Ухвала

від 24.07.2023 по справі 420/13504/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13504/20

УХВАЛА

19 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Носач В.О.

За участю сторін:

Представник позивача: не з`явився

Представник відповідача: Тарановського Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571202 від 11.07.2019 року.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання на 16.02.2021 року.

При цьому судом під час розгляду справи було встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року перебувала адміністративна справа №420/2388/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» до Приморської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року у справі №420/2388/19 було частково задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» до Приморської ДПІ Південного управління у м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 10.06.2019 року №0000451202. Зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» в розмірі 18904575 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.07.2019 року №0000571202. Зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» в розмірі 30728203 грн.

Водночас в подальшому постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року по справі №420/2388/19 було скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2019 року №0000451202 та від 11.07.2019 року №0000571202, а також щодо зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження сум бюджетного відшкодування ТОВ «Прайм Транс Компані» в розмірі 18904575 грн. та в розмірі 30728203 грн. залишено без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.240 КАС України.

З огляду на зазначене позивач, зв`язку із винесенням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №420/2388/19, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з окремими позовними заявами до ГУ ДПС в Одеській області, предметом спору в яких є:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2019 року №0000451202 (адміністративна справа №420/13503/20);

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 року №0000571202 (адміністративна справа №420/13504/20).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року по справі №420/2388/19, було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року.

З огляду на зазначене, ухвалою суду від 16.02.2021 року провадження у справі №420/13504/20 було зупинено на підставі п. 5 ч. 2 ст. 238 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №420/2388/19.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 28.04.2021 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» по справі №420/2388/19 було залишено без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року було залишено без змін.

Під час розгляду справи 01.06.2023 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі №420/13504/20. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що Господарським судом Одеської області в межах провадження у справі №916/1915/22 розглядається питання про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані».

Також 28.06.2023 року від ліквідатора арбітражного керуючого товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» в особі Коваленко Ірини Анатоліївни до суду надійшло клопотання про передачу матеріалів справи №420/13504/20 на розгляд Господарського суду Одеської області, в провадженні якого перебуває справа №916/1915/22 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані». В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилалась на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.09.2023 року відкриття провадження у справі №916/1915/22 про банкрутство позивача.

У підготовче судове засідання, призначене судом на 19.07.2023 року, сторона позивача до суду не з`явилась, про дату та час підготовчого судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні 19.07.2023 року клопотання про закриття провадження від 01.06.2023 року підтримав та просив його задовольнити. При цьому, з посиланням на положення Кодексу України з процедур банкрутства, додатково зазначив про необхідність передачі матеріалів справи №420/13504/20 на розгляд Господарському суду Одеської області, в провадженні якого перебуває справа №916/1915/22 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані». З цих підстав підтримав клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» в частині передачі матеріалів справи №420/13504/20 на розгляд Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 19.07.2023 року, занесеною у протокол судового засідання відповідно до ч.7 ст. 243 КАС України, провадження у справі №420/13504/20 було поновлено у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №420/2388/19.

Дослідивши матеріали адміністративної справи №420/13504/20, клопотання Головного управлінням ДПС в Одеській області та ліквідатора арбітражного керуючого товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» про передачу матеріалів справи до Господарського суду Одеської області, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, згідно із положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року було введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу не залежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства - спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

В силу пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно ч.1 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця.

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року по справі №905/2030/19 банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року №2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

Зокрема, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов`язань боржника, що має наслідком обов`язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред`явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частина сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина десята статті 41 КУзПБ).

Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).

Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.

Частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника(юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.

Так, абзацом четвертим частини другої статті 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Такі повноваження суду характерні для адміністративного судочинства, яким розглядаються спори осіб із суб`єктами владних повноважень. Отже, законодавцем наділено господарські суди у справі про банкрутство повноваженнями щодо розгляду спору між боржником та суб`єктом владних повноважень за правилами офіційного з`ясування всіх обставин справи, характерними для розгляду адміністративних спорів (щодо виявлення та витребування доказів з ініціативи суду), що не передбачено загальними нормами ГПК України.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року по справі №905/2030/19 було зазначено, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об`єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній» (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп).

За загальним правилом, публічно-правові відносини у сфері адміністрування податків, сплати загальнообов`язкових соціальних внесків регулюються податковим кодексом та законами, які визначають порядок виникнення і сплати податкових зобов`язань та зобов`язань зі сплати цих внесків.

Так, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також елементи податку, підстави надання податкових пільг та порядок їх застосування, відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються ПК України або законами, які вносять до нього зміни (статті 4, 7 ПК України).

Однак законодавець не ототожнює поняття «виникнення» податкових зобов`язань з поняттями «стягнення податкового боргу» чи «погашення податкового боргу». Процедура стягнення (погашення) податкового боргу може регулюватися ПК України та іншими нормативними актами.

Зокрема, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (пункт 1.3 статті 1 ПК України).

Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року по справі №905/2030/19 зазначила, що спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є майном боржника.

Такого правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18 (пункти 77, 81), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 липня 2019 року у справі №826/17147/18 (пункти 17, 18).

Отже, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

При цьому ініціювання поза справою про банкрутство, у межах якої суд розглядає спори про розмір грошових вимог до боржника, ще однієї справи в суді іншої юрисдикції стосовно наявності (відсутності) податкового боргу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, є неефективним як для захисту прав кредитора, так і для захисту прав боржника. Одночасний розгляд в судах різної юрисдикції спорів, судові рішення у яких впливають на визначення розміру грошових вимог до боржника, може зумовлювати необхідність зупинення провадження у справі про банкрутство цього боржника, що прямо забороняє КУзПБ. Крім того, такий одночасний розгляд може ускладнити формування реєстру вимог кредиторів через необхідність перегляду за нововиявленими обставинами у справі про банкрутство відповідних судових рішень про результат розгляду спірних вимог кредитора. Саме тому процедура розгляду спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення є ефективним способом захисту прав боржника у спорі з уповноваженим державою органом щодо розміру спірної заборгованості такого органу та здійснюється у межах процедури банкрутства відповідного боржника.

Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі №289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі №289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі №289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі №289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі №289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі №910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі №334/5073/19.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.

КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві.

Спір в даній адміністративній справі №420/13504/20 виник у зв`язку з оскарженням позивачем податкового повідомлення-рішення №0000571202 від 11.07.2019 року.

Тобто судове рішення, винесене судом за результатами розгляду зазначеного адміністративного позову, вплине на майнові права позивача, а у податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми, яке в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника.

Одеським окружним адміністративним судом під час проведення судового засідання 19.07.2023 року у справі №420/13504/20 встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 року, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» (65048, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17; код ЄДРПОУ 42225885), введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані», розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» призначено арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво № 521 від 21.03.2013).

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.11.2022 року визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» та відкрито ліквідаційну процедуру відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» строком на дванадцять місяців. Призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво № 521 від 21.03.2013 року).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 року було затверджено ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані», припинено юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані», зобов`язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, та списано кредиторську заборгованість банкрута як безнадійну.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року було задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 по справі №916/1915/22 скасовано, справу №916/1915/22 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2023 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Транс Компані" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року у справі №916/1915/22 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року розгляд справи №916/1915/22 було відкладено на 05.09.2023 року.

Судом також було встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року по справі №420/13503/20 було передано до Господарського суду Одеської області (в провадженні якого перебуває справа про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ТРАНС КОМПАНІ» №916/1915/22) матеріали справи №420/13503/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ТРАНС КОМПАНІ» до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000451202 від 10.06.2019 року

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 року по справі №420/13503/20 було залишено без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року по справі №420/13503/20 по передачу справи до Господарського суду Одеської області.

При цьому рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року по справі №916/1915/22 було відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю ПРАЙМ ТРАНС КОМПАНІ у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000451202 від 10.06.2019 року.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги також підсудні Господарському суду Одеської області та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

При вирішенні клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області в частині закриття провадження в адміністративній справі №420/13504/20 суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц зробила наступний висновок: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу №2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону №2343-XII. За встановлених обставин у цій справі суди повинні були передати справу до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа №910/6968/16 про банкрутство ДП «Укрветсанзавод».

За таких умов, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц, суд доходить до висновку, що клопотання представника позивача та представника відповідача підлягають задоволенню шляхом саме надіслання матеріалів справи №420/13504/20 до Господарського суду Одеської області, в провадженні якого перебуває справа №916/1915/22 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані».

Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 238, 241, 243, 248, 256, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані» та Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити.

Матеріали справи №420/13504/20 надіслати до Господарського суду Одеської області, в провадженні якого перебуває справа №916/1915/22 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Транс Компані».

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 24 липня 2023 року.

Суддя Білостоцький О.В.