Рішення

від 03.05.2023 по справі 752/25377/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25377/21

Провадження № 2/752/1630/23

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІКС»</a>, третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації) про визнання трудових відносин припиненими-

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 16 березня 2020 року її було призначено на посаду директора ТОВ «Фінансова компанія «ІКС». Так як Товариство не веде економічну діяльність та в планах учасників є його подальша ліквідація, то умовою її призначення на вказану посаду був термін 1-2 місяці, сумісником, з відпусткою за власний рахунок, поки не знайдуть людину, яка буде займатися питанням ліквідації. Ніяких документів про попередню діяльність, печатки та Статут підприємства їй передано не було. Оскільки учасники ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» не займаються та не опікуються своїм підприємством, яке не виконує поставлені економічні завдання, тому позивач втратила матеріальну та будь - яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора. Припинення її повноважень як директора ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» відповідно до Статуту належить загальним зборам учасників, тому 30 вересня 2020 року нею була надіслана за юридичною адресою Товариства заява про звільнення за власним бажанням, яку було повернуто без отримання. 27 серпня 2021 року нею (позивачем) були надіслані на адресу ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» написана заява про звільнення від 30 вересня 2020 року, наказ про скликання позачергових зборів учасників на 9 год. 30 вересня 2021 року та заява про закриття поточного рахунку в банку, які повторно повернулися як неотримані. Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» проігнорував повідомлення позивача про її звільнення і, не розглянувши по суті подану заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, порушив трудові права позивача, зокрема її право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між нею та ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» з 31 жовтня 2020 року у зв`язку із звільненням її за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, зобов`язавши Управління (Центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації виключити її як директора ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» з Єдиного державного реєстру, надіславши інформацію до ДФС та Служби статистики.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 14 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 50-51). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.

Ухвалою від 28 квітня 2023 року постановлено справу розглядати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивачем, за допомогою додатку EasyCon. Проте, позивач на зв`язок не вийшла, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» про причини неявки представника суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався.

Третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації) подав до суду пояснення (а.с. 63-65), в яких просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Управління (центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації) хоч і є юридичною особою публічного права наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, проте не є суб`єктом державної реєстрації, перелік яких визначено в п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та не має повноважень скасовувати або вносити зміни до відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Просить справу розглядати без участі представника.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників, організовує виконання їх рішень. Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь який час і з будь яким підстав.

Частиною першою статті 31 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасником ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 14).

Рішенням загальних зборів учасників (протокол № 01/04-19 від 17 квітня 2019 року ) було затверджено Статут ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» (а.с. 32-44).

Відповідно до п. 11.1.2 Статуту вищим органом Товариства є загальні збори учасників, які скликаються з учасників Товариства або призначених ними представників.

Виконавчим органом Товариства є директор. Директор призначається та звільняється загальними зборами учасників Товариства (п. 11.27 Статуту).

Згідно з п. 11.28 повноваження Директора починають діяти з моменту прийняття Загальними зборами рішення про його обрання та закінчуються в момент прийняття рішення про обрання нового Директора.

Директор призначається безстроково якщо інше якщо інше не вирішене зборами учасників. Можливе повторне призначення і дострокове звільнення директор з цієї посади (п. 11.29 Статуту).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» від 16 березня 2020 року № 06/03-20 ОСОБА_1 з 17 березня 2020 року призначено директором Товариства, на яку покладено відповідальність за вчинення усіх юридично значимих дій, з правом передоручення своїх повноважень третім особам (а.с. 9-10)

Відповідно до наказу від 16 березня 2020 року № 1-ок ОСОБА_1 було прийнято на роботу за сумісництвом на посаду директора та надано їй відпустку без збереження заробітної плати, так як підприємство не проводить економічну діяльність, з 16 березня 2020 року (а.с. 19).

30 вересня 2020 року позивач подала засновникам ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням з 31 жовтня 2020 року та видала наказ про скликання позачергових зборів засновників на 30 вересня 2021 року, поставивши на порядок денний питання про звільнення її з посади директора (а.с. 11, 15). Як зазначає позивач, дана заява була зумовлена припиненням здійснення відповідачем будь-якої господарської діяльності, учасники самоусунулись від діяльності суб`єкта господарювання, в результаті чого, вона втратила матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора.

28 вересня 2021 року позивач повторно направила на адресу Товариства та учасників заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням від 30 жовтня 2020 року наказ про скликання позачергових зборів засновників від 30 жовтня 2020 року (а.с. 17-18).

Звертаючись у суд з даним позовом, позивач стверджує, що 30 вересня 2021 року позачергові збори ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» не відбулися в зв`язку з неявкою учасників зборів, про що нею було складено акт (а.с. 16). Факт направлення листів сторонам підтверджується рекомендованими листами з описом вкладення та поштовими чеками (а.с. 20-31).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 станом на 13 листопада 2021 року є директором ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» (а.с. 14, 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітню плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.

Таким чином, на підставі письмової заяви та попередивши власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний трудовий договір за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що позивачем було здійснено.

Статтями ст. 97, 99 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Аналогічні положення закріпленні у ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Відповідно до положень статті 38 КЗпП України, ст. 58, 59, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства» право керівника Товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників Товариства провести загальні збори, на яких розглянути заяву керівника Товариства та створити/призначити новий виконавчий орган.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що її не звільнили з займаної посади за власним бажанням, оскільки ініційовані нею загальні збори ТОВ Фінансова компанія «ІКС» на 30 вересня 2021 не відбулись у зв`язку з відсутністю кворуму.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Тож, ТОВ Фінансова компанія «ІКС» допустило протиправну бездіяльність, оскільки не вчинило юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний нею спосіб захисту судом направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України. Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ТОВ Фінансова компанія «ІКС» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Така позиція узгоджується з Постановами Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18

Таким чином, уповноважені на звільнення учасники ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» проігнорували бажання позивача реалізувати своє право на вільний вибір трудової діяльності, не розглянули по суті її заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконали покладені на них обов`язки, тим самим допустили порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Разом з тим, позовні вимоги до Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадянських формувань, запис про керівника (директора) ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» Руцьку Т. В., на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки Управління (Центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації не є суб`єктом державної реєстрації, перелік яких визначено в пункті 14 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", тому не наділений повноваженнями скасовувати або вносити зміни до відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання законної сили є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) ТОВ «Фінансова компанія «ІКС» - Руцьку Т.В.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач просила суд стягнути на її користь судові витрати, які становлять 1146 грн., і складаються з судового збору в розмірі 908 грн. та поштових витрат в розмірі 238 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем на підтвердження понесених витрат до позовної заяви додано поштові чеки про направлення учасникам рекомендованих листів з заявою про звільнення від 30 вересня 2020 року та наказ про скликання позачергових зборів учасників на 30 вересня 2021 року (а.с. 29-31). Проте, оскільки понесені позивачем витрати на відправку поштової кореспонденції вчинені не для розгляду справи або підготовки до її розгляду, тому в їх стягненні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 908 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 38 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІКС»</a>, третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації) про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІКС» (ЄДРПОУ 39966971) з дати набрання чинності рішення у справі з посади директора за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІКС»</a> на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк