Ухвала

від 21.07.2023 по справі 547/527/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/527/20

Провадження №2-з/548/24/23

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

21.07.2023 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - суддіКоновод О.В.

за участю : секретарясудового засідання - Манжос Т.В.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засідання у залі судум.Хорол заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" - адвоката Лобова М.О. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейземінвест - 2017", за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Комунального підприємства " Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває дана цивільна справа.

21.07.2023 року від представника позивача адвоката Лобова М.О. надійшло клопотання про забезпечення позову по даній справі. Представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 в будь-який спосіб передавати будь-кому у користування земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:002:0412, яка знаходиться на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» здійснювати будь-які дії щодо зміни, доповнення, договору оренди землі, який є діючим на момент винесення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, укладення нового договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0412; заборони будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстрацію права користування (оренди) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0412на будь-яку особу крім Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт».

В обгрунтування своєї заяви, посилається на те, що на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Відповідачами після звернення Позивача до суду з позовною заявою про визнання свого права оренди землі і припинення права оренди землі Відповідача вжито дій, що унеможливлюють виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а саме:Договір оренди землі між Відповідачами №б/н від 12.03.2019, визнання якого недійсним є предметом позовних вимог наразі вже припинений самими ж Відповідачами на підставі договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №б/н від 01.01.2023.

Припинення права оренди ТОВ «Райземінвест-2017», яке було зареєстровано на підставі первісного договору оренди між Відповідачами, внесено в реєстр на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Полтавської області Данилейко Алли Іванівни індексний номер: 67239280 від 18.04.2023 10:31:58.

У свою чергу, на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Полтавської області Данилейко Алли Іванівни індексний номер: 67239444 від 18.04.2023 10:36:04 здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі нового договору оренди землі б/н від 01.01.2023.

Таким чином, Відповідачі зареєстрували право оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі нового договору оренди землі, що фактично унеможливлює виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки Позивач не зможе відновити державну реєстрацію свого права оренди.

Розриваючи оскаржувані договори оренди і укладаючи нові Відповідачі мають можливість систематично унеможливлювати виконання рішення суду, адже предметом позовних вимог є конкретний договір оренди землі Відповідачів і певне рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі цього конкретного договору.

Реальні дії Відповідачів з дострокового розірвання оскаржуваного довгострокового договору оренди та подача документів для реєстрації припинення права оренди з одночасним укладенням нового договору оренди і подачею його для реєстрації права оренди (що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) свідчать про недобросовісну поведінку Відповідачів, намагання завадити відновленню порушеного права Позивача, у зв`язку з чим і просить забезпечити позов.

Представник позивача- адвокат Лобов М.О. підтримав заяву про забезпечення позову та прохав її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […]Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думку суду, позивачем та його представником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Разом з тим, позивачем не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо користування (оренди) земельної ділянки позивачу у разі задоволення позову.

Отже, наявність самого по собі позову про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони в будь-який спосіб передавати будь-кому у користування земельну ділянку,здійснювати будь-які дії щодо зміни, доповнення, договору оренди землі, який є діючим на момент винесення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, укладення нового договору оренди землі щодо земельної ділянки та заборони будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстрацію права користування (оренди) щодо земельної ділянки.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд ускладі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові 10 лютого 2021 року у справі №709/853/20.

Можливе рішення суду у цій справі,- яким підтверджується наявність або відсутність певних правовідносин між сторонами, наявність або відсутність юридичних фактів.

Вимог майнового характеру позивач не заявляв.

На наявність загроз передачі земельної ділянки з боку відповідача позивач теж не посилався.

Позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення представника щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, заява представника позивача адвоката Лобова М.О. про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 84, 149, 150, 152, 153, 157, ч. 2 ст. 247, 259-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" - адвоката Лобова М.О. про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя: О.В. Коновод