Постанова

від 20.07.2023 по справі 2-918/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3199/23 Справа № 2-918/11 Суддя у 1-й інстанції - Чулінін Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Барильської А.П., Зайцевої С.А.,

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дніпроцивільну справуза апеляційноюскаргою Товаристваз обмеженоювідповідальністю "ФінансоваКомпанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП"на заочнерішення від19серпня 2015року тадодаткове рішеннявід 10вересня 2015року Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська усправі запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доПублічного акціонерноготовариства "КомерційнийБанк"Надра"про визнаннянедійсними кредитногодоговору,договору порукита договоруіпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні2015року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися зпозовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк"Надра" про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки.

В обґрунтування доводів позовної заяви подружжя позивачів вказали, що близько п`яти років до того товаришували з братами ОСОБА_3 , які в ріелторському підприємстві займалися агентською діяльністю і вмовили позивачів оформити кредит з обіцянками його погасити впродовж півроку, пояснюючи неможливістю самостійно отримати кошти через вичерпаний кредитний ліміт. Зазначили, що ОСОБА_1 на той час працював у ЗАТ «ДжейТі Інтеренешнл компані Україна», а ОСОБА_2 працювала у ЗАТ «ПриватБанк». Визнали, що у приватного нотаріуса Петренко К. В. на проспекті імені газети «Правда», 111, подружжя підписали договори і пішли, стверджуючи про розрахунок готівкою в сумі 695 650 гривень, який без них у нотаріуса виконали брати Кічуки з продавцями квартири будинку АДРЕСА_1 , за участі начальника відділення № 11 Дніпропетровського РУ ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_4 .

З наведенихпідстав позивачіпросять визнатинедійсним кредитнийдоговір ізастосувати наслідкийого недійсності,включаючи визнаннянедійсними договорівпро йогозабезпечення.

Заочним рішенням від 19 серпня 2015 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено.

Кредитний договір№ 8/2007/840-К/1328-Н ОСОБА_1 з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, м. Київ)визнано недійсним з моменту його укладення 19 вересня 2007 року.

Договір поруки№ 1328/1-Н ОСОБА_6 з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, м. Київ) визнано недійсним з моменту його укладення 19 вересня 2007 року.

Договір іпотеки№ 1328/1-Н ОСОБА_1 з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, м. Київ), посвідчений приватним нотаріусом Петренко К. О. Дніпропетровського міського нотаріального округу із записом в реєстрі під № 3856, визнано недійсним з моменту його укладення 19 вересня 2007 року.

Позивач ОСОБА_1 з мотивівусунення цієїнеясності подавзаяву проухвалення додатковогорішення проприпинення іпотекив державномуреєстрі іпотекі прозняття заборонивідчуження квартириз підставвизнання договоруіпотеки квартиринедійсним відповіднодо ст.ст.216,548ЦК Українивнаслідок недійсностідоговору наданняспоживчого кредиту,що маєтягти особливіправові наслідкицього видунедійсних правочинів,про яків рішенніне зазначено.

Додатковим рішенням Бабушкінським районнимсудом м.Дніпропетровськавід 10.09.2015 року скасовано зареєстровану приватним нотаріусом Колодій Л. М. Дніпропетровського міського нотаріального округу 19 вересня 2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна під № 5691439 заборону відчуження трикімнатної квартири загальною площею 69,8 м2 (РПВН: 11544251) в будинку в АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), накладену на підставі договору іпотеки № 1328/1-Н, посвідченого приватним нотаріусом Петренко К. О. Дніпропетровського міського нотаріального округу 19 вересня 2007 року із записом в реєстрі під № 3856.

Стягнуто 243 гривень 60 коп. судового збору з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» (код ЄДРПОУ 20025456, м. Київ) на користь держави на р/р 31210206700004 Управління ДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274), відкритий в ГУДКСУ в Дніпропетровській області (МФО 805012), з призначенням платежу з кодом 22030001: «судовий збір, код суду 02891368, пункт 1.2 (позовної заяви немайнового характеру)».

Не погодившись з заочним рішенням від 19 серпня 2015 року та додатковим рішенням від 10 вересня 2015 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд заочне рішення від 19 серпня 2015 року та додаткове рішення від 10 вересня 2015 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним.

1) До даної справи не було залучено належного відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2) Судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності відповідача, мотивуючи це тим, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

3) У даній справі, оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди. Позивач 1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови. На виконання умов спірного договору Позивач без заперечень отримав кошти, а також деякий час здійснював погашення кредиту, що підтверджує факт отримання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів підтверджується також і меморіальними ордерами та заявою на видачу готівки.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що у м. Дніпропетровську 19.09.2007 ОСОБА_1 уклав з КБ "НАДРА" (код ЄДРПОУ 20025456, м. Київ), кредитний договір № 8/2007/840-К/1328-Н, на умовах якого з метою придбання житла мав отримати у споживчий кредит 123 970 доларів США під процент 12,49 % річних строком до 18.09.2027 з правом вимоги дострокового виконання (а.с. 8-12), виконання чого забезпечено пенею та іпотекою квартири в будинку в АДРЕСА_1 .

Так само, за виконання у встановлені кредитним договором строки ОСОБА_1 обов`язків зі сплати частинами основного боргу, процентів за користування кредитом щомісячно і пені 19.09.2007 поручилася ОСОБА_2 на умовах укладеного з КБ "НАДРА" договору № 1328/1-Н (а.с. 15-17), за якими грошовий борг мав сплачуватися нею солідарно за вимогою банку в повідомленні про необхідність виконати зобов`язання ОСОБА_1 в цілому.

Як вбачається з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зобов`язання повернення кредиту на виконання ст. 575 ЦК України і ст.ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» забезпечувалися передачею ОСОБА_1 трикімнатної квартири загальною площею 69,8 м2 на другому поверсі будинку у АДРЕСА_1 в іпотеку (заставу) на умовах укладеного 19.09.2007 з КБ "НАДРА" договору № 1328/1-Н (витяг № 30672293).

Споживчий кредит згідно з п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» це кошти, що надаються банком або іншою фінансовою установою споживачеві на придбання товару, тобто запозичений у банка засіб платежу для розрахунку споживачем за своїми зобов`язаннями покупця з договору з третьою особою про купівлю-продаж.

Доданим до позовної заяви в копії меморіальним валютним ордером № 1 (а.с. 18) підтверджена передача від КБ "НАДРА" 19.09.2007 дехто Порука- ОСОБА_7 123 970 доларів США з призначенням платежу оприбуткування поруки згідно з кредитним договором з ОСОБА_1 , але жодної довіреності від останнього на ім`я зазначеної в ордері особи суду відповідачем не надано, так само як не надано будь-яких договорів та платіжних документів про безготівковий переказ коштів на відкриті ОСОБА_1 банківські рахунки чи від його імені. Зазначене, на переконання суду, відповідно до ст. 545 ЦК України свідчить про відсутність у відповідача боргового документа, який був би виданий йому ОСОБА_1 за умовами розділу 3 договору № 8/2007/840-К/1328-Н, а жодних даних про видачу готівкою в касі банку зазначених валютних цінностей безпосередньо продавцям переданої в іпотеку квартири чи шляхом безготівкового переказу на відкритий їм банківський рахунок немає.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Положеннями ст.230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Так, положення ЦК України встановлюють, що кредитний договір є двостороннім, консенсуальним, відплатним та обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом є будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою особою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги, пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадку, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

За змістом ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3.1 Правил банки зобов`язані в кредитному договорі (договорі про надання споживчого кредиту) або додатку до нього надавати детальний розпис загальної сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача. У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Згідно п.3.5 Правил банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з п.2-4 ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно з ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та аналогічних їм положень п.2.1, 2.4 Правил перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15, 23 цього Закону. Остання передбачає штрафні санкції, а згідно ст.15 ч.7 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Отже, доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З огляду на викладені фактичні обставини укладення спірного кредитного договору та його зміст з урахуванням норм чинного на момент його укладення законодавства, слідує, що при укладанні спірного кредитного договору між сторонами були дотримані всі передбачені дію чим на той час законодавством істотні умови даного виду договорів, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті, а також дотримані вимоги щодо форми договору.

На момент укладення спірного кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи.

Щодо додаткового рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України питання про ухвалення додаткового рішення розглядається у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України,витрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатамирозгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував вищевказаних правових висновків, та дійшов помилкового висновку, щодо задоволення позовних вимог.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384, 438 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю"ФінансоваКомпанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП" - задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року скасувати.

Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк"Надра" про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: А.П. Барильська

С.А. Зайцева