Постанова

від 21.11.2024 по справі 160/10127/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/10127/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 124/28 від 19.10.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

зобов`язати Дніпровську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0703 га, в районі АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачкою розроблено проект землеустрою для відведення земельної ділянки, який має необхідні погодження. Разом з тим, тривалий час зволікаючи з прийняттям рішення щодо затвердження проекту землеустрою, відповідач прийняв рішення про відмову, яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Дніпровська міська рада, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що позивач звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпровської міської ради від 23.01.2019 № 262/40 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд (присадибна ділянка). У подальшому Позивач звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням про затвердження розробленої технічної документації щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 1210100000:01:621:0082. Щодо результату розгляду вказаного клопотання Позивача, було направлено лист від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. Не погодившись з результатами розглянутого клопотання, ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, що розглядався у справі № 160/3952/21. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 по справі № 160/3952/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зобов`язано Дніпровську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 1210100000:01:621:0082 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. З метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 по справі № 160/3952/21 та покладених на міську раду обов`язків, клопотання про затвердження розробленої технічної документації щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було винесено на голосування на найближчу сесію Дніпровської міської ради. Так, на виконання вимоги відділу примусового виконання рішень Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.09.2022 № 02133/19476, постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2021 № 66465956 згідно з виконавчим листом від 26.07.2021 № 160/3952/21, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом, розглянувши клопотання гр. ОСОБА_1 від 17.06.2020 вх. № 36/3144, ураховуючи акт обстеження земельної ділянки від 13.08.2020 № 7/5-0820, керуючись ст. ст. 118, 120, підпунктом 5 п, 27 «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. ст. 182, 331, 376 Цивільного кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада прийняла рішення від 19.10.2022 за № 124/28, яким відмовила гр. ОСОБА_1 , в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ «Геоспектр-7», і передачі у власність земельної ділянки площею 0,0703 га (кадастровий номер 1210100000:01:621:0082), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці вимогам законів, а саме: наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, правовстановлюючі документи на які не надано. Зазначене рішення Дніпровської міської ради у повній мірі ґрунтується на нормах чинного законодавства та є законним, натомість скасування його оскаржуваним рішенням суду першої інстанції з зобов`язанням міську раду затвердити проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082 у повній мірі порушує норми матеріального та процесуального права.

Крім того, на бажаній позивачем земельній ділянці, при її обстеженні (акт обстеження земельної ділянки від 13.08.2020 № 7/5-0820) було виявлено об`єкт нерухомого майна. Наявність нерухомого майна на земельній ділянці заявленої для приватизації підтверджується актом обстеження земельної ділянки. Натомість вказаний судом першої інстанції містобудівний висновок, що наявний у технічній документації розробленій позивачем, зазначає виключно про погодження документації із землеустрою, у якому вказано виключно те, що розміщення будинку, господарських будівель і споруд на зазначеній території відповідає вимогам чинної містобудівної документації (цільовому використанню земельної ділянки). Жодної інформації, а також повноважень у відповідного виконавчого органу для встановлення вказаної судом інформації - щодо законних підстав для розміщення нерухомого майна, визначення, що на земельній ділянці розміщена теплиця, яка є тимчасовою спорудою та відсутності зареєстрованих речових прав відносно неї третіх осіб не міститься. В разі, якщо право власності на об' єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості не допускається. Таким чином, наявність нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082 без надання ОСОБА_1 правовстановлюючих документів відносно них, позбавляє Дніпровську міську раду можливості передати її з комунальної у приватну власність.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Сьомого скликання сесії Дніпровської міської ради від 23.01.2019 №262/40 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), громадянам у м. Дніпрі» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.0703 га, по АДРЕСА_1 .

Між позивачем та - ТОВ «Геоспектр-7» укладено договір на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №51-02-19-ПЗ від 22.02.2019.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має позитивний містобудівний висновок № 14/27-383 від 08.05.2020 Дніпровської міської ради по роботі з активами головного архітектурного управління, а також позитивний висновок Державного агентства водних ресурсів України № 42/ДП/21-20 від 17.02.2020.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має позитивний висновок експертизи документації ГУ Держгеокадастру у Київській області №6018/20 від 27.05.2020.

Не отримавши належного рішення щодо затвердження проекту землеустрою, позивач звернулась до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від 02.06.2021,по справі №160/3952/21, визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов`язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:621:0082 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Листом №Д-16/4-1/09-21 від 27.09.2021 позивачку повідомлено, що клопотання №36/1499 від 17.06.2020 було розглянуто та долучено до документів на підставі яких підготовлено Рішення міської ради «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Також з листа №Д-16/4-1/09-21 від 27.09.2021, позивач дізналася, що за результатами голосування депутатів Дніпровської міської ради за Проект рішення це рішення не було прийняте, тобто фактично відмовлено в затвердженні проекту по клопотанню №36/1499 від 17.06.2020.

16.11.2022 представником позивачки отримано рішення Дніпровської міської ради VIII скликання (Додаток 19) «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» № 124/28 від 19.10.2022, в якому зазначено, що причиною відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці вимогам законів, а саме: наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, правовстановлюючі документи на які не надано.

Не погодившись зі спірним рішенням позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу ,,заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР ,,Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу (ЗК) України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Сьомого скликання сесії Дніпровської міської ради від 23.01.2019 №262/40 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), громадянам у м. Дніпрі» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.0703 га, по АДРЕСА_1 .

Між позивачем та - ТОВ «Геоспектр-7» укладено договір на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №51-02-19-ПЗ від 22.02.2019. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має позитивний містобудівний висновок № 14/27-383 від 08.05.2020 Дніпровської міської ради по роботі з активами головного архітектурного управління, а також позитивний висновок Державного агентства водних ресурсів України № 42/ДП/21-20 від 17.02.2020. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має позитивний висновок експертизи документації ГУ Держгеокадастру у Київській області №6018/20 від 27.05.2020.

Згідно з частинами шостою статті 186 ЗК України (в редакції, чинній на момент розроблення проекту землеустрою) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу

Відповідно до Закону № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, стаття 186 ЗК України викладена у новій редакції, а стаття 186-1 вказаного Кодексу виключена.

За змістом пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

гідно з частиною шостою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, відповідно до статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), зокрема, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Разом з тим, норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймати будь-яке інше рішення ніж про його затвердження та надання такої земельної ділянки у власність. Водночас з аналізу статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою Славська селищна рада вказала на вимоги пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

У відповідності до підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Трактуючи буквально вказану норму Закону, колегія суддів зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не заборонено.

За таких обставин, колегія суддів визнає протиправним рішення Дніпровської міської ради № 124/28 від 19.10.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Вирішуючи питання в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28 травня 2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за результатами голосування депутатів Дніпровської міської ради за Проект рішення це рішення не було прийняте, тобто фактично відмовлено в затвердженні проекту по клопотанню №36/1499 від 17.06.2020, посилаючи на те, що причиною відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єктів нерухомості на земельній ділянці вимогам законів, а саме: наявністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, правовстановлюючі документи на які не надано.

Проте, вказана відповідачем підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не узгоджується з наведеними вище вимогами положень ЗК України.

Наявність споруди теплиці підтверджено містобудівним висновком № 14/27-383 від 08.05.2020 про погодження документації із землеустрою, де вказано що розміщення будинку, господарських будівель і споруд на зазначеній території відповідає вимогам чинної містобудівної документації.

Тоді як, згідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» теплиця є тимчасовою спорудою, яка не потребує введення в експлуатацію.

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та не доведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко