Рішення

від 24.07.2023 по справі 160/10127/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 160/10127/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Дніпровської міської ради (далі відповідач, міська рада), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 124/28 від 19.10.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

-зобов`язати Дніпровську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0703 га, в районі АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що нею розроблено проект землеустрою для відведення земельної ділянки, який має необхідні погодження. Разом з тим, тривалий час зволікаючи з прийняттям рішення щодо затвердження проекту землеустрою, відповідач прийняв рішення про відмову, яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Ухвалою суду від 16.05.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.06.2023 відповідачем до суду надіслано відзив на заявлений позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що спірне рішення прийнято в порядку та у спосіб передбачені законом, підстав для його скасування в межах доводів заявленого позову не вбачається.

06.06.2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вона не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, рішенням Сьомого скликання сесії Дніпровської міської ради від 23.01.2019 №262/40 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), громадянам у м. Дніпрі ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.0703 га, по АДРЕСА_1 .

Між позивачем та - ТОВ Геоспектр-7 укладено договір на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №51-02-19-ПЗ від 22.02.2019.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має позитивний містобудівний висновок № 14/27-383 від 08.05.2020 Дніпровської міської ради по роботі з активами головного архітектурного управління, а також позитивний висновок Державного агентства водних ресурсів України № 42/ДП/21-20 від 17.02.2020.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має позитивний висновок експертизи документації ГУ Держгеокадастру у Київській області №6018/20 від 27.05.2020.

Не отримавши належного рішення щодо затвердження проекту землеустрою, позивач звернулась до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від 02.06.2021,по справі №160/3952/21, визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов`язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Листом №Д-16/4-1/09-21 від 27.09.2021 позивачку повідомлено, що клопотання №36/1499 від 17.06.2020 було розглянуто та долучено до документів на підставі яких підготовлено Рішення міської ради Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також з листа №Д-16/4-1/09-21 від 27.09.2021, позивач дізналася, що за результатами голосування депутатів Дніпровської міської ради за Проект рішення це рішення не було прийняте, тобто фактично відмовлено в затвердженні проекту по клопотанню №36/1499 від 17.06.2020.

16.11.2022 представником позивачки отримано рішення Дніпровської міської ради VIII скликання (Додаток 19) «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» № 124/28 від 19.10.2022, в якому зазначено, що причиною відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці вимогам законів, а саме: наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, правовстановлюючі документи на які не надано.

Не погодившись зі спірним рішенням позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить с наступного.

Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до пункту б статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частиною другою статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

В силу положень частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

За нормами частини першої статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Суд зазначає, що за змістом статті 30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України (в редакції чинній станом на дату погодження проекту землеустрою) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому відповідно до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Частина перша статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній станом на дату погодження проекту землеустрою) передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини шостої статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній станом на дату погодження проекту землеустрою) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В оскаржуваному рішенні Дніпровської міської ради як на підставу відмови у затвердженні документації із землеустрою вказано, що існує невідповідність місця розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці вимогам законів, а саме: наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, правовстановлюючі документи на які не надано.

Наявність споруди теплиці підтверджено містобудівним висновком № 14/27-383 від 08.05.2020 про погодження документації із землеустрою, де вказано що розміщення будинку, господарських будівель і споруд на зазначеній території відповідає вимогам чинної містобудівної документації.

Суд зазначає, що згідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» теплиця є тимчасовою спорудою, яка не потребує введення в експлуатацію.

Крім того, вказана відповідачем підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не узгоджується з наведеними вище вимогами положень ЗК України.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підстав для відмови у затвердженні належним чином погодженого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Суд звертає увагу, що юридична конструкція частини дев`ятої статті 118 ЗК України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.03.2021 року у справі № 240/82/19 (адміністративне провадження № К/9901/24761/19).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що спірне рішення Дніпровської міської ради № 124/28 від 19.10.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Дніпровської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0703 га, в районі АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082, суд зазначає наступне.

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд враховує, що рішенням Сьомого скликання сесії Дніпровської міської ради від 23.01.2019 №262/40 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), громадянам у м. Дніпрі ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.0703 га, по АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від 02.06.2021,по справі №160/3952/21, визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов`язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Листом №Д-16/4-1/09-21 від 27.09.2021 позивачку повідомлено, що клопотання №36/1499 від 17.06.2020 було розглянуто та долучено до документів на підставі яких підготовлено Рішення міської ради Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також з листа №Д-16/4-1/09-21 від 27.09.2021, позивач дізналася, що за результатами голосування депутатів Дніпровської міської ради за Проект рішення це рішення не було прийняте, тобто фактично відмовлено в затвердженні проекту по клопотанню №36/1499 від 17.06.2020.

16.11.2022 представником позивачки отримано рішення Дніпровської міської ради VIII скликання (Додаток 19) «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» № 124/28 від 19.10.2022, в якому зазначено, що причиною відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці вимогам законів, а саме: наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, правовстановлюючі документи на які не надано.

Оскільки частиною 3 статті 20 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування безальтернативно зобов`язано прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі отримання погодженого проекту землеустрою, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання Дніпровську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0703 га, в районі АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд повністю відхиляє заперечення відповідача у цій частині позовних вимог, суть яких зводиться до зауважень про неможливість втручання у дискреційні повноваження ради у правовідносинах, що стосуються зміни цільового призначення земель у межах населеного пункту.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами врегульовані статтею 20 Земельного кодексу України, яка не наділяє орган місцевого самоврядування будь-якою свободою розсуду під час розгляду питання про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Навпаки, частина 3 вказаної статті містить імперативну вимогу прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, доводи відповідача про незаконність вимог позивача в частині зобов`язання Дніпровську міську раду прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою ґрунтуються на помилковому розумінні відповідачем правової суті дискреційних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд також бере до уваги позицію, викладену у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені ним у рішенні «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988, відповідно до яких запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77,241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 124/28 від 19.10.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Зобов`язати Дніпровську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0703 га, в районі АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса