Постанова

від 20.06.2023 по справі 2-2753/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 2-2753/11

провадження № 22-ц/824/9398/2023

головуючий у суді І інстанції Фролова І.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Девелоп Фінанс" на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасування постанови.

Відповідно до вимог скарги просив суд визнати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова В.І. від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-2753/11, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 16 грудня 2013 року - протиправною та скасувати дану постанову державного виконавця.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-2753/11, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 16 грудня 2013 року. Виконавчі листи, видані 16 грудня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва на підставі рішення суду від 20 квітня 2011 року, яким задоволено позов ПАТ КБ "Надра" про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором, були отримані в суді та пред`явлені до примусового виконання стягувачем ПАТ КБ "Надра" з порушенням вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постановою Київського апеляційного суду було відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоп Фінанс" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ПАТ КБ "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасування постанови задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова В.І. від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом №2-735/11, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 16 грудня 2013 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою представник ТОВ "Девелоп Фінанс" - Савінський К.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали, судом було встановлено обставини заміни кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 644/П/99/2007-840 від 6 листопада 2007 року з ПАТ КБ "НАДРА" на ТОВ "ДЕВЕЛОП ФІНАНС", заборгованість по якому примусово стягується в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак суд не залучив товариство в справу та належним чином не повідомив про розгляд справи.

Зазначає, що звертаючись до суду боржник свою скаргу обґрунтовував тим, що постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року по справі № 761/5443/14-ц ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2014 року про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа № 2-2735/11 до виконання було скасовано. Отже, враховуючи посилання суду на преюдиційність рішення Київського апеляційного суду, боржник починаючи з 24 березня 2021 року (дати ухвалення постанови) вже знав про обставини порушення його прав але саму скаргу подав до суду лише у серпні 2022 року, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі, тобто вже з пропуском передбаченого десятиденного строку. Звертає увагу, що боржником не подавалось обґрунтоване клопотання про поновлення строків на подання скарги, а тому розглядаючи скаргу по суті, Шевченківський районний суд м. Києва усупереч нормам процесуального права не перевірив наявності чи відсутності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про задоволення вимог боржника, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року по справі № 570/5213/19.

Вказує, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року було дотримано вимоги законодавства в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 5 березня 2021 року по справі №902/1326/13, тому у суду були відсутні підстави для задоволення скарги боржника.

13 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що строк пред`явлення виконавчого листа правомірно переривався. Звертає увагу, що апелянтом не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження обставин та вимог його апеляційної скарги.

Вказує, що звернення ПАТ КБ "Надра" до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 19 лютого 2016 року, як і прийняті на її підставі постанови про арешт майна боржника були прийняті в порушення вимог ст. 12 Закону України від 2 червня 2016 року "Про виконавче провадження".

Також вважає, що у даній справі початок перебігу строку для звернення до суду ОСОБА_1 має обчислюватися саме з моменту, коли він отримав можливість ознайомитися з оскаржуваною постановою державного виконавця, та отримав відповідь від начальника відділу ВДВС.

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про залишення скарги без задоволення.

Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Доценко В.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, представника стягувача та скаржника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам у цілому відповідає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо недотримання боржником строків для подання скарги колегія апеляційного суду визнала їх безпідставними з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, яка кореспондується з статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у виді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

За змістом статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

У апеляційній скарзі наведені доводи про те, що боржником не подавалось обґрунтоване клопотання про поновлення строків на подання скарги, однак такі доводи не відповідають дійсності.

В даній справі, звертаючись із скаргою на бездіяльність державного виконавця та визнання протиправною постанови і скасування такої постанови державного виконавця, ОСОБА_1 також просив поновити йому строк звернення до суду із скаргою, вказавши, що такий строк пропущено з поважних причин, навівши відповідні обгрунтування.

При зверненні із скаргою ОСОБА_1 вказував, що про порушення своїх прав він дізнався 20 серпня 2022 року, після отримання листа начальника відділу ВДВС від 20 серпня 2022 року, доказом чого є поштовий конверт із відміткою Укрпошти. Зазначав, що не міг раніше подати до суду скаргу по даній справі з поважних причин: не знав про зміст постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; не мав ідентифікатору доступу до єдиного реєстру виконавчих проваджень; під час війни із рф даний реєстр виконавчих проваджень не працював; звернувся до начальника відділу ВДВС із письмовим клопотанням у виконавчому провадженні, та очікував позитивного рішення по суті свого звернення.

Таким чином, вважав, що початок перебігу строку для звернення до суду ОСОБА_1 має обчислюватися саме з моменту, коли він отримав можливість ознайомитися з оскаржуваною постановою державного виконавця, та отримав відповідь від начальника відділу ВДВС.

Колегія апеляційного суду разом з тим погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вказав обставини щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою.

Апеляційний суд перевіривши обґрунтованість клопотання про поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою вважає його таким, що підлягає задоволенню внаслідок доведеності підстав для визнання поважними причин пропуску строку на оскарження.

Так слід зауважити, що початок перебігу десятиденного строку на звернення із скаргою пов`язується не стільки із винесенням постанови державного виконавця від 16 грудня 2013 року, скільки із моментом порушення права скаржника.

Так, як вбачається із матеріалів справи та інших судових проваджень, боржник, який є скаржником у цій справі не втрачав інтересу до судового провадження та до виконавчого провадження. Ініціював судові розгляди справи, а саме у грудні 2020 року оскаржував безпідставне поновлення у 2014 році строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у квітні 2021 року звертався із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що не можна також ототожнювати із тим, що він повинен був знати про повторне відкриття оспорюваного виконавчого провадження, яке не було предметом встановлення у наведених справах.

Тобто наявність декількох судових процесів, у межах яких боржник вчиняв відповідні дії, спрямовані на захист своїх прав та законних інтересів та правомірно розраховував, що під час їх розгляду його права як учасника виконавчого провадження врешті буде вирішено.

Безпосередньо із оскаржуваною постановою державного виконавця від 19 лютого 2016 року скаржник ознайомився із листа начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ), в якому його було повідомлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, який видано 16 грудня 2013 року по справі № 2-2735/11 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості 33 738,08 грн, витрати з оплати судового збору у розмірі 1700 грн, та витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Згідно даних АСВП (спецрозділ) виконавче провадження № НОМЕР_2, по виконанню вищезазначеного листа, перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в період з 13 червня 2014 року по 8 грудня 2015 року. Постановою державного виконавця 8 грудня 2015 року виконавчий лист був повернутий стягувачеві згідно до пункту 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Також зазначено, що виконавчий лист, який видано 16 грудня 2013 року по справі №2-2735/11 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості повторно пред`явлено стягувачем на виконання до відділу примусового виконання рішень 17 лютого 2016 року відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент прийняття рішення державним виконавцем та втратив чинність 2 червня 2016 року. 19 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та на разі здійснюється примусове виконання вказаного виконавчого документу.

Сам лист не містить дати, однак до цього листа, який міститься в матеріалах справи долучений конверт із відміткою Укрпошти, із якого вбачається, що він отриманий 20 серпня 2022 року, а із скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 26 серпня 2022 року, тобто через 8 днів.

Тому колегія апеляційного суду вважає, що про оскаржувану постанову державного виконавця скаржнику стало відомо 20 серпня 2022 року, а саме з моменту ознайомлення із листом начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ), з часу ознайомлення з листом строк на звернення не пропущений. Підстави вважати, що скаржник повинен був раніше знати про наявність повторного виконавчого провадження за оскаржуваною постановою відсутні та не підтверджені, а тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску звернення ОСОБА_1 до суду за відсутності поважних причин є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для повторного звернення стягувача з виконавчим документом до виконавця відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", колегія апеляційного суду зважає на таке.

Судом першої інстанції встановлено, щорішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року по цивільній справі № 2-2753/11 за позовом ПАТ Комерційного Банку "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у сумі 6 188 738,08 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 1 700 грн, рішення набрало законної сили 20 травня 2011 року.

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 на підставі виданого 16 грудня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчого листа №2-2753/11.

Разом з тим, граничним строком звернення вказаного рішення до примусового виконання було 20 травня 2012 року, однак виконавчі листи на підставі цього судового рішення були видані представнику банку за його зверненням лише 16 грудня 2013 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року було поновлено строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання у цивільній справі № 2-2753/11 за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року було скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року та в задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ТОВ "Девелоп Фінанс", про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року у наведеній справі №761/5443/14 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Девелоп Фінанс" на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

При цьому, виконавче провадження № НОМЕР_1, щодо правомірності існування якого заперечує ОСОБА_1 ,було відкрито постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова В.І. 19 лютого 2016 року на підставі заяви стягувача ПАТ КБ "Надра" від 17 лютого 2016 року.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі рішення суду від 20 квітня 2011 року, яким задоволено позов ПАТ КБ "Надра" про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості 6 133 738,08 грн, витрати з оплати судового збору у розмірі 1 700 грн, та витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, вперше виконавчі листи були видані Шевченківським районним судом м. Києва 16 грудня 2013 року.

Згідно даних АСВП (спецрозділ) виконавче провадження № НОМЕР_2 по виконанню вищезазначених листів, перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в період з 13 червня 2014 року по 8 грудня 2015 року.

Постановою державного виконавця від 8 грудня 2015 року виконавчий лист, який був виданий Шевченківським районним судом м. Києва 16 грудня 2013 року, був повернутий стягувачеві згідно з пунктом 4 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник ТОВ "Девелоп фінанс" - адвокат Савінський К. вказує на переривання строку пред`явлення виконавчого листа, та зазначає, що оскільки постановою державного виконавця 8 грудня 2015 року виконавчий лист був повернутий стягувачеві, то виконавчий документ міг бути пред`явлений повторно стягувачем до виконання в строк до 8 грудня 2016 року (наступне пред`явлення виконавчого документу відбулось в лютому 2016 року).

Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Так, із матеріалів справи вбачається, що виконавче оспорюване провадження НОМЕР_1 було відкрито постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова В.І. 19 лютого 2016 року на підставі заяви стягувача ПАТ КБ "Надра" від 17 лютого 2016 року.

Виконавчі листи на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва суду від 20 квітня 2011 року, яким задоволено позов ПАТ КБ "Надра" про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором, були отримані стягувачем вперше в суді 16 грудня 2013 року та пред`явлені до примусового виконання стягувачем ПАТ КБ "Надра" з порушенням вимог ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, яка була чинна на час звернення стягувача до виконавця). Дана обставина встановлена постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, а тому не потребує доказування на підставі вимог п. 4 та п. 5 ст. 82 ЦПК України.

Зокрема у постанові Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у справі № 761/5443/14 було встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року по цивільній справі № 2-2753/11 за позовом ПАТ Комерційного Банку "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором набрало законної сили 20 травня 2011 року, тому граничним строком звернення вказаного рішення до примусового виконання був визначений згідно із положеннями закону 20 травня 2012 року, втім виконавчі листи на підставі цього судового рішення були видані представнику банку за його зверненням лише 16 грудня 2013 року, тобто більше ніж через півтора року після спливу строку пред`явлення їх до виконання.

Судом апеляційної інстанції у наведеній постанові також надано оцінку наведеним стягувачем причинам пропуску звернення за виконавчим листом та вказано, що заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали йому як стягувачу отримати протягом тривалого проміжку часу в суді першої інстанції виконавчі документи на виконання рішення суду, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що ПАТ КБ "Надра" пропустив строк отримання виконавчих листів та строк пред`явлення виконавчих листів до виконання з власної вини та недбалості, без будь-яких поважних на те причин.

Як наслідок, постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року була скасована ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року, та в задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ТОВ "Девелоп Фінанс", про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було відмовлено.

Таким чином, річний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив ще під час першого звернення стягувача з виконавчим листом до виконавця, а тому державний виконавець повинен був повернути стягувачу або суду виконавчий лист з урахуванням вимоги пунктів 1, 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 522/11429/13-ц (провадження № 61- 48097св18).

У разі пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону від 2016 року), виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Оскільки, виконавчі листи у цивільній справі № 2-2753/11 за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості не відповідали вимогам ст. 4 Закон України "Про виконавче провадження", вони не могли бути прийняті до виконання.

Колегія апеляційного суду також зважає на ту обставину, що на час повторного звернення стягувача у 2016 році із заявою щодо відкриття виконавчого провадження була нескасована ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2014 року, якою було поновлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний Банк "Надра" пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання, виданих Шевченківським районним судом м. Києва по справі №2-2753/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Тому підстав для висновку щодо неправомірної бездіяльності виконавця немає. Однак, відповідна обставина не може бути перешкодою для відмови у захисті порушеного права ОСОБА_1 , як учасника виконавчого провадження.

Також колегія апеляційного суду не може погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що звернення ПАТ КБ "Надра" до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження переривало строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а лише такого, яке здійснене у межах визначеного законом строку.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону України від 2 червня 2016 року "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом в постанові від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

Так матеріалами цієї справи було встановлено, що виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року по цивільній справі № 2-2753/11 було відкрито та перебувало на виконанні двічі: спочатку у період з 13 червня 2014 року по 08 грудня 2015 року, потім з 19 лютого 2016 року.

При цьому судовими рішеннями було встановлено, що ще вперше виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2753/11 було відкрито поза межами строку пред`явлення до виконання. Тому повторне звернення стягувача у лютому 2016 року у межах одного року з часу повернення виконавчого листа у грудні 2015 року ніякого правового значення не має, оскільки строк звернення з виконавчим листом був пропущений ще у 2013 році.

Відповідно до частини другої статті 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Колегія апеляційного суду також зважає на судову практику, відповідно до якої пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання віднесено до процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за передбаченою у ст. 432 ЦПК України процедурою, за якою перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково не є виключним. (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №824/77/22).

Однак, як убачається із змісту апеляційної скарги учасники цієї справи були також учасниками у справі №761/5443/14, яку було розглянуто Шевченківським районним судом м. Києва 07 березня 2023 року за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. За наслідком розгляду указаної справи у задоволенні заяви було відмовлено.

Залишаючи без задоволення заяву суд першої інстанції у наведеній справі керувався іншою судовою практикою Верховного Суду, яка була висловлена у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №593/841/14-ц, відповідно до висновків якої "порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарження дій чи бездіяльності державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню."

Крім того, судом у справі №761/5443/14 було враховано, що постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2753/11 скасовано оскаржуваною у цьому апеляційному провадженні ухвалою Шевченківського районного суду від 23 грудня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Так у цьому провадженні, так само і у провадженні у справі №761/5443/14 не було спростовано обставини пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що має наслідком відмову у відкритті виконавчого провадження за таким документом в силу закону, так само є процесуально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначено у висновках Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, від 15 червня 2023 року у справі №824/77/22, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Аналогічно у цій справі, встановлення пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання за відсутності поважних причин для поновлення такого строку має наслідком відсутність матеріального обов`язку боржника, що виник після ухвалення судового рішення про стягнення з нього заборгованості.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Ураховуючи що скаржник у цій справі має конституційне право на дотримання гарантій передбачуваності застосування правових норм, які регулюють питання щодо його прав і обов`язків, зокрема у спірній ситуації, колегія апеляційного суду вважає за необхідне погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що виконавче провадження було відкрито після спливу однорічного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому наявні підстави для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова В.І. від 19 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-2735/11, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 16 грудня 2013 року.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про не залучення судом першої інстанції до розгляду скарги боржника нового стягувача, а самеТОВ "Девелоп Фінанс".

Так, представник ТОВ "Девелоп Фінанс", користуючись своїми процесуальними правами, подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року, в якій детально виклав доводи щодо її незаконності та необґрунтованості. З метою реалізації права ТОВ "Девелоп Фінанс" на доступ до правосуддя апеляційний суд поновив йому строк на апеляційне оскарження ухвали і поновив його в правах. Під час апеляційного розгляду справи ТОВ "Девелоп Фінанс" користувалось своїми процесуальним правами, а тому не було позбавлене права на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, вказані обставини не є підставою для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постановленої ухвали та відсутність підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Девелоп Фінанс" залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба