Постанова

від 04.01.2024 по справі 300/1340/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року Справа № 300/1340/23 пров. № А/857/15249/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя Кафарський В.В., м.Івано-Франкіськ, повний текст складено 24 липня 2023 року),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі РДА) та Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі РДА-1) в якому просив:

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24.05.2022 по 17.02.2023 у розмірі 201397,22 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з РДА-1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24.05.2022 по 20.02.2023 у розмірі 202435,35 грн, із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржила РДА-1, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що затримка у виконанні рішення суду у справі №300/6212/21 виникла через перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі АТ), у зв`язку із чим голова комісії з реорганізації Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької та Тлумацької районних державних адміністрацій (далі - Комісія) звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі НАЗК) із проханням надати роз`яснення щодо поновлення позивача на посаді з дотриманням положень антикорупційного законодавства. Після отримання відповідних роз`яснень ОСОБА_1 було поновлено на посаді. Зазначає, що з огляду на ці обставини саме бездіяльність позивача призвела до затримки виконання рішення суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що РДА-1 неналежно та без наявності для цього поважних причин, неналежно та несвоєчасно виконала рішення суду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині відмовлених позовних вимог рішення суду фактично не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити висновки в цій частині рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що розпорядженням РДА-1 від 30.03.2021 №16-к (далі Розпорядження №16-к) звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника голови районної державної адміністрації (далі Посада) 31.03.2021 відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП) у зв`язку з реорганізацією райдержадміністрації. Підстава: розпорядження РДА-1 від 11.01.2021 №1-к «Про попередження працівників»; лист-погодження Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись із звільненням зі служби в органах виконавчої влади, вважаючи таке рішення відповідача протиправним та з метою поновлення своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №300/6212/21, яке набрало законної сили 01.12.2022 (далі Рішення суду), скасовано Розпорядження №16-к, поновлено позивача на Посаді з 01.04.2021. Окрім того, стягнуто з РДА-1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по 23.05.2022 у розмірі 297943,31 грн із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на Посаді з 01.04.2021 та в межах стягнення з РДА-1 на користь позивача невиплачену середньомісячну заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11968,74 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20.02.2023 головою РДА (голова Комісії) видано розпорядження №28 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » (далі Розпорядження №28) про поновлення позивача на Посаді з 01.04.2021 (а.с.7).

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, пунктом 3 частини першої статті 371 КАС передбачено що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних відносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідно до частини третьої статті 14 КАС невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З матеріалів справи видно, Рішення суду фактично виконано 20.02.2023 шляхом видання РДА Розпорядження №28.

Таким чином, РДА-1 допущено затримку виконання рішення суду у справі №300/6212/21.

Водночас, апелянт вважає, що затримка у виконанні вказаного Рішення суду була допущена з поважних причин.

Так, під час розгляду справи №300/6212/21 відповідачам стало відомо про факт перебування ОСОБА_1 з 01.04.2022 у трудових відносинах з АТ. Листом від 31.03.2023 №177/16-5 АТ підтвердило вказану інформацію, водночас зазначило, що з 14.09.2022 ОСОБА_1 увільнений від виконання обов`язків на період призову на військову службу під час мобілізації (а.с.68).

У зв`язку із можливим порушенням вимог щодо несумісності голова Комісії листом від 31.01.2023 №40/01-28/084 звернувся до НАЗК із проханням надати роз`яснення щодо поновлення позивача на Посаді з дотриманням положень антикорупційного законодавства (а.с.69).

Листом від 14.02.2023 №30-06/2907-23 НАЗК роз`яснило відповідачам, що ОСОБА_1 має бути звільнений з посади старшого менеджера з врегулювання заборгованості в АТ не пізніше дня виконання судового рішення поновлення його на раніше займаній посаді (а.с.70).

Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 було поновлено на Посаді Розпорядженням №28.

Особливості виконання рішення про поновлення на роботі визначені статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон). Так, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.

Законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи. При цьому працівник повинен бути обізнаним з наявністю наказу про його поновлення на роботі (вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року справі № 813/2837/18).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта антикорупційного законодавства з дня поновлення на Посаді. Водночас, до відповідальності за порушення вимог щодо несумісності притягається саме особа, яка вчинила відповідне порушення, а не орган публічної влади. Таким чином, доводи апелянта про неможливість поновити позивача на роботі у зв`язку із можливим порушенням антикорупційного законодавства не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.

Рішення суду мало б бути виконаним негайно в межах травня 2022 року, однак дії щодо його виконання РДА-1 почали вчинятися лише у 2023 році.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суд встановлює наступні обставини: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

При обрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, апеляційним судом не встановлено, а скаржниками не висловлено заперечень щодо неправильності визначення суми такого середнього заробітку, що підлягає стягненню з РДА-1 в користь позивача.

Також сторонами не висловлено заперечень, що середній заробіток за час затримки виконання Рішення суду підлягає стягненню саме з РДА-1, яка станом на час розгляду справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває в стані припинення (16.03.2021, 1001171270021000273, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Крім того, РДА-1 включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за КРК 011300 та включена до мережі установ державного бюджету Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2023 за кодом відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету (КВК) 779.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову у спосіб, що наведений у цьому рішенні суду.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула