Рішення

від 18.07.2023 по справі 910/18116/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2023Справа №910/18116/21За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац", м. Київ

про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат

у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Інвест 21", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудінвест-17", м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛ-Інтермодал", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", м. Київ

про визнання недійсним та скасування рішення, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Магратій Я.В. (адвокат за ордером серія АІ№1200947 від 24.02.2023);

від відповідача-1: Закарлюка Н.С. (адвокат за ордером серія АР№1093593 від 25.07.2022);

від відповідача-2: не з`явились;

від відповідача-3: не з`явились;

від третьої особи: Закарлюка Н.С. (в порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" (позивач) із позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів співвласників офісної будівлі від 15.10.2019 року за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 року у справі № 910/18116/21 позов задоволено повністю та визнано недійсним і скасувано рішення загальних зборів співвласників офісної будівлі, яке оформлене протоколом зборів співвласників офісної будівлі проведених 15.10.2019 року за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Інвест 21", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛ Інтермодал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

22.06.2023 року від представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" Магратій Я.В. та Трофімова С.Ю. надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18116/21, у поданих заявах заявники просять суд стягнути із відповідачів 33 600,00 грн та 44 000,00 грн, відповідно, витрат на правничу допомогу адвокатів понесених позивачем в процесі розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 розгляд заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18116/21 щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвокатів понесених позивачем в процесі розгляду справи, призначено на 18.07.2023.

05.07.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяв про позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

14.07.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача-1.

17.07.2023 до суду від відповідача-3 надійшли заперечення щодо заяви позивача.

18.07.2023 до суду від позивача надійшли пояснення та заява про розгляд заяви позивача без участі адвоката Трофімова С.Ю.

В судове засідання 18.07.2023 відповідач-2 та відповідач-3 не з`явились, про час та місце повідомлялись належним чином та відповідно до положень ст. 244 ГПК України їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, подану позивачем заяву та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд ухвалив наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас для включення всієї суми гонорару судом має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з поданих позивачем заяв, 17.08.2020 між позивачем (клієнт) та Магратій Я.В. (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №17 (договір), предметом якого є надання адвокатом адвокатом усіма законними методами та засобами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

Також відповідно до п.1.2 договору, клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень: представляти клієнта перед державними органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами з приводу усіх питань, пов`язаних з діяльністю клієнтa; представляти клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, заявнику, скаржнику, третій та зацікавленій особі, стороні виконавчого провадження (стягувачу або боржнику), захищати інтереси клієнта під час досудового слідства та судового розгляду.

Згідно з п. 4.1. договору, за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін та обумовлюється додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємними додатками до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

18.08.2020 між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №2 до договору.

31.12.2021 між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №4 до договору.

01.02.2023 між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №1/5 до договору.

Також 20.06.2023 між позивачем та адвокатом було підписано акт №1/5 приймання-передачі наданих послуг до договору.

Зі змісту вищевказаного акта вбачається, що адвокат Магратій Я.В. надала, а клієнт прийняв наступні послуги:

- Попереднє опрацювання матеріалів (документів), вивчення судової практики, формування правової позиції (5 годин);

- підготовлено заперечення №24/04/2023 від 24.04.2023 на клопотання про залучення виписки з поверхневого плану по офісному приміщенню вул. Саперне поле, 14/55. Додатково: виготовлено копії заперечення №24/04/2023 від 24.04.2023 та додатків для відповідачів та третій особі. Складено опис вкладення у поштові відправлення відповідачам та третій особі. Відправлено заперечення №24/04/2023 від 24.04.2023 до Господарського суду міста Києва та через поштове відділення відповідачам та третій особі (7 годин);

- приїзд до Господарського суду міста Києва. Участь у судовому засіданні 25.04.2023 у справі №910/18116/21 за позовом ТОВ "Тівац" до ТОВ "Нерухомість Інвест 21", ТОВ "Спецбудінвест-17", ТОВ "ДЛ-Інтермодал", третя особа ТОВ "Перший український експертний центр" про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників офісної будівлі ( 4 години);

- підготовлено письмові судові дебати №19/06/2023 від 19.06.2023 у справі №910/18116/21 та направлено Господарському суду міста Києва, відповідачам та третій особі (8 годин);

- участь у судовому засіданні 20.06.2023 у справі №910/18116/21 за позовом ТОВ "Тівац" до ТОВ "Нерухомість Інвест 21", ТОВ "Спецбудінвест-17", ТОВ "ДЛ-Інтермодал", третя особа ТОВ "Перший український експертний центр" про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників офісної будівлі ( 4 години).

Вартість вказаних в даному Акті наданих послуг (правова допомога) становить 33 600, 00 грн.

Окрім того, як встановлено судом, 25.01.2021 між позивачем (клієнт) та ФОП Трофімов Сергій Юрійович (адвокат) було укладено договір №7 про надання правової допомоги (договір), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

В подальшому 23.02.2023 між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №1 до договору №7.

23.02.2023 між позивачем та адвокатом було підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору.

Зі змісту вищевказаного акта вбачається, що адвокат Трофімов С.Ю. надав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- заява про залучення у справі №910/18116/21 співвідповідача ТОВ «ДЛ Інтермодал» та заява про долучення доказів;

- додаток до заяви по суті (реалізація позивачем права передбаченого ст. 90 ГПК України).

Вартість вказаних в даному Акті наданих послуг (правова допомога) становить 36 000, 00 грн.

Також як вбачається з позовної заяви, 01.11.2021 між позивачем та адвокатом Трофімовим С.Ю. було підписано акт про надання послуг №2 згідно з яким було надано прийняті наступні послуги:

Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів ( 8 годин).

Вартість вказаних в даному Акті наданих послуг (правова допомога) становить 8 000, 00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу професійну правничу допомогу надавали адвокат Магратій Я.В. та Трофімов С.Ю.

У зв`язку з чим, позивач у поданих заявах загалом просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу загалом в розмірі 77 600, 00 грн.

Відповідач-3 у своїх запереченнях проти заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу зазначає, що вартість наданих послуг та кількість часу затраченого часу є занадто завищеними, а загальна сума правничої допомоги неспівмірна із ціною позову та складністю справи. Окрім того зауважив, що заявлена сума є істотно вищою ніж яку позивач просив стягнути у прохальній частині позовної заяви.

Також відповідач-3 вказав про те, що згідно з його річної фінансової звітності вбачається, що ним понесено збитки у розмірі 14 456 700, 00 грн, а тому покладання на нього відшкодування витрат на професійну правничу допомогу завдасть додаткових збитків.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт,

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" щодо розподілу судових витрат та стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Керуючись приписами ст. ст. 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Інвест 21" (ідентифікаційний код 42907759, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудінвест" (ідентифікаційний код 33157360, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26Ж, офіс 6-14) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛ Інтермодал" (ідентифікаційний код 34291623, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" (ідентифікаційний код 42130741, місцезнаходження: 04074, м. Київ, 74, а/с №41) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000, 00 грн (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 24.07.2023

Суддя Сергій МОРОЗОВ