Рішення

від 11.07.2023 по справі 373/305/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/305/23

Номер провадження 2/373/269/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Залеської А.О.

за участю секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студенківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради (КНП «Переяславська БЛІЛ»), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28.02.2023 ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студенківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради (КНП «Переяславська БЛІЛ») №15 від 01.02.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача стоматологічного відділення на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУ (скорочення чисельності та штату працівників);

- поновити ОСОБА_1 на роботі в КНП «Переяславська БЛІЛ» на посаді завідувача стоматологічного відділення;

- стягнути з КНП «Переяславська БЛІЛ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.02.2023 по день ухвалення рішення;

- стягнути з КНП «Переяславська БЛІЛ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору 2147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та надав докази розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22000,00 грн.

Обґрунтування позову та аргументи позивача

Позивач та його представник обґрунтували позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 пропрацював у Переяславській лікарні безперервно майже тридцять років, пройшовши трудовий шлях з 03.08.1992 від посади лікаря-інтерна по стоматології до завідувача стоматологічного відділення, з посади якого він був звільнений 01.02.2023 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності та штату працівників) згідно наказу №15 від 01.02.2023. За два місяці до звільнення 01.12.2022 ОСОБА_1 , як і решта працівників стоматологічного відділення, був ознайомлений з наказом по КНП «Переяславська БЛІЛ» №140 від 30.11.2022 «Про зміни в структурі закладу та внесення змін до штатного розпису» та письмово попереджений про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням штату.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки після розрахунку з ним йому стало відомо про початок діяльності з 01.02.2023 стоматологічного кабінету у складі консультативно-діагностичної поліклініки при КНП «Переяславська БЛІЛ» замість ліквідованого стоматологічного відділення, яке він очолював. Керівництво його не повідомило про такі зміни у структурі закладу та штатному розписі та, відповідно, не запропонувало йому жодну з посад у стоматологічному кабінеті, введених до штатного розпису з 01.02.2023, тобто одночасно із закриттям стоматологічного відділення та звільнення позивача.

Позивач зазначає, що має вищий кваліфікаційний рівень лікаря-стоматолога та найвищий 13 розряд серед всіх лікарів стоматологічного та ортопедичного відділення, а тому міг претендувати на будь-яку посаду у стоматологічному кабінеті, проте відповідач позбавив його такої можливості. Як стало відомо у день звільнення, на посади до стоматологічного кабінету були переведені два лікарі стоматологи стоматологічного відділення: ОСОБА_2 на посаду лікаря стоматолога-хірурга (11 розряд) та ОСОБА_3 на посаду лікаря-стоматолога (10 розряд), а також одразу після звільнення на 0,5 посади лікаря стоматолога-хірурга прийнято ОСОБА_4 , який має 12-й кваліфікаційний розряд. Також кілька посад у стоматологічному кабінеті були відкриті для середнього та молодшого медичного персоналу, куди також переведено працівників з стоматологічного відділення.

Як потім з`ясувалось, відкриття стоматологічного кабінету та введення до нього 2,5 посад лікарів-стоматологів було планове на підставі наказу директора КНП «Переяславська БЛІЛ» №141 від 30.11.2022 тобто одночасно з наказом №140 від 30.11.2022 про скорочення усіх 34,5 штатних одиниць стоматологічного відділення. Наказ №140 від 30.11.2022 про скорочення працівників стоматологічного відділення, був доведений до відома усіх, а наказ №141 від 30.11.2022 про введення до складу поліклініки стоматологічного кабінету з відповідним переліком посад керівництво закладу не довело до відому позивача. Пропозиції (привілегії) залишитись на роботі та зайняти посади у стоматологічному кабінеті, на дуку позивача, отримали обрані керівником лікарі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за невідомим критерієм, оскільки вони менш кваліфіковані спеціалісти ніж позивач. Йому ж, фахівцю вищої кваліфікаційної категорії зі спеціальності «стоматологія» навіть не запропонували жодну з посад ні у стоматологічному кабінеті, ні взагалі у КНП «Переяславська БЛІЛ».

Позивач наголосив, що він хоч і обіймав посаду завідувача стоматологічного відділення, лікарської практики не полишав, проводив консультації у складних випадках та надавав практичну допомогу хворим поряд з лікарем, чергував переважно один у вихідні дні, приймаючи пацієнтів, які потребували термінової допомоги. Стоматологічне відділення було достатньо укомплектоване лікарям, а тому не було потреби вести постійний прийом хворих ще й йому. До того ж таких повноважень його посадова інструкція не містить.

ОСОБА_1 також пояснив суду, що по причині необізнаності про збереження у зв`язку з відкриттям стоматологічного кабінету кількох посад лікарів стоматологів та медичних сестер (братів), не отримавши пропозиції зайняти хоча б якусь посаду в КНП «Переяславська БЛІЛ», він після попередження про звільнення змушений був активно шукати способи свого працевлаштування, а також думав про працевлаштування інших працівників очолюваного ним стоматологічного відділення. Була ідея зберегти надання стоматологічних послуг населенню при КНП «Переяславська БЛІЛ» з використанням матеріальної бази, в тому числі будівлі стоматологічного відділення, що закривалось. З цією метою він вів переговори з керівництвом закладу та з місцевими депутатами та, як йому здавалось, єдиним виходом було створення ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка». Однак, створене ним у січні 2023 р. товариство діяльності не розпочало, оскільки дозволу на передачу йому в оренду будівлі стоматології КНП «Переяславська БЛІЛ» для надання відповідних послуг Переяславська міська рада не надала. Наразі він не працює і немає доходу, вся його тридцятилітня діяльність у професії знецінена відповідачем. Просив поновити його на посаді, як незаконно звільненого працівника.

Представник позивача вказує на порушення відповідачем права позивача на працю внаслідок невиконання вимог ч.2 ст. 40, ст. 42, ч.2 та 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Заперечення відповідача та його аргументи

Відповідач КНП «Переяславська БЛІЛ» у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні заперечили проти вимог позивача, мотивуючи тим, що на виконання наказу №140 від 30.11.2022 усіх працівників, в тому числі позивача 01.12.2022 було повідомлено під підпис про скорочення штату та чисельності працівників лікувального закладу, а саме скороченню підлягали: 21 посади працівників стоматологічного відділення та 13,5 посад ортопедичного відділення. Позивача ОСОБА_1 за зва місці були попереджені про наступне їх вивільнення з 01.02.2023. Скорочення штату працівників було обумовлено зміною в організації праці: оптимізацією структури закладу з наданням медичних послуг та з мінімальним фінансуванням за пакетом медичних послуг (стоматологічна допомога дорослим і дітям).

Після попередження про скорочення штату позивач ОСОБА_1 прийняв створив ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка», маючи намір здійснювати діяльність з надання стоматологічних послуг на базі стоматологічного відділення КНП «Переяславська БЛІЛ», яке займало окрему двоповерхову будівлю стоматології, та 24.01.2023 подав заяву до медичного закладу про надання для таких цілей в оренду будівлі стоматології з усім майном. Проте Переяславська міська рада, як співзасновник КНП «Переяславська БЛІЛ», на сесії 16.02.2023 не погодила передачу в оренду будівлі та майна стоматологічного відділення (для прийняття рішення не було достатньої кількості голосів).

Саме тому, згідно відзиву відповідача, упродовж двомісячного строку від дня попередження про звільнення (з 01.12.2023 по 01.02.2023) питання залишення позивача ОСОБА_1 на роботі не стояло, оскільки він вважався і вважається працевлаштованим, так як згідно з витягом з державного реєстру він є керівником та засновником ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка».

Відповідач зазначає що рішення про створення стоматологічного кабінету при консультативно-діагностичній поліклініці взамін стоматологічного відділення прийнято у зв`язку з обмеженням державного фінансування стоматологічної допомоги та з метою населення стоматологічними послугами у невідкладних випадках, а також для проведення профілактичних оглядів, в тому числі військовозобов`язаних.

Вважає, що не дивлячись на високий кваліфікаційний рівень за посадою лікаря-стоматолога, численні сертифікати про участь у різних семінарах та науково-практичних конференціях, в тому числі у міжнародних стоматологічних форумах, ОСОБА_1 не була запропоновано посада лікаря-стоматолога у стоматологічному кабінеті, оскільки в силу адміністративної посади він тривалий час займався в основному організаційними питаннями стоматологічного відділення, постійного прийому хворих не вів на відміну від залишених на роботі лікарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На думку відповідача, ним не порушено положення ст. 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення позивача, а також не порушено ст. 48 ЗУ «Про зайнятість населення», оскільки у листопаді-грудні 2022 р. масового скорочення працівників не проводилося

Фактичні обставини, встановлені судом

01.02.2023 ОСОБА_1 на підставі наказу №15 від 01.02.2023 був звільнений з посади завідувача стоматологічного відділення КНП «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студенківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (а.с.29).

Відповідно до записів в Трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 розпочав свій трудовий шлях у Переяслав-Хмельницькій центральній районній лікарні (теперішня КНП «Переяславська БЛІЛ») з 03.08.1992 на посаді лікаря-інтерна по стоматології та по закінченню інтернатури 01.08.1993 переведений на посаду лікаря стоматолога. (а.с.22-26).

Трудовою книжкою також підтверджується, що 14.10.2004 ОСОБА_1 був переведений на 0,5 посади завідувача зубопротезним відділенням та 0,5 посади завідувача терапевтичним відділенням стоматполіклініки Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, а 01.07.2009 у зв`язку з перейменуванням відділень стоматполіклініки позивач переведений на 0,5 посади завідувача стоматологічним та на 0.5 посади завідувача ортопедичним відділенням стоматполіклініки.

У зв`язку з реорганізацією стоматполіклініки та створення стоматологічного відділення ОСОБА_1 06.06.2018 був переведений на посаду завідувача стоматологічним відділенням Комунального закладу «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» (а.с.24).

Вказані вище записи в трудовій книжці підтверджуються копіями Наказів №95 від 26.07.1993, № 80 від 15.10.2004, № 722 від 01.07.2009, № 54 від 06.06.2018 (а.с.144-146).

28.05.2021 Комунальний заклад «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» шляхом реорганізації перетворено на Комунальне некомерційне підприємство «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студенківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради, що підтверджується п. 1.2 Статуту КНП «Переяславська БЛІЛ» (а.сс.73-74).

Отже понад 30 років до моменту звільнення лікар стоматолог за професією - ОСОБА_1 працював в сфері стоматології в одному медичному закладі - КНП «Переяславська БЛІЛ».

ОСОБА_1 закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю «Стоматологія» та 24.06.2092 здобув кваліфікації лікаря стоматолога (а.с.27).

08.02.2010 ОСОБА_1 присвоєна вища кваліфікаційна категорія лікаря зі спеціальності «стоматологія», яка востаннє підтверджена 22.04.2021 згідно наказу по Департаменту охорони здоров`я Київської ОДА, про що видано посвідчення №131 (а.с.89-90).

Протягом усієї своєї трудової діяльності ОСОБА_1 активно займався підвищенням кваліфікації, вдосконаленням своїх знань в галузі стоматології, має сертифікати учасника з`їздів стоматологів України, брав участь у стоматолгічному конгресі міжнародного рівня, у міжнародних науково-практичних конференціях стоматологів, в освітньому майстер-класі стоматологів, був слухачем численних семінарів та лекцій зі стоматології (а.с. 91-118).

Відповідно до діючої на момент звільнення ОСОБА_1 посадової інструкції завідувача стоматологічного відділення, затвердженої 19.12.2018 директором КНП «Переяславська ЦРЛ», завідувач відділення зобов`язаний: систематично консультувати хворих, представлених лікарями відділення (п.2.1); регулярно контролювати правильність діагностики та обсяг лікувально-профілактичних заходів, проведених лікарями відділення (п.2.4); впроваджувати в практику відділення передові методи діагностики, профілактики і лікування захворювань (п.2.6); проводити конференції з лікарями відділення із клінічних розборів складних випадків діагностики та лікування (п..2.14); виконувати роботу лікаря-стоматолога при найскладніших клінічних випадках (п.2.27) Завідувач відділення має право брати участь у підборі і розміщенні кадрів, подавати головному лікарю для заохочення кращих працівників (а.с.140-143).

01.12.2022 ОСОБА_1 було повідомлено, що у зв`язку з оптимізацією структури закладу з наданням медичних послуг та з мінімальним фінансуванням за пакетом медичних послуг «Стоматологічна допомога дорослим і дітям» буде проведено скорочення штатних посад та чисельності штату працівників стоматологічного відділення. Тому відповідно до наказу №140 від 30.11.2022 «Про зміни в структурі закладу та внесення змін до штатного розпису» посада, яку він займає, підлягає скороченню 01.02.2023 відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Йому будуть надані пільги та компенсації, зокрема вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Одночасно з цим ОСОБА_5 повідомлено про відсутність на цей момент на підприємстві вакантних посад, які б могли бути запропоновані для його подальшого працевлаштування. Також у повідомленні зазначалось, що у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде йому запропонована (а.с.28).

Згідно наказу №140 від 30.11.2022 «Про зміни в структурі закладу та внесення змін до штатного розпису» скороченню підлягали 34,5 посади, у тому числі: 21 посади стоматологічного та 13,5 посад ортопедичного відділення КНЗ «Переяславська БЛІЛ» (а.с.34-35).

Додатком до цього наказу є Техніко-економічне обґрунтування виведення зі структури закладу та скорочення штату працівників стоматологічного та ортопедичного відділення, (який знаходиться на госпрозрахунку) за 10 місяців 2022 року (а.с.36).

Відповідно до штатного розпису працівників КНП «Переяславська БЛІЛ» до процедури скорочення, станом на 01.01.2023 загальна кількість штатних посад у медичному закладі становила 513 одиниць. У тому числі кількість посад стоматологічного відділення, становила 21 одиницю, ортопедичне відділення - 13,5 одиниць (а.с.39-52).

Зі штатного розпису вбачається, що завідувач стоматологічного відділення ОСОБА_1 мав найвищий (тринадцятий) кваліфікаційний розряд лікаря стоматолога серед усіх дев`яти лікарів стоматологічного відділення (а.с.51).

Відповідно до штатного розпису працівників КНП «Переяславська БЛІЛ» після проведення процедури скорочення, станом на 01.02.2023 загальна кількість штатних посад у медичному закладі склала 482,5 одиниці що на 30,5 штатні одиниці менше ніж станом на 01.01.2023, що передувало звільненню позивача (а.с.54-66).

Згідно нового штатного розпису стоматологічне та ортопедичне відділення виведено зі структури КНП «Переяславська БЛІЛ» та введено стоматологічний кабінет у склад консультативно-діагностичної поліклініки.

Порівняльний аналіз штатного розпису КНП «Переяславська БЛІЛ» від 01.01.2023, який мав 513 штатних одиниць та нового штатного розпису від 01.02.2023 (після проведення змін в структурі закладу та штатному розписі), який налічує 482,5 штатних одиниць дає підстави для висновку, що після проведення скорочення штату та чисельності працівників на підставі наказу №140 від 30.11.2022, яким виведено 34,5 штатних посад, фактично звільнено на 4 працівника менше ніж передбачалося за цим наказом.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що 01.12.2022 попередження про звільнення у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу №140 від 30.11.2022 отримали 31 особа - працівників стоматологічного і ортопедичного відділення. Тобто не всі. Чотирьом працівникам - двом лікарям ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та двом медсестрам керівництво усно повідомило про можливість залишитись на роботі у стоматологічному кабінеті при поліклініці, який планувалося увести до структури закладу одразу після закриття стоматологічного відділення.

Як встановлено судом, одночасно з видачою наказу №140 від 30.11.2022 «Про зміни в структурі закладу та внесення змін до штатного розпису» керівництво закладу прийняло рішення - наказ №141 від 30.11.2022 відкрити при консультативно-діагностичній поліклініці для надання невідкладної стоматологічної допомоги - стоматологічний кабінет на чотири посади: лікар-стоматолог хірург - 1 посада; лікар-стоматолог - 1 посада та сестра медична зі стоматології (брат медичний) -2 посади. Про таке рішення КНП «Переяславська БЛІЛ» невідкладно повідомила своїх засновників, адресувавши міському та сільським головам лист-повідомлення №963 від 30.11.2022 (а.с.37).

Наказом №141 від 30.11.2022 передбачалось відкриття стоматологічного кабінету з 01.02.2023, тобто в день скорочення штату закриття стоматологічного відділення.

Представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_1 та інших працівників відділення, офіційно не повідомляли про відкриття стоматологічного кабінету, пропозицію зайняти посаду лікаря у стоматологічному кабінеті ОСОБА_1 не отримував.

Згідно нового штатного розпису станом на 02.02.2023 стоматологічний кабінет нараховує: 2,5 посад лікарів, в тому числі: лікар-стоматолог (10 розряд) - 1,5 посади; лікар-стоматолог-хірург (11 розряд) - 1 посада; 2 посади середнього медичного персоналу та 0,5 посади молодшого медичного персоналу (а.с.57).

Як повідомив відповідач та його свідок - посадова особа адміністрації закладу ОСОБА_6 , посади лікарів у нововведеному стоматологічному кабінеті при консультативно-діагностичній поліклініці КНП «Переяславська БЛІЛ» зайняли два колишні співробітники стоматологічного відділення шляхом переводу згідно наказу від 30.01.2023, а саме ОСОБА_2 переведений на посаду лікаря-стоматолога-хірурга (11 розряд) та ОСОБА_3 переведена на посаду лікаря-стоматолога (10 розряд), а на 0,5 посади лікаря-стоматолога після звільнення у зв`язку зі скороченням, 02.02.2023 прийнято лікаря ОСОБА_4 за зовнішнім сумісництвом.

Водночас, відповідач не назвав суду чітких критерії в контексті кваліфікації та ефективності праці, які враховані керівництвом закладу при наданні переважного права залишитись на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у порівнянні з ОСОБА_1 , який має вищу кваліфікаційну категорію лікаря стоматолога та найвищий 13 розряд.

Доводи відповідача у цьому аспекті зводяться до того, що ОСОБА_1 хоч і має вищу кваліфікацію та найвищий розряд лікаря-стоматолога, постійного прийому хворих не вів, а займався в основному організаційними питанням роботи відділення, в силу посадових обов`язків за адміністративною посадою - завідувача стоматологічним відділенням.

Відповідно до повідомлення ТОВ «Медстар Содюшенс» від 29.03.2023: лікар ОСОБА_1 зареєструвався в ЕСОЗ - 20.02.2020, а перший вхід в систему відбувся 11.11.2022; лікар ОСОБА_3 зареєструвалась та увійшла в систему - 21.01.2020; лікар ОСОБА_2 зареєструвався та зайшов у систему - 26.07.2021 (а.с. 174)

У листі КНП «Переяславська БЛІЛ» №136 від 17.02.2023 на запит адвоката від 07.02.2023 (п.11 запиту) директор ОСОБА_7 виклала аргументи залишення на роботі після змін в структурі закладу наступних лікарів: ОСОБА_3 - кваліфікований спеціаліст, має двох неповнолітніх дітей; ОСОБА_2 - проходить курси спеціалізації за спеціальністю «хірургічна стоматологія» з подальшим працевлаштуванням на посаді лікаря-стоматолога-хірургі, як основного працівника; ОСОБА_4 має вищу кваліфікаційну категорії та зарахований на посаду лікаря-стоматолога-хірурга, як зовнішній сумісник (а.с. 32-33).

На запит адвоката вказати критерії переважного права залишитись на роботі вищевказаних працівників у порівнянні з ОСОБА_1 директор закладу зазначила, що 24.01.2023 до медичного закладу надійшла заява ОСОБА_1 з проханням отримати в оренду будівлю стоматології, до якої було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, де вказано, що ОСОБА_1 є засновник та керівник ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка».

З долучених відповідачем додатків до відзиву вбачається, що дійсно наприкінці попереджувального строку про звільнення, а саме: 24.01.2023 позивач звернувся до керівництва лікарні з заявою про включення до переліку першого типу об`єкт оренди будівлю стоматології за адресою АДРЕСА_1 , з метою оренди її строком на 5 років для надання стоматологічних послуг. До заяви долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб про створення та реєстрацію ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка». Зазначене у заяві питання керівництво лікарні винесло на розгляд засновників. Проте, 16.02.2023 на засіданні сесії Переяславської міської ради не було набрано достатньої кількості голосів для прийняття рішення про погодження передачі ОСОБА_1 , як керівнику ТОВ в оренду стоматологічної поліклініки (171-173).

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що він має вищу кваліфікаційну категорію лікаря по спеціальності «хірургічна стоматологія» (12 розряд) та більш як двадцять років пропрацював у стоматологічному відділенні лікарні м. Маріуполь, де також тривалий час був завідувачем відділення. Він приїхав у м. Переяслав у зв`язку з воєнними подіями та у липні 2022 року влаштувався лікарем стоматологом у стоматологічне відділення КНП «Переяславська БЛІЛ», вів постійний прийом хворих, але також потрапив під скорочення. У попередженні про майбутнє звільнення, яке йому вручили за два місяці - 01.12.2022, було вказано про відсутність вакантних посад і в подальшому йому не пропонували зайняти якусь посаду. Весь персонал хвилювався, що залишиться без роботи, а пацієнти без належної стоматологічної допомоги. Тоді ОСОБА_1 , приблизно через місяць після повідомлення про скорочення висловив надію, що спробує вирішити ці проблеми шляхом створення ТОВ на базі стоматологічної поліклініки, але надія згасла до кінця терміну попередження. У день звільнення 01.02.2023 він ( ОСОБА_4 ) по слухам дізнався, що відкрився стоматологічний кабінет при поліклініці та пішов до керівництва КНП «Переяславська БЛІЛ» проситись на роботу, хоча б на пів ставки. Директорка закладу ОСОБА_8 сказала йому, що посади вже зайняті, але вона подумає, що можна зробити. Наступного дня 02.02.2023 йому зателефонували з лікарні і сказали підійти написати заяву про прийом на роботу. Так він після звільнення знову влаштувався на роботу.

Свідок повідомив, що намагання ОСОБА_1 забезпечити себе та інших співробітників роботою через створення ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка» виявились марними, це товариство не розпочало діяльність, оскільки місцева влада не погодила передачу йому в оренду приміщення стоматологічної поліклініки.

Свідок ОСОБА_4 також показав, що процес переводу у стоматологічний кабінет лікарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому невідомий, це було питання закрите для всіх інших, «темна справа». На його переконання, з огляду на кваліфікацію та професійний досвід, залишитись на роботі повинні були інші більш достойні та професійні лікарі, в тому числі і ОСОБА_1 . Останній в силу своєї адміністративної посади не вів постійного прийому хворих, однак він завжди проводив консультації та надавав медичну допомогу у складних випадках, приїздив на виклики у вихідні дні для надання невідкладної стоматологічної допомоги тощо, що фіксувалось ургентної допомоги. Він знає ОСОБА_1 , як професіонала, лікаря стоматолога високої кваліфікації, не лише по роботі в Переяславській лікарні, а й задовго до цього - по спільній участі у семінарах та конференціях.

Зміст спірних правовідносин та норми права, якими вони регулюються

Даний спір стосується трудових правовідносин щодо законності та обґрунтованості звільнення позивача з роботи у зв`язку зі скороченням штату та вирішується судом на підставі норм права, які регулюють захист працівника від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення .

Частиною першою статті 40 КЗпП України передбачені загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено: Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В частині першій статті 42 КЗпП визначено основний критерій переважного права залишення на роботі що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та зазначається, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина друга статті 42 КЗпП України містить перелік обставин, які повинні враховуватись роботодавцем при наданні працівнику переважного права залишитись на роботі з числа тих, які мають однакову кваліфікацію та продуктивність праці. Зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним при наявності двох або більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та іншим.

Згідно з положеннями ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається ( ч.4 ст. 22 КЗпП).

За змістом вищенаведених загальних положень КЗпП України на Державу покладено обов`язок захисту працездатних осіб від будь яких протиправних посягань на права та інтереси останніх. На цьому наголосив і Верховних Суд у постанові від 22.09.2020 у справі №161/7196/19

Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100.

Мотиви, з яких виходив суд та висновки суду

Конвенцією Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року у пункті а частини 2 статті 9 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

У постанові по справі №761/23325/17 від 15.06.2021 року Верховний Суд вказав: «Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією...».

У постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц; від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 та багатьох інших підтримано позицію викладену у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та наголошено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Крім цього, Верховний суд України у п.19 вищевказаної постанови Пленуму наголосив: «Судам слід мати на увазі, що при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї на цих підставах менш кваліфікованого працівника…В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України».

У цій справі судом встановлено, що у КНП «Переяславська БЛІЛ» дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці, про що свідчить прийняття керівництвом закладу рішення 30.11.2022 про внесення змін до структури закладу, а саме: виведення зі структури стоматологічного та ортопедичного відділення та введення стоматологічного кабінету при консультативно-діагностичній поліклініці закладу з мінімальним фінансуванням та обсягом стоматологічних послуг, що у свою чергу мало наслідком скорочення штату та чисельності працівників. Вказане підтверджується також внесенням змін до штатного розпису з 01.02.2023.

Отже, у КНП «Переяславська БЛІЛ» були підстави, передбачені п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України для звільнення більшості лікарів інших медичних працівників стоматологічного та ортопедичного відділення закладу у зв`язку зі скорочення штату та чисельності працівників, оскільки за наказом № 140 від 30.11.2022 скорочувались 34,5 штатні одиниці стоматологічного та ортопедичного відділення, а згідно наказу №141 від 30.11.2022 планувалось ввести до стоматологічного кабінету 4 посади, з них: одна посада лікаря-стоматолога та одна посада лікаря стоматолога-хірурга та дві посади середнього медичного персоналу -медична сестра (медичний брат) зі стоматології.

Відповідач виконав передбачені ч.1 ст. 49-2 КЗпП України вимоги щодо попередження позивача ОСОБА_1 за два місяці про скорочення його посади (завідувача стоматологічним відділенням) та майбутнє звільнення з роботи 01.02.2023, про що вручив позивачу під підпис відповідне письмове попередження 01.12.2022.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Виконання цього обов`язку регламентовано нормами КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2018 у справі №80/538/17 підтримала правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 01.04.2015 у справі №6-40цк15, зазначивши наступне: «За приписами ч.1 ст. 40, ч. 1,3 ст. 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, не залежно від того, в якому структурному підрозділі працювв працівник, який вивільняється.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до розірвання трудового договору, то за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

Верховний Суд у постанові по справі № 761/41149/16-ц від 29.01.2020 року вказав: «…Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення…

Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин…».

У постанові від 13.12.2018 у справі № 577/256/18 Верховний Суд зазначив, що про виконання роботодавцем у повному обсязі обов`язку з пропонування вакантних посад буде свідчити відсутність з моменту повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників і до дня його звільнення вакантних посад та фактів приймання нових працівників до закладу.

З`ясовані в суді обставини справи дають підстави для висновку, що завідувач стоматологічного відділення КНП «Переяславська БЛІЛ» лікар-стоматолог вищої категорії ОСОБА_1 у день попередження про майбутнє звільнення у зв`язку із закриттям стоматологічного відділення та скорочення штату (01.12.2022) та впродовж усього двомісячного строку до дня звільнення (01.02.2023), як і більшість працівників стоматологічного відділення, в порушення вимог ч.3 ст. 49-2 КЗпП України не отримав пропозиції від керівництва закладу зайняти вакантну посаду в стоматологічному кабінеті, який було введено до структури КНП «Переяславська БЛІЛ» наказом №141 від 30.11.2022, одночасно з прийняттям рішення (наказ №140 від 30.11.2023) про виведення стоматологічного відділення зі структури КНП «Переяславська БЛІЛ».

Відповідач не спростував твердження позивача, яке підтвердилось показаннями свідка ОСОБА_4 , що керівництво КНП «Переяславська БЛІЛ» не лише не запропонувало позивачу ОСОБА_1 зайняти одну з двох прогнозованих посад лікарів у стоматологічному кабінеті, а й замовчувало факт введення до структури закладу замість стоматологічного відділення, стоматологічного кабінету з кількома посадами лікарів стоматологів та відповідною кількістю медсестр зі стоматології.

Відповідач підтвердив, що залишитись на роботі на посаді лікаря у стоматологічному кабінеті не офіційно, в усній формі було запропоновано лише двом, обраним особам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з числа всіх дев`яти лікарів стоматологічного відділення, посади яких скорочувались. В подальшому ці особи на день звільнення з роботи позивача були переведені на посади лікарів до стоматологічного кабінету.

Такий вибірковий підхід відповідача до виконання положень ч.2 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України є порушенням трудових прав інших працівників, що вивільняються, в тому числі і ОСОБА_1 , оскільки відповідач фактично позбавив позивача скористатись правом залишитись на роботі, як більш кваліфікованого лікаря, з більшим досвідом та стажем роботи.

На переконання суду положення ч.2 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України не можуть бути застосовані до працівників вибірко на власний розсуд роботодавця. Навіть якщо звільнення працівників є багаточисельним власник або уповноважений ним орган зобов`язані запропонувати кожному працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, за наявності хоча б однієї вакантної посади за відповідною професією чи спеціальністю.

Виконання цього обов`язку роботодавцем забезпечує право працівника, який прийняв пропозицію, конкурувати з іншими працівниками, що вивільняються, на зайняття вакантної посади.

Така конкуренція працівників, посади яких скорочуються, передбачена положеннями ч.1 та 2 ст. 42 КЗпП України, де визначено критерії переважного права залишитись на роботі та інші обставини, які повинні враховуватися роботодавцем при прийнятті рішення про залишення на роботі того чи іншого працівника з числа всіх, хто прийняв пропозицію, надану в порядку ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

З огляду на високий кваліфікаційний рівень позивача як лікаря стоматолога вищої категорії, що має найвищий 13 розряд, багаторічний досвід роботи в соматології, він міг конкурувати за основним критерієм ч.1 ст. 42 КЗпП України щодо переважного права залишитись на роботі, в порівнянні з іншими лікарями, посади яких скорочувались, в тому числі в порівнянні з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У цьому аспекті аргументи відповідача, про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано посади лікаря стоматолога, оскільки в силу своєї посади завідувача стоматологічним відділенням він тривалий час не здійснював прийому пацієнтів, є неспроможними.

Судом встановлено, що позивач систематично підвищував свою кваліфікацію, а отже підтримував та вдосконалював свої професійні знання та навички. Водночас, він не полишав лікарської практики, яка хоч і була меншою за обсягом при одночасному виконанні ним адміністративних обов`язків, однак підстав вважати, що його робота була менш ефективною в порівнянні з тими, кого залишив на роботі відповідач, немає.

Не запропонувавши позивачу ОСОБА_1 та іншим лікарям стоматологічного відділення зайняти посаду у стоматологічному кабінеті, керівництво КНП «Переяславська БЛІЛ» фактично створило умови для залишення на роботі двох лікарів стоматологів ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) поза всякою конкуренцією.

Не може слугувати аргументом для відповідача, як виправдання своїх дій по звільненню позивача, також той факт, що позивач ОСОБА_1 у січні 2023 створив ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка», де він значиться керівником.

Для суду цілком логічно, що не отримавши від відповідача пропозиції залишитись на роботі, ОСОБА_1 за кілька тижнів до неминучого звільнення розпочав пошук своєї зайнятості по спеціальності, і знайшов вихід шляхом створення ТОВ «Переяславська стоматологічна поліклініка», з метою надання стоматологічних послуг населенню в будівлі колишнього стоматологічного відділення, яку для цих цілей він розраховував отримати в оренду.

Як встановлено судом, спроба ОСОБА_1 забезпечити себе, та як він пояснив, інших вивільнених працівників роботою, виявилась невдалою, створене ним Товариство не розпочало своєї діяльності ні на момент звільнення його з посади, ні на момент розгляду справи в суді по причині відсутності матеріально-технічної бази для надання стоматологічних послуг, оскільки засновники КНП «Переяславська БЛІЛ» не погодили передачу в оренду ОСОБА_1 колишньої будівлі стоматологічного відділення (поліклініки).

У цьому контексті суд наголошує, що пошук роботи працівником, якого попереджено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату і не запропоновано будь-якої іншої посади, є цілком природнім і виправданим, оскільки працівник у такій ситуації мусить шукати інше місце роботи і використовує для цього всі свої можливості. Двомісячний попереджувальний строк перед звільненням, встановлений законодавцем саме для таких цілей, з метою сприяння працівникам, які вивільняються, у працевлаштуванні на іншій роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи всі вищевикладені мотиви та висновки, які зроблені судом за результатами з`ясованих обставин, оцінивши аргументи обох сторін, суд дійшов до переконання, що звільнення позивача ОСОБА_1 з посади завідувача стоматологічним відділенням КНЗ «Переяславська БЛІЛ», відбулось на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, без дотримання відповідачем визначного законом порядку( ч.2 ст. 40, ч.2 та ч.3 ст. 49-2 цього Кодексу), який є обов`язковим при звільненні у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників, а саме: без надання пропозиції позивачу зайняти вакантну посаду, яка відповідає його кваліфікації у стоматологічному кабінеті, де передбачалось як мінімум дві посади лікаря стоматолога, а також без врахування основних критеріїв (стажу, досвіду роботи, кваліфікації позивача), які є вищими у порівнянні з працівниками, що були переведені на вакантні посади поза конкуренцією.

Отже, звільнення позивача з ініціативи власника, уповноваженого органу не можна вважати законним, а тому ОСОБА_1 на підставі статті 235 КЗпП України підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено.

Керуючись частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення працівника на роботі, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати працівника за час вимушеного прогулу здійснюється судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, де в абз. 3 п.2 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата

Згідно з абзацом другим пункту 8 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Виходячи з довідки (а.с.147) про нарахування заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за останні два місці перед звільненням (у грудні 2022 р. та січні 2023 р.) - по 20000 грн за кожен місць, його середньоденний заробіток у цей період склав 909,09 грн (20000 грн+20000 грн) / 44 робочих днів)

Отже, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу: з дати звільнення - 01.02.2023 по день ухвалення рішення -11.07.2023, що складає суму 103636,26 грн (909,09 грн х 114 робочих днів вимушеного прогулу), без урахування податків і зборів.

Розподіл судових витрат

Враховуючи положення ч1.ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за ставками ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за сукупністю вимог немайнового та майнового характеру в сумі 2147,00 грн (1073,60 грн + 1073,60 грн), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано договір про надання правової допомоги № 03/02/2023 від 03.02.2023 та акт наданих послуг від 06.07.2023, то суд приймає заперечення представника відповідача щодо 6неспівмісності суми таких витрат зі складністю справи, керуючись при цьому положеннями ст. 137 ЦПК України.

Враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, реальністі витраченого адвокатом часу, оцінивши відповідність суми витрат на правову допомогу критеріям реальності та розумності, з урахуванням ціни позову, суд вважає визначену сторонами договору вартість правової допомоги завищеною, неспіввісною з категорією справи, яка за цивільним процесуальним законом є справою незначної складності та розглядається у спрощеному порядку і представництво адвоката у такій справі не вимагається. Справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

На виконання положень ч.9 ст. 235 КЗпП України та п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 79-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради №15 від 01.02.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради на посаді завідувача стоматологічного відділення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради на користь ОСОБА_9 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 103636,26 грн (сто три тисячі шістсот тридцять шість гривень 26 копійок).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7147,20 грн (сім тисяч сто сорок сім гривень 20 копійок), з яких: судовий збір - 2147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача стоматологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради - допустити до негайного виконання.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради, Циблівської сільської ради, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 137, м. Переяслав, Київська область, 08400; код ЄДРПОУ 01994161.

Суддя А.О. Залеська

Повний текст рішення складено 21.07.2023