Постанова

від 14.09.2023 по справі 420/11621/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11621/23

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 21.07.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №355882 від 07.04.23 року.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова прийнята всупереч нормам чинного законодавства, оскільки позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності та послуги з перевезення не здійснювала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу.

Суд також зазначив, що відповідачем не доведено, що саме позивач здійснював господарську діяльність щодо перевезення вантажів або використовував найману працю водія, який таке перевезення здійснював або укладав із водієм цивільно-правову угоду щодо здійснення відповідних перевезень, а тому відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт на позивача покладена бути не може.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Державна служба України з безпеки на транспорті просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також не було надано жодних документів, для встановлення іншого перевізника.

Апелянт також вказує на те, що обставина, що згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань певна особа не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє можливості надавати послуги з перевезення вантажів.

ОСОБА_2 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на рейдову перевірку №015946 від 06.02.2023 року посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті 07.02.2023 року проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів та було зупинено транспортний засіб марки RENAULT/FRUEHAUF, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .

Власником зазначених транспортних засобів є Карагяур Тетяна, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 05.10.2022 року (а/с 8-9).

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2023 року №314813, яким встановлене порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при наданні послуг з перевезення вантажу (кукурудза) на момент перевірки відсутня оформлена товарно-транспортна накладна (не вказано автомобільний перевізник, пункт навантаження), відсутня картка водія до цифрового тахографа, який передбачено п.3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відповідальність за що передбачена абз.3, ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а/с 6).

15.03.2023 року на адресу позивача (вул. Миколи Марангоз, 35, с. Дмитрівка, Болградський район, Одеська область) направлено запрошення №16305/33/24-23 з пропозицією прибути на розгляд справи 27.03.2023 року (а/с 43).

Повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено позивачу 15.03.2023 рекомендованим листом АТ Укрпошта, трек-номер відправлення 6500840484798. Шляхом відстеження зазначеного трек-номеру на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта встановлено, що зазначене поштове відправлення вручено особисто 18.03.2023 року.

24.03.2023 року на адресу Відділу від позивача надійшла заява від 24.03.2023 року з проханням перенести розгляд справи, призначений на 27.03.2023 року та повідомити про іншу дату (а/с 44).

27.03.2023 на адресу позивача повторно направлено запрошення на розгляд №19375/33/24-23 з проханням прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області 07.04.2023 року (а/с 45).

Повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено позивачу 28.03.2023 рекомендованим листом АТ Укрпошта, трек-номер відправлення 6500840490054. Шляхом відстеження зазначеного трек-номеру на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта встановлено, що зазначене поштове відправлення прибуло до точки видачі/доставки 01.04.2023 року.

07.04.2023 року на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355882 від, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 3 частини першої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штраф у сумі 17 000 грн. (а/с 33).

Законність постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу є предметом спору у справі, що розглядається.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі-Закон №2344-III) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем застосовано до позивача (фізичної особи, власника транспортного засобу) адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

При цьому апеляційний суд зауважує, що основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1-4 ст.217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 ст.239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів доходить висновку про те, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, адміністративно-господарський штраф може застосовуватися виключно до суб`єкта господарювання.

При цьому, перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, застосування відповідним органом державної влади адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» можливе лише до суб`єкта господарювання, а саме до фізичної особи-підприємця або юридичної особи.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) не зареєстрована фізичною особою-підприємцем та не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності і на момент винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, що відсутність у особи статусу фізичної особи-підприємця не позбавляє її можливості надавати послуги з перевезення вантажів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що в даному випадку позивач здійснював господарську діяльність щодо перевезення вантажів або використовував найману працю водія, який таке перевезення здійснював або укладав із водієм цивільно-правову угоду щодо здійснення відповідних перевезень.

Більш того, апеляційний суд зауважує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21 та від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22 відповідно.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що правові підстави для накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 відсутні.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко