Постанова

від 12.07.2023 по справі 420/14183/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14183/22Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі - Вовненко А.В.,

за участю представника апелянта Малюченка А.С.,

представника позивача Самоха М.Ю.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ДІС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 31.01.2022 №1840/15-32-07-01-22, №1841/15-32-07-01-22 та №1842/15-32-07-01-22;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ДІС понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі; скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ФГ «АГРОФАТТОРІЯ», ФГ «ЗОЛОТА РУНА» перевіркою зроблено висновок про: неможливість виконання оформлених господарських операцій наявними трудовими ресурсами; відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками господарських операцій щодо придбання товарів, розвантаження/навантаження і зберігання. ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» фактично не міг придбати товари (зернові) на загальну суму 2909157 грн. (без ПДВ), у тому числі у наступних контрагентів: ФГ «АГРОФАТОРІЯ» - на суму 1801068,22 грн.; ФГ «ЗОЛОТА РУНА» - на суму 1108087,57 гривень. За результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» та ТОВ «БЄЛ-ТРАНС», перевіркою встановлено: відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками господарських операцій щодо перевезення вантажу; надані до перевірки документи не розкривають суть господарської операції, не вказують на рух активів та/або на зміну зобов`язань. Апелянт вказує, що у ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» відсутні підстави для формування в обліку показників з податкового кредиту за податковими накладними контрагентів, та як наслідок, порушено п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 3793307 гривень. Головне управління ДПС в Одеській області вважає, що сума судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень є безпідставно завищеною та необґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Самох М.Ю. зазначає, що податкова інформація щодо контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов`язує висновки Акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про нереальність господарських операцій з позивачем. В межах перевірки позивача Відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентами позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій, не забороненій законом формі, у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів не заперечується. податкова інформація, на яку посилається податковий орган в Акті перевірки, не містить жодного доказу, який би свідчив про умисел власне позивача в сприянні у здійсненні незаконної діяльності своїх контрагентів (якщо така діяльність взагалі мала місце), про обізнаність про дефекти в правовому статусі контрагента, неналежне ведення бухгалтерського та податкового обліку, не оформлення або оформлення з порушенням вимог чинного законодавства України первинних документів. Представник позивача вказує, що висновки перевірки є безпідставними щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать фактам, наведеним у позовній заяві та підтверджені доданими до неї первинними документами бухгалтерської звітності. На думку позивача, доводи відповідача щодо завищення суми витрат на професійну правничу допомогу та їх неспівмірність зі складністю справи, фактично витраченим часом та обсягом робіт, не заслуговують на увагу. З огляду на зазначене, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (код ЄДРПОУ 39945333), зареєстроване в якості юридичної особи 11.08.2015 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний), 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 49.20 Вантажний залізничний транспорт, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі направлень від 25.11.2021 №16243/15-32-07-01-15, № 16245/15-32-07-01-15, № 16246/15-32-07-01-15, № 16248/15-32-07-01-15, № 16248/15-32-07-01-15, № 16249/15-32-07-01-15, № 16250/15-32-07-01-15, № 16251/15-32-07-01-15, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.11.2021 №8048-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС», код ЄДРПОУ 39945333, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 роки, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 роки, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове 01.01.2018 по 30.09.2021 роки відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт №29200/15-32-07-01-17/39945333 від 23.12.2021 (т.1 а.с.73-146), яким встановлено порушення позивачем зокрема:

- п.44.1 п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті встановлено заниження податку на прибуток в сумі 3611458 грн., в тому числі:

3 квартали 2018 263082 грн.

2018 рік 543051 грн.

1 півріччя 2019 359368 грн.

3 квартали 2019 990603 грн.

2019 рік 1126180 грн.

1 квартал 2020 445308 грн.

1 півріччя 2020 578479 грн.

3 квартали 2020 809602 грн.

2020 рік 1177957 грн.

1 квартал 2021 187519 грн.

1 півріччя 2020 448082 грн.

3 квартали 2020 764270 грн.

- п.44.1 ст.44, п 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3663587 грн., у тому числі

серпень 2018 25258 грн.

вересень 2018 14105 грн.

жовтень 2018 316204 грн.

грудень 2018 250016 грн.

квітень 2019 144539 грн.

червень 2019 330303 грн.

липень 2019 252298 грн.

серпень 2019 256437 грн.

вересень 2019 117094 грн.

листопад 2019 46776 грн.

грудень 2019 82750 грн.

січень 2020 120234 грн.

лютий 2020 133111 грн.

березень 2020 284660 грн.

квітень 2020 37675 грн.

липень 2020 99347 грн.

вересень 2020 178483 грн.

жовтень 2020 16608 грн.

листопад 2020 248807 грн.

лютий 2021 708883 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті встановлено завищення суми від`ємного значення, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переносився до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2021 року в сумі 284849 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем 31.01.2022 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №1840/15-32-07-01-22 (т.1 а.с.169-170), яким за порушення п.44.1, 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 3994872 грн, з яких 3611458,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 383414,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №1841/15-32-07-01-22 (т.1 а.с.171-172), яким за порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4579484 грн., з яких 3663587,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 915897,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №1842/15-32-07-01-22 (т.1 а.с.173-174), яким за порушення п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9309485871 від 19.10.2021 на суму 284849,00 грн.

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем подано скаргу (т.1 а.с.175-177), за результатами розгляду якої Державною податковою службою України 18.07.2022 прийнято рішення №7338/6/99-00-06-01-01-06 (т.1 а.с.184-189), яким податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №1840/15-32-07-01-22, №1841/15-32-07-01-22 та №1842/15-32-07-01-22 залишено без змін а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність первинних документів, які підтверджують проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, а також, враховуючи те, що відповідні документи були надані контролюючому органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак наведені рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ ДІС» 24810,00 грн. судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36, 14.1.178, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп.140.5.9 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (покупець) з ФГ «ЗОЛОТА РУНА» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1/050821 від 05.08.2021 (т.1 а.с.191-195) зі специфікацією (т.1 а.с.196), за умовами якого на умовах і в порядку, передбаченими цим Договором, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1). Предметом цього Договору є сільськогосподарська продукція, яка надалі іменується «Товар», та зазначається у Специфікаціях - невід`ємних частинах цього Договору (п.1.2). Продавець гарантує покупцеві, що товар є його власністю та вільний від прав третіх осіб: не є предметом застави (у тому числі податкової), не перебуває під арештом, щодо нього відсутні судові або адміністративні спори (п.1.3). Продавець гарантує те, що він є сільськогосподарським підприємством-виробником, а товар є товаром його власного виробництва та він виростив цей товар (п.1.4).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду надано видаткові накладні (т.1 а.с.196-198), рахунки (т.1 а.с.199-201), а також докази подальшої реалізації придбаного у ФГ «ЗОЛОТА РУНА» товару, а саме: договір поставки №0521/21 від 05.08.2021 з ТОВ «ОЛАМ ОЙЛ» (покупець) з видатковою накладною, актом наданих послуг перевезення та реєстром до акту та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.202-214); договір поставки №2100132336 від 13.08.2021 з ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» (покупець) з видатковими накладними, актами наданих послуг перевезення та реєстрами до актів та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.215-227).

ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (покупець) з ФГ «АГРОФАТТОРІЯ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №230719 від 23.07.2019 (т.1 а.с.228) зі специфікаціями (т.1 а.с.229-238), за умовами якого на умовах і в порядку, передбаченими цим Договором, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1). Предметом цього Договору є сільськогосподарська продукція, яка надалі іменується «Товар», та зазначається у Специфікаціях - невід`ємних частинах цього Договору (п.1.2). Продавець гарантує покупцеві, що товар є його власністю та вільний від прав третіх осіб: не є предметом застави (у тому числі податкової), не перебуває під арештом, щодо нього відсутні судові або адміністративні спори (п.1.3). Продавець гарантує те, що він є сільськогосподарським підприємством-виробником, а товар є товаром його власного виробництва та він виростив цей товар (п.1.4).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду надано видаткові накладні (т.1 а.с.239, 241, 243, 245, 247, 249, т.2 а.с.1, 3, 5, 6, 8) рахунки на оплату (т.1 а.с.240, 242, 244, 246, 248, 250, т.2 а.с.2, 4, 7, 9), а також докази подальшої реалізації придбаного у ФГ «АГРОФАТТОРІЯ» товару, а саме: договір поставки №CVP26100 від 23.07.2019 з ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» (покупець) з видатковими накладними, актами наданих послуг перевезення та товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.10-22); договір поставки №П4-6448-07-08-2019 від 07.08.2019 з ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (покупець) з додатковою угодою, з видатковою накладною, актом наданих послуг перевезення та товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.23-33); договір поставки №П4-6748-22-08-2019 від 22.08.2019 з ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (покупець) з додатковою угодою, з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.34-44); договір поставки №500003195 від 11.09.2019 з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» (покупець) з додатковими угодами, з видатковими накладними, актами перерахунку ціни партії товару, актами наданих послуг перевезення, рахунками на оплату та товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.45-59); договір поставки №500003291 від 03.09.2019 з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» (покупець) з додатковими угодами, з видатковою накладною, актом перерахунку ціни партії товару, актом наданих послуг перевезення, рахунком на оплату та товарно-транспортною накладною (т.2 а.с.60-69); договір поставки №500003377 від 08.10.2019 з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» (покупець) з додатковими угодами, з видатковою накладною, актом перерахунку ціни партії товару, актом наданих послуг перевезення, рахунком на оплату та товарно-транспортною накладною (т.2 а.с.70-77); договір поставки №0457/19 від 26.09.2019 з ТОВ «ОЛАМ ОЙЛ» (покупець) з видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (т.2 а.с.78-84).

ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (замовник) з ТОВ «ТРІ-БУД» (виконавець) укладено договір надання послуг з перевезення вантажу №ТБ-31 від 21.12.2020 (т.2 а.с.85-86), за умовами якого виконавець діючи за дорученням замовника у межах даного договору надає послуги по перевезенню вантажу власним або найманим вантажним транспортом (код послуги для податкової накладної 49.41), довіреною особою власника якого він є (п.1.1).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду надано акти надання послуг з товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.87-250, т.3 а.с.1-177).

ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (замовник) з ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» (виконавець) укладено договір з організації транспортно-експедиційного обслуговування №02/12-19 від 02.12.2019 (т.3 а.с.178-180), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з організації перевезень та експедиційному обслуговуванню вантажу замовника (транспортні, експедиційні та транспортно-експедиційні послуги), а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві виконані ним послуги в сумі, погодженій сторонами у відповідному акті здавання-приймання наданих послуг (п.1.1). Умови перевезення та експедиторських послуг щодо вантажу погоджуються сторонами в заявках в письмовій або усній формі (за допомогою телефонного зв`язку, факсу, електронною поштою) та відображаються у відповідному акті здавання-приймання виконаних робіт/наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду надано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні (т.3 а.с.181-250, т.4 а.с.1-249, т.5 а.с.1-251, т.6 а.с.1-251, т.7 а.с.1-78).

ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (замовник) з ТОВ «ЛОГІСТІК ТРАНСКОМПАНІ» (виконавець) укладено договір з організації послу і робіт №18-Д від 20.08.2018 (т.7 а.с.79-81), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з організації перевезень та експедиційному обслуговуванню вантажу замовника (транспортно-експедиційні послуги), а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві виконані ним послуги в сумі, погодженій сторонами у відповідному акті здавання-приймання наданих послуг (п.1.1). Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги з організації вантажно-розвантажувальних робіт покупцям Замовника, включаючи весь комплекс пов`язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так, і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інші (вантажно-розвантажувальні послуги) а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві виконані ним послуги в сумі, погодженій Сторонами у відповідному акті здавання-приймання наданих послуг (п.1.2). Умови перевезення, експедиторських послуг та вантажно-розвантажувальних послуг щодо вантажу погоджуються Сторонами в заявках в усній формі (за допомогою телефонного зв`язку, електронної пошти, факсу) та відображаються у відповідному акті здавання-приймання виконаних робіт/наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду надано акти надання послуг з реєстрами до них та товарно-транспортні накладні (т.7 а.с.82-254, т.8 а.с.1-249, т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-130).

Колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були, зокрема, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами ФГ «ЗОЛОТА РУНА», ФГ «АГРОФАТТОРІЯ», ТОВ «ТРІ-БУД», ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» та ТОВ «ЛОГІСТІК ТРАНСКОМПАНІ», зокрема:

- щодо ФГ «ЗОЛОТА РУНА» та ФГ «АГРОФАТТОРІЯ» - у них відсутнє джерело походження поставленої пшениці, відсутні трудові ресурси в достатній кількості, необхідній для постачання зерна, в тому числі відсутні дані щодо залучення працівників (робітників), інших підприємств для організації навантаження зерна, відсутні місця зберігання, в тому числі дані щодо залучення сторонніх осіб для організації зберігання та постачання зерна;

- щодо ТОВ «ТРІ-БУД» - у зв`язку з недоліками актів виконаних робіт та недоліками ведення обліку та звітності щодо найманих/залучених працівників (у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних у розділі «водій» зазначені інші прізвища ніж ті, щодо яких ТОВ «ТРІ-БУД» здійснювало нарахування заробітної плати та інші виплати);

- щодо ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» - у зв`язку з недоліками актів виконаних робіт;

- щодо ТОВ «ЛОГІСТІК ТРАНСКОМПАНІ» - у зв`язку з недоліками актів виконаних робіт та відсутності ціни послуг покупцям ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» у договорі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що віднесення до ризикових платників податку підприємства, з якими мало господарські відносини контрагент позивача не є свідченням відсутності придбання товару позивачем у ФГ «ЗОЛОТА РУНА» та ФГ «АГРОФАТТОРІЯ», не може бути покладені у провину позивачу, а відтак бути достатньою підставою для висновку про не підтвердження тієї чи іншої господарської операції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару.

Щодо посилань контролюючого органу на недоліки актів виконаних робіт ТОВ «ТРІ-БУД», ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» та ТОВ «ЛОГІСТІК ТРАНСКОМПАНІ» суд вважає, що зазначені недоліки (відсутні кількість і ціна послуг на кожне перевезення вантажу, згідно товарно-транспортної накладної, відсутні відомості про вантаж, що перевозиться, маршрут перевезення, посилання на товарно-транспортні накладні, згідно яких здійснювались перевезення, обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, місце здійснення вантажно-розвантажувальних робіт) самі по собі не свідчать про ненадання вказаними контрагентами позивачу транспортних та експедиційних послуг, враховуючи надання до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних на підтвердження таких перевезень вантажу а також висновки контролюючого органу про відсутність заборгованості позивача перед вказаними контрагентами.

Колегія суддів також враховує надані позивачем реєстри як додатки до актів надання послуг ТОВ «ЛОГІСТІК ТРАНСКОМПАНІ», в яких міститься детальна інформація щодо наданих послуг.

Також суд ставиться критично до посилання апелянта у акті перевірки на не визначення у договорі з ТОВ «ЛОГІСТІК ТРАНСКОМПАНІ» ціни послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт покупцям замовника, включаючи весь комплекс пов`язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інших (вантажно-розвантажувальних послуг), оскільки по-перше, договір не є первинним документом, який підтверджує реальність господарських операцій, та по-друге контролюючим органом не зазначено, яким чином відсутність такої інформації у договорі свідчить про відсутність господарських відносин позивача з таким контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ ДІС", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Обставини, зазначені апелянтом відносно підприємств, з якими контрагентами позивача укладались договори, не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів позивача з його контрагентами за умови наявності первинних документів.

При цьому колегія суддів зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків у первинних документах не є безумовною підставою для визначення господарських операцій такими, що не мали реального характеру, оскільки зазначені документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Окрім того, апелянтом не надано доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаного зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими первинними документами.

Право на формування податкового кредиту виникло у позивача саме за результатами фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів/послуг має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагентів покупця товарів (послуг), трудових ресурсів, техніки, тощо.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань неправомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з посиланням на докази.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак наведені рішення є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) договір від 10.08.2022 №1008/22/Н з додатком №1 про надання юридичних послуг, укладений позивачем (клієнт) з АО «ЛОЯЛТІ» (об`єднання), відповідно до якого клієнт дійсним дає розпорядження та доручає об`єднанню, а об`єднання відповідно зобов`язується надавати клієнту юридичні послуги відповідно завдання клієнта, оплата за які буде здійснюватися на умовах, викладених в даному договорі (п.1.1); винагорода, яка підлягає сплаті згідно даного договору і загальному розмірі становить 130000,00 грн (п.5.1);

2) акт приймання-передачі наданих надання послуг від 20.01.2023, відповідно до якого позивачу надано юридичні послуги згідно договору на суму 130000,00 грн;

3) платіжне доручення №1271 від 16.08.2022 про оплату позивачем АО «ЛОЯЛТІ» 130000,00 грн;

4) звіт щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу від 20.01.2023, відповідно до якого позивачу надано правничі послуги:

- 10.08.2022 - зустріч з клієнтом, консультація клієнта стосовно ситуації, що склалась за результатами проведення податкової перевірки та порядку по оскарженню ППР та документів, необхідних для такого оскарження (2 год) 8000,00 грн;

- 20.09.2022-30.09.2022 - вивчення документів, необхідних для складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та підготовка проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування ППР (16 год) 64000,00 грн;

- 04.10.2022 - обговорення з клієнтом та погодження тексту проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування ППР (1 год) 4000,00 грн;

- 05.10.2022-06.10.2022 - формування, оформлення та подача пакетів документів (позовної заяви про визнання протиправними та скасування ППР з додатками) для відповідача та суду (5 год) 20000,00 грн;

- ознайомлення із відзивом на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив по справі, його направлення на адресу відповідачів та суду (4 год 30 хв) 18000,00 грн;

- участь у судових засідання по справі № 420/14183/22 в Одеському окружному адміністративному суді (до 4 (чотирьох) судових засідань включно) 16000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір судових витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи; виконаними представником роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ДІС є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2023 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик