Рішення

від 20.07.2023 по справі 915/924/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Справа № 915/924/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

та представників сторін:

від позивача: Ютовця О.О., Жукова Ю.Д.;

від відповідача: Антонова К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/924/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМІСО-Ойл,

вул. Спаська, буд. 1/3, м. Миколаїв, 54030;

адреса для листування: пров. Корабелів, 3/1, м. Миколаїв, 54020;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Залів Шіп Дизайн,

вул. Мала Морська, 108/5, оф. 402, м. Миколаїв, 54001;

адреса для листування: адвокат Антонов К.О., вул. Флоренції, 1/11 кв. 181, м. Київ, 02002;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 879103,15 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) АМІСО-Ойл пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Залів Шіп Дизайн грошових коштів у загальній сумі 817722,18 грн., із яких: 723762 грн. ? основний борг; 7495,40 грн. ? 3 % річних; 723,77 грн. ? інфляційні втрати; 85741,01 грн. ? пеня, з посиланням на неналежне виконання ТОВ Залів Шіп Дизайн зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 29.12.2016 № 17/03 оренди нежитлових приміщень, з урахуванням додаткових угод до нього, а саме, зобов?язань щодо сплати у порядку п. 4.10 договору орендних платежів до кінця поточного року, в якому відбулося припинення договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нараховано пеню в порядку п. 3.4 договору.

Позивач також зазначив, що, на його думку, умова п. 4.10 договору (в редакції додаткової угоди № 2) щодо сплати орендарем орендних платежів до кінця поточного року, в якому відбулося припинення договору, є гарантійним платежем, передбаченим положеннями ст. 546 ЦК України.

Позивач також просить суд про стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн судових витрат.

За такими вимогами ухвалою від 23.08.2018 (суддя Василяка К.Л.) відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

17.09.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ТОВ АМІСО-Ойл виклало вимоги про стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн грошових коштів у загальній сумі 838284,96 грн., із яких: 723762 грн. ? основний борг; 9101,56 грн. ? 3 % річних; 723,77 грн. ? інфляційні втрати; 104697,63 грн. ? пеня.

Ухвалою від 18.09.2018 відкладено підготовче засідання на 23.10.2018.

22.10.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ТОВ АМІСО-Ойл виклало вимоги про стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн грошових коштів у загальній сумі 879103,15 грн., із яких: 723762 грн. ? основний борг; 11183,61 грн. ? 3 % річних; 14475,25 грн. ? інфляційні втрати; 129682,29 грн. ? пеня.

Ухвалою від 23.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження в даній справі та відкладено підготовче засідання на 13.11.2018.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 29.10.2018 № 302 та згідно з результатами автоматизованого розподілу Автоматизованої системи документообігу господарського суду дану справу 29.10.2018 передано для розгляду та вирішення по суті судді Ткаченко О.В.

У зв?язку з наведеними обставинами ухвалою від 31.10.2018 прийнято справу до провадження нововизначеного складу суду, вирішено розгляд справи почати з початку за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.11.2018.

26.11.2018 від ТОВ Залів Шіп Дизайн надійшли відзив на позовну заяву та доповнений відзив на позовну заяву, в яких відповідач вимоги ТОВ АМІСО-Ойл не визнало, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Так, ТОВ Залів Шіп Дизайн зазначило, зокрема, що ним у повному обсязі сплачені орендні платежі, передбачені умовами договору, за період січень 2017 року ? лютий 2018 року.

З огляду на строк оплати орендної плати, що застосовується у випадку дострокового розірвання договору, та який передбачено пунктом 4.10 договору оренди в редакції додаткової угоди від 11.05.2018 № 2, останній платіж (орендну плату за березень місяць 2018 року) має бути сплачено орендарем до кінця року, в якому було достроково розірвано договір оренди. Оскільки договір було достроково розірвано 24.03.2018, на думку відповідача, граничним днем внесення орендної плати за березень 2018 року є 31.12.2018. За такого відповідач вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі строк сплати заборгованості з орендної плати за березень 2018 року не настав.

Відповідач також зазначив, що положення законодавства щодо гарантійного платежу не можуть бути застосованими до правовідносин, що склались між сторонами, оскільки правовідносини гарантії передбачають інший суб?єктний склад, зокрема, гаранта-фінансову установу.

29.11.2018 від ТОВ АМІСО-Ойл надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав незгоду з наведеними вище доводами відповідача, зазначивши, зокрема, що умова, викладена у пункті 4.10 договору оренди в редакції додаткової угоди від 11.05.2018 № 2, передбачає нарахування орендної плати до кінця року, в якому відбулося припинення дії договору, а не можливість внесення орендарем до кінця такого року орендної плати за останній місяць користування орендованим майном.

Крім того, позивач зазначив про відсутність двостороннього акту приймання-передачі щодо повернення орендованого майна з оренди.

Ухвалою від 23.10.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження в даній справі та відкладено підготовче засідання на 13.11.2018.

21.12.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ТОВ Залів Шіп Дизайн зазначило, зокрема, що оскільки у п. 4.10 договору оренди в редакції додаткової угоди від 11.05.2018 № 2 йдеться саме про орендну плату, то йдеться саме про сплату коштів за той строк, протягом якого орендар орендував нерухоме майно та користувався ним.

Крім того, відповідач наполягав на твердженнях про відсутність у даному випадку підстав для застосування положень законодавства щодо забезпечення виконання зобов?язання та гарантійних платежів.

Відповідач також зазначив, що позивачем було підписано акт повернення приміщення від 27.03.2018 та направлено його ТОВ Залів Шіп Дизайн. У свою чергу, відповідач направив позивачу свою редакцію акту. Обидві редакції указаного документа містять пункт про повернення об?єкту оренди орендодавцю, проте мають розбіжності в частині претензій щодо стану об?єкта оренди. Крім того, сам позивач підтверджує, що ним отримані ключі від орендованого приміщення.

Викладене, на думку ТОВ Залів Шіп Дизайн, свідчить про факт повернення об?єкта оренди орендодавцю.

Ухвалою від 21.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.01.2019, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого в даній справі судді у відпустці, про що сторонам направлене повідомлення від 15.01.2019.

Ухвалою від 16.01.2019 призначено підготовче засідання на 28.01.2019.

Ухвалою від 28.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об?єднання в одне провадження справ № 915/924/18 та № 915/1734/18; задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження та зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 915/1734/18 (за позовом ТОВ Залів Шіп Дизайн до ТОВ АМІСО-Ойл про визнання недійсною додаткової угоди від 11.05.2017 № 2 до договору оренди приміщень від 29.12.2016 № 17/03).

Ухвалою від 15.10.2020 поновлено провадження в даній справі та призначено в ній підготовче засідання на 05.11.2020.

Ухвалою від 05.11.2020 відкладено підготовче засідання на 01.12.2020.

Ухвалою від 01.12.2020 задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 915/1317/20 (за позовом ТОВ Залів Шіп Дизайн до ТОВ АМІСО-Ойл про визнання додаткової угоди від 11.05.2017 № 2 до договору оренди приміщень від 29.12.2016 № 17/03 частково недійсною, а саме, про визнання недійсною умови, викладеної в останньому реченні п. 3 додаткової угоди).

Ухвалою від 28.01.2022 поновлено провадження в даній справі та призначено в ній підготовче засідання на 10.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 31.10.2022 призначено підготовче засідання в даній справі на 06.12.2022.

Ухвалою від 06.12.2022 відкладено підготовче засідання в даній справі на 07.02.2023 та відхилено клопотання позивача від 05.12.2022 № 2202/S про витребування з архіву Господарського суду Миколаївської області судових рішень у справі № 915/1317/20 у зв?язку з тим, що господарським процесуальним законодавством не передбачено відповідних процесуальних дій в межах розгляду господарських справ.

03.02.2023 від відповідача надійшли пояснення, в яких ТОВ Залів Шіп Дизайн звернуло увагу на те, що у справі № 915/1317/20 позовні вимоги ТОВ Залів Шіп Дизайн були обґрунтовані тим, що додаткова угода від 11.05.2017 № 2 року договору оренди частково суперечить вимогам закону, а саме останнє речення пункту 3 додаткової угоди У такому випадку оплата орендних платежів здійснюється та нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулось припинення договору суперечить вимогам ст. 762 ЦК України, оскільки на думку позивача плата за договором оренди (найму) має бути сплачена саме за користування майном, а отже, за період, що триває після розірвання договору оренди після повернення майна орендодавцеві, у який орендар припинив користування раніше орендованим майном, орендна плата сплачуватись не може.

Господарський суд Миколаївської області прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ Залів Шіп Дизайн є обґрунтованими, право позивача є порушеним, а оспорюване положення договору не відповідають вимогам закону, але відмовив у позові з огляду на збіг позовної давності.

З означеним висновком суду першої інстанції погодилися як суд апеляційної, так і суд касаційної інстанції, які залишили рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, відповідач зазначає, що в ході розгляду справи № 915/1317/20 судом були встановлені обставини щодо недійсності умови, викладеної у п. 3 додаткової угоди № 2.

Ухвалою від 07.02.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.04.2023.

У судовому засіданні 12.04.2023 оголошено перерву до 17.05.2023.

У судовому засіданні 17.05.2023 оголошено перерву до 07.06.2023.

07.06.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо уточнення розрахунку заборгованості, в яких ТОВ АМІСО-Ойл виклало вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 877645,82 грн., із яких: 733006,80 грн. ? основний борг; 18375 грн. ? 3 % річних за період прострочення 01.03-31.12.2018; 52703,71 грн. ? інфляційні втрати за період прострочення березень 2018 року грудень 2018 року; 73560,31 грн. ? пеня за період прострочення 01.03-31.08.2018.

У судовому засіданні 07.06.2023 оголошено перерву до 19.06.2023, проте в указану дату засідання не відбулося, оскільки протягом часу, відведеного для проведення засідання в даній справі, у м. Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 19.06.2023 призначено справу до розгляду на 19.07.2023.

18.07.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо уточнення розрахунку заборгованості, в яких ТОВ АМІСО-Ойл виклало вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 1642342,38 грн., із яких: 732988,80 грн. ? основний борг; 123754,09 грн. ? 3 % річних за період прострочення 01.03-19.07.2023; 785599,49 грн. ? пеня за період прострочення 01.03-31.08.2018.

З урахуванням того, що позивачем неодноразово подавалися суду пояснення та заяви щодо уточнення позовних вимог, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п.п. 1-2 ч. 2 ст. 46 ГПК України).

Судом встановлено, що заяву про збільшення позовних вимог від 22.10.2018 подано позивачем під час розгляду даної справи у підготовчому провадженні та оплачено судовим збором у частині збільшення позовних вимог. Наведене відповідає положенням п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Предметом позову було стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн грошових коштів у загальній сумі 879103,15 грн., із яких: 723762 грн. ? основний борг; 11183,61 грн. ? 3 % річних; 14475,25 грн. ? інфляційні втрати; 129682,29 грн. ? пеня.

У подальшому в додаткових поясненнях, зокрема, поясненнях від 18.07.2023, позивач зазначив, що вважає підлягаючими до стягнення з відповідача грошові кошти у загальній сумі 1642342,38 грн., із яких: 732988,80 грн. ? основний борг; 123754,09 грн. ? 3 % річних за період прострочення 01.03-19.07.2023; 785599,49 грн. ? пеня за період прострочення 01.03-31.08.2018.

Із змісту указаних вище вимог вбачається, що позивач виключив зі складу своїх вимог стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн інфляційних втрат, що не суперечить положенням п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України. Разом із тим, заявлені до стягнення суми 3 % річних та пені є більшими, ніж у прийнятій судом заяві про збільшення позовних вимог.

При цьому пояснення від 18.07.2023 подані в суд вже після закінчення підготовчого засідання та не оплачені судовим збором. Клопотання про поновлення строку на збільшення позовних вимог позивачем не заявлялося.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що ТОВ АМІСО-Ойл не нараховувалися 3 % річних на суму заборгованості відповідача з орендної плати за березень 2018 року і стягнення відповідної суми не входить до предмету спору.

За такого судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2018, з урахуванням виключення зазначених вище вимог про стягнення нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Вислухавши пояснення та доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між ТОВ АМІСО-Ойл, як орендодавцем, та ТОВ Залів Шіп Дизайн, як орендарем, укладено договір від 29.12.2016 № 17/03 оренди приміщень (далі ? договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуальне майно - нежитлове приміщення, площею 285 кв.м, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/3, на шостому поверсі 6-ти поверхової будівлі, частина якої перебуває у власності орендодавця. Майно передається в оренду з метою організації офісу орендаря (п. 1.1 договору).

Сторонами погоджено, що орендатор вступає в строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами цього Договору і відповідно до умов акту приймання-передачі майна (додаток №1) (п.2.1 договору);

об?єкт оренди передається орендарю за актом приймання-передачі в триденний строк з дня підписання цього Договору; акт приймання-передачі є невід?ємною частиною цього Договору (п.2.2 договору);

передане майно залишається у власності орендодавця, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.3 договору);

у випадку припинення даного договору майно повертається орендарем аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю даним договором; майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі (додаток №2) (п.2.4 договору);

орендна плата складає 27 075,00 грн за кожний місяць оренди, за ціною 95,00 грн за один кв. м (п.3.1 договору);

оплата орендних платежів відбувається шляхом перечислення орендарем грошових коштів на банківських рахунки орендодавця відповідно до виставлених рахунків (п.3.2 договору);

орендна плата виплачується орендарем за поточний місяць не пізніше 30 числа поточного місяця шляхом зарахування на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до виставлених рахунків; якщо останній день виплати випадає на вихідний або святковий день, то орендна плата платиться в перший робочий день, наступним за вихідним або святковим днем (п.3.6 договору);

орендна плата начисляється з моменту передачі орендованого майна орендарю відповідно до акту приймання-передачі; нарахування припиняється з моменту прийому орендованого майна орендодавцем відповідно до акту приймання-передачі (п.3.7 договору);

? обов?язки орендаря визначені розділом 4 Договору оренди, згідно з яким останній зобов?язується:

(і) використовувати орендоване майно відповідно до його призначення і умов цього Договору (п.4.1 договору);

(іі) своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 4.2 договору);

(ііі) забезпечувати збереженість орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати міри протипожежної безпеки (п. 4.3 договору);

(iv) своєчасно проводити поточний ремонт орендованого приміщення (п.4.4 договору договору);

(v) провести капітальний ремонт орендованого приміщення з письмової згоди орендодавця, або якщо капітальний ремонт не проведено орендодавцем, що перешкоджає використанню майна у відповідності до призначення і умов Договору; у таких випадках вартість ремонту зараховується в рахунок плати або відшкодовується орендодавцем (п.4.5 договору);

(vi) у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, і відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.4.6 договору);

(vii) у разі припинення або розірвання Договору покращення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відділити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невід?ємні покращення власністю орендодавця (п. 4.7 договору);

(viii) у разі розірвання або припинення дії цього Договору демонтувати від?ємні покращення орендованого майна, що є власністю орендаря відповідно до цього Договору, не порушуючи при цьому цілісність і загальний стан орендованого приміщення (п. 4.8 договору);

(ix) не передавати орендоване приміщення в суборенду без письмової згоди орендодавця (п. 4.9 договору);

за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.8.1 договору);

цей договір діє з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно, а відповідно до п. 9.2 якщо по закінченню строку оренди жодна із сторін письмово не заявила про небажання продовжити Договір, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, який був раніше встановлений договором (п.9.1 договору);

цей договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку крім випадків, визначених цим договором, а також тих випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої обов?язки (п.9.4 договору);

Згідно з п.9.5 договору дія договору припиняється в результаті:

(і) закінчення строку, на який він був укладений;

(іі) несвоєчасного внесення орендатором орендної плати відповідно до п.3.8 Договору;

(ііі) загибелі орендованого майна;

(iv) достроково за взаємною згодою або за рішенням господарського суду;

(v) банкротства орендаря і в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України;

(vі) невиконанням сторонами зобов?язань, передбачених цим Договором;

всі зміни до Договору вносяться винятково в письмовому вигляді і оформлюються двосторонніми додатковими угодами до Договору (п. 9.6 договору).

На виконання умов договору ТОВ АМІСО-Ойл передало у строкове платне користування ТОВ Залів Шіп Дизайн зазначене вище нежитлове приміщення за актом приймання-передачі від 01.01.2017 № 1.

До договору неодноразово вносилися зміни.

Так, додатковою угодою від 31.03.2017 № 1 погоджено зменшення орендованої площі на 15 кв.м і з 01.04.2017 вона склала 270 кв.м.

Додатковою угодою від 11.05.2017 № 2 внесено до договору наступні зміни:

- пункт 3.1 договору викладено в такій редакції: Орендна плата складає 71431,20 грн. за кожен місяць оренди, за ціною 264,56 грн. за 1 кв.м, що складає еквівалент 10 доларів США за 1 кв.м за курсом НБУ 26,455859 на дату складання даної Додаткової угоди (п .1 додаткової угоди);

- пункт 3.3 договору викладено в такій редакції: Розмір орендної плати за місяць визначається в гривнях за офіціальним курсом НБУ на перший робочий день поточного місяця, який відображається в акті наданих послуг… (п. 2 додаткової угоди);

- доповнено договір пунктом 4.10 такого змісту: У випадку, якщо Орендар заявляє про намір припинити договір до закінчення його терміну дії, Орендар зобов?язаний письмово попередити Орендодавця про дату припинення Договору не пізніше, ніж за 2 (два) місяці. У такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулося припинення Договору (п. 3 додаткової угоди);

- строк дії договору продовжено до 30.11.2019 (п. 4 додаткової угоди).

Договір, додаткові угоди до нього та акт приймання-передачі підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

З банківських виписок вбачається, що орендарем за договором щомісячно сплачувалась орендна плата. Останній платіж було здійснено 16.02.2018 за лютий 2018 року в сумі 75176,10 грн.

24.01.2018 орендар листом № 7/S повідомив орендодавця про дострокове розірвання договору з 24.03.2018 у зв?язку з припиненням виробничої діяльності ТОВ Залів Шіп Дизайн на орендованих по договору площах.

28.03.2018 орендар листом № 33/S повідомив орендодавця, що приміщення по договору звільнені ним 24.03.2018, в зв?язку з чим останнім направляється акт приймання-передачі майна з оренди від 24.03.2018.

У відповідь орендодавець листом від 04.04.2018 № 1803/S повідомив орендаря, що підписаний з його сторони 27.03.2018 акт приймання-передачі майна з оренди відправлений йому 03.04.2018.

Судом встановлено, що матеріали справи містять два акти приймання-передачі майна з оренди:

- складений відповідачем акт від 24.03.2018, згідно якого 24.03.2018 орендар передав, а оренодавець прийняв об`єкт оренди зі строкового платного користування у задовільному стані;

- складений позивачем акт від 27.03.2018 № 2, згідно якого 27.03.2018 орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди об`єкт оренди (із зазначенням про недоліки об`єкта оренди на момент передачі); зазначений акт підписаний представником позивача та скріплений його печаткою.

Обидві редакції указаного документа містять пункт про повернення об?єкту оренди орендодавцю, проте мають розбіжності в частині претензій щодо стану об?єкта оренди. Крім того, із змісту документів по суті справи, поданих позивачем, та пояснень його представника у засіданнях вбачається, що ТОВ АМІСО-Ойл підтверджує, що ним отримані ключі від орендованого приміщення.

Викладені обставини суд визнає такими, що свідчать про фактичне повернення відповідачем позивачу об`єкта оренди у березні 2018 року.

Орендодавець у листі від 13.03.2018 № 1801/S виклав вимогу про проведення ТОВ АМІСО-Ойл сплати орендних платежів до кінця 2018 року згідно рахунку від 12.03.2018 № 03-01/18 на загальну суму 651385,80 грн. (72376,20 грн. * 9 місяців), з посиланням на положення п. 4.10 договору.

Іншим листом від 02.04.2018 № 1802/S орендодавець вимагав від орендаря здійснити орендну плату по договору за березень 2018 року згідно рахунку від 02.03.2018 № 3/18 на загальну суму 72376,20 грн. та орендних платежів до кінця 2018 року згідно рахунку від 12.03.2018 № 03-01/18 на загальну суму 651385,80 грн.

За твердженнями позивача, указані звернення відповідачем залишені без реагування, заборгованість за договором оренди ТОВ Залів Шіп Дизайн не погашено і досі.

Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Законодавством визначено, що зобов?язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов?язки (ст. 626 ЦК України).

Згідно статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (п. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку із змісту поданих сторонами документів по суті справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідач не заперечує те, що ним не оплачено заборгованість з орендної плати за березень 2018 року у сумі 72376,20 грн. (останній місць користування об`єктом оренди).

Разом із тим, між сторонами існує спір щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача решти орендних платежів до кінця 2018 року в порядку п. 4.10 договору в редакції додаткової угоди № 2.

Позивач стверджує, що Додаткова угода №2 від 11.05.2017 року до Договору оренди приміщень №17/03 від 29.12.2016, укладеного між ТОВ Залів Шіп Дизайн та ТОВ Амісо-Ойл, суперечить вимогам закону, а саме останнє речення пункту 3 Додаткової угоди - У такому випадку оплата орендних платежів здійснюється та нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулось припинення договору суперечить вимогам ст.762 ЦК України, відповідно до якої, плата за договором оренди (найму) справляється за користування майном. Оскільки після розірвання договору оренди та повернення об`єкту оренди припиняється користування орендованим майном, то вказаний пункт додаткової угоди є недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На переконання відповідача, п. 3 додаткової угоди № 2 не суперечить законодавству, оскільки прямої вказівки на заборону нарахування орендної плати поза межами користування майном чинне законодавство не містить. Додаткова угода № 2 укладена на підставі свободи договору, і в ній мають місце взаємні поступки: орендар здобуває право в односторонньому порядку розірвати договір, а орендодавець отримати орендну плату до кінця року, в якому договір розірвано.

Згідно ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до приписів ст. 2 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно положень ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Ідея свободи договору є однією з основних принципів цивільного права. Принцип диспозитивності є одним із виявів свободи, що отримав безпосереднє закріплення у статті 19 Конституції України у відповідності до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Тобто, Конституцією України закріплено загально дозвільний принцип ключовою ідеєю якого є можливість вибору варіанту поведінки особою, яка обмежується лише законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Із змісту наведених вище положень вбачається, що чинне законодавство містить пряму норму, відповідно до якої орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном, що відповідає суті орендних правовідносин, які полягають у строковому користуванні орендарем об?єктом оренди на платній основі.

При цьому, беручи до уваги те, що цивільним законодавством чітко визначено обов`язкове до застосування положення, сторони Договору оренди приміщень №17/03 від 29.12.2016 не могли від нього відступити.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що викладена у п.3 Додаткової угоди №2 умова наступного змісту: У такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується Орендарем до кінця поточного року, в якому відбулося припинення Договору суперечить ч.1 ст.762 ЦК України, а тому, в силу приписів ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України є недійсною.

З урахуванням викладеного, суд визнає не підлягаючими задоволенню вимоги позивача про стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн заборгованості по договору оренди за період квітень-грудень 2018 року та нарахувань на суми відповідної заборгованості.

Таким чином, доведеною є заборгованість позивача за березень 2018 року в сумі 72376,20 грн., і указана сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ТОВ Залів Шіп Дизайн пені, нарахованої на суму простроченого зобов?язання з оплати орендного платежу за березень 2018 року.

Законодавством визначено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у пункті 3.4 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає перерахунку у відповідності з діючим законодавством України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день сплати.

Судом за допомогою програмного забезпечення IpLex здійснено перерахунок підлягаючої до стягнення з відповідача суми пені, з урахуванням визнання обґрунтованими позовних вимог частково, за період, визначений у заяві позивача від 22.10.2018 про збільшення позовних вимог та поясненнях представника позивача (18.04.2018-31.07.2018) та встановлено, що підлягаючою до стягнення з відповідача є пеня в сумі 7116,66 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ АМІСО-Ойл підлягають задоволенню частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, відшкодувати позивачу за рахунок відповідача належить відшкодувати судові витрати з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1192,27 грн.

У судовому засіданні 20.07.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АМІСО-Ойл задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Залів Шіп Дизайн, вул. Мала Морська, 108/5, оф. 402, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 32507336, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМІСО-Ойл, вул. Спаська, буд. 1/3, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 31554558, грошові кошти у загальній сумі 79492,86 грн., із яких: 72376,20 грн. ? основний борг; 7116,66 грн. ? пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1192,27 грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023.

Суддя О.В.Ткаченко