Рішення

від 20.07.2023 по справі 910/4299/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/4299/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гордієнко Олександра Григоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"

про стягнення 252 208, 69 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гордієнко Олександр Григорович звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 252 208, 69 грн. за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 00002249.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.03.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

27.04.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на норми ст. 607 Цивільного кодексу України. Крім того, вказав, що невиконання ним обв`язку з оплати наданих позивачем послуг з перевезення обумовлене блокуванням операцій на рахунку відповідача згідно з Законом України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів" (засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" є громадянин росії). Також зазначив, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 00002249 припинив свою дію. Крім того, вказав, що позивачем не були направленні йому передбачені договором документи, що підтверджують виконання зобов`язання з перевезення товару.

08.05.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

Заперечення на відповідь на відзив відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

між позивачем (перевізником) та відповідачем (експедитором) укладено Договір №00002249 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.4 Договору кожне замовлення на послуги за договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі.

Ціни, що відповідають конкретному перевезенню узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (3.2 договору).

Згідно умов п. 3.5 договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу товарно-транспортних документів (CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Згідно з п. 9.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 чи до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Якщо за місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить письмово бажання його розірвати, відповідно договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 9.3).

Доказів припинення договору в установленому порядку не подано. Тому доводи відповідача про припинення договору №00002249 безпідставні.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

13.01.2022 між сторонами було підписано Договір-заявку, в якому сторони погодили перевезення позивачем вантажу за маршрутом Дзержинськ - Київ; вартість послуг - 42 000 грн., термін оплати - 12 банківських днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів: акт, рахунок, договір, CMR, зареєстрована податкова накладна у відповідності до п. 4.4 договору.

Також, 21.01.2022 між сторонами було підписано Договір-заявку, в якому сторони погодили перевезення позивачем вантажу за маршрутом Кемешково - Кам`янське; вартість послуг - 52 000 грн.; термін оплати - 12 банківських днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів: акт, рахунок, договір, CMR, ТТН, зареєстрована податкова накладна у відповідності до п. 4.4 договору.

Також, 26.01.2022 між сторонами було підписано Договір-заявку, в якому сторони погодили перевезення позивачем вантажу за маршрутом Кемешково - Київ; вартість послуг - 41 500 грн.; термін оплати - 12 банківських днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів: акт, рахунок, договір, CMR, ТТН, зареєстрована податкова накладна у відповідності до п. 4.4 договору.

Також, 10.02.2022 між сторонами було підписано Договір-заявку, в якому сторони погодили перевезення позивачем вантажу за маршрутом Кемешково - Київ; вартість послуг - 42 000 грн.; термін оплати - 12 банківських днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів: акт, рахунок, договір, CMR, ТТН, зареєстрована податкова накладна у відповідності до п. 4.4 договору.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, здійснивши перевезення вантажу на умовах, погоджених у договорах-заявках, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR1901226, CMR1221756, CMR1165977, CMR1248813.

При цьому, між позивачем та відповідачем були складені (підписані та скріплені печатками сторін) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-000031 від 25.01.2022, ОУ-000042 від 01.02.2022, ОУ-000044 від 02.02.2022, ОУ-000074 від 18.02.2022 на загальну суму 177 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.5 договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу товарно-транспортних документів (CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Крім того, у договорах-заявках сторонами було погоджено термін оплати 12 банківських днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів: акт, рахунок, договір, CMR, ТТН, зареєстрована податкова накладна у відповідності до п. 4.4 договору.

Відповідачем під час розгляду судом даної справи не було висловлено заперечень щодо факту неотримання ним або отримання не у повному обсязі наданих позивачем послуг.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-000031 від 25.01.2022, ОУ-000042 від 01.02.2022, ОУ-000044 від 02.02.2022, ОУ-000074 від 18.02.2022, які підписані та скріплені печаткою відповідача, послуги з перевезення вантажів позивачем надані, а відповідачем прийняті, претензій сторони одна до одної не мають.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист відповідача № 2/25-07 від 25.07.2022, в якому він надав відповідь позивачу щодо сплати заборгованості по вищевказаним договорам-заявкам, де зазначив про блокування видаткових операцій по його рахунках.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 177 500 грн. є таким, що настав.

А заперечення відповідача про не направлення йому передбачених договором документів, що підтверджують виконання зобов`язання з перевезення товару є необґрунтованими.

Статтею 607 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

Ця стаття, як і інші правила, що стосуються неможливості виконання, не може поширюватися на неможливість виконання, яка існує в момент укладення договору, оскільки в такому випадку підлягають застосуванню правила про недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки.

Оскільки ст. 607 Цивільного кодексу України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов`язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов`язання.

Ст. 607 Цивільного кодексу України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов`язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов`язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, і іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не взмозі виконати зобов`язання (в зв`язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов`язальних правовідносин). Як раз така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.

Суд зазначає, що ті обставини, про які вказує відповідач (законодавчо встановлена заборона на здійснення видаткових операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" у зв`язку з тим, що його засновником є громадянин росії) не свідчать про неможливість виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" та не є такими, за які не відповідає відповідач, зокрема з тих підстав, що воєнні дії з росією ведуться з 2014 року.

За таких обставин, доводи відповідача з цього приводу є безпідставними.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за спірним договором у сумі 177 500 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати за надані послуги позивачем нараховано до стягнення з відповідача 55 924,66 грн. пені.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 5.3 договору у випадку протермінування платежу винна сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем пені відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

За перерахунком суду належними до стягнення є 44 982,88 грн. пені, а вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що умовами укладеного договору сторонами не узгоджено можливість нарахування пені за період більший, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України: 6 місяців з моменту прострочення виконання зобов`язання.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 355,48 грн. 3% річних та 15 428,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3 355,48 грн. 3% річних та 15 428,55, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 6, код: 35322154) на користь Фізичної особи-підприємця Гордієнка Олександра Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 177 500 (сто сімдесят сім тисяч п`ятсот) грн. боргу, 44 982 (сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 88 коп., 3 355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 48 коп. 3% річних, 15 428 (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 3 362 (три тисячі триста шістдесят дві) грн. 26 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак