Рішення

від 21.07.2023 по справі 420/11621/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11621/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №355882 від 07.04.23 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

07.04.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Мироновим Костянтином відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №355882 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вказана постанова була винесена на підставі акту від 07.02.2023 року №314813 з якого вбачається, що при наданні послуг з перевезення вантажу (кукурудза) на момент перевірки відсутня оформлена товарно-транспортна накладна (не вказано автомобільний перевізник, пункт навантаження), відсутня картка водія до цифрового тахографа, який передбачено п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, чим порушено ст.. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відповідальність передбачена абз. 3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач з постановою не погоджуюсь в повному обсязі, вважає, що вона прийнята всупереч законодавству, оскільки вона не є суб`єктом підприємницької діяльності та послуги з перевезення не здійснювала.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02.06.2023 року до суду за вхід. №ЕП/20603/23 від представника відповідача надійшов відзив на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355882 від 07.04.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Згідно з статтею 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Оскільки вантажний автомобіль марки RENAULT, днз НОМЕР_1 , був обладнаний цифровим тахографом, то водій зобов`язаний, відповідно до пункту 3.3 розділу III Інструкції № 385, використовувати особисту картку водія.

Позивач відповідно до пункту 3.6 розділу III Інструкції № 385 повинен був перевірити наявність у водія транспортного засобу чинної картки для цифрового тахографа.

Також звертаємо увагу суду, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також не було надано жодних документів, для встановлення іншого перевізника.

Крім того, та обставина, що згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань певна особа не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє можливості надавати послуги з перевезення вантажів.

Відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє позивача від відповідальності, оскільки під час перевірки встановлено, що ним здійснювались вантажні перевезення, без обов`язкового документа, а частина 1 статті 60 Закону «Про автомобільний транспорт» передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням статті 1 цього Закону, належить позивач.

09.06.2023 року до суду за вхід. №18844/23 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримана позиція висловлена в позові.

16.06.2023 року до суду за вхід. №ЕП/22838/23 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.06.2023 року до суду за вхід. №20253/23 від позивача надійшла заява з додатковими поясненнями.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

07.02.2023 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів відповідно до направлення на рейдову перевірку №015946 від 06.02.2023 року.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки RENAULT/FRUEHAUF, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , власником зазначених транспортних засобів на момент проведення перевірки була ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2023 року №314813, встановлене порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: наданні послуг з перевезення вантажу (кукурудза) на момент перевірки відсутня оформлена товарно-транспортна накладна (не вказано автомобільний перевізник, пункт навантаження), відсутня картка водія до цифрового тахографа, який передбачено п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, чим порушено ст.. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відповідальність передбачена абз. 3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті наявна особистий підпис водія ОСОБА_3 про ознайомлення з актом перевірки.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки RENAULT/FRUEHAUF, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 05.10.2022 року.

Водій ОСОБА_2 на підставі посвідчення водія НОМЕР_5 , ТСЦ -5142 від 22.12.2022 року

15.03.2023 року на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) направлено запрошення № 16305/33/24-23 з пропозицією прибути на розгляд справи 27.03.2023 року.

Повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено позивачу 15.03.2023 рекомендованим листом АТ Укрпошта, трек-номер відправлення 6500840484798. Шляхом відстеження зазначеного трек-номеру на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта встановлено, що зазначене поштове відправлення вручено особисто 18.03.2023.

24.03.2023 року на адресу Відділу від позивача надійшла заява від 24.03.2023 року з проханням перенести розгляд справи, призначений на 27.03.2023 року та повідомити про іншу дату.

27.03.2023 на адресу позивача повторно направлено запрошення на розгляд №19375/33/24-23 з проханням прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області 07.04.2023 року.

Повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено позивачу 28.03.2023 рекомендованим листом АТ Укрпошта, трек-номер відправлення 6500840490054. Шляхом відстеження зазначеного трек-номеру на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта встановлено, що зазначене поштове відправлення прибуло до точки видачі/доставки 01.04.2023 року.

07.04.2023 року на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Костятином Мироновим винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355882 від, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 3 частини першої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимогЄвропейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з частиною 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Положеннями частин 17 та 18 статті 6 Закону № 2344-III визначено, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, які незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України Про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За визначенням, наведеним у пункті 22 Порядку № 1567, акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства,норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами п. п. 20, 21 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені вимоги до автомобільного перевізника, зокрема, автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Отже, з наведених норм чинного законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.

Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.

Відповідно до ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Також у ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

З матеріалів справи судом встановлено, що посадова особа Відповідача при проведенні перевірки визначив ОСОБА_1 як власника транспортного засобу, а також зазначено автомобільним перевізником. Така інформація (про автомобільного перевізника та власника) зазначена в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2023 року №314813.

Вказаний факт інспектором встановлено на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 05.10.2022 року.

Разом з тим, водій транспортного засобу на момент проведення перевірки, ОСОБА_2 , надав для перевірки оригінали вищезазначених свідоцтв, а також товарно-транспотну накладну, в якій, як зазначено в акті, відсутні відомості про перевізника та пункт навантаження. В жодному документах, які перевірялися інспектором, ОСОБА_1 не зазначена перевізником.

Доказів найму вищезазначеного водія Позивачем чи укладення між ним та Позивачем окремої угоди до суду сторонами не надавалися.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що Верховний Суд висловив позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra- invalid). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

З огляду на недостатнє з`ясування обставин при проведенні перевірки, суд дійшов висновку, що державний інспектор при оформленні акта №314813 допустив істотне порушення процедури, не з`ясував достовірні відомості про фактичного перевізника на підставі належних та достатніх доказів.

Такі обставини свідчіть про те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що позивач має відношення до відповідних автомобільних перевезень.

Суд погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажів на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником/ пасажиром) про перевезення пасажирів надає відповідну послугу (статті 33, 42 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться пасажирів.

Оскільки відповідачем не доведено, що саме Позивач 07.02.2023 здійснював свою господарську діяльність щодо перевезення вантажів або використовував найману працю водія, який таке перевезення здійснював або укладав із водієм цивільно-правову угоду щодо здійснення відповідних перевезень, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт на позивача покладена бути не може.

Таким чином, правові підстави для накладення штрафу на ОСОБА_1 відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 07.04.2023 року №355882 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті №355882 від 07.04.23 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп. сплачені відповідно до квитанції №5273-2175-9433-5450 від 16.05.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фізична особа ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4, Код ЄДРПОУ: 38297000, тел. (048) 737-8792, ел. пошта: odesa@dsbt.gov.ua)

Державна служби України з безпеки на транспорті (адреса: 01352, м. Київ, пр.-т. Пересоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ: 39816845, тел. (044) 351-47-66, ел. пошта: contact@dsbt.gov.ua)

Головуючий суддяПотоцька Н.В.