Рішення

від 21.07.2023 по справі 400/2847/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2023 р. № 400/2847/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Агро-Еліт", вул. Чкалова, 20/5, оф. 6, м.Миколаїв, 54017,

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, , вул. Космонавтів, 61, м.Миколаїв, 54056 про:визнання протиправною та скасування постанови від 09.02.2023 № 336716; визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповіда¬льністю «ВТК АГРО-ЕЛІТ» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), про скасування Постанов Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті:

- №336716 від 09.02.2023р. про застосування до ТОВ «ВТК АГРО-ЕЛІТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

- №336817 від 30.03.2023р. про застосування до ТОВ «ВТК АГРО-ЕЛІТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 26.04.2023р. суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що оскільки його транспортні засоби перевозили сипучі вантажі, які здатні під час руху змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, в його діях будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення. При цьому насьогодні відсутня методика зважування сипучих вантажів, а закріпити їх будь-якими передбаченими конструкцією транспортного засобу кріпленнями неможливо. Також перевізник вказує на те, що під час завантаження вантажу він згідно діючого законодавства не відповідає за його кріплення. Окрім того, в оскаржуваних Постановах відповідач не зазначив, яке саме положення правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб`єктом господарювання. Звернув увагу на те, що в матеріалах перевірок не вказані технічні прилади якими виявлені та зафіксовані порушення. Окрім того, при винесенні Постанови №336817 від 30.03.2023р. відповідач не врахував, що використання тахографу на транспортному засобі під час здійснення внутрішніх перевезень вантажу не є обов`язковим, що робить вимогу працівника Укртрансбезпеки про надання особової картки водія до цифрового тахографу незаконною.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, оскільки навантаження на вісь транспортного засобу позивача під час перевезення вантажу перевищувала нормативні параметри. При цьому нормативно-правові акти не передбачають окремих порядків зважування наливних та сипучих вантажів. Також на думку відповідача для проведення габаритно-вагового контролю відсутність методики уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не звільняє від відповідальності, а перевізник зобов`язаний закріпити подільний вантаж перед початком руху так, щоб він не рухався. Зважування транспортного засобу проводилось працівниками відповідача належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані. Пояснення водія про те, що інспектор не дозволяє пересипати сипучий вантаж не є підставою, що звільняє автомобільного перевізника від відповідальності за вчинене правопорушення.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

21.12.2022р. на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 21 км + 434 м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE д/ НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В ході рейдової перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який оформлено довідкою №0063672 від 21.12.2022р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом №0072578 від 21.12.2022р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. За результатами перевірки складено Акт від 21.12.2022р. за №347473, яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення вагових обмежень на одиночну вісь транспортного засобу (14,2т. замість допустимих 11,5 т), що є порушенням абз. 16 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». 09.02.2023р. Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято Постанову №336716 про застосування до ТОВ ВТК «АГРО-ЕЛІТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. на підставі абз.16 ч.1ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

25.02.2023р. на а/д М-16 «Одеса-Кучурган» (блокпост) працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE д/ НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено Акт від 25.02.2023р. за №353124, яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме особової картки водія. 30.03.2023р. Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду Акту №353124 прийнято Постанову №336817 про застосування до ТОВ «ВТК АГРО-ЕЛІТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн..

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення). Відповідно до Розпорядження КМУ №1579-р від 02.12.2021р. утворено відповідні відділи державного нагляду (контролю) у областях України, в тому числі у Миколаївській області.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок 1567).

Відповідно до п.1 Порядку 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (П.2 Порядку 1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (П.4 Порядку 1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (П.12 Порядку 1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку 1567).

Ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в свою чергу передбачає перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів:

«для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків».

Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку 1567)

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (П.21 Порядку 1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку 1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (П.26 Порядку 1567).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку 1567).

Що стосується дотримання працівниками відповідача порядку проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пп.б п. 22.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого відповідач притягнув позивача до відповідальності передбаченої абз. 15 ст.60 Закону, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично - дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

У відповідності до пп.2,3 п.2 Порядку 879:

« 2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

6) вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

9) пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами;

11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання)»

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Постанови 879).

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами (п.4 Постанови 879).

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.12 Постанови 879).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Постанови 879).

Відповідно до п. 18 Порядку 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Тобто, із положень Порядку №879 можливо зробити висновок, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим первинним документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі Порядок №1007/1207). Вказана довідка повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі і навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції (правонаступником якої є Державна служба України з безпеки на транспорті), що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Дослідивши довідку №0063672 від 21.12.2022р. про здійснення габаритно-вагового контролю, якими відповідач оформив результати габаритно-вагового контролю за Постановою №336716 від 09.02.2023р., судом встановлено, що габаритного-ваговий контроль проводився на пересувному пункті ГВК на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 21 км + 434 м. В той же час Довідку підписано лише посадовою особою територіального органу Укртрансбезпеки, а підпис оператора та печатка вагового комплексу відсутні. Окрім того, довідка не містить показників навантаження на кожну вісь транспортного засобу, як те вимагається процедурою контролю та п.6 форми Довідки.

Таким чином, довідка про здійснення габаритно-вагового контролю за вищезазначеними Постановами не відповідає формі довідки, що передбачена Порядком №1007/1207, в частині інформації про результати зважування та уповноваженої особу яка проводила таке зважування та мала би нести відповідальність за ці результати. Отже така довідка не може бути прийнята судом в якості належного, допустимого та достовірного доказу перевищення вагових параметрів транспортних засобів позивача під час здійснення габаритно-вагового контролю в рамках рейдової перевірки, що зумовлює протиправність Постанови №336551 від 30.11.2022р.

Також погоджується з доводами позивача про те, що ні в матеріалах рейдових перевірок ні в оскаржуваних Постановах не вказані технічні прилади якими виявлені та зафіксовані порушення.

В той же час вимоги до вагового обладнання встановлені пунктами 12, 13 Порядку №879, в яких зазначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто за наданих матеріалів перевірки суд не має можливості встановити ту обставину, яке саме зважувальне обладнання використовувалось в даному випадку посадовими особами Укртрансбезпеки і чи відповідало воно вимогам законодавства в сфері метрології.

Також суд зважає на вид вантажу, що перевозився позивачем в спірних правовідносинах. Як вбачається з приєднаних до позову товарно-транспортних накладних вантажні автомобілі позивача у всіх випадках перевозили саме сипучий вантаж сільськогосподарську продукцію.

За такого суд погоджується з доводами позивача про те, що сипучий вантаж здатен змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що виключає в його діях будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення.

Адже як видно з матеріалів габаритно-вагового контролю фактична загальна вага транспортного засобу позивача склала 40,7 тон, тобто не перевищувала дозволених 42 тон (для контейнеровозів), що свідчить про дотримання перевізником вимог законодавства під час завантаження транспортних засобів.

Таким чином, достовірність зроблених відповідачем вимірювань стосовно сипучого вантажу, який перевозився вказаними автотранспортними засобами є сумнівною.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що діючими Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363 (далі Правила 363), не визначено такого обов`язку перевізника щодо закріплення вантажу.

Вантаження, закріплення, укриття, ув`язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником (п.8.6. Правил 363).

В свою чергу Замовником відповідно до абз.10. гл.1 Правил 363 є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний був закріпити так вантаж, що не допустити його переміщення по площі кузова транспортного засобу, оскільки сипучий вантаж не можна закріпити з огляду на його характеристики.

Зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами (п.19.1.1 Правил 363).

При цьому суд критично ставиться до аргументів представника відповідача, що пояснення водія про інспектор не дозволяє пересипати сипучий вантаж не є підставою, що звільняє автомобільного перевізника від відповідальності за вчинене правопорушення

Так, відповідно до п.п.12 п.1 Порядку №879, повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання.

А п.23 цього ж Порядку №879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Тобто посадові особи відповідача під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача безпідставно відмовили водію у перерозподілі осьових навантажень та проходження повторного зважування під час перебування в межах пункту габаритно вагового контролю.

При цьому, відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

На момент здійснення рейдових перевірок належних позивачу транспортних засобів та винесення відповідачем оскаржуваних Постанов діяли Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30.

Отже, на переконання суду, притягуючи позивача, як перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідач в Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу мав зазначити, яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб`єктом господарювання.

Отже суд, погоджується також з доводами позивача про те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не встановив в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Що стосується правомірності дій відповідача під час винесення Постанови №336817 від 30.03.2023р, суд зазначає таке.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.03.2020р. по справі №823/1199/17.

Частиною 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

внутрішні перевезення - це перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;

міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ч.10 ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон), на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

Частиною 7. ст. 53 Закону визначено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно до частини 8 статті 53 Закону № 2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено Наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. за №385 (далі Інструкція №385).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (п.3.1 Інструкції №385).

Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства) (п.3.2 Інструкції №385).

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу

перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі,

та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже суд погоджується із доводами позивача про те, що законодавство не містить вказівки на обов`язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а відповідно і мати протокол перевірки та адаптацію тахографу до транспортного засобу .

Сторонами у справі не заперечується та обставина, що транспортні засоби позивача здійснювали внутрішнє перевезення вантажів, територією України без перетину державного кордону України. Отже, експлуатація тахографу в дану випадку є правом перевізника, а не обов`язком. У зв`язку із цим протиправним є притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських штрафів за відсутність документів, які мають необов`язковий характер, зокрема особистої картки водія до цифрового тахографа.

Також суд звертає увагу на те, що Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. за №340 (далі Положення №340) та Інструкція №385, розроблені відповідно до вимог вищезазначених Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 ( 993_025) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14). Про це зазначено в преамбулах вищезазначених наказів Міністерства транспорту та зв`язку України.

Тобто в даному випадку Інструкція 385 та Положення №340, як підзаконні нормативно-правові акти лише деталізують норми закону щодо обов`язкового використання у міжнародних перевезеннях пасажирів та вантажів та добровільного використання під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів таких контрольних пристроїв фіксації робочого часу та часу відпочинку водіїв, як тахографи, і не можуть суперечити йому (закону).

За такого суд приходить до висновку про відсутність вини в діях позивача під час виконання спірних перевезень вантажів, а отже і недоведеності відповідачем складу правопорушення, за яке може бути застосована відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2684,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Агро-Еліт" (вул. Чкалова, 20/5, оф. 6, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 40731498) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати Постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті: №336716 від 09.02.2023р. про застосування до ТОВ «ВТК АГРО-ЕЛІТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.; №336817 від 30.03.2023р. про застосування до ТОВ «ВТК АГРО-ЕЛІТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державнаої служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Агро-Еліт" (вул. Чкалова, 20/5, оф. 6, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 40731498) судовий збір в розмірі 2684,00грн., сплачений платіжним дорученням від 13.04.2023р. №2999.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов