Рішення

від 24.07.2023 по справі 580/3986/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року справа № 580/3986/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великохутірської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Шипіцин О.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Великохутірської сільської ради (19854, Черкаська область, Золотоніський район, с. Великий Хутір, вул. Куниці, 10) в якій просить:

-визнати протиправною відмову Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області викладену у рішенні від 10.03.2023 №29-28/УШ, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності;

-зобов`язати Великохутірську сільську раду Золотоніського району Черкаської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності;

-стягнути судові витрати з судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності, з підстав внесення змін до Земельного кодексу України у зв`язку із воєнним станом. Разом з тим, представник зазначає, що клопотання про надання дозволу законним представником ОСОБА_1 було подано ще 27.01.2022. Позивач зазначає, що оскільки спірні правовідносини виникли у січні 2022 року, відповідач мав застосувати норму Закону чинну станом на дату їх виникнення, у зв`язку із чим вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що Закон № 2145-ІХ встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій уповноваженими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування стосовно безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 27.01.2022 на адресу Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області подано клопотання позивача, через законного представника, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована в адміністративних межах Великохутірської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додані графічні матеріали розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з бездіяльністю Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, представник позивача звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №580/5381/22 зобов`язано Великохутірську сільську раду Золотоніського району Черкаської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу чи відмову в наданні дозволу.

На виконання вимог рішення суду, Великохутірська сільська рада Золотоніського району Черкаської області розглянула клопотання ОСОБА_1 від 27.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняла рішення від 10.03.2023 №29-28/VIII, згідно з яким, зокрема, ОСОБА_1 відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності, оскільки на підставі пп. 5 п. 27 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказане рішення відповідача представник позивача вважає протиправним, а тому за захистом прав, свобод та інтересів позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про затвердження проекту землеустрою і надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Разом з тим суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема згідно з Указом Президента України №58/2023, затвердженим Законом №2915-IX від 07.02.2023, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану внесено зміни до Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, доповнено пунктом 27 такого змісту Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5 пункту 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України).

Аналіз зазначених положень вказує на те, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються положеннями Земельного кодексу України з урахуванням особливостей, внесених зокрема пп. 5 п. 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, що забороняють зокрема надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Вказані приписи пп. 5 п. 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022.

Суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення відповідача №29-28/VIII в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняте саме 10.03.2023, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.

Доводи позивача, що до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло на момент звернення позивача до відповідача із відповідною заявою (27.01.2022) суд вважає необґрунтованими, оскільки бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення в межах місячного строку з дня подання заяви позивачем оскаржувалась в межах справи №580/5381/22 та не є предметом даного спору. Натомість, у межах справи, що розглядається, предметом оскарження слугує рішення відповідача, що прийняте після набрання чинності вищевказаними змінами до ЗК України, що мали бути враховані під час прийняття рішення відповідачем.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлену Законом заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, суд доходить висновку, що спірне рішення відповідає чинним положенням Закону та є обґрунтованим.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР