Постанова

від 18.07.2023 по справі 380/18991/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18991/22 пров. № А/857/7491/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (суддя Лунь З.І., м. Львів, повний текст рішення складено 30 березня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудня 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі УСБУ у Львівській області), в якому просив: визнати протиправними дії співробітників УСБУ у Львівській області щодо збору конфіденційної інформації у відношенні ОСОБА_1 та її родини без належних на те підстав; зобов`язати УСБУ у Львівській області провести службове розслідування за фактом збору співробітниками УСБУ у Львівській області без належних на те підстав у відношенні ОСОБА_1 та її родини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та її чоловік, ОСОБА_2 , є учасниками бойових дій, внутрішньо переміщеними особами, на утриманні яких перебуває двоє малолітніх дітей. Позивачка зазначає, що зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 . Позивачка вказує у позовній заяві, що відповідач систематично створює їй перешкоди щодо реалізації соціальних прав, зокрема, в частині постановки на квартирний облік, отриманні службового житла, а на даний час окремими співробітниками відповідача здійснюється збір конфіденційної інформації щодо позивачки та членів її сім`ї щодо з`ясування їх фактичного місця проживання, проводяться бесіди з власником орендованої квартири, головою ОСББ з метою дискредитації позивачки. Покликаючись на норму ст.32 Конституції України, позивачка вважає, що дії співробітників відповідача є протиправними, оскільки вона не надавала згоди на збір конфіденційної інформації щодо неї та її родини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що встановлення факту проживання чи не проживання особи за зазначеною адресою жодним чином не впливає на право одержання грошової компенсації, тому що держава в особі УСБУ у Львівській області таким чином компенсує нездатність виконати свій обов`язок зі створення належних умов для проходження військової служби (в т.ч. щодо забезпечення житлом) передбачений Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 перебуваючи у декретній відпустці по догляду за дитиною не зобов`язана систематично проживати в орендованому нею житловому приміщенні. Також звертає увагу на статтю 11 Закону України Про інформацію, згідно якої до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідачподав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачка, ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 , проходить військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області з 24.04.2015 по теперішній час за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, з 30.03.2018 в Управлінні СБ України у Львівській області.

З 25.08.2020 до 29.06.2023 включно ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку.

При прийнятті на службу до Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_1 надала згоду на обробку персональних даних від 18.08.2017.

Управлінням СБ України у Львівській області з серпня 2021 року здійснювалося нарахування та виплата компенсації за піднайом житлового приміщення військовослужбовцю Управління ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рапортів ОСОБА_1 від 15.07.2021 та від 28.12.2021.

Відповідно до наказу Управління СБ України у Львівській області №29 від 03.02.2022 «Про виплату грошової компенсації» ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 31.12.2022 призначено грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2003 та Наказу СБ України № 792 від 06.11.2007.

ОСОБА_1 є стороною (орендарем) договору оренди квартири (житлового приміщення) від 15.07.2021, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., площею 26кв.м, житлова площа 14.4,кв.м.

Відповідно до звіту за господарськими операціями з 01.02.2022 по 09.03.2023 ОСОБА_1 за 2022 рік виплачено компенсацію за піднайм житла на суму 72330,63грн.

Відповідно до листа помічника начальника Управління з правової роботи начальника юридичного сектору Управління СБ України у Львівській області від 12.10.2022 повідомлено начальника фінансового відділу Управління СБ України у Львівській області, що в ході захисту інтересів Управління в адміністративній справі №462/9564/21 встановлено, що ОСОБА_1 проживає в м. Кагарлик Київської області, однак у листуванні з Управлінням та судом зазначає адресу: АДРЕСА_1 . Дані обставини, як вказано у цьому листі, підтверджені відстеженням поштового відправлення. Через таке, виникли обставини, які свідчать про подання ОСОБА_1 документів для отримання компенсації за піднайом житлового приміщення до фінансового управління, які містять неправдиву інформацію.

