Постанова

від 06.04.2021 по справі 440/3194/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 р. Справа № 440/3194/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020, суддя С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.11.20 по справі № 440/3194/20

за позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгова компанія "Молімпекс" (далі по тексту - ПП "ТК "Молімпекс" / позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області / відповідач) в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0003310501 від 16 березня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 906 190 грн та за штрафними санкціями у розмірі 226 547,50 грн;

- № 0003320501 від 16 березня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 007 695 грн та за штрафними санкціями у розмірі 251 923,75 грн.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що під час здійснення перевірки працівниками контролюючого органу не в повній мірі досліджені первинні документи, звітність та бухгалтерський облік, що мало наслідком вcтановлення порушень, зазначених в акті перевірки, та призвело до винесення неправомірних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 16 березня 2020 року № 0003310501 та № 0003320501.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" витрати по сплаті судового збору у сумі 21 020 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки перевіркою встановлено відсутність факту реального одержання (купівлі) відповідної кількості ідентифікованого товару (послуг), витрати та податок на додану вартість від придбання яких, згідно даних бухгалтерського обліку ПП "ТК "Молімпекс", включено до витрат та податкового кредиту. Зазначив, що ПП "ТК "Молімпекс" до перевірки і до суду надано різні товарно-транспортні накладні, що може свідчити про їх підробку. Стверджував, що в наданих сертифікатах відповідності та паспортах якості відсутні відомості щодо відношення ТОВ "ТД "Молторг" до товару - масло солодковершкове селянське вагове 72,5%

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 06.04.2020 представник позивача, Братікова О.П., та представник відповідача, Чайка М.Г., підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "ТК "Молімпекс" (код ЄДРПОУ 35414234) зареєстровано як юридична особа 26 вересня 2007 року, номер запису 1 585 102 0000 005906 (а.с. 28-34 том 2).

Основним видом діяльності ПП "ТК "Молімпекс" є: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 26 від 02 січня 2020 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" визначено проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" з 15 січня 2020 року, тривалістю 10 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2019 року (а.с. 162 том 1, зворотній бік).

10 січня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області видано направлення № 59 на документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" (а.с. 165 т.1).

Наказом ГУ ДПС у Полтавській області № 187 від 28 січня 2020 року термін проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" продовжено на 5 робочих днів з 29 січня 2020 року (а.с. 162 том 1).

За результатами перевірки складено Акт № 144/16-31-05-01-10/35414234 від 11 лютого 2020 року (а.с. 166-174 том 1) за висновками якого встановлено порушення ПП "ТК "Молімпекс":

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами і доповненнями), пункту 5.4 ПСБО 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 200 року № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України15 березня 2000 року № 161/4382, пункту 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 906190,00 грн в тому числі за 1 квартал 2018 року - 785928,00 грн, 2 квартал 2018 року - 120262,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1007695,00 грн в тому числі за лютий 2018 року - 664178,00 грн, березень 2018 року -209075,00 грн, квітень 2018 року - 117442,00 грн, травень 2018 року -17000,00 грн.

ПП "ТК "Молімпекс" подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення до Акту № 144/16-31-05-01-10/35414234 від 11 лютого 2020 року (а.с. 37-49).

Листом від 11 березня 2020 року № 8871/10/16-31-05-07-18 ГУ ДПС у Полтавській області позивача повідомлено про залишення без змін висновків акту перевірки (а.с. 50-61).

На підставі висновків Акту № 144/16-31-05-01-10/35414234 від 11 лютого 2020 року контролюючим органом 16 березня 2020 року складені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003310501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 906190,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 226547,50 грн (а.с. 63);

- № 0003320501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1007695,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 251923,75 грн (а.с. 65 том 1).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0003310501, № 0003320501 ПП "ТК "Молімпекс" подано до ДПС України скаргу, за результатами розгляду якої контролюючим органом 15 травня 2020 року прийнято рішення № 16264/6199-00-08-05-01-01, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 82-87 том 1).

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області від 16 березня 2020 року № 0003310501, № 0003320501, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.03.2020 № 0003310501 та № 0003320501, оскільки належними первинними та розрахунковими документами, які також були предметом дослідження в процесі розгляду справи, підтверджено настання реальних правових наслідків за результатом господарських операцій позивача з його контрагентами, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшуючи ПП "ТК "Молімпекс" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосовуючи штрафні санкції, податковий орган виходив з наступного, що також викладено в акті перевірки № 144/16-31-05-01-10/35414234 від 11 лютого 2020 року: " ПП "ТК "Молімпекс" мало взаємовідносини з ТОВ "ТД Молторг". У бухгалтерському обліку взаємовідносини відображено наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 281 "Товари на складі" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт 311. С-до по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Молторг" станом на 01 жовтня 2016 року становило 0 грн. Розрахунки між підприємствами проведені через розрахунковий рахунок підприємства. Станом на 30 вересня 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Молторг" по рах. 631 заборгованість відсутня. Вищезазначені суми віднесено підприємством до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг (рядок 2050 ф. №2)) в розмірі 5034389,00 грн в тому числі за 1 квартал 2018 року - 4366265,00 грн, 2 квартал 2018 року - 668124,00 грн. Перевіркою встановлено оформлення первинних документів з порушенням чинного законодавства:

- в частині товарно-транспортних накладних відсутня печатка перевізника, номер та дата довіреності, згідно якої отримувався товар, не зазначений номер подорожнього листа не зазначена повна адреса місця навантаження товарів;

- в частині ТТН перевізником товарів зазначено ТОВ "Дніпромолсервіс" проте згідно ЄРПН взаємовідносин щодо придбання послуг перевезення між ПП "ТК "Молімпекс" або ТОВ ТД "Молторг" та ТОВ "Дніпромолсервіс" не було;

- для перевірки не надано паспортів якості на масло, тобто не має можливості встановити походження масла, проте в пункті 2.1 Договору № 01022018 від 01 лютого 2018 року зазначено, що товар повинен відповідати вимогам державних стандартів, санітарних умов та супроводжуватись документами, що підтверджують його якість... .

Крім того, в акті перевірки № 144/16-31-05-01-10/35414234 від 11 лютого 2020 року зазначено, що згідно бази даних АІС "Податковий блок": ТОВ "ТД "Молторг", податковий номер 41754034, знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. (м. Синельникове), стан платника - платник за основним місцем обліку, основний вид діяльності перероблення молока, виробництво масла та сиру, кількість працюючих - 1, основні фонди - декларує. Директора ТОВ "ТД "Молторг" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України (згідно вироку суду доведено він здійснив дії, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто створені та придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. Аналізом даних ЄРПН не встановлено декларування ТОВ "ТД "Молторг" отримання послуг на оренду приміщення, опалення, водо -, тепло - постачання, зв`язок, транспортування тощо. Відсутність таких витрат є одним із свідчень фактичної неможливості здійснення господарської діяльності даним СГ. Аналізом ЄРПН не встановлено зареєстрованих податкових накладних на придбання послуг зберігання товарів. Таким чином, ТОВ "ТД "Молторг" не має фактичної можливості виробництва та перевезення товарів реалізованих ПП "ТК "Молімпекс" …".

Дослідивши обставини справи та надані до суду сторонами по справі докази, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкової перевірки про заниження ПП "ТК "Молімпекс" податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 906190 грн та заниження грошових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 007 695 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно ст. 1 вказаного Закону: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (абзац другий); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (абзац шістнадцятий).

Згідно з п. 2 ст. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 15 доходи класифікуються в бухгалтерському обліку і за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих даних податкового обліку платника податків щодо отриманих доходів звітного періоду для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток первинними документами покладається на платника-продавця товарів (робіт, послуг), у даному випадку - позивача, оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із п.134.1.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Колегією суддів встановлено, що 01 лютого 2018 року між ТОВ "ТД "Молторг" (постачальник), в особі директора ОСОБА_1 , та ПП "ТК "Молімпекс" (покупець) укладено договір поставки № 01022018 (а.с. 89-91 том 1).

Згідно із пунктом 1.2 Договору постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що постачання товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010". Постачання товару також може здійснюватись за рахунок покупця перевізником покупця на умовах FCA відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010".

Відповідно до пункту 5.1 Договору при поставці кожної партії товару постачальник зобов`язується передати покупцю наступні документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; документи, які підтверджують якість товару в залежності від виду та асортименту партії товару, що поставляється (такими документами можуть бути, але не виключно: ветеринарне свідоцтво України з адресою поставки, узгодженою з покупцем, копії Сертифікатів якості (якісне посвідчення) з датами виробництва завірене виробником, копія Гігієнічного посвідчення і протокол випробувань до нього завірені виробником, копії Сертифікатів відповідності України і протоколи випробувань до них. Документи, які підтверджують якість товару не залишаються у покупця, а передаються разом з товаром покупцеві при подальшій реалізації товару його покупцю.

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "ТД "Молторг" виписано позивачу: податкові накладні - № 8 від 09 лютого 2018 року, № 5 від 07 лютого 2018 року, № 3 від 03 березня 2018 року, № 7 від 07 березня 2018 року, № 3 від 02 лютого 2018 року, № 9 від 14 березня 2018 року, № 7 від 09 лютого 2018 року, № 22 від 20 березня 2018 року, № 23 від 30 травня 2018 року, № 24 від 19 лютого 2018 року, № 25 від 23 лютого 2018 року, № 27 від 23 лютого 2018 року, № 1 від 02 квітня 2018 року, № 20 від 06 квітня 2018 року та видаткові накладні - РН-0000007 від 02 лютого 2018 року, № РН-0000008 від 07 лютого 2018 року, № РН-0000009 від 09 лютого 2020 року, № РН-0000011 від 09 лютого 2018 року, № РН-0000017 від 19 лютого 2018 року, № РН-0000023 від 23 лютого 2018 року, № РН-0000037 від 23 лютого 2018 року, № РН-0000051 від 03 березня 2018 року, № РН-0000050 від 07 березня 2018 року, № РН-0000052 від 14 березня 2018 року, № РН-0000059 від 20 березня 2018 року, № РН-0000071 від 02 квітня 2018 року, № РН-0000083 від 06 квітня 2018 року, № РН-00000148 від 30 травня 2018 року (а.с. 44-71 т.2).

На підтвердження оплати за придбаний товар позивачем надано банківську виписку (а.с. 41-42 т.2).

Оплату за товар придбаний у ТОВ "ТД "Молторг" відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 (а.с. 183 т.2).

Згідно листа ТОВ "ТД "Молторг" № 37-М від 02 лютого 2018 року поставка масла солодковершкового селянського вагового 72,5% здійснюватиметься перевізником ТОВ "ТД "Дніпромолсервіс", за участі водія - ОСОБА_2 , автомобілем Hyundai HD 120 НОМЕР_1 (а.с. 93 т.1).

На підтвердження факту транспортування придбаного товару ПП "ТК "Молімпекс" надано до суду товарно-транспорті накладні: № 00000005 від 02 лютого 2018 року, № 18000066 від 02 квітня 2018 року, № 00000012 від 03 березня 2018 року, № 18000068 від 06 квітня 2018 року, № 00000006 від 07 лютого 2018 року, № 00000013 від 07 березня 2018 року, № 00000008 від 09 лютого 2018 року, № 00000007 від 09 лютого 2018 року, № 0000052 від 14 березня 2018 року, № 00000009 від 19 лютого 2018 року, № 00000015 від 20 березня 2018 року, № 00000010 від 23 лютого 2018 року, № 00000011 від 23 лютого 2018 року, № 18000069 від 30 травня 2018 року (а.с. 72-99 т.2).

Як випливає із вищевказаних товарно-транспортних накладних останні містять відомості про замовника, перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача; адреси місця навантаження / розвантаження та скріплені печатками ТОВ "ТД "Молторг" та ПП "ТК "Молімпекс".

Придбаний у ТОВ "ТД "Молторг" товар проведено по рахунку 281 "Товари на складі" (а.с. 174-178 т.2).

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень ПП "ТК "Молімпекс" надано суду:

- договір оренди № 1/17км оренди нежитлових приміщень від 01 липня 2017 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) передав ТОВ "Креммілк" (орендар) приміщення з 2-х холодильних камер з холодильним обладнанням, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 103-109 т.2);

- договір суборенди № 0-19 від 18 листопада 2016 року, за умовами якого ПП "Алонсо" (орендар) передало ПП "ТК "Молімпекс" (суборендар) в платне, строкове користування об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 1б (а.с. 133-139 т.2);

- договір оренди нежитлового приміщення № 30/03-18 від 30 березня 2018 року, за умовами якого фірма "American partners lls" (орендодавець) передала ПП "ТК "Молімпекс" (орендар) у платне строкове користування 1/8 частину приміщення холодильної камери з холодильним обладнанням за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 151-156 т.2).

Наявність у ПП "ТК "Молімпекс" офісного приміщення підтверджується договором № 01/11-2 від 01 листопада 2011 року, за умовами якого ОСОБА_4 (орендодавець) передала ПП "ТК "Молімпекс" (орендар) у строкове, платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 243-248 т.2).

Оплата за орендовані приміщення підтверджується наданими банківськими виписками (а.с. 249-253 т.2).

Також до суду апеляційної інстанції позивачем були надані комерційні пропозиції ТОВ "ТД "Молторг" з поставки масла вершкового, заявки позивача на постачання продукції, повідомлення ТОВ "ТД "Молторг" про прийняття в роботу заявок позивача (а.с. 116-140 т. 3)

На підтвердження реалізації придбаного товару ПП "ТК "Молімпекс" надано суду:

- договір поставки № МС 07/02/18-1 від 07 лютого 2018 року укладеного між ПП "ТК "Молімпекс" (постачальник) та ПП "Адамас" (покупець). Видаткові накладні: № МС-0000173 від 07 лютого 2018 року, № МС-0000185 від 09 лютого 2018 року, № МС-0000366 від 21 березня 2018 року. Договір-заявку № 21/03/18-1 від 21 березня 2018 року. Договір-заявку № 07/02/18-1 від 07 лютого 2018 року. Договір-заявку № 09/02/18-1 від 09 лютого 2018 року. Банківську виписку на підтвердження оплати за послуги транспортування. Товарно-транспортні накладні: № 07/02/18-3 від 07 лютого 2018 року, № 09/02/18-9 від 09 лютого 2018 року, № Р366 від 21 березня 2018 року. Банківську виписку на підтвердження оплати за поставлений товар (а.с. 96-113 т.1).

- договір поставки № 210417-2 від 21 квітня 2017 року укладеного між ПП "ТК "Молімпекс" (постачальник) та ТОВ "Ласунка" (покупець). Видаткові накладні: № МС-0000162 від 02 лютого 2018 року, № МСС-0000201 від 09 лютого 2018 року, № МС-0000243 від 19 лютого 2018 року, № МС-0000279 від 26 лютого 2018 року, № МС-0000311 від 03 березня 2018 року, № МС-0000389 від 20 березня 2018 року. Товарно-транспортні накладні: № 02/02/18-7 від 02 лютого 2018 року, № 09/02/18-11 від 09 лютого 2018 року, № 19/02/18-5 від 19 лютого 2018 року, № 26/02/18-5 від 26 лютого 2018 року, № 03/03/18-1 від 03 березня 2018 року, № 20/03/18-8 від 20 березня 2018 року. Банківську виписку на підтвердження оплати за поставлений товар (а.с. 114-135 т.1).

- договір поставки товару № МС 05/01/15-8 від 05 січня 2015 року укладений між ПП "ТК "Молімпекс" (постачальник) та ТОВ "Креммілк" (покупець). Видаткові накладні: № МС-0000186 від 09 лютого 2018 року, № МС-0000217 від 16 лютого 2018 року, № МС-0000374 від 16 березня 2018 року, № МС-0000476 від 02 квітня 2018 року, № МС-0000487 від 02 квітня 2018 року, № МС-0000537 від 10 квітня 2018 року, № МС-0000578 від 16 квітня 2018 року, № МС-0001280 від 03 серпня 2018 року. Банківську виписку на підтвердження оплати за поставлений товар (а.с. 148-149 т. 1).

Як зазначив позивач у письмових поясненнях поставка транспортом товару на потужності ТОВ "Креммілк" окремо не відбувалася, оскільки даний контрагент орендував склади по тій же адресі, що й ПП "ТК "Молімпекс".

На підтвердження вищевикладеного позивачем надано договори оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, які укладені із ТОВ "Креммілк" (а.с. 103-126 т.2).

Щодо відвантаження товару на адресу ТОВ "Ласунка" позивач зазначив, що поставка відбувалася транспортом, замовником якого є ТОВ "ТД "Молторг", так як товар придбаний ПП "ТК "Молімпекс" одразу перепродувавався в адресу ТОВ "Ласунка", тобто продукція прямувала від вантажовідправника ТОВ "ТД "Молторг", замовник - ТОВ "ТД "Молторг", перевізник - ТОВ "ТД "Дніпромолсервіс", вантажоодержувач - ПП "ТК "Молімпекс" в пункт розвантаження - м. Дніпро, вул. Березинського, 62 - адреса ТОВ "Ласунка". ТТН дублювалися, так як одна виписувалась від ТОВ "ТД "Молторг" на ПП "ТК "Молімпекс", інша - від ПП "ТК "Молімпекс" на адресу ТОВ "Ласунка". При цьому у ТТН зазначалася різна сума, так як ПП "ТК "Молімпекс" отримувало дохід від придбаного товару у ТОВ "ТД "Молторг" перепроданого ТОВ "Ласунка" (а.с. 240 т.2).

Також позивач зазначив, що товар, який придбаний у ТОВ "ТД "Молторг" прямував зі складів продавця, які знаходяться за адресами: м.Дніпро, вул. Журналістів, 15 і с. Царичанка, Дніпропетровська області та зазначені у ТТН (а.с. 241 т.2).

Стосовно наданих до перевірки ТТН та наданих до суду, позивач зазначив, що до перевірки надавалися усі ТТН, в тому числі й уточнені, які складені через зазначення ТОВ "ТД "Молторг" неправильних даних, зокрема пункту розвантаження: АДРЕСА_3, оскільки дана адреса є офісним приміщенням ПП "ТК "Молімпекс" (а.с. 7 т.3).

Так, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність у ТТН усіх необхідних реквізитів, а також відсутність документально підтвердженої інформації взаємовідносин перевізника - ТОВ "Дніпромолсервіс" та замовника - ПП "ТК "Молімпекс".

Під час розгляду справи судом досліджено надані ГУ ДПС у Полтавській області товарно-транспортні накладні (а.с. 8-21 т.2), однак як встановлено судом ТОВ "ТД "Молторг" складено уточнюючі ТТН, які за своєю формою та змістом відповідають Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того відповідачем не доведено, що в ході перевірки вищевказані ТТН не досліджувались чи мав факт їх підробки.

Таким чином у суду відсутні підстави не приймати, як доказ перевезення придбаного у ТОВ "ТД "Молторг" товару, надані ПП "ТК "Молімпекс" товарно-транспортні накладні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно із пунктом 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Аналіз наведених положень свідчить, що оформлення товарно-транспортних накладних у відповідній кількості примірників здійснюється саме замовником (вантажовідправником).

Беручи до уваги те, що замовником перевезення та вантажовідправником товару виступав контрагент позивача, яким і виписувалися товарно-транспортні накладні, ПП "ТК "Молімпекс" не може нести відповідальність за недоліки заповнення таких товарно-транспортних накладних.

Отже, з урахуванням наведених умов Договору поставки товару від ТОВ "ТД"Молторг", надання до матеріалів справи документів бухгалтерського та податкового обліку, посилання відповідача на те, що фактично отримання товару оформлено документами, які неможливо розглядати як документи, що підтверджують фактичну доставку та отримання покупцем товару, є необґрунтованими.

Відповідачем не було вказано на жоден первинний документ, який не відповідає чинному законодавству, не зазначено яким вимогам закону не відповідає той чи інший документ, а посилання податкового органу на припущення фактичного неотримання товару від ТОВ "ТД"Молторг", не підтверджені жодним доказом та є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Вказане відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 803/1712/13-а.

Щодо посилань відповідача на вирок Кіровського районного суду м. Дніпро від 16 січня 2019 року по справі № 203/4132/18 (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/79225279), суд зазначає наступне.

Так, вказаним вироком суду визнано винним ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. У вироку судом встановлено, що "... 17.05.2018 року у денний період доби, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел направлений на фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як засновника та директора підприємств ТОВ "Агроторг 2014" (код 41983425), ТОВ "ТД "Молторг" (код 41754034), діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами в приміщенні нотаріальної контори в присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. , знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 14 підписав попередньо виготовлені невстановленими особами документи, а саме: статут ТОВ "Агроторг 2014" (код 41983425), рішення №2/2018 єдиного учасника ТОВ "Агроторг 2014" від 16.05.2018 року; статут ТОВ "ТД "Молторг" (код 41754034), рішення №2/2018 єдиного учасника ТОВ "ТД "Молторг" від 17.05.2018 року, як засновник даних підприємств, про що приватним нотаріусом здійснено відповідні записи в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій відповідно за №1730-1731 та №1727-1728, відповідно до яких він виступив одноособовим засновником і одноособовим власником вказаних підприємств ..".

Водночас колегія суддів зазначає, що у вироку не вказано, що посадові особи ПП "ТК "Молімпекс" своїми неправомірними діями прямо чи опосередковано сприяли ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Крім того, господарські операції позивача із ТОВ "ТД "Молторг" відбувалися до призначення ОСОБА_5 директором ТОВ "ТД "Молторг" та навіть після такого призначення первинні документи на відвантаження товару ТОВ "ТД "Молторг" складені від імені ОСОБА_1 .

Щодо посилань в апеляційній скарзі на відсутність документів, які підтверджували б якість придбаного товару, колегія суддів зазначає наступне.

За умовами договору № 01022018 від 01 лютого 2018 року укладеним між ТОВ "ТД "Молторг" та ПП "ТК "Молімпекс" товар, що постачається за договором, повинен відповідати вимогам державних стандартів (ДСТУ), санітарним умовам та супроводжуватись документами, що підтверджують якість (пункт 2.1).

У свою чергу суд звертає увагу ГУ ДПС у Полтавській області, що за умовами пункту 5.1 договору № 01022018 від 01 лютого 2018 року при поставці кожної партії товару постачальник зобов`язується передати покупцю наступні документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; документи, які підтверджують якість товару в залежності від виду та асортименту партії товару, що поставляється (такими документами можуть бути, але не виключно: ветеринарне свідоцтво України з адресою поставки, узгодженою з покупцем, копії Сертифікатів якості (якісне посвідчення) з датами виробництва завірене виробником, копія Гігієнічного посвідчення і протокол випробувань до нього завірені виробником, копії Сертифікатів відповідності України і протоколи випробувань до них. Документи, які підтверджують якість товару не залишаються у покупця, а передаються разом з товаром покупцеві при подальшій реалізації товару його покупцю.

Враховуючи, що придбаний у ТОВ "ТД "Молторг" товар був пеалізований позивачем ПП "Адамас", ТОВ "Ласунка" та ТОВ "Креммілк" у ПП "ТК "Молімпекс" відсутній обов`язок зберігати документи, які підтверджують якість товару на власному підприємстві.

Крім того, позивачем до суду надано протоколи випробувань, сертифікати відповідності та посвідчення якості виробника "ПрАТ "Комбінат "Придніпровський" на продукцію - масло солодковершкове селянське 72,5% (а.с. 225-238 т.1).

При цьому, колегія суддів зазначає, що сертифікати якості придбаного товару та паспорти відповідності, не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає безпідставними посилання контролюючого органу щодо не надання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують якість та походження товару.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків - позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Колегія суддів також зазначає, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 по справі № 340/422/19 зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів. Відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарським операціям, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування відповідних сум прибутку, витрат та доходів, податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з поставки контрагентом ТОВ "ТД "Молторг" товару.

Вказані первинні документи, як встановлено судом першої інстанції, відповідають статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV).

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

Так, договори, укладені позивачем із його конрагентами та первинні документи, що підтверджують реальність вказаного правочину, оформлені сторонами належним чином.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що проведені господарські операції за вищевказаними правочинами мали реальну господарську ціль для досягнення мети, а саме отримання прибутку.

Поряд із тим, в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивача є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків та відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Оцінивши наданні сторонами докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операції по списанню та отриманню коштів на банківські рахунки платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 144/16-31-05-01-10/35414234 від 11 лютого 2020 року, висновків, а відтак і законності винесених податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 16 березня 2020 року № 0003310501 та № 0003320501 є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 по справі № 440/3194/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 16.04.21.