Ухвала

від 24.07.2023 по справі 904/4839/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

24.07.2023 м.Дніпро Справа № 904/4839/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач),

розглянувши матеріали апеляційної скарги апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018

у справі № 904/4839/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи", Дніпропетровська обл., м. Камянське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз", м. Київ,

про визнання дійсними рішення загальних зборів учасників

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою (із урахуванням уточненої та доповненої позовної заяви №б/н від 25.11.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет", у якому просить:

- визнати дійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ Львівські автобусні заводи від 01.02.2006 року, оформлені протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ Львівські автобусні заводи від 01.02.2006 року, щодо: а) прийняття до складу учасників ТОВ Львівські автобусні заводи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БУДТРАНСГАЗ; б) збільшення статутного капіталу ТОВ Львівські автобусні заводи до загального розміру 87 239 902,00 (вісімдесят сім мільйонів двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дві) гривні, а саме на 87 205 902,00 (вісімдесят сім мільйонів двісті п`ять тисяч дев`ятсот дві) гривні за рахунок майнового внеску нового учасника - ТОВ БУДТРАНСГАЗ, здійсненого рухомим та нерухомим майном, а також об`єктами незавершеного будівництва; в) передачі ТОВ БУДТРАНСГАЗ частки у статутному капіталі ТОВ Львівські автобусні заводи у розмірі 87 205 902,00 (вісімдесят сім мільйонів двісті п`ять тисяч дев`ятсот дві) гривні, що складало 99,9610% у статутному капіталі ТОВ Львівські автобусні заводи, або 87 205 902 (вісімдесят сім мільйонів двісті п`ять тисяч дев`ятсот два) голоси у вищому органі управління ТОВ Львівські автобусні заводи; г) внесення, у зв`язку з вищезазначеним прийняттям ТОВ БУДТРАНСГАЗ до складу учасників ТОВ Львівські автобусні заводи, змін до статуту ТОВ Львівські автобусні заводи шляхом його викладення та затвердження в новій редакції;

- визнати дійсною нову редакцію статуту ТОВ Львівські автобусні заводи, затверджену загальними зборами учасників ТОВ Львівські автобусні заводи 01.02.2006 року;

- визнати за ТОВ «Львівські автобусні заводи» право власності на оспорювану Відповідачем частину майна, що було отримано ТОВ «Львівські автобусні заводи» від ТОВ «БУДТРАНСГАЗ» за актом прийому-передачі майна б/н від 01.02.2006 р. у якості частини майнового внеску останнього до статутного капіталу ТОВ «Львівські автобусні заводи», а саме на рухоме та нерухоме майно (перелічене у прохальній частині позовної заяви), загальною вартістю 8 177 349,60 грн. (вісім мільйонів сто сімдесят сім тисяч триста сорок дев`ять гривень 60 коп.), в тому числі ПДВ 1 362 891,60 грн. (один мільйон триста шістдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто одна гривня 60 коп.), на трубопроводи, каналізацію, водопостачання, електромережі, що знаходяться за адресою: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45 (перелічені у прохальній частині позовної заяви), загальною вартістю 1 756 202,40 грн. (один мільйон сімсот п`ятдесят шість тисяч двісті дві гривні 40 копійок), в тому числі ПДВ 292 700,40 грн. (двісті дев`яносто дві тисячі сімсот гривень 40 копійок), а також на обєкти незавершеного будівництва (перелічені у прохальній частині позовної заяви), загальною вартістю 8 423 517,60 грн. (вісім мільйонів чотириста двадцять три тисячі пятсот сімнадцять гривень 60 копійок), в тому числі ПДВ 1 403 919,60 грн. (один мільйон чотириста три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 60 копійок).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 27.12.2018 у справі №904/4839/18 позов задоволено частково. Визнано за ТОВ «Львівські автобусні заводи» право власності на оспорювану Відповідачем частину майна, що було отримано ТОВ «Львівські автобусні заводи» від ТОВ «БУДТРАНСГАЗ» за актом прийому-передачі майна б/н від 01.02.2006 р. у якості частини майнового внеску останнього до статутного капіталу ТОВ «Львівські автобусні заводи», а саме на рухоме та нерухоме майно, згідно переліку, викладеному в резолютивній частині рішення. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області 27.12.2018 у справі №904/4839/18 в частині задоволення позову ТзОВ "Львівські автобусні заводи" про визнання права власності на оспорювану відповідачем частину майна, що була отримана ТОВ "Львівські автобусні заводи" від ТОВ "Будтрансгаз" за актом прийому-передачі майна б/н від 01.02.2006 у якості частини майнового внеску останнього до статутного капіталу ТОВ "Львівські автобусні заводи" та направити справу для нового розгляду за правилами виключної підсудності.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно підпункту 1 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно підпункту 4 пункту 2 ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Враховуючи, що апелянтом рішення оскаржується частково, судовий збір за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті у розмірі 406 825,60 грн. (271 217,07 х 150%).

Апелянтом не надано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Щодо посилання апелянта, що порушені охоронювані інтереси ГУ ДПС у Львівській області стосуються погашення податкового боргу за рахунок майна, право власності на яке було незаконно визнане рішенням суду, що є підставою для звільнення останнього від сплати судового збору, в обґрунтування чого посилається на практику Верховного Суду у справах №908/73/22, №914/2289/21 колегія зазначає наступне.

КУзПБ визначено порядок розгляду заяв з грошовими вимогами кредиторів до боржника, з якого випливає, що розгляд таких заяв здійснюється судом виключно в межах відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.

Чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду господарським судом заяви з грошовими вимогами до боржника в порядку ст. 45 КУзПБ поза межами провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд в ухвалі від 21.02.2023 у справі №640/8162/20 зазначив, що відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду у яких є стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто, у справах, в яких податковий орган виступає позивачем.

Отже доводи скаржника про звільнення останнього від сплати судового збору в межах даної справи судом не приймаються, є необґрунтованими з огляду на те, що предметом оскарження є рішення суду про визнання права власності, прийняте за результатами розгляду справи в позовному провадженні, що не є тотожним зі зверненням податкового органу до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що виключає поширення на подану апелянтом скаргу передбаченої пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільги по звільненню від сплати судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 апелянт звернувся 12.06.2023, тобто зі спливом майже п`яти років з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

Апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, ГУ ДПС у Львівській області визнано кредитором у справі про банкрутство ЗАТ "Завод комунального транспорту" у справі №6/77-5/100 ухвалою суду від 21.09.2006. Про прийняте рішення у справі №904/4839/18 ГУ ДПС у Львівській області стало відомо під час моніторингу судових справ з інформаційної системи "Електронний суд", після оприлюднення в судовому реєстрі судових рішень пов`язаних з рухом кримінального провадження, які стосуються договорів поруки відповідно до яких ТОВ "Львівські автобусні заводи" поручилося перед АТ "Укрексімбанк" за виконання взятих зобов`язань за кредитними договорами ЗАТ "Завод Комунального Транспорту", в межах якої було встановлено, що керівництво ТОВ "Львівські Автобусні Заводи" здійснили повторну реєстрацію права власності на ті ж самі об`єкти нерухомого майна, для чого використали рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 у справі №904/4839/18.

Статтею 254 ГПК України визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, у числі яких - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Отже судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та причини звернення з апеляційною скаргою у даній справи апелянт посилається на кримінальне провадження, яке було оприлюднено 27.05.2023 та яке містить інформацію щодо реєстрації майна на підставі судового рішення, прийнятого у даній справі. Проте останнім не надано будь-якого рішення в якому міститься зазначена інформація та доказів, що підтверджували б зв`язок судових рішень, та підтверджували б поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та обґрунтованість підстав звернення з апеляційною скаргою саме у даній справі.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що скаржником подано апеляційну скаргу на рішення суду у справі №904/4839/18, в якій останній не приймав участі, та яке прийнято п`ять років тому, при цьому апелянтом не зазначено, що саме унеможливило звернутись з вимогами в межах справи про банкрутство, учасником якої є ГУ ДПС у Львівській області з вимогами про витребування майна, скасування державної реєстрації, визнання недійними договорів щодо спірного майна тощо.

Таким чином апеляційний суд зазначає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску строку встановленого законом на подання апеляційної скарги.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 у справі № 904/4839/18 залишити без руху.

Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази сплати судового збору у розмірі 406 825,60 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз