Постанова

від 19.07.2023 по справі 906/638/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/638/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.

представників учасників справи:

прокуратури - Шапка І. М.,

Андрушівської міської ради - Яремчук В. П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" - Маркова Т. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023

(суддя Кудряшова Ю. В.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023

(судді Грязнов В. В., Розізнана І. В., Василишин А. Р.)

у справі за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин"

про стягнення 12 632,65 грн заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та зобов?язання повернути земельну ділянку.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" (далі - ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин") про стягнення 12 632,65 грн заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та зобов?язання повернути земельну ділянку.

1.2. Позов мотивував неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. 16.12.2013 Міськрада та ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" уклали договір оренди землі (діл. № 7), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення тридцять третьої сесії шостого скликання Міськради від 30.10.2013 з метою несільськогосподарського використання для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості,

2.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3646 га, у тому числі промислова забудова 0,3646 га (пункт 2 договору).

2.3. За умовами пунктів 3, 6 та 7 договору оренди, об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні, а знаходяться інші об`єкти інфраструктури залізнична колія. Недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, яка передається в оренду не виявлено. Не встановлено також і інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини.

2.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 73879,18грн.

2.5. Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).

2.6. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що складає 2216,37 грн у рік за орендовану земельну ділянку, безготівковим перерахунком на рахунок міської ради.

2.7. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок міської ради не пізніше 05 числа, наступного за звітним місяцем з моменту підписання договору.

2.8. Розмір орендної плати буде переглянутий у січні місяці 2014 року в зв`язку з введенням у дію нової нормативної оцінки земель міста Андрушівка (пункт 13 договору оренди).

2.9. 26.02.2014 сторони склали та підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

2.10. Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 2017 року відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати орендних платежів не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 18.07.2022 в сумі 12632,65 грн. Цю обставину відповідач не заперечує.

2.11. Листом від 23.11.2021 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило Бердичівську окружну прокуратуру про несплату відповідачем орендних платежів та просило вжити заходи прокурорського впливу зі встановлення факту безоплатного використання товариством земельною ділянкою. На запити контролюючого органу щодо надання інформації і підтверджуючих документів причин неподання звітності відповідь платник не надав. Також прокуратуру повідомлено про надіслання листа від 05.11.2021 Андрушівській міській раді для вжиття заходів щодо сум заподіяної шкоди.

2.12. 20.07.2022 Бердичівська окружна прокуратура надіслала Андрушівській міській раді повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про необхідність звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати. У випадку незгоди з викладеними обставинами, неможливістю самостійно звернутися до суду тощо, прокурор просив надати обґрунтовану інформацію чи заперечення, з долученням відповідних документів.

2.13. У відповіді від 27.07.2022 Андрушівська міська рада повідомила про неможливість самостійного звернення до суду, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за подачу позовних заяв до судових органів.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 31.01.2023 задовольнив позов.

3.2. Суд зазначив, що в порушення норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов договору оренди земельної ділянки відповідач не виконав обов?язку зі сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 18.07.2022, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 12 632,65 грн. Крім того, суд дійшов висновку про істотне порушення такої умови договору оренди землі як своєчасна та у повному обсязі сплата орендної плати за землю, що є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору в судовому порядку.

3.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.04.2023 зазначене рішення суду залишив без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 09.05.2023 ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким передати справу на новий розгляд.

4.2. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" та порушення статті 53 ГПК України. Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що суди застосували зазначені норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20, від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20, від 10.10.2018 у справі № 910/8844/17.

4.3. У касаційній скарзі ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин", покликаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та постанови Верховного Суду, зазначає, що суд розглянув справу без його участі та позбавив його права захищати свої інтереси, подавати докази, аргументи, в тому числі заявляти клопотання про сплив позовної давності (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України). Вказуючи на порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення справи, заявник касаційної скарги акцентує увагу на тому, що справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності та без участі відповідача, оскільки конверти з відміткою "судова повістка" поверталися, у зв`язку із встановленням триденного строку їх зберігання.

4.4. Крім того, скаржник також покликається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (скаржник вважає, що суд порушив процедуру розірвання договору) та постанову Верховного Суду від 21.08.2022 у справі №910/15264/21 (настання форс-мажорних обставин).

4.5. ТОВ "Андрушівський завод органічних рідин" вважає, що незаконний позов порушує його права стосовно здійснення підприємницької діяльності відповідно до статті 42 Конституції України, а стягнення коштів з порушенням строку позовної давності порушує його права на користування цими коштами (стаття 41 Конституції України, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 316, 317, 321 ЦК України).

4.6. Крім того скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за неправильно встановлених обставин, оскільки, Андрушівська міська рада не виставляла рахунків на оплату орендної плати і через це відповідач не мав змогу здійснити платежі. Після зміни рахунків на систему IBAN Андрушівська міська рада не надала відповідачеві нові реквізити і не виставила рахунки, отже відповідач не мав змоги сплатити оренду з вини самого позивача.

4.7. Також у письмових поясненнях скаржник зазначає про те, що суди порушили порядок розірвання договору, передбачений як умовами договору, так і нормами права; не надали належної оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача з листом про розірвання спірного договору, що свідчить фактично про розірвання договору в односторонньому порядку.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просить судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані. Прокурор вважає, що жодної неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зокрема щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування, порядку повідомлення сторін про розгляд справи та порядку розірвання договору у випадку його порушення, у цьому випадку немає.

5.2. У письмових поясненнях Андрушівська міська рада також просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення у справі, вказуючи на безпідставність доводів скаржника, посилаючись на доведення прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в цьому випадку в особі міської ради.

5.3. Андрушівська міська рада зазначала про необґрунтованість доводів заявника касаційної скарги стосовно ненадання орендодавцем рахунків для сплати орендних платежів, оскільки умовами договору такого не передбачено, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2018 № 162 банки України були зобов`язані з 05 серпня до 31 жовтня 2019 року самостійно здійснювати зміну (не за ініціативою клієнта) діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN із збереженням довжини номера рахунку аналітичного обліку і до 12 січня 2020 року банки продовжували приймати до виконання документи на переказ коштів, у яких заповнена пара реквізитів "Код банку" та "Рахунок" або рахунок за стандартом IBAN.

5.4. Крім того, несплата орендних платежів мала місце і до того, як рахунки були змінені.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Щодо наявності підстав для представництва

6.2. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.3. Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша);

прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя цієї статті);

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта цієї ж статті).

6.4. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

6.5. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються;

- у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною";

- "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

6.6. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

6.7. За приписами статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя);

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта цієї ж статті).

6.8. Таким чином, прокурор, звертаючись із позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного уповноваженого суб`єкта про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що такий суб`єкт не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

6.9. За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, вказано:

прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

6.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, висновки якої врахував і суд апеляційної інстанції, висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

6.11. Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

6.12. Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор вказував на те, що Андрушівська міська рада не вживає заходів, спрямованих на захист інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах та повідомила прокуратуру про неможливість самостійного звернення до суду, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за подачу позовних заяв до судових органів.

6.13. Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, господарські суди попередніх інстанцій цілком правильно виснували, що у цій справі прокурор належним чином обґрунтував підстави щодо представництва.

6.14. За доводами касаційної скарги, суди у цій справі застосували положення статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статтю 53 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20, від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20, від 10.10.2018 у справі № 910/8844/17, у яких, на його думку, Верховний Суд сформував позицію про те, що відсутність достатніх коштів для оплати судового збору саме по собі не може вважатись достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені відповідного суб`єкта.

6.15. Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

6.16. Так, у постанові від 10.10.2018 у справі № 910/8844/17 Верховний Суд, розглядаючи питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів вказав про те, спірна земельна ділянка відведена Заводу "Червоний екскаватор", останній не був позбавлений в установленому порядку права користуватися нею, спрямованість позовних вимог прокурора, які фактично зводяться до захисту прав та інтересів зазначеного заводу, а тому позов прокурора із наведених підстав не може бути задоволений, оскільки прокурором не доведено наявності у нього підстав для звернення до суду за захистом прав та інтересів вказаної особи.

6.17. Помилковим є посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20, від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20, оскільки у цих справах розглядалось питання наявності у прокурора підстав для звернення з апеляційною скаргою на рішення суду в інтересах суб`єкта владних повноважень, а не з позовом до суду як у розглядуваній справі.

6.18. Разом із цим колегія зазначає, що у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду вказала таке: "…незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини".

6.19. Ураховуючи вищенаведене, а також виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Щодо суті спору

6.20. Предметом позовних вимог є розірвання договору оренди землі внаслідок систематичної несплати орендної плати.

6.21. За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

6.22. Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

6.23. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

6.24. У частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а положення статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

6.25. Згідно із частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

6.26. Положеннями пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

6.27. Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

6.28. При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.29. Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

6.30. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

6.31. Разом із тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

6.32. Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

6.33. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, а також міститься посилання у постанові суду апеляційної інстанції.

6.34. Досліджуючи питання щодо наявності підстав для розірвання договору, суди встановили, що відповідач не здійснював своєчасну сплату орендної плати у 2017-2022 роках, натомість відповідач відповідних доказів здійснення платежів не надав, наявність прострочення не спростував. У свою чергу суд апеляційної інстанції зауважив, що оплату боргу, заявленого до стягнення в межах цієї справи, відповідачем проведено лише під час подання апеляційної скарги у цій справі. Станом на час подання позову та ухвалення судом першої інстанції рішення доказів сплати орендних платежів відповідач не надавав.

6.35. З наведеного слідує, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи правильно визначили обставини, які необхідні для встановлення підстав для розірвання договору оренди, визначили у чому саме полягає істотність порушення умов договору, вказали на систематичну несплату орендних платежів, а тому Верховний Суд вважає, що відповідні норми матеріального права були правильно застосовані у контексті спірних правовідносин.

6.36. В контексті положень статті 16 ЦК України, за якими припинення правовідношення є одним із способів судового захисту порушеного права, а також частини другої статті 651 ЦК України, яка надає стороні договору ініціювати розірвання договору у відповідь на допущене істотне порушення, суд не сприймає доводи касаційної скарги про порушення позасудової процедури розірвання договору.

6.37. Колегія суддів зауважує, що посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, які є підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є нерелевантними до обставин, які стали підставою для прийняття судами рішення про розірвання договору оренди, оскільки справу розглянуто та ухвалено судові рішення за іншого нормативно-правового регулювання та іншої фактично-доказової бази.

6.38. Необґрунтованим є також і посилання скаржника на наявність обставин непереборної сили, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України, оскільки військова агресія росії проти України, яка стала підставою для введення військового стану, розпочалась 24.02.2022, у той час як несплата відповідачем орендних платежів мала місце починаючи з 2017 року.

Щодо доводів про порушення судами норм процесуального права

6.39. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув справу без участі представників відповідача.

6.40. Частинами другою статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

6.41. Відповідно до частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

6.42. Як встановив суд апеляційної інстанції, вся кореспонденція надсилалась господарським судом Житомирської області на адресу скаржника, яка містилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Ввведенська, буд. 25-А. Проте, на адресу господарського суду Житомирської області поверталися конверти з усіма ухвалами суду по вказаній справі від 19.09.2022, 25.10.2022, 16.11.2022, 06.01.2023 з довідками відділення підприємства зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

6.43. Із наданих суду апеляційної інстанції пояснень вбачається, що поштову адресу було змінено в січні 2023 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долученою до апеляційної скарги, де зазначено місцезнаходження Товариства: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 6, поверх 2.

6.44. Суд апеляційної інстанції цілком правильно врахував, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

6.45. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

6.46. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.

6.47. Серед іншого, касаційна скарга містить доводи про те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права та позбавлення доступу до суду позбавило його можливості захищати свої інтереси у суді, у тому числі заявляти клопотання про сплив позовної давності.

6.48. Колегія зазначає, що згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Отже позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі.

6.49. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії касаційного провадження здійснюється лише перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції (схожий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 907/574/16, від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15).

6.50. Як виняток, у разі, якщо відповідача не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та він не брав участі в такому розгляді, то це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц).

6.51. Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічний висновок викладено в пункті 91 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14).

6.52. Утім, як зазначалось вище, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги процесуального закону щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, а наслідки неотримання кореспонденції, яка направляється на офіційну адресу юридичної особи, покладаються на цю особу.

6.53. Колегія суддів звертає увагу, що навіть при поданні касаційної скарги до Верховного Суду, скаржник у касаційній скарзі вказав свою попередню адресу - м. Київ, вул. Введенська, 25-А, що також свідчить про те, що до неотримання ним поштової кореспонденції від суду призвели його ж необачні дії.

6.54. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не має.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 906/638/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

С. Могил