Рішення

від 24.07.2023 по справі 160/10367/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 160/10367/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (далі Підприємство) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2023 року №000/302/32-00-07-06-19 від 20.04.2023 року.

В обґрунтування позову Підприємство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржене донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржене рішення прийнято ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Підприємством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено, що Підприємство є юридичною особа приватного права, зареєстрованого, перебуває на обліку в контролюючому органі і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

На підставі відповідного повідомлення і наказу, посадовими особами відповідача у період з 23.02.2023 р. по 15.03.2023 р., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 240/32-00-07-06-14/35834331 від 22.03.2023 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого: п. 200.1, абз. в п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого Підприємством завищено від ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в грудні 2022 року на суму 58 215,00 грн.

Такі висновки контролюючий орган обумовлює у зв`язку з зібраної податкової інформацією стосовно контрагентів позивача, з якими Підприємство мало господарські взаємовідносини у періоді, який підлягав перевірці. Так, відповідач зазначає про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів, а також порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.

На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 20.04.2023 року прийнято, у тому числі, податкове повідомлення-рішення №000/302/32-00-07-06-19 від 20.04.2023 року, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ за період грудень 2022 року на суму 58 215,00 грн.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим за наслідками перевірки вище зазначеним податковим повідомленням-рішенням, яке і є предметом розгляду в рамках цієї справи.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом дослідження у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини Підприємства з контрагентами - постачальниками робіт (послуг) - ТОВ «ТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 35763601), ТОВ «ТЕК ХОРТИЦЯ» (код ЄДРПОУ 44897748) та ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 39864789), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на суму ПДВ 58 215,00 грн. у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо завищення якого (податкового кредиту) та як наслідок завищення від ємного значення на цю ж суму, викладені контролюючим органом в акті перевірки № 240/32-00-07-06-14/35834331 від 22.03.2023 року.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з вказаними контрагентами за період, який перевірявся, суд зазначає, зокрема про таке.

Так, ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» є виробничим підприємством, основним напрямом діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів. Підприємство має у власності відповідні виробничі потужності, які знаходяться на території м. Вільнянськ (олієпереробний завод за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, буд. 22). Господарська діяльність направлена на отримання прибутку шляхом здійснення виробничих процесів, у тому числі, з перероблення насіння соняшника в олію та надання послуг з перероблення давальницької сировини на власних потужностях. Для перевезення як готової продукції, так і сировини задля її переробки, позивачем залучалися відповідні перевізники, у тому числі, ТОВ «ТРАНС ГРУП» та ТОВ «ТЕК ХОРТИЦЯ».

Зокрема, з цими підприємствами укладені відповідні договори на перевезення вантажів. З урахуванням основного напряму діяльності Підприємства, яким у листопаді, грудні 2022 року здійснено закупівлю насіння соняшнику врожаю 2022 року на умовах FCA склад постачальника (згідно Інкотермс), так і доставка сорроту соняшникового до порту м. Чорноморськ за зовнішньоекономічним контрактом, а тому, задля перевезення відповідних вантажів з пункту завантаження до місцезнаходження виробничих потужностей позивача (м. Вільнянськ) та до порту м. Чорноморськ, до перевезень останніх залучені перевізники - ТОВ «ТРАНС ГРУП» та ТОВ «ТЕК ХОРТИЦЯ» та між позивачем та компаніями підписані відповідні договори та специфікації, у яких погоджені умови перевезення.

Фактичне виконання умов договорів підтверджується погодженими специфікаціями ТОВ «ТРАНС ГРУП» та ТОВ «ТЕК ХОРТИЦЯ», які у листопаді, грудні 2022 року здійснили, за погодженими маршрутами, перевезення відповідних вантажів, що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними. Підтвердженням надання послуг перевезення у листопаді, грудні 2022 року є погоджені та підписані сторонами Договору акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Після надання послуг, позивачем здійснена їх оплата, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, копії яких наявні у матеріалах справи

Із матеріалів справи також слідує, що на виробничих потужностях Підприємства наявна виробничо-технічна лабораторія (копія свідоцтва про визнання технічної компетентності наявна у матеріалах справи), основним напрямом діяльності якої є перевірка як якісних характеристик насіння, що закуповується Підприємством для його подальшої переробки, так і перевірка якісних показників готової продукції. Перевірка якісних показників продукції яка поставляється, показникам погоджених з контрагентами, під час укладання відповідних договорів поставки сільськогосподарської продукції, здійснюється на лабораторному обладнані, яке як пояснює позивач, періодично виходить з ладу та/або підлягає ремонту/заміні під час його використання.

З урахуванням зазначеного, позивачем укладені відповідні договори з ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» задля поставки запасних компонентів для лабораторного обладнання та надання послуг з його ремонту, що свідчить про те, що операції з зазначеним контрагентом, також, пов`язані зі здійсненням позивачем основного напряму господарської діяльності який зазначений вище.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» укладені договір поставки № 03/5 від 13.01.2021 року за яким здійснюється поставка лабораторного обладнання, витратних матеріалів та запасних частин до нього, а також договір про надання послуг № 04/6 від 13.01.2021 року за яким позивачеві надавалися послуги з ремонту лабораторного обладнання.

На підтвердження умов договору постанови матеріали справи містять завірені належним чином копії специфікації № 5 від 08.12.2022 року, товар за якою був поставлений за видатковою накладною № 117 від 22.12.2022 року (поставка здійснювалася перевізником ТОВ «Нова Пошта»), а оплата за товар підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

За наслідками виконаних робіт у рамках договору про надання послуг № 04/6 від 13.01.2021 року сторони погодили специфікації №9,3,4, а також склали та підписали акти надання послуг №№ 115, 116. Оплата за послуги підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Таким чином, позивачем документально підтверджено правомірність включення до сум податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість по вищевказаним господарськими операціями.

Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з цим, жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження контролюючим органом під час проведення перевірки, результати якої оформлені Актом № 240/32-00-07-06-14/35834331 від 22.03.2023 року, що у свою чергу свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності.

При цьому, висновки відповідача про «безтоварність» означених господарських операцій обумовлені виключно зібраною податковою інформацією стосовно контрагентів позивача. Так, відповідач зазначає про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів, а також порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.

З цього приводу суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зауважує, що відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

При цьому, жодних інших обставин для невизнання первинних документів Підприємства та неврахування господарських відносин позивача з його контрагентами за спірний період при визначенні об`єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не надано, у зв`язку з чим, суд вважає такі висновки контролюючого органу необґрунтованими.

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 240/32-00-07-06-14/35834331 від 22.03.2023 року, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеним суб`єктом господарювання та позивачем.

Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов`язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Натомість, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2 ст. 200 ПКУ передбачає, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем то варі в/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарі в/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов`язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Підприємства шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача, як такого, що не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.04.2023 року №000/302/32-00-07-06-19 від 20.04.2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на суму 58 215,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири), 00, грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна