Рішення

від 24.07.2023 по справі 300/1340/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. справа № 300/1340/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та Тлумацької районної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі відповідач 1) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21 його розпорядженням Івано-Франківської районної державної адміністрації від 20.02.2023 №28 було поновлено на посаді заступника голови районної державної адміністрації Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01.04.2021. Водночас, ОСОБА_1 вважає безпідставним нездійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 24.05.2022 по 17.02.2023, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Представник позивача у вказаний строк недоліки позовної заяви усунув. Подав суду виправлену позовну заяву з визначенням належного відповідача, з урахуванням долученого розпорядження Івано-Франківської районної військової адміністрації від 20.02.2023 №28 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » та викладених обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Івано-Франківської районної військової адміністрації (надалі відповідач 2), у якому відповідач2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що стягнення з Івано-Франківської районної військової адміністрації середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача є неможливим, оскільки відповідач 2 не є роботодавцем ОСОБА_1 . Водночас, Тлумацька районна державна адміністрація, з якою позивач перебував у трудових правовідносинах, не втратила статусу юридичної особи, хоча і перебуває на стадії припинення.

25.04.2023 представником позивача через підсистему «Електронний Суд» скеровано відповідь на відзив, у якому стверджує, що Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області є належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідач 2, відповідно до розпорядження від 06.10.2021 №382 «Про затвердження передавального акта», є правонаступником Тлумацької районної державної адміністрація, окрім того рішення у справі 300/6212/21 як у частині поновлення на посаді, так і у частині виплати середньомісячного заробітку виконувала саме Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області.

У запереченні від 28.04.2023 №1119/01-28/085 Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області із посиланням на правові висновки Верховного Суду у постановах від 10.04.2023 у справі №813/6371/15, від 01.03.2023 у справі №120/14457/21 вказує, що заміна реорганізованого відповідача 1 на відповідача 2 може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх її прав та обов`язків до правонаступника.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 залучено до участі у справі №300/1340/23 в якості другого відповідача Тлумацьку районну державну адміністрацію Івано-Франківської області (вул. Макуха, 12, м. Тлумач, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 78001, код ЄДРПОУ 23803078).

Копію ухвали від 29.05.2023 надіслано відповідачу 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою державної реєстрації Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Однак поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку без вручення, з відміткою «За закінченням терміну зберігання» з проставленням календарного штемпеля 05.07.2023 (а.с. 56).

Водночас, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/20.

Відтак у силу вимог п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена Тлумацькій районній державній адміністрації Івано-Франківської області належним чином 05.07.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

13.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 2 Івано-Франківської районної державної адміністрації. Представником відповідача 2 пояснено, що затримка у виконанні рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21 виникла через перебування ОСОБА_1 з 01.04.2022 у трудових відносинах з АТ «Райффайзен Банк», у зв`язку із чим голова комісії з реорганізації Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької та Тлумацької районних державних адміністрацій звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із проханням надати роз`яснення щодо поновлення позивача на посаді з дотриманням положень антикорупційного законодавства. Після отримання відповідних роз`яснень ОСОБА_1 було поновлено на посаді. За таких умов вважає позовні вимоги безпідставними, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

Розпорядженням Тлумацької районної державної адміністрації від 30.03.2021 №16-к звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника голови районної державної адміністрації 31.03.2021 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією райдержадміністрації. Підстава: розпорядження Тлумацької райдержадміністрації від 11.01.2021 №1-к «Про попередження працівників»; лист-погодження Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись із звільненням зі служби в органах місцевого самоврядування, вважаючи таке рішення відповідача протиправним та з метою поновлення своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21 позов задоволено частково, у зв`язку із чим скасовано розпорядження Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області №16-к від 30.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено позивача на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01.04.2021.

Окрім того, стягнуто з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2021 року по 23 травня 2022 року у розмірі 297943,31 грн. із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01 квітня 2021 року та межах стягнення з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь позивача невиплачену середньомісячну заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11968,74 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20.02.2023 Івано-Франківською районною державною адміністрацією видано розпорядження №28 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » на посаді першого заступника голови Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01.04.2021 (а.с. 7).

Відповідно вимог Кодексу законів про працю України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з дня винесення рішення суду по день поновлення на роботі з 24.05.2022 по 17.02.2023, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачає, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Судом встановлено, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21 фактично виконано 20.02.2023 шляхом видання Івано-Франківською районною державною адміністрацією розпорядження №28 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » на посаді першого заступника голови Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01.04.2021 (а.с. 7).

При цьому, оскільки вказане рішення в частині поновлення позивача на посаді було допущено до негайного виконання обставиною, яка б свідчила про відсутність затримки виконання рішення суду було б видання такого наказу 24.05.2022, чого відповідачем 2 вчинено не було.

Таким чином, відповідачем допущено затримку виконання рішення суду у справі №300/6212/21.

Водночас, відповідач 2 вважає, що затримка у виконанні вказаного рішення була допущена з поважних причин.

Так, під час розгляду справи №300/6212/21 відповідачам стало відомо про факт перебування ОСОБА_1 з 01.04.2022 у трудових відносинах з АТ «Райффайзен Банк». Листом від 31.03.2023 №177/16-5 АТ «Райффайзен Банк» підтвердило вказану інформацію, водночас зазначило, що з 14.09.2022 ОСОБА_1 увільнений від виконання обов`язків на період призову на військову службу під час мобілізації (а.с. 68).

У зв`язку із можливим порушенням вимог щодо несумісності голова комісії з реорганізації Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької та Тлумацької районних державних адміністрацій листом від 31.01.2023 №40/01-28/084 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із проханням надати роз`яснення щодо поновлення позивача на посаді з дотриманням положень антикорупційного законодавства (а.с. 69).

Листом від 14.02.2023 №30-06/2907-23 Національне агентство з питань запобігання корупції роз`яснило відповідачам, що ОСОБА_1 має бути звільнений з посади старшого менеджера з врегулювання заборгованості в АТ «Райффайзен Банк» не пізніше дня виконання судового рішення поновлення його на раніше займаній посаді (а.с. 70).

Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 було поновлено на посаді розпорядженням від 20.02.2023 №28.

Особливості виконання рішення про поновлення на роботі визначені ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.

Законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи. При цьому працівник повинен бути обізнаним з наявністю наказу про його поновлення на роботі (вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 813/2837/18).

Отже, ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта антикорупційного законодавства з дня поновлення на посаді. Водночас, до відповідальності за порушення вимог щодо несумісності притягається саме особа, яка вчинила відповідне порушення, а не орган публічної влади. Таким чином, суд критично ставиться до аргументів відповідача 2 про неможливість поновити позивача на роботі у зв`язку із можливим порушенням антикорупційного законодавства.

Також суд зазначає, що інші доводи відповідача 2 не спростовують обов`язку здійснити поновлення позивача на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суд встановлює наступні обставини: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16 та від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16.

Враховуючи вказані обставини, період з 24.05.2022 по 20.02.2023 є періодом затримки виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21.

При цьому, суд вважає помилковими доводи позивача, що період такої затримки складає з 24.05.2022 по 17.02.2023.

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2019 №100, становив 1038,13 грн., що встановлено у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21.

Таким чином, провівши розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період затримки виконання рішення суду з 24.05.2022 по 20.02.2023, судом встановлено, що стягненню підлягає 202 435,35 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду (1038,13 грн Х 195 робочих днів).

Принагідно суд зауважує, що згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст вказаної норми закону, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Як ч. 1 ст. 94 КЗпП України, так і ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП України, та стягнення таких сум не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17.

Щодо визначення суб`єкта владних повноважень, який має здійснювати виконання рішення судом встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (надалі Порядок №1074).

Згідно із пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Отже, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення припинення первісного суб`єкта - Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області та переходу її прав та обов`язків (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Івано - Франківської районної державної адміністрації.

Оскільки обов`язок відповідача 1, який випливає із невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/6212/21, не стосується публічно-владних функцій відповідача, оскільки пов`язаний із виплатою позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то зобов`язання Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області може мати місце виключно у випадку фактичного вибуття Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області унаслідок припинення, та переходу всіх її прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва), що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 10 квітня 2023 у справі № 813/6371/15, від 01 березня 2023 у справі №120/14457/21

Розпорядженням № 382 від 06.10.2021 «Про затвердження передавального акта» Івано-Франківська обласна державна адміністрація затвердила передавальний акт майна, майнових прав та обов`язків Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької, Тлумацької райдержадміністрацій, що припиняються, до правонаступника Івано-Франківської районної державної адміністрації.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тлумацька районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ - 23803078) перебуває в стані припинення (16.03.2021, 1001171270021000273, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Відтак, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення юридичної особи, Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, підстав для зобов`язання Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду немає.

Крім того, судом встановлено, що Тлумацька районна державна адміністрація Івано-Франківської області включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за КРК 011300 та включена до мережі установ державного бюджету Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2023 за кодом відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету (КВК) 779.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково шляхом стягнення з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24.05.2022 по 20.02.2023 у розмірі 202 435,35 грн. із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у частині сплати судового збору, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні. Доказів понесення ОСОБА_1 інших витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, на момент ухвалення рішення суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015, код ЄДРПОУ 44000350), Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Макуха, 12, м. Тлумач, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 78001, код ЄДРПОУ 23803078) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду задовольнити частково.

Стягнути з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області вул. Макуха, 12, м. Тлумач, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 78001, код ЄДРПОУ 23803078) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24.05.2022 по 20.02.2023 у розмірі 202435 (двісті дві тисячі чотириста тридцять п`ять) гривень 35 копійок із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача, відповідачу 2 рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 24 липня 2023 р.