Постанова

від 20.07.2023 по справі 440/3194/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 440/3194/20

касаційне провадження № К/9901/17961/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (головуючий суддя - Удовіченко С.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року (головуючий суддя - Катунов В.В.; судді - Ральченко І.М., Чалий І.С.)

у справі № 440/3194/20

за позовом Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Приватне підприємство «Торгова компанія «Молімпекс» (далі - ПП «ТК «Молімпекс», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2020 року № 0003310501 та № 0003320501.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Молторг» (далі - ТОВ «ТД «Молторг»). Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 804/1752/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 804/12774/15, від 19 грудня 2019 року у справі № 820/12033/15, від 23 червня 2020 року у справі № 804/1168/17.

Разом із касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Ухвалою від 10 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «ТК «Молімпекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 11 лютого 2020 року № 144/16-31-05-01-10/35414234.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлені порушення платником вимог:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5.4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, пункту 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 906 190,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2018 року - 785 928,00 грн, 2 квартал 2018 року - 120 262,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 007 695,00 грн, в тому числі за лютий 2018 року - 664 178,00 грн, березень 2018 року - 209 075,00 грн, квітень 2018 року - 117 442,00 грн, травень 2018 року - 17 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на оформлення первинних документів з порушенням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, ненадання для перевірки паспортів якості на товар. Крім того, зазначив, що відповідно до вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у справі № 203/4132/18 директора ТОВ «ТД «Молторг» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Також зазначив про відсутність у ТОВ «ТД «Молторг» фактичної можливості виробництва та перевезення товарів, реалізованих на адресу платника, що підтверджується зібраною податковою інформацією.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 16 березня 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0003310501, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 132 737,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 906 190,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 226 547,50 грн;

№ 0003320501, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 259 618,75 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 007 695,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 251 923,75 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судовим розглядом встановлено, що 01 лютого 2018 року між ТОВ «ТД «Молторг» (постачальник), в особі директора Гурковського М.С., та ПП «ТК «Молімпекс» (покупець) укладено договір поставки № 01022018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: податкових накладних; видаткових накладних; банківської виписки; оборотно-сальдової відомості за рахунком 631; товарно-транспортних накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд не приймає посилання відповідача на недоліки товарно-транспортних накладних, що, на думку контролюючого органу, свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Щодо наявності вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у справі № 203/4132/18, яким директора ТОВ «ТД «Молторг» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що у вказаному вироку відсутні посилання на нереальність вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, тому він не може бути беззаперечним доказом нереальності спірних господарських операцій.

Крім того, господарські операції позивача із ТОВ «ТД «Молторг» відбувалися до призначення ОСОБА_1 директором ТОВ «ТД «Молторг», а договір поставки від 01 лютого 2018 року № 01022018 та первинні документи на відвантаження товару ТОВ «ТД «Молторг» складені від імені Гурковського М.С .

Судовими інстанціями обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 804/1752/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 804/12774/15, від 19 грудня 2019 року у справі № 820/12033/15, від 23 червня 2020 року у справі № 804/1168/17, то слід зазначити, що правова позиція, висловлена у вказаних судових рішеннях, не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій, зробленим у цій справі. Висновки у кожній із цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судами у даній справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник