної вартості товару прийняла рішення про витребування у декларанта всіх документів, які передбачені частинами другою - четвертою статті 53 Митного кодексу України. На думку позивача, приписи вказаних норм матеріального закону, хоча й відносять до виключних повноважень відповідача, право на витребування в декларанта документів для підтвердження числового знання митної вартості товару, однак чітко регламентують правові підстави реалізації таких повноважень та зобов`язують митний орган витребувати виключно ті документи, які відповідають правовій підставі, що обумовила таку необхідність.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Київська митниця, яка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого вказане рішення повинно бути скасоване. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки ТОВ «САВАНДІ» не змогло підтвердити заявлену митну вартість товару в порядку, що передбачений Митним кодексом України, а відтак і обраний метод її визначення, то митний орган, з урахуванням приписів статей 53, 54, 55, 57, 63 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості товару та рішення про відмову в прийнятті митних декларацій.

Також зазначає, що незрозумілим є розрахунок витрат на правову допомогу, які необхідно відшкодувати, оскільки судом в резолютивній частині зазначено, що відшкодуванню підлягає 50 000 грн, проте прописом зазначено п`ять тисяч гривень. Також не погоджується із відшкодуванням витрат на перекладача.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 29.07.2022 між ТОВ «САВАНДІ» (покупець) та SK AGROPEC DIONIS SRL (постачальник) укладено контракт № 290722/1.

За умовами цього контракту сторони домовилися поставку 3000 т дорожньої солі за ціною 160 Євро/т на умовах DAP- станція перетину кордону Халмеу (Румунія)Дякове (Україна) (відповідно до Правил Інкотермс - 2010).

Крім того, сторони домовилися, що оплата товару поставленого товару здійснюється на умовах 100 % при доставці товару та пред`явлені документів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

За умовами контракту № 290722/1 від 29.07.2022 сторони обумовили, що транспортними документами є такі: комерційний рахунок-фактура продавця; перелік навантаження вагонів, сертифікат з перевезення товару EUR.1, посвідчення якості.

Додатком № 1 від 29.09.2022 до контракту № 290722/1 від 29.07.2022 сторони домовилися доповнити інформацію в контракті щодо умов та термінів поставки з 29.07.2022 по 10.11.2022.

Під час виконання умов зовнішньо-економічного контракту ТОВ «САВАНДІ» 09 грудня 2022 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) 22UA100350615151U9 у графі 31 яких заявлено до митного оформлення товар: «Сіль дорожня, неденатурована, використовується як агент проти обмерзання взимку, призначена для посипання доріг».

До цієї митної декларації, як видно з інформації, що є в гр. 44 МД, уповноважена особа позивача до митного оформлення подала такі документи: сертифікат якості б/н від 10/10/22; 9/2022 відомість вагонів від 10/10/22; 147 рахунок-інвойс від 11/10/22; 32562-1 залізнична накладна ЦІМ від 11/10/22; W057331 сертифікат з перевезення (походження) товаруформи EUR.1 від 10/10/22; 142000-3102-0167 висновок експертизи від 28/11/22; платіжне доручення 06/12/22.

Митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, наступного змісту: у інвойсів від 10.10.2022 №147 дата зовнішньоекономічного контракту зазначена29 June 2022, однак у графі 44 МД тадоданих до митної декларації документах дата контракту вказана29.07.2022;також умовипоставкистановлять DAP у транспортних документах СІМ/CMGS відповідальною особою за транспортніпослуги по УЗ є третя особа ТОВ «Гранд-Інвестмент», що є підстави вважати наявність додаткових витрат на транспортне обслуговування, що перераховуються до третіх осіб. У зовнішньоекономічному контракті та додатках до нього зазначені умови сплати за товар 100 % попередньої сплати, документи на сплату за товар відсутні. Банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару, іншіплатіжні та / абобухгалтерські документи, що підтверджують вартістьта містятьреквізити,необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надано. Також у додатку № 2контракту є вимога щодо надання інформації про перелік вагонів та стан їх завантаження, інформація щодо яких відсутняу графі44 МД. Такожу ЄАІС ДМС є інформація щодо коригування рівнямитної вартості товару.

Такожмитним органом повідомленопро необхідністьнадання наступних додаткових документів для підтвердженнязаявленої митної вартості (за наявності):

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний здоговором (угодою, контрактом) пропоставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такіплатежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом)

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товаруабо сировини.

Листом від 12.12.2022 повідомлено відповідача, що додаткові документи, крім митної декларації країнивідправлення 22ROCJ4310Е0002167 від 11.10.2022, платіжного доручення від 06.12.2022, прайс-листа від 04.10.2022, а також лист постачальника про виправлення описки, не можуть бути подані.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100350/2022/010314/2 з одночасним формуванням картки відмови у митному оформленні UA100350/2022/000498, у гр. 33 якого зазначено: на виконання положень статей52-55,57,58,335 Митного кодексу України, пункту 44.1 статті 44Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний здоговором (угодою, контрактом) пропоставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такіплатежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товаруабо сировини. Надані додаткові документи прийняті до уваги, але не дають можливість спростувати виявлені недоліки та розбіжності, та не містять об`єктивної інформації для підтвердження митної вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостейпро всі складові вартості товару та його доставки на митну територію,а у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другійстатті 64 Митного кодексу Українита є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 «Сіль дорожня» митна декларація від 14.12.2022 № UA209140/2022/115012, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 0,25 $/кг. Завлено декларантом0,16 $/кг.

Також, під час виконання умов зовнішньо-економічного контракту ТОВ «САВАНДІ» 09 грудня 2022 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) 22UA100350615972U5 у графі 31 яких заявлено до митного оформлення товар: «Сіль дорожня, неденатурована, використовується як агент проти обмерзання взимку, призначена для посипання доріг».

До цієї митної декларації, як видно з інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані такі документи: сертифікат якості б/н від 13/10/22; 10/2022 відомість вагонів від 14/10/22; 171 рахунок-інвойс від 13/10/22; 32574-6 залізнична накладна ЦІМ від 14/10/22; W057332 сертифікат з перевезення (походження) товаруформи EUR.1 від 14/10/22; 142000-3102-0168 висновок експертизи від 28/11/22; платіжне доручення 06/12/22.

Митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, наступного змісту: у інвойсів від 13.10.2022 №171 дата зовнішньоекономічного контракту зазначена29 June 2022, однак у графі 44 МД тадоданих до митної декларації документах дата контракту вказана29.07.2022,також умовипоставки становлять DAP Діаково (у транспортних документах СІМ/CMGS відповідальною особою за транспортніпослуги по УЗ є третя особа ТОВ «Гранд-Інвестмент», що є підстави вважати наявність додаткових витрат на транспортне обслуговування, що перераховуються до третіх осіб. У зовнішньоекономічному контракті та додатках до нього зазначені умови сплати за товар 100 % попередньої сплати, документи на сплату за товар відсутні. Банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару, іншіплатіжні та / абобухгалтерські документи, що підтверджують вартістьта містятьреквізити,необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надано. Також у додатку № 2контракту є вимога щодо надання інформації про перелік вагонів та стан їх завантаження, інформація щодо яких відсутняу графі44 МД. Такожу ЄАІС ДМС наявна інформація щодо коригування рівнямитної вартості товару. У митногооргану наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвелодо виникнення сумнівів у правильності визначення декларантоммитної вартості товару, оскількиу митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГAТТ.

Такожмитним органом повідомленопро необхідністьнадання наступних додаткових документів для підтвердженнязаявленої митної вартості (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний здоговором (угодою, контрактом) пропоставку товарів, митна вартість яких визначається;2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такіплатежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом); 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товаруабо сировини.

Листом від 12.12.2022 повідомлено відповідача, що додаткові документи, крім митної декларації країнивідправлення 22 ROCJ4310Е0002349від 15.10. 2022, платіжного доручення від 06.12.2022, прайс-листа від 04.10.2022 а також лист постачальника про виправлення описки, не можуть бути подані.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100350/2022/010313/2 з одночасним формуванням картки відмови у митному оформленні UA100350/2022/000497, у гр. 33 якого зазначено: на виконання положень статей52-55,57,58,335 Митного кодексу України, пункту 44.1 статті 44Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме, не надано: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний здоговором (угодою, контрактом) пропоставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такіплатежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товаруабо сировини. Надані додаткові документи прийняті до уваги, але не дають можливість спростувати виявлені недоліки та розбіжності, та не містять об`єктивної інформації для підтвердження митної вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостейпро всі складові вартості товару та його доставки на митну територію,а у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другійстатті 64 Митного кодексу Українита є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 «Сіль дорожня» митна декларація від 14.12.2022 № UA209140/2022/115012, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 0,25 $/кг. Заявлено декларантом0,16 $/кг.

Вважаючи вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що уповноваженою особою ТОВ «САВАНДІ» під час митних декларацій подано документи, що своїм змістом відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України та містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Натомість органом митниці, витребувано в декларанта повний перелік документів, які передбачені частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України, безвідносно до наявності для такого рішення правових підстав. Такі дії митного органу призвели до прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товару та, як наслідком складання протиправної картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

Вказані рішення характеризується, як єдністю правових підстав для прийняття, так і єдністю порушень, допущених митним органом під час їх прийняття.

В цій справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

А стаття 53 МК України регулює перелік та порядок подачі документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до приписів цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи лише у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей.

Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових.

Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.

Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених участині першій статті 58цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно зі статтею 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Так, відповідно до приписів частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

У частині третій статті 55 МК України встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Колегія суддів зазначає, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом за ціною договору (контракту).

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, виходив з того, що митна вартість товару не може бути визначена, у зв`язку із тим, що:

1) декларантом заявлено не повні відомості про митну вартість товару;

2) в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: в інвойсах дата контракту зазначена інша ніж у графі 44 МД; у транспортних документах відповідальною особою за транспортні послуги є третя особа, , що дає підстави вважати про наявність додаткових витрат на транспортне обслуговування; у додатку №2 до контракту є вимога щодо надання інформації про переліку ваготів та стан їх завантаження, інформація щодо яких відсутня у графі 44 МД.

3) документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислені;

4) на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару, відсутні документи про сплату товару.

Крім того, в якості правової підстави прийняття рішень про коригування митної вартості товару, відповідач називає дані автоматизованої системи аналізу ризиків.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «САВАНДІ» дає підстави для висновку, що спірні правовідносини виникли за наслідками виконання умов контракту від 22.09.2022 № 290722/1 з урахування додаткової угоди).

Під час декларування митної вартості товарів, які поставлялись на митну територію України згідно із укладеними зовнішньоекономічними контрактами, з метою підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення («за ціною договору») ТОВ «САВАНДІ», та подавались вищезазначені документи.

Частина друга стаття 53 МК України називає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення.

Суд звертає увагу, що згідно із приписами частинами 2 статті 53 МК України до таких документів належать наступні: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що законодавець називаючи перелік документів у пунктах 4, 8 користується сполучником «якщо», а в пункті 5, послуговується словосполученням «за наявності».

Використання такої лінгвістично-синтаксичної конструкції покликане наголосити на необов`язковості таких документів за певних обставин або ж навпакиобов`язковості. Так, коли відбувся розрахунок за договором, то подання банківських платіжних документів, які стосуються вартості оплачуваного товару, є обов`язковим, а якщо договором охоплювався обов`язок однієї із сторін застрахувати товар, то подання страхових документів, є обов`язковим.

Суд наголошує на тому, що перелік названих вище документів, який подався разом із МД, кореспондує вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем разом із митними деклараціями було подано документи, які за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини 2 статті 53 МК України.

Після того, коли декларант подав митні декларації разом із вказаними документами, митний орган здійснює їх аналіз на предмет наявності:

(1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

(2) ознак підробки;

(3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

(4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує право митного органу скористатись правилом, що передбачене частиною третьої статті 53 МК Українивитребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів.

Поряд з цим, визначеному частиною 3 статті 53 МК України обов`язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право бути поінформованим про причину витребування та конкретизацію за переліком документів, які повинні бути надані.

Наведене має визначальне значення для митного органу, оскільки пов`язується із правом митного органу прийняти одне із таких рішень:

1) про коригування митної вартості товару (це стосується спірної ситуації) (ст.55 МК України);

2) про відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю (ч.6 ст.54 МК України).

Якщо декларант не був поінформований про конкретний перелік документів, які повинен надати на вимогу митного органу та про підстави, що обумовлюють їх витребування, то в подальшому митний орган не може зробити висновок про те, що декларантом не подано якийсь із документів для підтвердження або спростування існування обставин, для яких вони вимагалися.

Відтак, не зазначення митним органом у вимозі про надання документів, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, конкретизованого переліку документів, які повинен надати декларант порушує права останнього, що випливають із змісту частини 3 статті 53 МК України.

Митний орган витребував у декларанта додаткові документи додаткових документів для підтвердженнязаявленої митної вартості (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний здоговором (угодою, контрактом) пропоставку товарів, митна вартість яких визначається;2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такіплатежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом); 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товаруабо сировини.

Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 2 «Первинні документи» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704.

В пункті 3 частини 2 статті 53 МК Українизазначено, щодокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні. Проте, рахунок-фактура (інвойс) та рахунок-проформа, є різними за своїми змістом та юридичними наслідками документами.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Однак на території нашої держави всі види інвойсів застосовуються не так часто, тому розглянемо найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні. Ними є проформа-інвойс та комерційний інвойс.

Проформа-інвойсце документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та донього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Разом з тим, от інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме рахунок-фактуру (комерційний інвойс).

Комерційний інвойсце документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Таким чином, на переконання суду, належним чином оформлений комерційний інвойс, є бухгалтерським документом, який підтверджує остаточно визначену вартість товару.

У цьому випадку уповноваженою особою ТОВ «САВАНДІ» надавалися комерційні інвойси № 147 від 11/10/22 та № 171 від 13/10/22.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, шляхом витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, 15.02.2023 у справі № 815/2552/16 тощо).

Таким чином, право витребувати документи, які передбачені частиною третьої статті 53 МК України реалізується таким чином:

1) декларант подав документи, які, передбачені частиною другою статті 53 МК України;

2) митний орган здійснив перевірку поданих документів на предмет установлення обставин, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України;

3) митний орган за результатами перевірки поданих документів декларантом документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України встановив:

(а) розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару (обов`язковою ознакою, є те, що такі розбіжності «повинні мати вплив». Тобто, сама по собі наявність певних розбіжностей в документах, які не можуть «мати вплив» на визначення митної вартості товару, не може бути підставою для витребування документів);

(б) документи містять ознаки підробки;

(в) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

(г) відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

4) митний орган визначив перелік документів, які, у зв`язку із встановленими обставинами, викликають в нього обґрунтований сумнів;

5) митний орган надіслав на адресу декларанта письмову вимогу.

Із наведеного вбачається, що відповідач указаного не врахував:

1) не звернув уваги на перелік документів, які надав декларант;

2) не встановив документів та пов`язаних з ними обставин, що викликають обґрунтований сумнів;

3) не встановив переліку документів, які повинні бути надані декларантом для спростування встановлених обставин (обґрунтованого сумніву).

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п. 2 ч. 2 ст. 2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України).

На переконання суду митний орган у надісланій вимозі, зміст якої оголошено судом вище, не визначався з тим переліком документів, який є необхідний, не встановив тих документів, які подані декларантом, не дослідив їх зміст. Іншими словами, митний орган «сам для себе» не встановив, які документи в спірній ситуації, є необхідними для визначення митної вартості товару та підтвердження обраного методу її визначення.

Щодо розбіжності в датах, суд зазначає, що вінвойсах № 171 та № 147 постачальником у даті зовнішньоекономічного контрактудопущено описку- зазначена29 June 2022, однакдата контракту 29 July 2022 року.

Навиправлення допущених описок, компанія постачальниканадалавідповідний лист.Даний листподавався при митному оформленні товарівта наявнийу розпорядженні митного органу. Отже, суд зазначає, що допущенні описки є формальною обставиною, якумитний орган підводить під сумнівність митної вартості та якажодним чином не впливає на числові значення. Крім того, відповідальністьза допущення помилок (описок)в рахунках -інвойсах лежить на продавцеві (відправникові) товару.

Щодо твердженнявідповідача, що «у зовнішньоекономічному контракті та додатках до нього зазначені умови сплати за товар 100% попередньої сплати, документи на сплату за товар відсутні»,а також «не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, іншіплатіжні та / абобухгалтерських документів, що підтверджують вартістьта містятьреквізити,необхідні для ідентифікації ввезеного товару» суд зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 290722/1 від 29.07.2022 терміни оплати визначені так: оплата 100 % здійснюється при доставці товару та пред`явленні документів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Зважаючи на це, банківські документи щодо проведених розрахунків по даній партії товару і не могли бути надані митному органу, бо оплата на момент розмитнення ще не здійснювалася у відповідності до умов договору. Натомість долучено платіжне дорученнявід 06.12.2022 щодо оплати попередніх партійтовару, що постачалисявідповідно до цього контракту.

Крім цього, МК України не містить імперативного обов`язку декларанта здійснити оплату вартості товару станом на час подання митної декларації. Натомість, як наголошував вище суд, законодавець послуговується сполучником «якщо» в пункті 4 частини 2 статті 53 МК України, зазначаючи «… якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару … ». В даному випадку, сполучник «якщо» означає диспозитивну поведінку декларанта, яка залежить виключно від умов договору.

Суд наголошує на тому, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19).

Крім того, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартостіза наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17).

Суд вважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.

З огляду на це, суд вважає, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки здійснення такої оплати станом на час подання митної декларації не визначалось умова договору.

Щодо доводів митного органу на відсутність документів, що підтверджують висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій суд вважає, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів,аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Крім того, суд наголошує, що митний орган має витребувати вказані документи лише після встановлення відповідних підстав, що визначені частиною 3 статті 53 МК України та деталізовані судом вище.

Аналогічну позицію суд займає стосовно ненадання виписки з бухгалтерської документації. Додатково, суд наголошує на тому, що митний орган не мав повноважень перейти до витребування документів, передбачених частиною 4 статті 53 МК України, за відсутності обґрунтованих та документально підтверджених для цього підстав « … вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість… ».

У той же час, згідно умов поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Відповідно до умови поставки FCA Інкотермс 2010, продавець зобов`язаний доставити вантаж, який пройшовмитнеочищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання впливає на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

На вказані умови формування митної вартості товару не звернув увагу відповідач. У зв`язку із чим витребував документи у позивача безвідносно до названих умов поставки.

Суд критично оцінює доводи скаржника щодо спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17).

Суд наголошує на тому, що аналізовані приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Суд оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками .

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15,05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19.

Враховуючи наведене, суд вважає, що твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов`язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони,свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, шо вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбаченічастиною третьою статті 53 МК України, а надаліприймати рішення про коригування митної вартості товару.

Зазначене узгоджується із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18 та ін.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо відшкодування судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

Витрати, пов`язані з перекладом документів, відносяться до судових витрат та відповідно до пункту 5 частини третьоїстатті 132 КАС України є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першоюстатті 138 КАС Українирозмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з актом наданих послуг № 51306 від 12.05.2023 ТОВ «Саванді» були надані послуги ФОП ОСОБА_1 з перекладу щодо інвойсів 171 та 147 з англійської на українську мову, сума наданих послуг склала 4400,00 грн. Їх сплата підтверджується платіжним дорученням № 9277 від 18.05.2022.

Матеріали справи містять перекладені документи на українську мову з іноземної мови.

Отже, наявні в матеріалах справи копії акта виконаних робіт, платіжного доручення та перекладені документи (які є доказами у цій справі) підтверджують понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача, які пов`язані з розглядом даної судової справи.

Переклад документів, замовлений позивачем, здійснено для належного розгляду справи і з метою доведення своєї позиції стороною, понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Відтак, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на переклад документів у розмірі 4400,00 грн у відповідності до статті 138 КАС України як витрати на вчинення інших процесуальних дій або підготовку справи до розгляду.

Крім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При цьому колегія суддів зазначає, що надалі судом допущено описку та зазначено, що відшкодуванню підлягає 50 000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з метою відшкодування належного розміру понесених судових витрат, необхідно замінити в рішенні суду першої інстанції розмір суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу з «50 000 грн» на «5000 грн».

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 500/2164/23 змінити, замінивши розмір суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу з «50 000 грн» на «5000 грн».

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин