Ухвала

від 20.07.2023 по справі 420/3744/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2023 року

м. Київ

справа №420/3744/20

адміністративне провадження № К/990/25030/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №420/3744/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» до Офісу великих платників податків ДФС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова служба України 12.07.2023 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №420/3744/20, ухвалити нову постанову, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» залишити без розгляду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що відкриваючи провадження у справі №420/3744/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» до Офісу великих платників податків ДФС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування Рішень комісії Офісу великих платників податків ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №853684/30622532 від 25.07.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 02.04.2018 №496359; №8536883/30622532 від 25.07.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 03.04.2018 №505677; №8851740/30622532 від 25.07.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 04.04.2018 №514281; №851741/30622532 від 25.07.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 05.04.2018 №522683; №854339/30622532 від 25.07.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 06.04.2018 №530715; №854260/30622532 від 25.07.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 10.04.2018 №543555; №808459/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564241; №808461/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564242; №808456/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564245; №808464/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564246; №808460/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564247; №808458/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564248; №808462/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564249; №808457/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564250; №808463/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №564251; №808468/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №565297; №808465/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №565299; №808470/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №565301; №808469/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №565303; №808466/30622532 від 21.06.2018, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.04.2018 №565305 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датами подачі на реєстрацію податкові накладні складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна», а саме: №496359 від 02.04.2018; №505677 від 03.04.2018; №514281 від 04.04.2018; №5226883 від 05.04.2018; №530715 від 06.04.2018; №543555 від 10.04.2018; №564241 від 13.04.2018; №564242 від 13.04.2018; №564245 від 13.04.2018; №564246 від 13.04.2018; №564247 від 13.04.2018; №564248 від 13.04.2018; №564249 від 13.04.2018; №564250 від 13.04.2018; №564251 від 13.04.2018; №265297 від 13.04.2018; №565299 від 13.04.2018; №565301 від 13.04.2018; №565303 від 13.04.2018; №565305 від 13.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.06.2020 (прийнятим у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження) позовні вимоги задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2020 рішення Одеського окружного адміністративного суду рішенням від 30.06.2020 скасував, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» залишив без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд поставною від 27.04.2023 постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 скасував, а справу направив до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2023 у справі №420/3744/20 рішення Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.06.2020 про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» м залишив без змін, а апеляційну скаргу контролюючого органу - без задоволення.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі щодо визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, не підлягають касаційному оскарженню.

У той же час, як убачається зі змісту поданої Державною податковою службою України касаційної скарги, скаржник, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, посилається на положення підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Під значним суспільним інтересом необхідно розуміти серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Утім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами й наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, а отже, не може сприйматись, як виключний випадок.

Крім того, сама лише вказівка на те, що справа має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, суспільний інтерес та/або виняткове значення для учасника справи без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Інших випадків, які б унеможливили застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається, а судом касаційної інстанції не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що оскаржувані Державною податковою службою України судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності не встановлені, обґрунтованих доводів, які б вказували на віднесення даної справи до категорії справ незначної складності помилково, скаржник не наводить, тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №420/3744/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» до Офісу великих платників податків ДФС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова