Постанова

від 14.12.2023 по справі 580/3986/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3986/23 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великохутірської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Великохутірської сільської ради, в якій просила:

- визнати протиправною відмову Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області викладену у рішенні від 10.03.2023 № 29-28/УШ, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності;

- зобов`язати Великохутірську сільську раду Золотоніського району Черкаської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності;

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім зазначених доводів скаржником звернуто увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Водночас спірне рішення не можна вважати вмотивованим із наведенням усіх підстав для такої відмови.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.01.2022 до Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області подано клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована в адміністративних межах Великохутірської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додані графічні матеріали розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з бездіяльністю Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, представник позивача звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі № 580/5381/22 зобов`язано Великохутірську сільську раду Золотоніського району Черкаської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу чи відмову в наданні дозволу.

На виконання вимог рішення суду, Великохутірська сільська рада Золотоніського району Черкаської області розглянула клопотання ОСОБА_1 від 27.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняла рішення від 10.03.2023 №29-28/VIII, згідно з яким, зокрема, ОСОБА_1 відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності, оскільки на підставі пп. 5 п. 27 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржуване рішення відповідача № 29-28/VIII в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняте саме 10.03.2023, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм, а тому оскаржуване рішення відповідача є правомірним.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про затвердження проекту землеустрою і надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема згідно з Указом Президента України № 58/2023, затвердженим Законом №2915-IX від 07.02.2023, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" внесено зміни до Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, доповнено пунктом 27 такого змісту "Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5 пункту 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України).

Аналіз зазначених положень вказує на те, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються положеннями Земельного кодексу України з урахуванням особливостей, внесених зокрема пп. 5 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, що забороняють зокрема надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Вказані приписи пп. 5 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022.

З огляду на те, що рішення № 29-28/VIII в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняте саме 10.03.2023, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги стосовно того, що до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло на момент звернення позивача до відповідача із відповідною заявою, та вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив такі, позаяк бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення в межах місячного строку з дня подання заяви позивачем оскаржувалась в межах справи №580/5381/22 та не є предметом даного спору. Натомість, у межах справи, що розглядається, предметом оскарження слугує рішення відповідача, що прийняте після набрання чинності вищевказаними змінами до ЗК України, що мали бути враховані під час прийняття рішення відповідачем.

Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів щодо невідповідності дій чи рішень відповідача в межах спірних правовідносин, а отже, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 , як необґрунтовані та безпідставні.

Водночас, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга також не містить.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великохутірської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко