Рішення

від 21.07.2023 по справі 910/3743/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2023Справа № 910/3743/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3743/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОДИЛЕР» (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35, літ А)

До Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» міста Києва (02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська (Кам`янська), 130)

про стягнення заборгованості у розмірі 106 347, 45 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОДИЛЕР» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» міста Києва (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 106 347, 45 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

15.03.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.03.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

12.04.2023 від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 15.03.2023, якою позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 15.03.2023.

20.04.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/3743/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений засобами поштового зв`язку 09.05.2023 ( в межах встановленого судом строку), в якому відповідача одночасно заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

04.07.2023 суд, дослідивши наведене у відзиві клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, про що постановив відповідну ухвалу.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

09.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОДИЛЕР» (постачальник) та Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» міста Києва (покупець) укладено Договір поставки №120 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець приймає та оплачує пально-мастильні матеріали - Дизельне паливо за кодом CPV за ДК 021:2015:09130000-9 (Нафта і дистиляти), в подальшому іменовані товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у рахунку-фактурі та видатковій накладній, та Специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціни встановлюються в національній валюті України за 1 літр включаючи ПДВ.

Загальна ціна цього Договору 3 338 400, 00 грн з ПДВ у тому числі ПДВ 7 % 218 400, 00 грн (п. 2.2. Договору).

Згідно Специфікації, що є додатком №1 до Договору ціна за 1 літр дизельного палива становить 52, 00 грн без ПДВ, кількість - 60 000, загальна сума становить 3 338 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 218 400, 00 грн.

Позивач стверджує, що ним було поставлено, а відповідачем було прийнято товар - 60 000 л дизельного палива загальною вартістю 3 338 400, 00 грн партіями, а саме:

згідно видаткових накладних №35, №53 від 10.08.2022 на загальну суму 451 796, 80 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №33 від 10.08.2022;

згідно видаткових накладних №44, №54 від 23.08.2022 на загальну суму 451 796, 80 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №41 від 23.08.2022;

згідно видаткових накладних №50, №55 від 21.09.2022 на загальну суму 451 796, 80 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №46 від 21.09.2022;

згідно видаткової накладної №56 від 17.10.2022 на загальну суму 451 796, 80 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №50 від 17.10.2022;

згідно видаткової накладної №58 від 25.10.2022 на загальну суму 451 796, 80 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №51 від 25.10.2022;

згідно видаткової накладної №62 від 02.11.2022 на загальну суму 451 796, 80 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №53 від 02.11.2022;

згідно видаткової накладної №64 від 10.11.2022 на загальну суму 627 619, 20 грн. Про що було виставлено рахунок на оплату №56 від 10.11.2022.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної. Ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту одержання товару.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з моменту підписання документів, визначених пунктом 1.2. цього Договору, за умови наявності бюджетного фінансування.

Проте, позивач стверджує, що відповідачем було перераховано лише 3 249 729, 60 грн, таким чином заборгованість за поставлений товар становить 88 670, 40 грн. Фактично, товар не був оплачений згідно видаткових накладних № 53 від 10.08.2022, №54 від 23.08.2022, №55 від 21.09.2022.

Крім того, позивач зазначає, що за поставкою згідно видаткової накладної №64 від 10.11.2022 на загальну суму 627 619, 20 грн відповідач розрахувався з простроченням строку оплати.

Згідно п. 5.2. Договору - покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки оплати товару понад терміни, встановлені в п. 3.3. даного Договору.

Отже, на думку позивача відповідач повинен сплатити суму основного боргу, а також нараховану пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 88 670, 40 грн, а такою пені у розмірі 12 186, 90 грн, 3 % річних у розмірі 1 495, 02 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 995, 13 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) відповідачем не було сплачено за поставлений товар згідно видаткових накладних № 53 від 10.08.2022, №54 від 23.08.2022, №55 від 21.09.2022. Строки оплати поставленого товару настали 07.09.2022, 20.09.2022, 19.10.2022, проте вартість поставленого товару так і не була сплачена. Відтак, сума основного боргу становить 88 670, 40 грн;

(2) строк оплати поставленого товару згідно видаткової накладної №64 від 10.11.2022 на підставі рахунку на оплату №56 від 10.11.2022 настав 08.12.2022, проте вказаний рахунок було оплачено лише 15.12.2022. Отже, прострочення оплати вартості поставленого товару згідно вказаної накладної становило 6 днів;

(3) відтак, відповідач зобов`язаний сплатити основний боргу, а також пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) позивачем було поставлено дизельне паливо згідно видаткових накладних №35 від 10.08.2022, №44 від 23.08.2022, №50 від 21.09.2022, №56 від 17.10.2022, №58 від 25.10.2022, №62 від 02.11.2022 та №64 від 10.11.2022, що долучені відповідачем до відзиву;

(2) зазначені видаткові накладні та рахунки на оплату були повністю оплачені відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №289 від 18.08.2022, №307 від 31.08.2022, №1 від 27.09.2022, №370 від 29.09.2022, №421 від 03.11.2022, №422 від 03.11.2022, №442 від 10.11.2022, №471 від 09.12.2022. Отже, відповідач належним чином виконав умови договору щодо оплати поставленого товару.

(3) щодо видаткових накладних, які долучені позивачем до позову, а саме №35 та № 53 від 10.08.2022, №44 та №54 від 23.08.2022, №50 та №55 від 21.09.2022, за якими позивач просить стягнути основний борг, то у відповідача наявний сумнів у їх достовірності. Зокрема, стосовно видаткових накладних від 21.09.2022, які підписані від імені начальника відділу Філінським В. Ю., відповідач зауважує, що згідно наказу від 02.09.2022 №92-в, Філінський В. Ю. станом на 21.09.2022 перебував у відпустці, а отже не міг підписувати видаткові накладні;

(4) листом від 11.10.2022 позивач просив відповідача здійснити доплату товару на суму 88 670, 40 грн, оскільки, при формуванні видаткових накладних позивачем зазначено неправильну ціну товару, а саме ціну за 1 літр 52 грн з ПДВ. У відповідь відповідач надіслав лист від 28.10.2022 за вих. №1368, в якому повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення доплати, отже, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю обов`язку відповідача щодо сплати вартості поставленого товару згідно видаткових накладних № 53 від 10.08.2022, №54 від 23.08.2022, №55 від 21.09.2022, а також прострочення оплати товару за видатковою накладною №64 від 10.11.2022.

Отже, для правильного вирішення спору суду варто надати відповіді на наступні питання:

- яка ціна товару визначена сторонами в договорі та додатках до нього, а також чи змінювалась ціна за домовленістю сторін?

- чи підтверджено факт здійснення господарських операцій, що мали місце 10.08.2022, 23.08.2022, 21.09.2022 та який їх обсяг, а відтак чи підлягають позовні вимоги в частині заявленої суми основного боргу до задоволення?

- чи допущено відповідачем прострочення виконання зобов`язання з його вини?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Оскільки даний спір виник з поставки товару, тому до даних правовідносин, суд вважає за необхідне застосувати норми, що стосуються поставки товару.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, перелік істотних та обов`язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.

Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права) та ціна товару.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 3 статті 670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 статті 692 ЦК України).

Частиною 2 статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціни встановлюються в національній валюті України за 1 літр включаючи ПДВ (тобто з ПДВ).

Загальна ціна цього Договору 3 338 400, 00 грн з ПДВ у тому числі ПДВ 7 % 218 400, 00 грн (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.5. Договору сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Разом з тим, всі зміни і доповнення до цього Договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані обома сторонами й оформлені у вигляді додатків або додаткових угод до Договору (п. 8.2. Договору).

Згідно Специфікації, що є додатком №1 до Договору, сторони визначили ціну за 1 літр дизельного палива 52, 00 грн без ПДВ, кількість - 60 000, загальна сума становить 3 338 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 218 400, 00 грн.

Отже, Специфікацією сторони погодили інший порядок розрахунків за товарну продукцію, а ніж той, що передбачений в п. 2.1. Договору, зокрема, ціна товару в розмірі 52, 00 грн за 1 літр дизельного палива не включає ПДВ.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар відповідно до цін, зазначених у видатковій накладній, рахунку у встановлений цим Договором термін.

Однак, суд констатує, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару має відповідати домовленостям сторін, що оформлені належним чином у договорі, додатках до нього чи додаткових угодах, сторони не можуть змінювати ціну та порядок розрахунків у видаткових накладних, що є первинними документами бухгалтерського обліку, а не додатковими угодами, додатками до договору.

Отже, розрахунок за товарну продукцію мав би проводитись покупцем з врахуванням ціни товару, що визначена в Специфікації, а також з оплатою ПДВ за ставкою 7 %, оскільки товарною продукцією є дизельне паливо (знижена ставка ПДВ введена з 17.03.2022 на період дії воєнного стану пунктом 82 підрозділ 2 розділ ХХ ПКУ, унесеним до ПКУ Законом від 15.03.2022 № 2120-IX), що в тому числі зазначено в п. 2.2. Договору.

Відповідач вказує, що він повністю оплатив вартість поставленого товару на суму згідно видаткових накладних №35 від 10.08.2022 на суму 422 240, 00 грн, №44 від 23.08.2022 на суму 422 240, 00 грн, №50 від 21.09.2022 на суму 422 240, 00 грн, №56 від 17.10.2022 на суму 451 796, 80 грн, №58 від 25.10.2022 на суму 451 796, 80 грн, №62 від 02.11.2022 на суму 451 796, 80 грн та №64 від 10.11.2022 на суму 627 619, 20 грн, а щодо видаткових накладних, які подає позивач, а саме №35 та №53 від 10.08.2022 на суму 29 556, 80 грн, № 44 та №54 від 23.08.2022, № 50 та №55 від 21.09.2022, на які посилається позивач у відповідача є сумніви щодо їх достовірності.

Разом з тим, при розгляді даного спору спірним є питання щодо факту поставки та ціни товару згідно видаткових накладних №53 від 10.08.2022 на суму 29 556, 80 грн, №54 від 23.08.2022 на суму 29 556, 80 грн, №55 від 21.09.2022 на суму 29 556, 80 грн, які подані позивачем.

Вартість товару згідно сукупності видаткових накладних, на які посилається відповідач становить 3 249 729, 60 грн та матеріали справи підтверджують факт оплати відповідачем товару на вказану суму згідно долучених до відзиву платіжних доручень №289 від 18.08.2022, №307 від 31.08.2022, №1 від 27.09.2022, №370 від 29.09.2022, №421 від 03.11.2022, №422 від 03.11.2022, №442 від 10.11.2022, №471 від 09.12.2022.

Однак, листом від 11.10.2022 №б/н позивач повідомив відповідача про те, що при формуванні видаткових накладних від 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022 постачальник зазначив неправильну ціну товару, а саме вказав ціну за 1 літр 52, 00 грн з ПДВ, у зв`язку з чим за перерахунком вартості поставленого товару відповідачу слід доплатити 88 760, 40 грн.

Саме ця сума відповідає сукупній вартості поставленого товару згідно видаткових накладних №53 від 10.08.2022 на суму 29 556, 80 грн, №54 від 23.08.2022 на суму 29 556, 80 грн, №55 від 21.09.2022 на суму 29 556, 80 грн.

У відповідь на лист позивача №б/н від 11.10.2022, відповідач листом від 28.10.2022 №1368 зазначив, що ТОВ «Нафтодилер» було поставлено дизельне паливо в кількості 24 360 літрів згідно видаткових накладних від 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022, що були повністю оплачені ШЕУ Дарницького району згідно ціни товару, що зазначена у відповідних видаткових накладних, а відтак підстави для перерахунку вартості та доплати за поставлений товар відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні від 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022, суд зазначає, що кожна із сторін подала видаткові накладні, які є відмінним.

Позивач подає видаткові накладні від 10.08.2022 №35 та №53, від 23.08.2022 №44 та №54, від 21.09.2022 №50 та №55 в яких сума товару зазначена без ПДВ. Спірні видаткові накладні підписані представниками сторін: з боку постачальника - Андрусишиною Аллою Володимирівною, а з боку покупця - Філінським В. Ю. та скріплена печатками сторін.

Відповідач в свою чергу надає лише видаткові накладні від 10.08.2022 №35, від 23.08.2022 №44, від 21.09.2022 №50 в яких сума товару зазначена з ПДВ. Спірні видаткові накладні підписані представниками сторін: з боку постачальника - Андрусишиною Аллою Володимирівною, а з боку покупця представником посада та ПІБ якого не конкретизовані, та скріплена печатками сторін.

Суд констатує, що в усіх видаткових накладних від 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022, які подані сторонами сумарний обсяг поставленої продукції - дизельного палива становить 24 360 літрів, про що вказує і відповідач у своєму листі від 28.10.2022 №1368, який долучений до відзиву.

В свою чергу, відповідач заперечує підписання Філінським В. Ю. видаткових накладних, які подає позивач - від 10.08.2022, від 23.08.2022, від 21.09.2022. Зокрема, за твердженнями відповідача Філінський В. Ю. не міг прийняти товар за видатковою накладною №55 від 21.09.2022, оскільки згідно наказу №92-в від 02.09.2022 перебував у відпустці, про що надано суду належним чином завірену копію наказу.

Втім, суд констатує, що відповідач не заперечує сам факт поставки йому товарної продукції у кількості та обсязі 24 360 літрів 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022.

Крім того, у випадку наявності факту підроблення підпису представника відповідача Філінського В. Ю. на видаткових накладних від 10.08.2022, від 23.08.2022, від 21.09.2022 №55, що подані позивачем, відповідач не позбавлений можливості подати відповідну заяву про вчинення кримінального порушення, зокрема, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України та доводити факт підроблення первинних документів в межах кримінального провадження. В даному випадку, відповідач не надає в матеріали справи висновку експерта, що додатково спростовував би чи підтверджував твердження відповідача щодо недостовірності наданих позивачем видаткових накладних та все ж відповідач не заперечує належність підпису на поданих позивачем видаткових накладних саме представнику відповідача - Філінському В. Ю.

В будь-якому разі, навіть не підписання видаткових накладних, або підписання видаткових накладних не уповноваженою особою, не звільняє зобов`язану сторону від обов`язку з оплати поставленої продукції у випадку доведення факту здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктриниfactum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно п. 9.8. Договору - при обґрунтуванні наявності ускладнень та/або особливих умов, їх вплив на виконання договору, поданні та розгляді пропозицій, сторони керуються загальними засадами цивільного законодавства: справедливістю, добросовісністю та розумністю.

Згідно п. 9.9. Договору сторони декларують намір утриматись від зловживання правами, передбаченими цим розділом Договору, тобто:

(а) використовувати право для легітимної мети - досягнення справедливого балансу інтересів, який був втрачений у зв`язку із ускладненнями або особливими умовами;

(б) не використовувати права для заподіяння шкоди (збитків) іншій стороні.

З доданого до відзиву листа ТОВ «Нафтодилер» №б/н від 11.10.2022 вбачається, що позивач звернув увагу на помилковість наведених у видаткових накладних від 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022 розрахунків вартості поставленого товару. Зокрема, позивач проінформував позивача, що він зазначив неправильну ціну Товару, а саме вказав ціну за 1 літр 52, 00 грн з ПДВ, в той час як умовами договору, зокрема Специфікацією визначено ціна товару - 52 грн. без ПДВ.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, яка діяла на дату складення спірних видаткових накладних), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктом 2.2. Положення встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п. 2.14. Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Згідно п. 4.1. Положення у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються.

Відповідно до п. 4.2. Положення, помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення (п. 4.4. Положення).

Згідно п. 2.16. Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Тобто без наявності первинного документу бухгалтер не має права відображати господарську операцію в обліку. Проте, з огляду на вище встановлене, суд дійшов висновку, що надані відповідачем видаткові накладні від 10.08.2022 №35, від 23.08.2022 №44, від 21.09.2022 №50 в яких сума товару зазначена з ПДВ, хоч і підписані обома сторонами, проте є очевидно помилковими та такими, що суперечать змісту умов Договору та додатків до нього, що стосуються визначення ціни товару.

Попри те, що такі накладні не містять відповідних виправлень сторін, як те передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, проте відповідач не заперечує в даному випадку факт поставки дизельного палива в обсязі 24 360 літрів, що свідчить про те, що господарські операції у вказаному обсязі відбулись та зобов`язана сторона (відповідач) керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості повинна була б сплатити вартість поставленого товару на умовах та згідно ціни, що визначені в Договорі після отримання від позивача листа №б/н від 11.10.2022.

Як вже зазначалось судом вище, згідно умов Специфікації, що є додатком №1 до Договору сторони погодили ціну за одиницю товару 52, 00 грн за 1 літр дизельного палива без ПДВ. Згідно пункту 2.2. Договору покупець також повинен сплатити ПДВ за ставкою 7 %,.

Таким чином, отримавши товарну продукцію в обсязі 24 360 літрів 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022, відповідач повинен був здійснити розрахунок у розмірі ціни товару - 1 266 720, 00 грн, а також додатково оплатити податок на додану вартість , який мав складати 7 % ПДВ, тобто 88 670, 40 грн.

Проте, з наданих суду платіжних доручень вбачається, що відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару 10.08.2022, 23.08.2022 та 21.09.2022 у обсязі 24 360 літрів лише на суму 1 266 720, 00 грн, тобто вартість товару без ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до відзиву.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з приписами ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, суд, керуючись засадами господарського судочинства та цивільного законодавства щодо ефективного захисту порушених прав заявника з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на ціну товару, що погоджена сторонами в Специфікації до Договору, вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 88 670, 40 грн, що є сумою ПДВ за поставлений товар, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляції суд зазначає наступне.

За прострочення оплати вартості поставленого товару на суму 88 670, 04 грн згідно видаткових накладних від 10.08.2022, від 23.08.2022, від 21.09.2022, а також на суму 627 619, 20 грн за видатковою накладною №64 від 10.11.2022 позивач просить стягнути пеню у розмірі 12 186, 90 грн, 3 % річних у розмірі 1 495, 02 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 995, 13 грн.

Згідно п. 5.2. Договору - покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки оплати товару понад терміни, встановлені в п. 3.3. даного Договору.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, щодо відповідальності відповідача за прострочення оплати повної вартості поставленого товару за видатковими накладними від 10.08.2022, від 23.08.2022, від 21.09.2022, суд констатує, що відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

В даному випадку, саме бухгалтерський відділ позивача несе відповідальність за правильність відображених в первинних документах відомостей, та саме позивач мав би ініціювати процес внесення виправлень у такі документи з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак прострочення оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними № 53 від 10.08.2022, №54 від 23.08.2022, №55 від 21.09.2022, строк оплати яких нібито настав за твердженням позивача згідно п. 3.3. Договору 07.09.2022, 20.09.2022 та 19.10.2022 відбулось не з вини відповідача, а з неправильних дій позивача в особі бухгалтерського відділу, що не перевірив правильність формування всіх реквізитів первинних документів з дотриманням умов укладеного Договору та додатків до нього стосовно ціни товару.

Фактично про виявлені помилки у видаткових накладних відповідач був повідомлений лише листом позивача від 11.10.2022, на який було надано відповідь від 28.10.2022 №1368 про відмову у сплаті 88 670, 40 грн, а відтак, вина відповідача є доведеною та встановленою станом на дату надання такої відмови, тобто 28.10.2022.

Отже, суд дійшов висновку, що винне прострочення відповідача настало з 29.10.2022 та саме з цієї дати позивач повинен був розраховувати пеню, 3 % річних та інфляцію за несплату вартості поставленого товару на суму 88 670, 40 грн та до 07.03.2023 (кінцева дата обрахунку, що визначена позивачем та яка не перевищує шестимісячного строку нарахування для пені).

Провівши власний розрахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Прецедент» за період з 29.10.2022 по 07.03.2023 суд встановив, що дійсний розмір пені становить 7 895, 31 грн, 3 % річних становить 940, 15 грн, інфляційних втрат становить 2 599, 51 грн.

Щодо прострочення оплати вартості поставленого товару на суму 627 619, 20 грн за видатковою накладною №64 від 10.11.2022, суд вказує, що дійсно згідно умов п. 3.3. Договору строк оплати поставленого товару настав 08.12.2022.

З наданої відповідачем платіжної інструкції №471 вбачається, що кошти були сплачені лише 09.12.2022, однак, випискою про зарахування грошових коштів, що долучена позивачем до позову підтверджується, що фактично оплата була зарахована на розрахунковий рахунок позивача 15.12.2022. Таким чином, зобов`язання відповідача за вказаною накладною вважається виконаним лише 15.12.2022, а тому з 09.12.2022 по 14.12.2022 у відповідача наявне прострочення.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Прецедент» суд встановив, що дійсний розмір пені за прострочення оплати вартості поставленого товару на суму 627 619, 20 грн становить 2 579, 26 грн, 3 % річних становить 257, 33 грн, а інфляційні втрати не нараховуються, оскільки, прострочення тривало менше половини місяця.

З огляду на все вище встановлене, суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі суми основного боргу, що становить 88 670, 40 грн, а також сукупних сум: пені у розмірі 10 474, 57 грн, 3 % річних у розмірі 1 198, 08 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 599, 51 грн.

6. Щодо розподілу судових витрат.

Позивач в позові зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 684, 00 грн

У зв`язку із частковим задоволення позовних вимог, суд, керуючись ч. 1 ст. 129 ГПК України покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позові позивач заявив про те, що докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу (орієнтовний розмір 15 000, 00 грн) будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення.

Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОДИЛЕР» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» міста Києва про стягнення заборгованості у розмірі 106 347, 45 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» міста Києва (02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська (Кам`янська), 130; ідентифікаційний код: 31722818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОДИЛЕР» (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35, літ А; ідентифікаційний код: 43975510) 88 670 (вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят) грн 40 коп. - основного боргу, 10 474 (десять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 57 коп. - пені, 1 198 (одна тисяча сто дев`яносто вісім) грн 08 коп., 2 599 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 51 коп. - інфляційних втрат, а також 2 598 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн 08 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 712, 33 грн, 3 % річних у розмірі 296, 94 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 395, 62 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких