Постанова

від 21.07.2023 по справі 917/1386/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1386/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, м. Полтава (вх.№727П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22 (суддя Паламарчук В.В.),

за позовом Полтавського обласного центру зайнятості, м.Полтава, в особі Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості, м.Миргород Полтавської області,

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, м. Полтава,

про стягнення 65665,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Полтавський обласний центр зайнятості в особі Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення 65665,40грн суми сплаченої допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена позивачем гр. ОСОБА_1 допомога підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем останнього) на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове страхування на випадок безробіття", у зв`язку з поновленням гр. ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65665,40грн відшкодування виплат на допомогу по безробіттю, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є роботодавцем ОСОБА_1 , якого рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №440/4548/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, поновлено на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25.02.2021, а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Головне управління Національної поліції в Полтавській області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити або закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Так, за твердженням скаржника, гр. ОСОБА_1 за рішенням суду було поновлено на роботі та відповідачем вже було сплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, отже стягнення грошових коштів за цим позовом призведе до подвійної відповідальності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Також, апелянт посилається на те, що грошові кошти у розмірі 65665,40грн, сплачені позивачем як допомога по безробіттю, мають бути стягнуті саме з ОСОБА_1 , оскільки останній не повідомив Полтавський окружний адміністративний суд про отримання ним коштів від Полтавського обласного центру зайнятості під час розгляду справи №440/4548/21.

Крім того, відповідач зазначає про порушення місцевим судом правил предметної юрисдикції, оскільки спір у цій справі стосується двох суб`єктів владних повноважень (юридичних осіб публічного права) та є публічно-правовим, відтак не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22; встановлено учасникам справи строк до 10.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; розгляд вказаної апеляційної скарги вирішено розпочати з 11.05.2023 без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (65665,40грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 10.05.2023 від Полтавського обласного центру зайнятості, позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що сума соціальної допомоги по безробіттю, виплачена позивачем гр. ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені відповідачем гр. ОСОБА_1 на підставі рішення суду в порядку Кодексу законів про працю є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед гр. ОСОБА_1 , є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 22.03.2018 у справі №914/913/17.

Що стосується доводів відповідача про розгляд господарським судом спору з порушенням правил предметної юрисдикції, то позивач зазначає, що спір між позивачем та відповідачем виник стосовно коштів, виплачених гр. ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю, і які підлягають поверненню відповідачем згідно ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", і що даний спір не є публічно-правовим, тому він підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023, у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Слободін М.М. суддя Терещенко О.І.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

Колегія суддів також зазначає, що з урахуванням положень Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та подальших Указів Президента про продовження строку його дії Східний апеляційний господарський суд здійснює розгляд справи №917/1386/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, гр. ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

24.02.2021 Наказом № 106 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 КЗпП у зв`язку з скороченням штату.

18.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

У зв`язку з відсутністю роботи, яка підходить ОСОБА_1 , останньому було надано статус безробітного (Наказ №НТ210318 від 18.03.2021) та призначено виплату допомоги по безробіттю (Наказ №НТ210318 від 18.03.2021). 18.03.2021 ОСОБА_1 відкладено допомогу по безробіттю (наказ №НТ210318 від 18.03.2021). З 25.03.2021 розпочато (поновлено) виплату по безробіттю (Наказ №НТ210325 від 25.03.2021). Допомога по безробіттю ОСОБА_1 нараховувалась відповідно до п.п. 1,3.4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону №1533-III.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №440/4548/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, ОСОБА_1 було поновлено на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

02.11.2021 ОСОБА_1 особисто надав до Миргородській міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 про поновлення його на роботі та копію наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №537 о/с від 27.10.2021 по особовому складу про поновлення на посаді інспектора - криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції з 25.02.2021.

27.10.2021 Миргородською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 у зв`язку із його поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили та припинено виплати по безробіттю.

За період перебування на обліку в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості за період з 25.03.2021 по 26.10.2021 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 65665,40грн, що підтверджується наявними у справі копіями відомості про призначення та виплату допомоги по безробіттю, а також довідки нарахування допомоги від 14.07.2022.

03.11.2021 Миргородською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості видано наказ №18 про відшкодування з ГУНП в Полтавській області коштів у сумі 65665,40грн, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю у зв`язку із поновленням на роботі за рішенням суду ОСОБА_1 на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції з 25.02.2021.

04.11.2021, 21.02.2022 та 30.03.2022 позивач направляв відповідачу листи про необхідність відшкодування виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю протягом 15 робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Однак, будь-якої відповіді на вказану вимогу ГУНП в Полтавській області надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено грошові кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Полтавської області з відповідним позовом про стягнення з відповідача 65665,40грн суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

У свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечує повністю та просить відмовити в його задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що ним виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2021 по 12.10.2021 у розмірі 73999,30грн. А тому враховуючи, що ГУНП в Полтавській області вже понесло матеріальну відповідальність у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на роботі, на думку відповідача, задоволення цього позову призведе до притягнення ГУНП в Полтавській області до подвійної відповідальності, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Також відповідач зазначає, що у даному випадку грошові кошти у розмірі 65665,40грн, сплачені позивачем гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, мають бути стягнуті саме з гр. ОСОБА_1 , оскільки останній не повідомив Полтавський окружний адміністративний суд про отримання ним коштів від Полтавського обласного центру зайнятості під час розгляду справи №440/4548/21.

Як вже зазначалося, Господарським судом Полтавської області 17.03.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1386/22, яким позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 65665,40грн відшкодування виплат на допомогу по безробіттю.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

У відповідності до положень ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Пунктом 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Положенням п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

Так, відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7, ст. 8 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Як було зазначено вище, 18.03.2021 гр. ОСОБА_1 звернувся до Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, а також з заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

18.03.2021 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. 18.03.2021 ОСОБА_1 відкладено допомогу по безробіттю, а з 25.03.2021 розпочато (поновлено) виплату по безробіттю. Допомога по безробіттю ОСОБА_1 нараховувалась відповідно до п.п. 1,3.4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону №1533-III.

У період перебування на обліку в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості за період з 25.03.2021 по 26.10.2021 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 65665,40грн, що підтверджується наявними у справі копіями відомості про призначення та виплату допомоги по безробіттю, а також довідки нарахування допомоги від 14.07.2022.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018р. №792 Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня: видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Отже, положеннями ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №902/291/17, постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17.

Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що набуття Фондом права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов`язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, отже моментом виникнення цих права/обов`язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №440/4548/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.02.2021 №106 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 24.02.2021.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25.02.2021.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 25.02.2021 по 12.10.2021 у розмірі 73 999 грн 30 коп з відрахуванням обов`язкових платежів.

В іншій частині вимог - позов залишено без задоволення.

02.11.2021 ОСОБА_1 надав до Миргородській міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 про поновлення його на роботі та копію наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №537 о/с від 27.10.2021 по особовому складу про поновлення на посаді інспектора - криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції з 25.02.2021.

27.10.2021 Миргородською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 у зв`язку із його поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили та припинено виплати по безробіттю.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27.10.2021 №537 о/с "По особовому складу", відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №440/4548/21, було поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, встановивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 посадовий оклад 2400,00грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40%, з 25.02.2021, з перерахунком та виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14334грн.

27.10.2021 Миргородською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості було припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 у зв`язку із його поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили та припинено виплати по безробіттю.

Колегія суддів зазначає, що у п. 54 постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №917/462/20 зазначено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов`язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 №945 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та звернення із позовом), завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття покладено на Державну службу зайнятості (далі - Служба).

За змістом п.п. 1-3 розділу ІІІ цього Положення Державний центр зайнятості, який є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби, виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості, забезпечуючи, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення", а також стягнення відповідно до закону коштів Фонду, виплачених особам, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачених на надання соціальних послуг безробітним.

Отже, зважаючи на те, що 27.10.2021 гр. ОСОБА_1 було поновлено на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділення Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №440/4548/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, та, відповідно, знято з обліку в Миргородській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості як безробітного, то виплачена йому позивачем допомога по безробіттю в сумі 65665,40грн за період з 25.03.2021 по 26.10.2021 підлягає стягненню з відповідача як з роботодавця безробітного, поновленого на роботі за рішенням суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо можливого подвійного стягнення суми, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю, виплачена позивачем гр. ОСОБА_1 та стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що були присуджені гр. ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №440/4548/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед безробітнім, є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/12913/17, від 22.03.2018 у справі №914/913/17 та від 12.07.2018 у справі №914/586/17.

Таким чином, допомога по безробіттю та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є різними видами відповідальності відповідача, оскільки мають різні правові підстави застосування.

Що стосується визначення юрисдикції суду під час розгляду цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).

Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Помилковим є застосування ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Як вже вказувалось раніше, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом №1533-III, за змістом пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 1 якого загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття є система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; суб`єктами страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик, де страховиком є Фонд.

Відповідно до частини другої ст. 1 цього Закону терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у ньому в значенні, наведеному в Законі України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з п.п. 3, 10 ч. 1 ст. 1 якого застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальники - роботодавці та інші особи, які згідно з цим Законом зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1, 2 ст. 8 та ч. 6 ст. 10 Закону № 1533-III передбачено, що Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Він є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, є Державна служба зайнятості України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також через міжрегіональні територіальні органи (п.п. 1, 7 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013 "Про Державну службу зайнятості України").

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що основні функції Фонду, виконувані Державною службою зайнятості України (територіальним органом якої є позивач у цій справі), мають як владний характер, у тому числі щодо управління страхуванням на випадок безробіття, здійснення контролю за використанням коштів Фонду й застосування в установленому законодавством порядку фінансових санкцій та накладення адміністративних штрафів, так і такий, що не містить владної складової, а спрямований на здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до Закону №1533-III.

Такий правовий статус Фонду, визначений наведеними нормами чинного законодавства, дає підстави для висновку про те, що Центр зайнятості, діючи як виконавча дирекція Фонду, як юридична особа публічного права, може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому в приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до Закону № 1533-III, Центр зайнятості не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а звертається до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів щодо стягнення оспорюваних грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №813/6770/13-а і від 23.05.2018 у справі № 911/1626/17.

З огляду на характер правовідносин у цій справі, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про непідвідомчість цього спору господарському суду, натомість вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ГУНП в Полтавській області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2023 у справі №917/1386/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко