Постанова

від 04.07.2023 по справі 305/190/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/190/22

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 липня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Зубашкова М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня № 4 Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року, ухвалене суддею Марусяк М. О.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №4 Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтував тим, що він працює сторожем в Ясінянському закладі загальної середньої освіти І ступеня №4 Ясінянської селищної ради.

05 листопада 2021 року йому було вручено наказ директора закладу № 26 від 05.11.2021 про відсторонення його від роботи з цього ж дня без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення проти COVID-19.

На його переконання, цей наказ не є законним, оскільки порушує його права, так як зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Звертав увагу на те, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, які підписані між ним та відповідачем, зобов`язання щодо щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з боку нього як працівника немає, так само і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його з роботи із підстав відсутності такого щеплення.

При прийнятті його на роботу такої умови праці, як проходження ним щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не було, а тому встановлена відповідачем нова умова праці, яка необхідна для продовження ним роботи, тобто наявність щеплення від COVID-19 є фактично зміною істотних умов праці.

Зауважував, що попередження про необхідність проходження ним щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 йому було вручено 01.11.2021, тобто лише за декілька днів до видання наказу про відсторонення від роботи. Отож, відповідач порушив установлені строки попередження його про зміну істотних умов праці.

Водночас у наказі про відсторонення його від роботи відповідач посилався на ст. 46 КЗпПУ, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову КМУ від 09.12.2020 № 1236 та наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153. При цьому ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено не відсторонення від роботи, а відсторонення від виконання зазначених видів робіт, що не є тотожними поняттями як за підставами, так і за наслідками.

Стверджував, що відповідач не мав права відсторонювати його від роботи, оскільки відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19 не передбачено чинним законодавством. Відповідач, відсторонюючи його від роботи, фактично примушує його до щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, оскільки залишає йому на вибір тільки два варіанти, або прийняти щеплення від COVID-19 і, відповідно, продовжити працювати і отримувати заробітну плату, або відмовитись від щеплення і залишитись без засобів до існування, оскільки в останньому випадку йому не може виплачуватись ні допомога по безробіттю, ні допомога у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Також зазначав, що згідно з листом Уповноваженого з прав людини № 2575941-141143/21/40 від 01.09.2021 примусове проведення вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суперечить чинному законодавству України. Заразом ані Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ані іншим законом України не встановлено обов`язкове щеплення від COVID-19, а відтак відсторонення працівника з підстави ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Він не заперечує проти щеплень як таких, однак відмовляється від примушування його до участі у медичному експерименті, оскільки вакцини проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 не є вакцинами в традиційному значенні цього слова та являються гено-інженерним продуктом.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня №4 Ясінянської селищної ради № 26 від 05.11.2021 про відсторонення його від роботи та поновити його на роботі, а також стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради заробітну плату за вимушений прогул за період відсторонення його від роботи.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.05.2022 цей позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня Ясінянської селищної ради № 26 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради заробітну плату за вимушений прогул за період відсторонення ОСОБА_1 від роботи за період з 08 листопада 2021 по 28 лютого 2022 року у розмірі 25 401,48 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду відповідач Відділ освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області подав на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Скарга мотивована тим, що місцевим судом належним чином не враховано вимоги ст. 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», положень постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, а також наказу МОЗ України від 04.10.2021 за № 2153 щодо обов`язкової вакцинації проти ковіду працівників закладів, як у даному випадку, загальної середньої освіти.

За таких обставин спірний наказ про відсторонення позивача від роботи є правомірним, а відтак не підлягала задоволенню похідна вимога ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зауважував апелянт і те, що в резолютивній частині оскарженого рішення суду не зазначено, яка саме сума підлягає стягненню з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради на користь позивача та за який саме період.

З огляду на наведені вище обставини просив оскаржене рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області інші учасники справи не скористалися.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14.12.2022 цю справу знято з апеляційного розгляду та повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо невирішеної позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі (а.с.114-116).

Додатковим рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі відмовлено.

Додаткове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.

Сторони, їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас від позивача ОСОБА_1 15.11.2022 і 16.03.2023 до Закарпатського апеляційного суду надійшли клопотання про розгляд справи за його відсутності, в яких він також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін (а.с.110, 135). Також від апелянта на електронну пошту Закарпатського апеляційного суду 04.07.2023 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. За таких обставин неявка учасників справи, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню е підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працює у Ясінянському закладі загальної середньої освіти І ступеня № 4 Ясінянської селищної ради на посаді сторожа.

01 листопада 2021 року позивача ОСОБА_1 у письмовому вигляді під розпис Ясінянським закладом загальної середньої освіти І ступеня № 4 повідомлено про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. Водночас позивачу роз`яснено, що у разі ненадання ним до 08.11.2021 документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання, його з цієї дати, тобто 08.11.2021, буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати (а.с.11,50).

05 листопада 2021 року директором Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня № 4 Ясінянської селищної ради ОСОБА_2 видано наказ № 26 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно з яким, на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-111, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 за № 2153, постанови КМУ від 09.12.2020 за № 1236, ОСОБА_1 , сторожа, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 (а.с.12, 51).

01 березня 2022 року наказом № 05-к директора Ясінянського закладу загальної середньої освіти І ступеня № 4 Ясінянської селищної ради Лендєла Й.Й. допущено до роботи відстороненого працівника закладу освіти ОСОБА_1 до роботи з 01.03.2022 (а.с.66).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; - відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (надалі - Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Так, статями 1, 11 цього Закону № 1645-ІІІ визначено, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій. Організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частини 2, 6 ст. 12 Закону № 1645-ІІІ).

Згідно з пунктом 1 «Положення про Міністерство охорони здоров`я України», затвердженим постановою КМУ від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2020 № 90), МОЗ є центральним органом виконавчої влади, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Відповідно до пункту 3 «Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема закладів загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 про затвердження «Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану.

Постановою КМУ від 20.10.2021 № 1096 постанову КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) узяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано і в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та «Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності», затвердженої наказом МОЗ України від 14.04.1995 № 66 (надалі - Інструкція № 66).

Підприємства, установи й організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою в установленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Положення абзацу 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. Закону № 1645-ІІІ і ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, необхідно виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід ураховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - умови праці, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням тощо.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), які, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуються апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На переконання колегії суддів відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача від роботи посилаючись, зокрема формально на пункт 3 «Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», що позивач як працівник закладу загальної середньої освіти підлягав обов`язковому профілактичному щепленню, оскільки не врахував при цьому належним чином, що ОСОБА_1 за характером своєї роботи сторожа не міг нести потенційну загрозу здоров`ю оточуючим, у тому числі дітям.

Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність спірного наказу про відсторонення позивача від роботи, що має наслідком і стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які були задоволені місцевим судом, та вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Натомість відповідачем не доведено правомірність прийняття ним спірного наказу про відсторонення позивача від роботи.

Безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що в резолютивній частині оскарженого рішення суду не зазначено, яка саме сума підлягає стягненню з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради на користь позивача та за який саме період, оскільки у ній зазначено такий період із 08.11.2021 по 28.02.2022 та в розмірі 25 401,48 гривень.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів також уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», заява № 4909/04, рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, § 58).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржене рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362,00 грн (а.с.95) слід покласти на апелянта - відповідача Відділ освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 липня 2023 року.

Суддя-доповідачка

Судді