Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/3350/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/3350/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС"

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача: Сокур С.В.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство виробничо - комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про визнання договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 недійсним.

Недійсність спірного договору позивач обґрунтовував посиланням на норми статті 229 ЦК, стверджуючи, що на момент укладення договору він не знав про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" об`єктів нерухомості, які належали позивачу за договором про пайову участь №2-К/М від 12.08.2015.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3350/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.04.2023, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС".

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 відкладено підготовче провадження на 27.04.2023.

17.03.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 27.04.2023 суд постановив протокольні ухвали про продовження підготовчого провадження у справі №910/3350/23 на 30 днів та відкладення підготовчого провадження на 17.05.2023.

16.05.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли клопотання від 16.05.2023 про долучення до матеріалів справи документів та клопотання про відкладення розгляду справи.

17.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання від 16.05.2023 про долучення до матеріалів справи документів та клопотання про відкладення розгляду справи. Також на електронну пошту суду від позивача повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 17.05.2023 представники сторін не з`явилися. Протокольною ухвалою від 17.05.2023 суд, на підставі ст.42, 170 ГПК України залишив без розгляду подані 16.05.2023 на електронну пошту клопотання про долучення до матеріалів справи документів та про відкладення розгляду справи, оскільки останні не підписані електронно-цифровим підписом. Також суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів, подане через канцелярію суду та задовольнив подані до суду 17.05.2023 клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 17.05.2023 відкладено підготовче провадження на 01.06.2023.

31.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви свідка.

У судовому засіданні 01.06.2023, суд керуючись ст.80 ГПК України, визнав поважними причини пропуску строку позивачу на подання заяви свідка, встановив строк для подання доказів до 01.06.2023 та долучив копію заяви свідка до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.06.2023.

Протокольною ухвалою від 22.06.2023 відкладено судове засідання по суті на 13.07.2023.

У судове засідання 13.07.2023 представники відповідача та третьої особи не з`явилися. Про розгляд справи по суті відповідач та третя особа були повідомлені ухвалами суду від 01.06.2023 та від 22.06.2023.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у цій справі.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 13.07.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021, за умовами якого позивач передав відповідачу майнові права на об`єкти нерухомості, які належали ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" на підставі договору №2-К/М про пайову (дольову) участь у будівництві від 12.08.2015.

Позивач зазначає, що у зв`язку з надходженням в серпні 2021 року від ТОВ "КОРНЕЛЛІС" повідомлення № 1/1-03 від 05.07.2021 року про одностороннє розірвання Договору генерального підряду та повідомленням № 1/1-04 від 05.07.2021 про одностороннє розірвання Договору про пайову участь у будівництві, ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" про визнання таких повідомлень недійсними.

Під час розгляду справи № 925/1095/21, позивачу стало відомо, що в період з 2018 рік по 2019 рік ТОВ "КОРНЕЛЛІС" без відома та згоди ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" здійснило продаж третім особам квартир, які відповідно до Акту вибору і закріплення Об`єктів нерухомості належать ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" та були передані ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" по договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021.

30.11.2022 позивач направив ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" повідомлення б/н від 11.11.2022, у якому зазначив, що предмет договору №ПД-01 відсутній та разом із повідомленням б/н від 11.11.2022 позивачем було направлено Угоду від 11.11.2022 про розірвання договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 у двох примірниках.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наявність обставин для визнання договору недійсним на підставі ч.1 ст.229 ЦК України, оскільки про факт продажу ТОВ "КОРНЕЛЛІС" квартир, що належать позивачу за договором про пайову участь, ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" дізналося після фактичного підписання договору №ПД-01 та відповідно має місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення. Також підставою для визнання недійсним договору, позивач визначає порушення приписів ч.2 ст.44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.40 Модельного Статуту.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція третьої особи

Третя особа пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзивів не надала.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.12.2011 між Приватним підприємством виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" (замовник) укладений договір генпідряду №1-М/К, згідно п. 2.1 якого, генпідрядник зобов`язується власними та залученими силами та засобами відповідно до технічної документації виконати роботи з будівництва Об`єкту, а замовник зобов`язаний надати генпідряднику будівельний майданчик, передати дозвільну, технічну та проектну документацію, затвердити у відповідному порядку проектну документацію, прийняти від генпідрядника завершені роботи та сплатити їх.

Об`єктом будівництва за Договором є 9-ти поверховий 4-х секційний житловий будинок з мансардою, вбудованими магазинами та загальними приміщеннями по вулиці Леніна, 92-6 в м. Умань, Черкаська область.

Згідно п. 13.1 договору генпідряду, фінансування будівництва Об`єкту здійснюється за рахунок замовника. При цьому виконані роботи за згодою сторін можуть оплачуватись іншими способами або розглядатись як інвестиція в будівництво у відповідності з укладеними сторонами додатково інвестиційними договорами (п.14.7 договору генпідряду).

12.08.2015 між Приватним підприємством виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" укладений договір про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М, згідно умов якого, позивач з метою отримання паю в об`єкті будівництва зобов`язався по завданню відповідача і за власний рахунок прийняти пайову участь в проектуванні та спорудженні Об`єкта будівництва в якості генерального підрядника в повному обсязі, а відповідач зобов`язався прийняти закінчений будівництвом об`єкт будівництва передати позивачу його пай (п.1.1 договору).

За договором про пайову участь, об`єктом будівництва є 9-типоверховий 4- х секційний житловий будинок з мансардою, вбудованими магазинами і громадсько - адміністративними приміщеннями по вул. Леніна, 92-6 в м. Умань Черкаської області.

Об`єктами нерухомості є квартири і нежитлові комерційні приміщення (офіси, паркінги) в Об`єкті будівництва, розташовані в 1-2 під`їздах першої черги будівництва. Доля позивача - 90 % об`єктів нерухомості, доля відповідача - 10 % об`єктів нерухомості.

Паєм пайовика в Об`єкті будівництва визначено Об`єкти нерухомості, майнові права на Об`єкти нерухомості. Точна кількість, номера і технічні параметри (площа, розташування на поверсі, номера тощо) Об`єктів нерухомості, які будуть складати пай вказані в Акті вибору і розподілу Об`єктів нерухомості.

Згідно п.2.1 договору про пайову участь, сторони мають право розпоряджатися майновими правами на Об`єкти нерухомості, які будуть складати їх пай, з моменту закріплення паю кожної сторони в Акті вибору і закріплення Об`єктів нерухомості.

За договором про пайову участь ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" як пайщик зобов`язався за свій рахунок виконати проектування і будівництво всього Об`єкта будівництва, виконуючи функції генерального підрядника (п. 2.2.1); передати Об`єкт замовнику за підписаним сторонами актом приймання-передачі в погоджені строки (п. 2.2.2) прийняти від замовника свій пай за актом приймання-передачі (п. 2.2.3); не перешкоджати і всіляко сприяти замовнику для своєчасного закінчення будівництва.

ТОВ "КОРНЕЛЛІС" як замовник за договором про пайову участь зобов`язався, серед іншого, на вимогу пайщика виконати фінансування (оплата чи/або авансування) будівельних робіт, які виконує пайщик шляхом передачі майнових прав на об`єкти нерухомості із долі пайщика по узгодженій ціні (п. 2.5).

За умовами п. 2.6.2 договору про пайову участь, замовник має право розірвати договір і вимагати компенсації від пайовика у випадку невиконання ним своїх зобов`язань в порядку, визначеному даним договором.

12.08.2015 між Приватним підприємством виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" було укладено Акт вибору і закріплення Об`єктів нерухомості в першій частині будівництва (перша і друга секція) житлового будинку за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна. 92-Б. Згідно з якою за сторонами були закріплені наступні Об`єкти нерухомості:

1) за ТОВ "КОРНЕЛЛІС": квартири № 6, 11, 15, 18, 26 в 1 секції, квартири № 37, 38 в 2 секції;

2) за ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС": квартири № 1,2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27 в 1 секції, квартири № 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 в 2 секції, нежитлове приміщення № 1 в 1 секції, нежитлові приміщення № 2, 3 в 2 секції.

Отже, за умовами договору про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015, ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" набуло прав пайовика за договором про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12,08.2015 року, в тому числі майнові права на зазначені вище об`єкти нерухомості.

08.12.2021 між Приватним підприємством виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС" (відчужувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (набувач) було укладено договір №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості (надалі - договір №ПД-01).

У розділі 1 договору сторони погодили, що передача майнових прав у повному обсязі - передача майнових прав на об`єкт будівництва здійснюється в об`ємі пая відчуджувача відповідно до умов укладеного 12.08.2015 договору №2-К/М про пайову (дольову) участь у будівництві між Приватним підприємством виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС";

об`єкт будівництва (нерухомості) - окремо визначені квартири та нежилі приміщення в 9-ти поверховому 4-х секційному житловому будинку з мансардою, вбудованими магазинами та суспільно-адміністративними приміщеннями по вул. Європейська (вул. Леніна), 92-6 у м. Умань, Уманської територіальної громади, Черкаської області, що були закріплені в об`ємі Пая за відчужувачем.

Відповідно до пункту 2.1. договору №ПД-01, відчужувач у повному обсязі передає (відчужує), а набувач приймає (набуває) майнові права та виключну правомочність одержати право власності на об`єкт будівництва (нерухомості).

У пункті 3.2. договору №ПД-01 відчужувач гарантує, що на момент передання майнових прав на об`єкт будівництва (нерухомості):

лише за ним закріплений об`єкт будівництва (нерухомості);

майнові права на об`єкт будівництва (нерухомості) повністю або частково не передано (не відчужено) третім особам;

йому нічого не відомо про права третіх осіб, які могли б бути порушені укладенням цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору №ПД-01, передача майнових прав на об`єкт будівництва (нерухомості) здійснюється на підставі одноразового платежу в розмірі 20000000,00 грн, який набувач сплатить відчуджувачу після прийняття об`єкта будівництва (нерухомості) в експлуатацію протягом 180 календарних днів.

Згідно із матеріалів справи, позивач отримав повідомлення № 1/1-03 про розірвання договору генерального підряду та повідомлення № 1/1-04 про розірвання договору про пайову участь у будівництві.

Згідно із відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом встановлено, що у серпні 2021 року Приватне підприємство Виробничо - комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" в якому заявив вимоги:

визнати недійсним правочин, що оформлений повідомленням № 1/1-03 від 05.07.2021 року про розірвання Договору генерального підряду, яке складено Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС", щодо одностороннього розірвання договору генпідряду №1-М/К від 09.12.2011, укладеного між Приватним підприємством Виробничо - комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС";

визнати недійсним правочин, що оформлений повідомленням № 1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання Договору про пайову участь у будівництві, яке складено Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" щодо одностороннього розірвання договору про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015, укладеного між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі №925/1095/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі № 925/1095/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного суду від 23.06.2023 касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 925/1095/21 разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи № 925/1095/21 ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" стало відомо, що в період з 2018 рік по 2019 рік ТОВ "КОРНЕЛЛІС" без відома та згоди ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" здійснило продаж третім особам квартир, які відповідно до Акту вибору і закріплення Об`єктів нерухомості належать ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" та були передані ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" по договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021.

30.11.2022 позивач направив ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" повідомлення б/н від 11.11.2022, у якому зазначив, що предмет договору №ПД-01 відсутній, оскільки:

щодо майнових прав відчужувача на об`єкт будівництва (нерухомості) наявний судовий спір (справа №916/115/22);

майнові права на квартири, що складають об`єкт будівництва (нерухомості), були самовільно та безпідставно продані контрагентом відчужувача Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС";

ухвалою Господарського суду Черкаської області було накладено заборону здійснювати будь-які дії щодо розпорядження квартирами та нежитловими приміщеннями (котрі складають об`єкт будівництва (нерухомості) згідно договору), а також майновими правами на ці квартири та нежитлові приміщення (справа №925/1022/21).

Разом із повідомленням б/н від 11.11.2022 позивачем було направлено Угоду від 11.11.2022 про розірвання договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 у двох примірниках. Матеріали справи не містять доказів відповіді відповідача на вказане повідомлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки про факт продажу ТОВ "КОРНЕЛЛІС" квартир, що належать позивачу за договором про пайову участь, ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" дізналося після фактичного підписання договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021, то має місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення та у зв`язку із чим, укладений між позивачем та відповідачем договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.229 ЦК України.

На підтвердження обставин продажу ТОВ "КОРНЕЛЛІС" об`єктів нерухомості, що належать позивачу за договором про пайову участь, позивач надав у матеріали справи копії договорів купівлі-продажу майнових прав: №УМ92/2-2-218 від 21.08.2018, №УМ92/3-9-10-218 від 27.09.2018, №УМ92/1-4-42-219 від 25.02.2019, №УМ92/23-8-218 від 12.09.2018, №УМ92/1-5-46-219 від 25.02.2019, №УМ92/1-4-218 від 30.03.2019, згідно із якими ТОВ "КОРНЕЛЛІС" здійснено продаж фізичним особам таких об`єктів нерухомості: квартири №5 в 1 секції, квартири №52 в 2 секції, квартири №42 в 2 секції, квартири №23 в 1 секції, квартири №46 в 2 секції, квартири №12 в 1 секції. За поясненнями позивача, ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" стало відомо, що ТОВ "КОРНЕЛЛІС" були вжиті заходи щодо вилучення у покупців оригіналів договорів купівлі-продажу майнових прав та натомість були підписані нові договори, на підтвердження чого позивач надав у матеріали справи копію договору кооперативного договору про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю в ОК "ЖБК "КОРНЕЛЛІС-КОМФОРТ", укладений між ТОВ "КОРНЕЛЛІС" та ОСОБА_1 та копію заяви свідка ОСОБА_2 .

Також підставою для визнання недійсним договору, позивач визначає порушення приписів ч.2 ст.44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.40 Модельного Статуту, за відсутності рішення загальних зборів учасників відповідача про надання згоди на укладення договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 та його подальше схвалення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Недійсність спірного договору позивач обґрунтовував посиланням на норми статті 229 ЦК України, посилаючись на те, що на момент укладення договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 не знав про факт продажу ТОВ "КОРНЕЛЛІС" квартир, що належать позивачу за договором про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015.

У відповідності до ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа яка вчинила правочин помилилася щодо обставин які мають істотне значення такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з наведеного, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.11.2021 у справі № 927/656/20, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 07.07.2022 у справі №914/1967/19).

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі №914/1967/19.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, саме на позивача в цій справі покладено обов`язок доведення обставин, щодо яких вона помилилася як сторона правочину, а також доведення того, що така помилка має істотне значення.

Отже, саме на позивача в цій справі покладено обов`язок доведення обставин щодо яких ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" помилилося як сторона спірного правочину, доведення того, що така помилка має істотне значення, і що така помилка не була наслідком власного недбальства ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС".

Як вже зазначалося судом вище, об`єкти нерухомості (квартири № 1,2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27 в 1 секції, квартири № 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 в 2 секції, нежитлове приміщення № 1 в 1 секції, нежитлові приміщення № 2, 3 в 2 секції), у тому числі об`єкти, що є предметом договорів купівлі-продажу майнових прав: №УМ92/2-2-218 від 21.08.2018, №УМ92/3-9-10-218 від 27.09.2018, №УМ92/1-4-42-219 від 25.02.2019, №УМ92/23-8-218 від 12.09.2018, №УМ92/1-5-46-219 від 25.02.2019, №УМ92/1-4-218 від 30.03.2019, були закріплені за ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" згідно із акту від 12.08.2015 вибору і закріплення Об`єктів нерухомості в першій частині будівництва (перша і друга секція) житлового будинку за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна. 92-Б а підставі договору про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав повідомлення № 1/1-03 від 05.07.2021 про розірвання договору генерального підряду та повідомлення № 1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання договору про пайову участь у будівництві.

У повідомленні № 1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання договору про пайову участь у будівництві №2-К/М від 12.08.2015 ТОВ "КОРНЕЛЛІС" зазначило, що починаючи з 2019 року ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" не виконує своїх зобов`язань, передбачених умовами вказаного договору, зокрема, не здійснює будівництво Об`єкта, що є порушенням умов договору.

Як встановлено судом вище, згідно із відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у серпні 2021 року Приватне підприємство Виробничо - комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" в якому заявив вимоги:

визнати недійсним правочин, що оформлений повідомленням №1/1-03 від 05.07.2021 року про розірвання Договору генерального підряду, яке складено Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС", щодо одностороннього розірвання договору генпідряду №1-М/К від 09.12.2011, укладеного між Приватним підприємством Виробничо - комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС";

визнати недійсним правочин, що оформлений повідомленням №1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання Договору про пайову участь у будівництві, яке складено Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС" щодо одностороннього розірвання договору про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015, укладеного між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНЕЛЛІС".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі №925/1095/21 позовні вимоги ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі № 925/1095/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного суду від 23.06.2023 касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 925/1095/21 разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції у справі №925/1095/21 про недоведеність факту виконання ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" зобов`язань пайщика за договором № 2-К/М від 12.08.2015 про пайову участь у будівництві та встановив, що ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" не надав доказів на спростування наведених у повідомленнях порушень умов договорів підряду та про пайову участь у будівництві та підтвердження належного їх виконання.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд вважає, що укладення 08.12.2021 договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, після отримання повідомлення про одностороннє розірвання договору про пайову участь у будівництві, а також під час наявності спору з приводу договору про пайову участь, не свідчать про дотримання позивачем встановлених пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засад розумності у спірних правовідносинах, оскільки позивач мав усвідомлювати правові наслідки отриманого повідомлення.

Одночасно, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що про укладення ТОВ "КОРНЕЛЛІС" договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкти нерухомості, які були закріплені за ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" згідно із акту від 12.08.2015, позивачу стало відомо лише під час розгляду справи №925/1095/21.

Стверджуючи у п.3.2. договору №ПД-01, що на момент передання майнових прав на об`єкт будівництва (нерухомості): об`єкт будівництва (нерухомості) лише закріплений за ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС"; майнові права на об`єкт будівництва (нерухомості) повністю або частково не передано (не відчужено) третім особам; ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" нічого не відомо про права третіх осіб, які могли б бути порушені укладенням цього договору, з урахуванням стандарту розумної та обачливої поведінки позивача у спірних правовідносинах, позивач мав володіти відомостями щодо стану майнових прав на об`єкти нерухомості.

Суд також зазначає, що позивачем надано у матеріали справи копії договорів купівлі-продажу майнових прав: №УМ92/2-2-218 від 21.08.2018, №УМ92/3-9-10-218 від 27.09.2018, №УМ92/1-4-42-219 від 25.02.2019, №УМ92/23-8-218 від 12.09.2018, №УМ92/1-5-46-219 від 25.02.2019, №УМ92/1-4-218 від 30.03.2019 щодо таких об`єктів нерухомості: квартири №5 в 1 секції, квартири №52 в 2 секції, квартири №42 в 2 секції, квартири №23 в 1 секції, квартири №46 в 2 секції, квартири №12 в 1 секції, у той час як згідно із актом від 12.08.2015 за ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" були закріплені об`єкти нерухомості (квартири № 1,2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27 в 1 секції, квартири № 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 в 2 секції, нежитлове приміщення № 1 в 1 секції, нежитлові приміщення № 2, 3 в 2 секції), що також підтверджує необґрунтованість доводів позивача наведених у позові.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що обставини, наведені ним як такі, щодо яких він стверджує про наявність помилки, не могли бути відомі ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" при укладенні спірного договору.

Оригінали зазначених вище договорів купівлі-продажу майнових прав у матеріали справи учасниками не надані. ТОВ "КОРНЕЛЛІС" на виконання вимог ухвал суду від 06.04.2023 та від 27.04.2023 оригінали договорів купівлі-продажу майнових прав: №УМ92/2-2-218 від 21.08.2018, №УМ92/3-9-10-218 від 27.09.2018, №УМ92/1-4-42-218 від 25.02.2019, №УМ92/23-8-218 від 12.09.2018, №УМ92/1-5-46-219 від 27.09.2018, №УМ92/1-4-218 від 30.03.2019 для огляду суду не представило.

Суд зауважує, що відповідно до ст.2 та ст.4 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Таким чином, за наявності порушення прав позивача внаслідок укладення ТОВ "КОРНЕЛЛІС" договорів купівлі-продажу майнових прав, позивач міг звернутися за захистом своїх порушених прав, однак, такого звернення до суду не було.

Щодо посилань позивача на те, що договір №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 укладений з порушенням приписів ч.2 ст.44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.40 Модельного Статуту, за відсутності рішення загальних зборів учасників відповідача про надання згоди на укладення договору та його подальше схвалення.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Договір №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 укладений ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі директора Каімової О.В., яка діє на підставі Модельного Статуту.

У відповідності до п.40 Модельного Статуту, затвердженого постановою КМУ від 27.02.2019 №367 правочин, за яким вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу:

40.1) якщо при цьому він не відповідає будь-якому іншому визначеному Статутом критерію значного правочину Товариства, вважається схваленим Товариством одночасно з його переходом на діяльність на підставі Статуту та не потребує прийняття окремого рішення загальних зборів учасників про надання згоди на його вчинення* (підпункти з позначкою "*" є рекомендованими і обираються (застосовуються) для формування редакції Статуту за варіантом "за замовчуванням". При цьому підпункти з позначкою "*", які є у складі іншого підпункту без такої позначки, використовуються для формування за каскадним принципом редакції відповідної частини Статуту за варіантом "за замовчуванням");

40.2) потребує прийняття окремого рішення загальних зборів учасників щодо надання згоди на його вчинення.

Частиною другою статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Згідно з ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року зі справи № 906/100/17, від 12 червня 2018 року зі справи № 927/976/17, від 2 жовтня 2019 року зі справи №910/22198/17).

Суд зауважує, що ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від імені якої договір №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 було підписано директором на підставі модельного статуту не оспорює повноваження свого представника.

Матеріали справи не містять доказів відсутності повноважень у представника відповідача (зокрема, відсутності рішень відповідача про надання згоди на вчинення правочину), як і не містять редакції модельного статуту відповідача, а також вартості чистих активів ТОВ "ЛЕГАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" станом на кінець попереднього кварталу.

Разом з тим, звертаючись з позовом, позивач мав довести суду належними доказами обставини, на які посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

У свою чергу, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 910/18812/17, від 8 липня 2019 року в справі №910/19776/17.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оспорення відповідачем повноважень у свого представника.

При цьому, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства дій з перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від мені юридичної особи з третіми особами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, та враховуючи те, що у відповідності до норм цивільного законодавства обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не порушує права контрагента (у цьому випадку відповідача) в контексті наслідків укладеного договору з перевищенням повноважень, судом встановлено, що відсутні підстави для визнання недійсним договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 як такого, що укладений з порушенням ч.2 ст.44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.40 Модельного Статуту.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "МІКРОМЕГАС" про визнання договору №ПД-01 приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 08.12.2021 недійсним.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.07.2023.

Суддя С.О. Турчин