Рішення

від 24.07.2023 по справі 910/7277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/7277/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"

до Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"

про стягнення 1152988,20 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" про стягнення 1152988,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 34 від 01.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 93976580 (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, місто Київ, провулок Бутишів, будинок 10.

Вищезазначена ухвала Господарського суду м. Києва від 15.05.2023 повернута до суду у зв`язку з: "адресат відсутній за вказаною адресою" (дата проставлення відмітки 23.05.2023).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/7277/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Київська будівельна компанія "Київбудком" (покупець) було укладено договір поставки № 34 відповідно до п. 1.1, 1.2 якого на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві металопродукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення, а також строки та умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, визначаються специфікаціями або у рахунках постачальника..

Згідно п. 2.3, 2.4 договору покупець здійснює оплату протягом 7 календарних днів з дня отримання партії товару від постачальника. Сторони можуть досягти згоди щодо інших умов розрахунків за цим договором. Досягнення такої згоди підтверджується додатковою угодою.

Пунктом 3.2.1 договору покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за товар у строки і порядку, передбачені цим договором та/або специфікацією, або в рахунку постачальника, або повернути товар за свій рахунок в кількості та асортименту згідно видаткової накладної, протягом 3 робочих днів після отримання письмової вимоги постачальника.

Згідно п. 6.1.1, 6.3, 6.4 договору порушенням договору є його невиконання або не належне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. За прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. За кожний випадок порушення обов`язку згідно п. 3.2.1 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару.

Згідно п. 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з договору. Якщо не пізніше ніж за 15 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір його розірвати, договір вважається продовженим на той самий строк.

В підтвердження обставин поставки товару позивачем відповідачу до матеріалів справи долучено видаткову накладну № КА17-02-01 від 17.02.2022 на суму 615691,43 грн. Накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів без зауважень. Також до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну № 17-02-01 від 17.02.2022 щодо поставки позивачем відповідачу товару на суму 615691,43 грн. ТТН, в тому числі, містить підпис та печатку отримувача товару.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на суму 75000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 19804 від 14.10.2022 на суму 5000,00 грн, № 19959 від 31.10.2022 на суму 5000,00 грн, № 20337 від 23.12.2022 на суму 50000,00 грн, № 20430 від 30.12.2022 на суму 15000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем був поставлений товар на загальну суму 615691,43 грн за договором № 43 від 01.02.2018, який був прийнятий відповідачем, проте оплачений в частині на суму 75000,00 грн.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 615691,43 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже було зазначено вище, у договорі сторони обумовили відстрочення платежу на 7 календарних днів від дати поставки товару.

Отже, оплата товару мала бути здійснена у строк до 24.02.2022. а прострочення відповідачем грошового зобов`язання настало з 25.02.2022.

Відповідач сплатив за товар грошові кошти у сумі 75000,00 грн, в зв`язку з чим сума не оплаченого товару становить 540691,43 грн.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 540691,43 грн.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5510,60 грн за період з 01.01.2023 по 04.05.2023, інфляційні втрати у розмірі 16373,12 грн за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та штраф у розмірі 61569,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, оскільки факт прострочення відповідача перед позивачем виконання грошового зобов`язання встановлено, суд, перевіривши розрахунки позивача, наведені у позовній заяві, дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми за загальний період з 01.01.2023 по 31.03.2023 інфляційних втрат у розмірі 16373,12 грн та 3% річних за період з 01.01.2023 по 04.05.2023 у розмірі 5510,60 грн є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ст. 549 ЦК України).

За кожний випадок порушення обов`язку згідно п. 3.2.1 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару (п. 6.4 договору).

Пунктом 3.2.1 договору покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за товар у строки і порядку, передбачені цим договором та/або специфікацією, або в рахунку постачальника, або повернути товар за свій рахунок в кількості та асортименту згідно видаткової накладної, протягом 3 робочих днів після отримання письмової вимоги постачальника.

Оскільки, судом було встановлено порушення відповідачем обов`язків щодо здійснення оплати за товар у визначені договором строки, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем відповідачу штрафу у розмірі 61569,00 грн.

Згідно п. 6.3, 6.6 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Сторони дійшли згоди встановити трирічний період часу в частині стягнення штрафних санкцій за цим договором.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що в договорі сторонами було обумовлено інший строк нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. Зокрема п. 6.6 договору стосується періоду стягнення штрафних санкцій, а не періоду їх нарахування.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У даній справі пункт 6.3. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, умову, передбачену у пункті 6.3. Договору поставки товару №34 неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 № 904/1148/19.

Оскільки, як уже було зазначено судом прострочення відповідача настало з 25.02.2022, а отже саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування пені, натомість вказане право припинилось 25.08.2022. З огляду на вищезазначене, у позивача відсутнє право нараховувати пеню поза межами періоду з 25.02.2022 по 25.08.2022.

Оскільки, позивач нарахував пеню за період з 01.01.2023 по 04.05.2023, що суперечить умовам договору та приписам ст. 231, 232 ГК України, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 335228,42 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача донарахування вартості товару у розмірі 193615,63 грн

У разі зміни цін виробниками металопродукції, цін на послуги, матеріали, енергоносії, тарифи транспорту, сировинні ресурси та (або) інші не передбачені витрати, постачальник має право змінити ціни на відвантажений, але вчасно не оплачений товар (п. 2.7 договору).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 31/03 від 31.03.2023, в якій з посиланням на п. 2.7 договору донарахував вартість отриманого та своєчасно не оплаченого товару та просив сплатити борг у сумі 734307,06 грн з урахуванням донарахування. У вимозі зазначено, що в разі відсутності обґрунтованого заперечення щодо розрахунку протягом 3 днів з дня отримання вимоги, ТОВ "Крафт" буде вважати суму донарахування прийнятою ПрАТ "КБК "Київбудком" до сплати. Обсяг донарахування обгрунтований прайс листом, долученим до матеріалів справи та направленим відповідачу. До матеріалів справи долучено накладну на кур`єрську доставку вимоги на адресу відповідача 31.03.2023. Проте накладна не містить підпису про отримання вимоги адресатом.

Оскільки, докази отримання адресатом вимоги суду надані не було, суд дійшов висновку, що строк на висловлення заперечень відповідачем на суму донарахування не розпочався.

Також суд зазначає, що згідно п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару узгоджується сторонами і вказується в специфікації або рахунку постачальника. Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору, та/або у видаткових накладних постачальника.

Отже, згідно умов договору, позивач мав виставити відповідачу рахунок на суму доплати у розмірі 193615,63 грн. Проте суду відповідний рахунок наданий не був, як і не вказано в позові про його виставлення.

Крім того, договором передбачено право позивача на донарахування за умови зміни цін виробниками металопродукції, цін на послуги, матеріали, енергоносії, тарифи транспорту, сировинні ресурси та (або) інші не передбачені витрати. В підтвердження існування зазначених вище обставин позивач надає свій прайс лист, який не є належним та допустимим доказом зміни ціни на ринку, а доводить лише зміну цін позивача.

З усього вищезазначеного, суд не вбачає, що вимоги позивача про стягнення донарахованої вартості товару у сумі 193615,63 грн обґрунтованими та належним чином доведеними. Суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 193615,63 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" (01010, м. Київ, провулок Бутишів, будинок 10; ідентифікаційний код 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (65098, м. Одеса, вулиця Степна, будинок 1; ідентифікаційний код 31760612) заборгованість у розмірі 540691 (п`ятсот сорок тисяч шістсот дев`яносто одну) грн. 43 коп., 3% річних у розмір 5510 (п`ять тисяч п`ятсот десять) грн. 60 коп., втрати від інфляції у розмірі 16373 (шістнадцять тисяч триста сімдесят три) грн 12 коп., штраф у розмірі 61569 (шістдесят одну тисячу п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 9362 (дев`ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 16 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 335228,42 грн, суму донарахування у розмірі 193615,63 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко