Рішення

від 17.07.2023 по справі 904/1690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1690/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятка В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 42868275)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, ідентифікаційний код 40497752)

про стягнення 1 620 299,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 751 108,78 грн. пені, 53 137,00 грн. 3% річних, 402 845,42 грн. інфляційних втрат

Представники:

від позивача: Костеннко О.М., ордер АЕ № 1213237 від 17.07.2023, адвокат;

Циб С.В., ордер АЕ №1213239 від 17.07.2023, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №28/03-4 від 28.03.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" заборгованості на загальну суму 2 827 390,90 грн., з яких:

- 1 620 299,70 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 751 108,78 грн. пеня за період з 22.02.2022 по 28.03.2023;

- 53 137,00 грн. 3% річних за період з 22.02.2022 по 28.03.2023;

- 402 845,42 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 42 410,86 грн. та на професійну правничу допомогу (орієнтований розмірі 50 000,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №06.21_П від 26.04.2021 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 1 620 299,70 грн. за наступними видатковими накладними:

- №РН-0000122 від 16.02.2022 на суму 530 517,60 грн.;

- №РН-0000127 від 18.02.2022 на суму 538 439,40 грн.;

- №РН-0000132 від 20.02.2022 на суму 551 342,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1690/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 01.05.2023 о 14:30год.

До суду 26.04.2023 надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз".

Підготовче засідання 01.05.2023 відкладено на 15.05.2023 о 15:00 год.

До суду 09.05.2023 надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз".

Підготовче засідання 15.05.2023 відкладено на 05.06.2023 о 14:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 03.07.2023 о 14:30 год.

До суду 06.06.2023 надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 17.07.2023 о 11:30год.

На електрону пошту суду 14.07.2023 надійшла заява позивача про подання доказів витрат на надання правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, заяви по суті справи до суду не надав. Про день, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином. Ухвали суду, які направлялися за адресою відповідача, яка вказана в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.04.2023, повернулися до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також ухвали суду були направлені відповідачу засобами електронного зв`язку, а саме відповідачу на електронну пошту standarthim2023@gmail.com, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду доставлені до електронної скриньки відповідача 10.04.2023, 02.05.2023, 16.05.2023, 08.06.2023, 22.06.2023, 06.07.2023 що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.42, 50, 58, 78, 86, 97 том 1) та електронним супровідним листом від 11.04.2023 (а.с.43 том 1).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" (далі - відповідач, покупець) укладено договір №06.21_П (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати в обумовлені строки у власність покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до договору (далі - товар), за ціною визначеною в Протоколі погодження договірної ціни, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 договору найменування, код УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1 договору постачальник здійснює поставку покупцю товару (партії товару), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).

Ціна товару зазначається у специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (п.5.1 договору).

Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на умовах зазначених в Специфікації(-ях). При проведенні оплати покупець у призначені платежу обов`язково вказує дату та номер договору (п.5.3 договору).

Покупець зобов`язаний повністю оплатити товар, що підлягає поставці за відповідною специфікацію, протягом трьох (3) днів із дня підписання сторонами такої специфікації, якщо сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації (п.5.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Специфікації №СП-06.21_СП від 26.04.2021 сторони погодили поставку товару - розчин селітри аміачної (у перерахунку на 100% суху речовину) у кількості 20 000,00 т. на загальну суму 156 000 000,00 грн. Відповідно до пункту 4 Специфікації умови оплати: покупець має здійснити оплату за відповідний обсягу товару, визначений в видатковій накладній та/або рахунку-фактурі, протягом одного календарного дня з дати підписання видаткової накладної сторонами, в порядку визначеному у договорі №06.21_П від 26.04.2021, на підставі рахунку покупця, але в будь-якому випадку не пізніше ніж на наступний день від часу відвантаження товару. Моментом (часом) відвантаження товару сторони визначили момент (факт) підписання представником покупця та/або перевізника наказу-накладної на відвантаження товару, що формується вантажовідправником.

Ціну за поставлений товар було встановлено сторонами в Протоколі №18 погодження договірної ціни від 31.01.2022 в розмірі 20 250 грн. 00 коп. за 1 тону без ПДВ, в т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 4 050,00 грн., всього разом з ПДВ 24 300,00 грн. за 1 тону.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 620 299,70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №РН-0000122 від 16.02.2022 на суму 530 517,60 грн.;

- №РН-0000127 від 18.02.2022 на суму 538 439,40 грн.;

- №РН-0000132 від 20.02.2022 на суму 551 342,70 грн.,

які підписані представникам сторін та скріплені печатками товариств.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури:

- №СФ-0000095 від 16.02.2022 на суму 530 517,60 грн.;

- №СФ-0000101 від 18.02.2022 на суму 538 439,40 грн.;

- №СФ-0000106 від 20.02.2022 на суму 551 342,70 грн.

Відповідач зобов`язання по оплаті не виконав, на час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договорів, умови поставки товару, факт поставки товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договорів передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4 Специфікації №СП-06.21_П від 26.04.2021 строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати в сумі 1 620 299,70 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 620 299,70 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункт 7.7 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати товару, покупець, за письмовою вимогою, сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару/партії товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зазначеною умовою договору сторонами не змінено періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, що наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем не враховується обмеження, визначені приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 22.02.2022 по 22.08.2022 у сумі 269 458,06 грн. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 402 845,42 грн. за період з березня 2022 року по березень 2023 року та 3% річних у сумі 53 137,00 грн. за період з 22.02.2022 по 28.03.2023 позивача визнає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у сумі 35 186,10 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" про стягнення 1 620 299,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 751 108,78 грн. пені, 53 137,00 грн. 3% річних, 402 845,42 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, ідентифікаційний код 40497752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 42868275) 1 620 299,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 269 458,06 грн. пені, 53 137,00 грн. 3% річних, 402 845,42 грн. інфляційних втрат та витрати по сплату судового збору у сумі 35 186,10 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 24.07.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв