Рішення

від 19.07.2023 по справі 914/472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023 Справа № 914/472/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління "Електропівденмонтаж", м. Вараш Рівненської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Техенерго", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 3 942 104,13 грн.

Представники сторін:

від позивача: Штинда О.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1181453 від 19.01.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000579 від 19.04.2017.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління "Електропівденмонтаж" до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Техенерго" про стягнення основної заборгованості в розмірі 2 832 267,60 грн. та судових витрат на загальну суму 57 484,01 грн., з них: 42 484,01 грн. - судовий збір та 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 р., справу № 914/472/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.03.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2023 р., підготовче засідання призначено на 12.04.2023 р.

07.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 1433/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 832 267,60 грн. основної заборгованості, 122 938,88 грн. - 3% річних, 986 897,65 грн. - втрати від інфляції та судові витрати на загальну суму 74 131,56 грн., з них: 59 131,56 грн. - судовий збір та 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Протокольною ухвалою суду від 12.04.2023 р., вирішено заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1433/23 від 07.04.2023 р. прийняти до розгляду та подальший розгляд справи № 914/472/23 здійснювати з її врахуванням.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 12.04.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/472/23 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 17.05.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р., підготовче судове засідання у даній справі призначено на 07.06.2023 р. на 11:50.

24.05.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву з додатками за вх. № 13107/23, у якій позивач просить подальший розгляд справи № 914/472/23 здійснювати з урахуванням заяви від 07.04.2023 р. в якості заяви про зміну предмету позову.

07.06.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 14209/23. У поданому відзиві відповідач просить суд поновити строк ПрАТ "Техенерго" на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву.

Крім того, 07.06.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх. № 14210/23.

Судове засідання, призначене на 07.06.2023 р. на 11:50 не відбулося, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 21.06.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., постановлено відмовити представнику відповідача у поновленні пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву та його прийняття, яке викладено у відзиві на позовну заяву за вх. № 14209/23 від 07.06.2023 р. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/472/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.07.2023 р.

19.07.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, у заяві про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1433/23 від 07.04.2023 р., із врахуванням поданого позивачем клопотання/заяви за вх. № 13107/23 від 24.05.2023 р., яку просить вважати як заяву про зміну предмету позову, із врахуванням практики ВС з даного питання та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Представник позивача в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів заявив, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підтверджуючими доказами буде подано відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

19.07.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 21, офіс 4, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414951115, ухвалу суду від 21.06.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/472/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.07.2023 р., відповідачем отримано 29.06.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р. про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.07.2023 на 09:15 год. надсилалась відповідачу на його електронну адресу, вказану у позовній заяві та у клопотанні про відкладення розгляду справи, а саме: techen@mail.lviv.ua (докази містяться в матеріалах справи).

Відтак, відповідач належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи № 914/472/23 Господарським судом Львівської області.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/472/23.

В судовому засіданні 19.07.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 01 липня 2019 року між ПрАТ «ТЕХЕНЕРГО» та ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління «Електропівденмонтаж» укладено договір субпідряду № 19.12.187/7 (надалі Договір від 01.07.2019р.).

Згідно п. 1.1. вказаного Договору від 01.07.2019р., Субпідрядник зобов`язувався виконати пусконалагоджувальні роботи за темою: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015- 45454000-4 Реконструкція). Енергоблок № 3. Роботи по модернізації системи керування резервних дизель-генераторів». Позивач зазначає, що як вбачається з Акту приймання виконаних будівельних робіт (прим. ф. КБ-2в) від 24.12.2021р. та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (прим. ф. КБ-3) від 24.12.2021р., підписаними Сторонами без будь-яких зауважень, на виконання умов Договору від 01.07.2019р., Субпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму грошових коштів - 3 780 267,60 грн. При цьому, позивач вказує на те, що відповідно до п. 4.1. Договору від 01.07.2019р., оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником на підставі підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (прим. ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (прим. ф. КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі вартості виконаних робіт, на поточний рахунок субпідрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання вказаних документів. Таким чином, на думку позивача, останнім днем для оплати боргу з боку ПрАТ «ТЕХЕНЕРГО» було 07 лютого 2022 року. Позивач зазначає, що Відповідачем частково оплачено виконані роботи на загальну суму 948 000,00 грн. А тому станом на дату подання позовної заяви, основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 01.07.2019р., становила 2 832 267,60 грн. за виконані роботи по Договору від 01.07.2019р.

Згідно поданої в порядку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 1433/23 від 07.04.2023 р., із врахуванням поданого позивачем клопотання/заяви за вх. № 13107/23 від 24.05.2023 р., яку просить вважати як заяву про зміну предмету позову, із врахуванням практики ВС з даного питання, позивач просить стягнути з відповідача 2 832 267,60 грн. основного боргу, 122 938,88 грн. - 3 % річних, 986 897,65 грн. інфляційних втрат та судові витрати на загальну суму 74 131,56 грн., з них: 59 131,56 грн. - судовий збір та 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

19.07.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 21, офіс 4, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414951115, ухвалу суду від 21.06.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/472/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.07.2023 р., відповідачем отримано 29.06.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р. про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.07.2023 на 09:15 год. надсилалась відповідачу на його електронну адресу, вказану у позовній заяві та у клопотанні про відкладення розгляду справи, а саме: techen@mail.lviv.ua (докази містяться в матеріалах справи).

Відтак, відповідач належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи № 914/472/23 Господарським судом Львівської області.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., постановлено відмовити представнику відповідача у поновленні пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву та його прийняття, яке викладено у відзиві на позовну заяву за вх. № 14209/23 від 07.06.2023 р., із підстав, наведених в даній ухвалі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, в т.ч., оригіналів, суд встановив наступне.

01 липня 2019 року між ПрАТ «ТЕХЕНЕРГО» (підрядник за договором, відповідач у справі) та ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління «Електропівденмонтаж» (субпідрядник за договором, позивач у справі) укладено договір субпідряду № 19.12.187/7 (надалі Договір від 01.07.2019р.).

Згідно п. 1.1. вказаного Договору від 01.07.2019р., Субпідрядник зобов`язувався, в межах договірної ціни, на свій ризик, власними силами і засобами, якісно і у встановлений Договором термін, виконати пусконалагоджувальні роботи за темою: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015- 45454000-4 Реконструкція). Енергоблок № 3. Роботи по модернізації системи керування резервних дизель-генераторів».

Відповідно п. 1.2. Договору від 01.07.2019р., обсяг робіт, що виконуються Субпідрядником за цим договором, визначаються на основі затвердженої проектно-кошторисної документації відповідно національному стандарту України ДСТУ БД.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

Додатком № 3 до вказаного Договору визначено графік виконання робіт: згідно затвердженого у ДП «НАЕК «Енергоатом» графіку ППР - 2019 на енергоблоці № 3.

Згідно п. 5.4. Договору від 01.07.2019р., приймання актів виконаних робіт вітчизняного виконавця здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця.

Згідно Додаткової угоди № 2 до вказаного Договору від 31.03.2021р., договірна ціна робіт, ПНР, доручених до виконання Субпідряднику складає 5 340 226,80 грн.

Додатком № 3 до згаданої Додаткової угоди визначено, що роботи повинні бути виконані до 31.12.2021р.

Відповідно до п. 4.1. Договору від 01.07.2019р., оплата за виконані роботи здійснюється Підрядником на підставі підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (прим. ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (прим. ф. КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі вартості виконаних робіт, на поточний рахунок субпідрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання вказаних документів.

Відповідно до пункту 4.5. Договору сторони погодили, що після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3) підрядник зобов`язаний на протязі 10 календарних днів з дати зазначеної в акті, перерахувати субпідряднику грошові кошти в розмірі ПДВ.

Відповідно до пункту 15.15. Договору, всі додатки і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною, а саме: додаток № 1 - протокол узгодження договірної ціни; додаток № 2 - договірна ціна з додатками; додаток № 3 - графік виконання робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління "Електропівденмонтаж" свої зобов`язання за договором субпідряду №19.12.187/7 від 01.07.2019 р. з виконання робіт за темою ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015- 45454000-4 Реконструкція). Енергоблок № 3. Роботи по модернізації системи керування резервних дизель-генераторів», виконало повністю. В підтвердження цього долучило до матеріалів справи Акт приймання виконаних будівельних робіт (прим. ф. КБ-2в) № 01/12 від 24.12.2021р. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (прим. ф. КБ-3) від 24.12.2021р., які підписано 24.12.2021р. та скріплено печатками сторін у справі. Жодних зауважень стосовно приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 на загальну суму 3 780 267,60 грн (ф. КБ-2в) відповідачем не надавалося.

На виконання умов договору субпідряду №19.12.187/7 від 01.07.2019 р., відповідачем проведено часткову оплату на загальну суму 948 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19144 від 28.12.2022 р., яке долучено позивачем до матеріалів справи.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за виконані позивачем роботи по договору в повному розмірі не провів, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 2 832 267,60 грн., що і слугувало для звернення з даним позовом до суду.

Позивач, із врахуванням поданої ним заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 1433/23 від 07.04.2023 р. та клопотання/заяви за вх. № 13107/23 від 24.05.2023 р. - зміна підстав позову, та просить стягнути з відповідача 2 832 267,60 грн. основної заборгованості, 122 938,88 грн. - 3 % річних, 986 897,65 грн. інфляційних втрат та судові витрати на загальну суму 74 131,56 грн., з них: 59 131,56 грн. - судовий збір та 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Висновки суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір субпідряду № 19.12.187/7 від 01.07.2019 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором субпідряду № 19.12.187/7 від 01.07.2019 р. з виконання робіт за темою: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015- 45454000-4 Реконструкція). Енергоблок № 3. Роботи по модернізації системи керування резервних дизель-генераторів» підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання виконаних будівельних робіт (прим. ф. КБ-2в) № 01/12 від 24.12.2021р. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (прим. ф. КБ-3) від 24.12.2021р., які підписано 24.12.2021 року та скріплено печатками сторін у справі. Жодних зауважень стосовно приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року на загальну суму 3 780 267,60 грн (ф. КБ-2в) відповідачем не надавалося.

Відповідач сплатив позивачу 28 грудня 2022 року 948 000,00 грн. Факт оплати підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 19144 від 28.12.2022 р. на суму 948 000,00 грн.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У Договорі субпідряду № 19.12.187/7 від 01.07.2019 р. сторони погодили порядок оплати робіт, а саме: оплата за виконані пусконалагоджувальні роботи здійснюється Підрядником на підставі двосторонньо підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі вартості виконаних робіт, на поточний рахунок субпідрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (п. 4.1 Договору).

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 01/12 від 24.12.2021р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року підписані сторонами 24.12.2021 року, тому останній день для кінцевого розрахунку - 07.02.2022 року.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за виконані позивачем роботи за Договором субпідряду в повному розмірі не провів, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 2 832 267,60 грн. (3 780 267,60-948 000,00) у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач не надав суду доказів оплати за виконані роботи за договором субпідряду №19.12.187/7 від 01.07.2019 на суму 2 832 267,60 грн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу з відповідача в сумі 2 832 267,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованих 122 938,88 грн. - 3 % річних та 986 897,65 грн. інфляційних втрат згідно приведених позивачем розрахунків, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. Договору субпідряду сторони погодили, що оплата за виконані пусконалагоджувальні роботи здійснюється Підрядником на підставі двосторонньо підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі вартості виконаних робіт, на поточний рахунок субпідрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат Акт та довідка за грудень 2021 року підписані сторонами 24.12.2021 року, тому останній день для кінцевого розрахунку - 07.02.2022 року.

Позивач, у зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем за Договором субпідряду, нарахував 122 938,88 грн. - 3 % річних та 986 897,65 грн. інфляційних втрат, згідно приведених розрахунків.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, і встановлено, що позивач три проценти річних в сумі 122 938,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 986 897,65 грн. нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір субпідряду №19.12.187/7 від 01.07.2019 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Щодо заперечень відповідача, наведених у запереченні на заяву про збільшення позовних вимог за вх. № 14210/23 від 07.06.2023 р., суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільним кодексом України, не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Необхідно зазначити, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22).

Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань, а саме: основної заборгованості, 3% річних, втрат від інфляції та доказів, в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 832 267,60 грн. основного боргу, 122 938,88 грн. - 3 % річних, 986 897,65 грн. інфляційних втрат та 59 131, 56 грн., є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду та поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 59 131, 56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 31.01.2023 на суму 42 484,01 грн. та платіжним дорученням № 177 від 05.04.2023 на суму 16 647,55 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 59 131, 56 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Шо стосується розміру стягнення витрат на професійну-правничу допомогу з відповідача на користь позивача, то представник позивача в судовому засіданні 19.07.2023 р. зробив відповідну заяву, що такі докази будуть ним подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Приватного акціонерного товариства «Техенерго»(79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 21, офіс 4; ідентифікаційний код юридичної особи 23891483) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління «Електропівденмонтаж»(34400, Рівненська область, місто Вараш, вулиця Будмайданчик; ідентифікаційний код юридичної особи 25321573) 2 832 267,60 грн. основного боргу, 122 938,88 грн. - 3 % річних, 986 897,65 грн. інфляційних втрат та 59 131, 56 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24.07.2023 р.

Суддя Долінська О.З.