Так, суд встановив, що 09.09.2022 Управлінням скеровано на адресу, що вказувала ОСОБА_1 у судових документах як місце свого проживання: АДРЕСА_1 відзив на апеляційну скаргу у справі № 462/9564/21, за трек номером ДП «Укрпошта» 0505098418924. Цей лист за вказаною адресою вручений ОСОБА_1 не був, але був переадресований у Київську область, у населений пункт Кагарлик, в якому ОСОБА_1 особисто забрала цей лист 30.09.2022, про що свідчать дані відстеження поштового відправлення ДП «Укрпошта» (а.с.102-108).

Також відправку листів на адресу Управління СБ України у Львівській області у 2022 році ОСОБА_1 здійснювала з м. Чернігова (а.с.97-99).

Наказом начальника Управління СБ України у Львівській області № 360 від 01.11.2022 створено комісію для обстеження житлових умов ОСОБА_1 з метою встановлення наявності чи відсутності факту подачею нею недостовірних документів для отримання вказаної компенсації.

На виконання наказу начальника Управління СБ України у Львівській області № 360 від 01.11.2022 старшим юрисконсультом Управління Деркачем А.І., як представником Управління і членом комісії по обстеженню житлових умов ОСОБА_1 було скеровано запит до ТОВ «УК Нове Місто» з метою встановлення чи спростування факту проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Такі дії відповідача позивачка вважає протиправними, спрямованими на збір конфіденційної інформації щодо неї та членів її сім`ї, що зумовило звернення до суду із позовом у цій справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту проживання особи, котра отримує грошову компенсацію від держави за користування житловим приміщенням за договором піднайму, укладеному в порядку, визначеному Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затверджена Наказом Служби безпеки України 06.11.2007 № 792 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 р. за № 1308/14575 (далі - Інструкція №792) з метою встановлення обставин щодо подачі недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати компенсації, не є збором конфіденційної інформації про фізичну особу ОСОБА_1 , а саме не є тією інформацією на підставі якої означену фізичну особу можна ідентифікувати, а стосується встановлення факту достовірності чи недостовірності подання військовослужбовцем Служби безпеки України ОСОБА_1 даних, на підставі яких їй було виплачено грошову компенсацію за піднайм житлового приміщення у зв`язку із проходженням нею військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, УСБУ у Львівській області, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років. Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.

Порядок організації забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського (у тому числі тим, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Служби безпеки України (далі - СБ України), а також особам, звільненим з військової служби в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у СБ України після звільнення (далі - співробітники) та членам їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб та потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) визначає Інструкція №792

Відповідно до пункту 8.1 Інструкції № 792 грошова компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) військовослужбовцям, а також курсантам вищих військових навчальних закладів СБ України та військових навчальних підрозділів СБ України закладів вищої освіти, які мають сім`ї.

Відповідно до пункту 9.3 цієї ж Інструкції компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення здійснюється на підставі копії договору піднайму (найму, оренди) житлового приміщення, укладеного між військовослужбовцем та наймодавцем (орендодавцем, наймачем, який здає житлове приміщення в піднайом) житлового приміщення згідно із законодавством, а також банківських квитанцій (прибуткових касових ордерів чи інших встановлених законодавством документів, що підтверджують факт здійснення військовослужбовцем оплати вартості піднайму (найму)), які надаються відповідному фінансовому підрозділу.

Однією з підстав припинення виплати грошової компенсації, відповідно до пункту 8.8 Інструкції №792, є встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.

Слід зазначити, що порядок, процедура та умови встановлення такого факту, а також ознаки такого факту не встановлено чинним законодавством.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Управління СБ України у Львівській області з 30.03.2018.

ОСОБА_1 є стороною (орендарем) договору оренди квартири (житлового приміщення) від 15.07.2021, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., площею 26кв.м, житлова площа 14.4,кв.м.

УСБУ у Львівській області з серпня 2021 року здійснювалося нарахування та виплата компенсації за піднайом житлового приміщення військовослужбовцю Управління ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу УСБУ у Львівській області №29 від 03.02.2022 «Про виплату грошової компенсації» ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 31.12.2022 призначено грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2003 та Наказу СБ України № 792 від 06.11.2007.

Відповідно до звіту за господарськими операціями з 01.02.2022 по 09.03.2023 ОСОБА_1 за 2022 рік виплачено компенсацію за піднайом житла на суму 72330,63грн.

На підставі рапорту начальника ВГЗ, листа ЮС №62/16-1210 від 12.10.2022 та ФВ 62/21-298 від 19.10.2022 т.в.о. начальника УСБУ у Львівській області видано наказ від 01.11.2022 №360 «Про створення комісії із перевірки житлових умов співробітників Управління», яким затверджено склад комісії із перевірки житлових умов та встановлення фактичного проживання співробітника Управління ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, фактичною підставою для створення цієї комісії стало виявлення обставин, що вказували на те, що ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою АДРЕСА_1 , однак грошову компенсацію за піднайм відповідного приміщення отримує.

Саме тому, у зв`язку із наявністю об`єктивної підозри наявності таких фактів відповідачем було здійснено перевірку факту подачі ОСОБА_1 достовірних/недостовірних документів з приводу отримання компенсації.

На думку колегії суддів, перевірка поданих ОСОБА_1 документів провадилась у встановленому законом порядку і ні в якому разі представниками відповідача не здійснювався збір конфіденційної інформації відносно позивача та членів її сім`ї.

Статтею 32 Конституції України передбачено, зокрема, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про національність особи, її освіту, сімей ний стан, релігій ні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.01.2012 р. №2-рп/2012 надав офіційне тлумачення ч. 1 та 2 ст. 32 Конституції України: «Інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігій ні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті май нові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Як вірно вказує суд першої інстанції, встановлення факту проживання особи, котра отримує грошову компенсацію від держави за користування житловим приміщенням за договором піднайму, укладеному в порядку, визначеному Інструкцією №792 з метою встановлення обставин щодо подачі недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати компенсації, не є збором конфіденційної інформації про фізичну особу ОСОБА_1 , а саме не є тією інформацією на підставі якої означену фізичну особу можна ідентифікувати, а стосується встановлення факту достовірності чи недостовірності подання військовослужбовцем Служби безпеки України ОСОБА_1 даних, на підставі яких їй було виплачено грошову компенсацію за піднайм житлового приміщення у зв`язку із проходженням нею військової служби.

Відтак, звернення уповноваженого представника відповідача до підприємства, що здійснює обслуговування будинку, в якому винаймає жиле приміщення позивачка, відбувалося на підставі наказу уповноваженого органу, відтак не є збором конфіденційної інформацію про позивачку, а стосується встановлення факту проживання позивачки у жилому приміщенні, за користування яким позивачка отримує грошову компенсацію від держави.

Слід також звернути увагу, що наказ начальника УСБУ у Львівській області, на підставі якого комісія Управління здійснювала перевірку житлових умов ОСОБА_1 , є законним і чинним та не скасованим станом на даний час, а тому твердження апелянта про незаконність дій співробітників відповідача є необґрунтованими та надуманими.

Таким чином, аргументи апелянта про те, що працівниками відповідача здійснюється збір інформації щодо місця її проживання та членів її сім`ї, колегія суддів відхиляє.

Стосовно доводів апелянта про збір інформації не уповноваженими особами відповідача, а саме ОСОБА_3 , та І. Репюком, то відповідно до Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.117) ОСОБА_4 має право вчиняти юридично значимі дії від імені відповідача, зокрема, звертатися із запитами від імені відповідача до уповноважених осіб, в тому числі до ТОВ «УК Нове Місто». Стосовновчинення дій ОСОБА_5 щодо збору інформації стосовно позивачки, то позивачкою не надано доказів такого. Долучені зображення не можуть визнаватися судом достовірними та допустимими на підставі ст.ст.74-75 КАС України.

Апеляційний суд резюмує, що встановлення факту проживання особи, котра отримує грошову компенсацію від держави за користування житловим приміщенням за договором піднайму, укладеному в порядку, визначеному Інструкцією №792 з метою встановлення обставин щодо подачі недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати компенсації, не є збором конфіденційної інформації про фізичну особу ОСОБА_1 , а відтак суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року в справі №380/18991/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24 липня 2023 року